Микола Васильович Палієнко (30 вересня 1896, с. Бесідка Київської губернії — 21 липня 1944, біля м. Броди) — сотник Армії УНР, майор польської армії та дивізії «Галичина».
| Микола Васильович Палієнко | |
|---|---|
| Поручик, Сотник, Майор | |
| Микола Палієнко | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 30 вересня 1896 с. Бесідка Київської губернії (тепер Київська область) |
| Смерть | 21 липня 1944 (47 років) м. Броди (тепер Львівська область) |
| Alma Mater | Колегія Павла Ґалаґана і Українська господарська академія (1927) |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна Друга світова війна |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис ред.
Юність ред.
Палієнко Микола народився 30 вересня 1896 року в селі Бесідка.
Після закінчення колегії ім. П. Галагана у Києві 1914, поступив до університету ім. Св. Володимира в Києві на фізико-математичний факультет.
1 листопада 1915 р. поступив юнкером у Миколаївську артилерійську школу, по закінченню якої 1 квітня 1916 р. в ранзі хорунжого, виїхав на фронт.
Останнє звання у російській армії — поручик.
У лавах УНР ред.
З розпадом Російської імперії, повернувся додому.
10 грудня 1918 р. він зголосився до служби у Дніпровській гарматній Бригаді військ Директорії, у складі якої брав участь у боях проти польської армії на Галицькому фронті, а згодом (після того, як у травні 1919 р. бригаду було передано з УГА до Дієвої армії УНР) — проти більшовиків.
29 грудня 1919 р. підвищений до сотника.
Брав участь у всіх боях за винятком перших місяців 1920 року, коли відхворів плямистим тифом (захворів у грудні 1919 р.).
У 1920—1921 рр. служив у 1-й Запорізькій гарматній бригаді Армії УНР.
Після звільнення з інтернування у Каліші 1922 року, виїздить до Чехословаччини до Подєбрад, де 1927 р. закінчив хіміко-технологічний відділ Українську Господарську Академію, як інженер-технолог.
У польському війську ред.
В 1928 р. вступає як контрактовий старшина на службу до польської армії.
Від 1932 до 1934 закінчує Вищу Воєнну Школу у Варшаві
1938 року його підвищено до майора.
Від 1 вересн 1939 року на чолі 3-го дивізіону 26-го полку легкої артилерії відбивав атаки Вермахту, був поранений і потрапив у полон. З табору його витягли емісари ОУН.
У 1940—1943 р. працює інженером на цукроварні в Переворську, а згодом директором у Городенці.
У лавах дивізії «СС Галичина» ред.
В червні 1943 р. він зголосився до стрілецької дивізії «Галичина» й після артилерійського перевишколу в Бенешові залишився інструктором на підстаршинському курсі у Пожічі. Німецьке командування, враховуючи його воєнний досвід, признало йому ранґу майора (Waffen SS Sturmbannführer). У Дивізії майор Микола Палієнко був начальником підстаршинської школи, згодом командував дивізіоном важкої артилерії. В лютому 1943 року командував артилерійською батерією у складі дивізійної бойової групи Баєрсдорфа: група складалася з піхотного куреня і артилерійської батерії; сам командир групи майор Баєрсдорф командував піхотною частиною.
На початку 1944 року як командир батерії бере участь у бойовій групі дивізії проти червоних партизан на Любашивщині. Від березня проходить тримісячний курс командирів дивізіонів артилерії в Амстердамі і згодом як командир 4-го (важкого) дивізіону бере участь Битві під Бродами. В Княжому, керуючи вогнем для забезпечення прориву, загинув.
Нагороди ред.
- Хрест Симона Петлюри (УНР)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (Третій Рейх) — за бої у складі БГ «Байєрсдорф»
Примітки ред.
- Палієнко Микола Васильович. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 29 червня 2013.
Література ред.
- Вольф-Дітріх Гайке. Дивизія SS "Галичина" (аудіокнига) Kiev Printers Limited, by Brotherhood of Former Soldiers of 1st Ukrainian Division UNA, 1970, Toronto, Canada (галіс.)
- Енциклопедія українознавства. — Львів, 1996. — Т. 5. — С. 1926.
- За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Збірник 11. — С. 112 В.
- Іванис В. Стежками життя (спогади). — Кн. V. — Новий Ульм, 1962. — С. 20, 203, 250.
- ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1689. Арк. 1 — 13.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.