Коле́гія Павла́ Ґалаґа́на — приватна чоловіча гімназія, заснована у Києві Григорієм Ґалаґаном (відкрилася 1 (13) жовтня 1871 р.).
| Колегія Павла Ґалаґана Назва на честь: Ґалаґан Григорій Павлович | |
|---|---|
| Колегія Павла Ґалаґана сьогодні | |
| Тип | гімназія |
| Країна | Україна |
| 50°26′42″ пн. ш. 30°30′59″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.51650000002777929° сх. д.Координати: 50°26′42″ пн. ш. 30°30′59″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.51650000002777929° сх. д. | |
| Засновано | 1 (13) жовтня 1871 року |
| Закрито | 1917 |
| Адреса | Україна, Київ, вул. Богдана Хмельницького, 11 |
| Колегія Павла Ґалаґана у Вікісховищі |
Приміщення Редагувати
Колегія розташовувалася на розі вулиць Фундуклеївської (нині вулиця Богдана Хмельницького) та Терещенківської в будинку — пам'ятнику архітектури XIX століття. Архітектурний ансамбль Колегії складався з п'яти споруд, реконструйованих 1870 року архітектором О. Шіле.
Вишуканий двоярусний інтер'єр бібліотеки Колегії червоного дерева був розроблений італійськими майстрами й зберігся до наших днів майже повністю.
Історія Редагувати
Зазначена споруда Колегії була власністю Київського дворянського зібрання.
Григорій Ґалаґан заснував Колегію як пам'ять про свого померлого сина, відписавши на її утримання великі маєтності в Полтавській і Чернігівській губерніях. Загальна вартість земель, подарованих на утримання Колегії, становила 275 тис. рублів, що на той час становило величезну суму. Г. Ґалаґан також подарував Колегії велику бібліотеку (по революції частково передану до Державної Публічної Бібліотеки УРСР).
Навчальний заклад був розрахований на навчання і проживання в інтернаті 70 вихованців (30 стипендіатів Г. Ґалаґана і 40 своєкоштних). Учні приймалися з усіх українських земель, зокрема з тих, що перебували у складі Австро-Угорщини.
Колегія за програмою дорівнювала чотирьом старшим класам класичної гімназії. Науково-методичне піклування над Колегією здійснював Київський університет Святого Володимира.
Колегія вважалася одним з найкращих приватних навчальних закладів Києва, який царська «охранка» називала «Розсадником українства». Тут неодноразово бували представники української літератури, а в період з 1885 по 1886 роки працював відомий український письменник Іван Франко.
У травні 1886 року в каплиці при Колегії (церква Святого Павла) Іван Франко вінчався з Ольгою Хоружинською— сестрою дружини викладача Колегії Є. Трегубова.
Колегія увійшла в історію української культури й освіти як «школа академіків». З Колегією пов'язані імена відомих діячів науки, освіти, літератури, серед яких академіки В. Липський, А. Кримський, В. Грабар, Г. Костюк, Н. Котляревський, Д. Петрушевський, поети М. Драй-Хмара, П. Филипович, а також П. Житецький, М. Мурашко, М. Пимоненко та багато інших митців та науковців.
У часи УНР у будівлі, за свідченням Дмитра Дорошенка, містилося Міністерство військових справ.
По революції більшовики ліквідували Колегію, перетворивши її на «трудову школу».
За радянських часів у цій будівлі розміщувалася середня школа № 92 ім. Івана Франка. У 1966-1976 роках директором середньої школи № 92 був відомий український педагог Мальований Юрій Іванович.
Нині у відновленому після пожежі 1976 року приміщенні Колегії Павла Ґалаґана працює Національний музей літератури України.
Директори колегії Редагувати
Директорами й учителями Колегії було багато членів Старої Громади й визначних українських діячів:
- Шафранов Семен Миколайович (1873–1876)
- Ничипоренко Іван Іванович (1879–1890)
- Анненський Інокентій Федорович (1890–1893)
- Степович Андроник Іоаникійович (1893–1906)
- Архимович Зиновій Алоїзович (1906–1911)
- Конський Петро Олексійович (1911–1915)
Викладачі
- Павло Житецький,
- Володимир Науменко,
- Микола Мурашко,
- Микола Пимоненко,
- Єлисей Трегубов,
- Іван Ничипоренко,
- Зиновій Архимович
та інші.
Випускники колегії Редагувати
Див. також: Випускники Колегії Павла Галагана Колегія виховала плеяду визначних учених, юристів, медиків, літераторів. Серед них:
- Сергій Бердяєв,
- Агатангел Кримський,
- Володимир Липський,
- Павло Филипович,
- Михайло Драй-Хмара,
- Олександр Богомолець,
- Дмитро Курський,
- Андрій Лівицький,
- Оникій Малиновський,
- Михайло Чубинський,
- Володимир Грабар,
- Дмитро Петрушевський,
- Андроник Степович,
- Микола Максимейко,
- Іван Балінський,
- Григорій Костюк,
- Нестор Котляревський,
- Григорій Левитський
та ін.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 20 вересня 2010.
Джерела та література Редагувати
- Денисенко Г. Колегія Павла Ґалаґана [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 446. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Колеґія Павла Ґалаґана // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 3. — С. 1078.
- Смольніцька М. Випускники колегії Павла Галагана: внесок у розвиток вітчизняної і світової науки [ 31 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Смольніцька М. Колегія Павла Галагана в національно-культурному житті України (1871—1920 рр.). — К. : Інститут історії України НАН України, 2007. — 527 с.
- Ежегодник Коллегии Павла Галагана с 1-го октября 1899 года по 1-е октября 1900 года. — К., 1900. — 207 с.
- Страничка из жизни коллегии Павла Ґалаґана // Киев. старина. — 1901. — Т. 75. — № 10-12. — С. 177—178.
- Экземплярский И. Т. Семейное начало в Коллегии Павла Ґалаґана. ІР°ЦНБ. — Ф. — 179. № 896.
- Десятилетие коллегии Павла Галагана. 1 октября 1871—1881. — Київ, 1882.
- Двадцатипятилетие коллегии Павла Галагана. — Київ, 1896.
Посилання Редагувати
- Колегія Павла Ґалаґана // Енциклопедія Києва [ 11 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Сайт «Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови» [ 4 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Історія колегії
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |