www.wikidata.uk-ua.nina.az

Палладін Олександр Володимирович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палладін Олександр Володимирович Палл

Палладін Олександр Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палладін.

Олександр Володимирович Палладін (29 серпня (10 вересня) 1885(18850910) — 6 грудня 1972) — український радянський біохімік. Президент Академії наук Української РСР(1946—1962), академік АН УРСР і АН СРСР. Засновник української школи біохіміків. Герой Соціалістичної Праці (13.09.1955). Член ЦК КПУ (1949—1966). Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Депутат Верховної Ради Української РСР 2—5-го скликань.

Олександр Володимирович Палладін
Народився 29 серпня (10 вересня) 1885(1885-09-10)
Москва, Російська імперія
Помер 6 грудня 1972(1972-12-06) (87 років)
Київ, Українська РСР,
 СРСР
Поховання
Байкове кладовище : 

Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність хімік, політик, біохімік
Alma mater фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва
Галузь біохімія
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Членство Академія наук СРСР
НАН України
Польська академія наук
Батько Палладін Володимир Іванович
Нагороди
Автограф
 Палладін Олександр Володимирович у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився 10 вересня 1885 р. у Москві. Син академіка Петербурзької Академії наук, ботаніка, біохіміка і фізіолога рослин В. Палладіна, учень Миколи Введенського та Івана Павлова. Закінчив Петербурзький університет (1908 р.). В 1909 поліпшував освіту в Гейдельберзькому університеті. Після завершення підготовки до дослідницької діяльності в лабораторіях Гейдельберга, Тюбінгена і Гессена О. В. Палладін швидко досяг визначних наукових результатів. Працював у Петербурзі на кафедрі фізіології Жіночого педагогічного інституту (1909—1916 рр.), на Вищих жіночих сільськогосподарських курсах (1914—1916 рр.), професор Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісництва (1916—1923 рр., м. Харків), водночас у 1921—1931 рр. завідував кафедрою фізіологічної хімії Харківського медичного інституту, очолював Харківське медичне товариство..

З 1925 по 1970 рік очолював Український біохімічний інститут (з 1931 р. — Інститут біохімії АН України у Києві), водночас у 1934—1954 рр. завідував кафедрою біохімії Київського університету. Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1935—1938 роках — неодмінний секретар Президії Академії наук України, в 1939—1946 — віце-президент Академії наук України, у 1946—1962 президент Академії наук України. 10 вересня 1965 року указом президії Верховної Ради СРСР за заслуги в розвитку радянської науки і в зв'язку з 80-ти річчям академік О.Палладін нагороджений орденом Леніна.

Надгробок Олександра Палладіна

Помер 6 грудня 1972 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (центральна алея, ділянка №1) (надгробний пам'ятник — бронза, граніт, барельєф; скульптор О. П. Скобликов, архітектор А. Ф. Ігнащенко; встановлений у 1973 році).

Наукова діяльність Редагувати

Основні наукові праці присвячені біохімії нервової системи і м'язової діяльності, біохімії вітамінів і живлення. Показав, що одним з попередників кератину є аргінін (1916). Вивчив особливості обміну в м'язах при роботі, відпочинку і тренуванні, що стало основою теорії фізичної культури. Довів, що утворення креатину відбувається головним чином у м'язах, а не в печінці. Це стало темою його магістерської дисертації та монографії «Дослідження над утворенням і виділенням креатину у тварин» (1916 р.) Дослідження креатину підтвердили важливе значення цієї речовини в життєвих процесах і сприяли оформленню біохімії м'язової діяльності як самостійного напрямку. Креатин виявився перспективним науковим напрямом, і Палладін продовжував розробляти його протягом багатьох років, повертаючись до нього на нових методичних рівнях і можливостях біохімічної науки.

Першим почав систематичне вивчення біохімії нервової системи. Встановив біохімічну топографію нервової тканини: особливості хімічного складу і біохімічних характеристик морфологічно і функціонально відмінних частин центральної та периферичної нервової системи. Було вивчено також особливості обміну білків, вуглеводофосфорних сполук і нуклеїнових кислот у нервовій тканині при збудженні і гальмуванні і встановлено важливі закономірності внутріклітинної локалізації та вікових змін активності ферментних систем, що розщеплюють білки. У 1940-ві роки узагальнив матеріал з біохімічної статики, тобто за визначенням хімічного складу різних відділів мозку, а також дані про динамічну біохімію нервової системи, що включає визначення окремих біохімічних реакцій, які відбуваються в нервовій тканині, та про активність ферментів, які каталізують ці реакції. Роботи щодо біохімії нервової системи, проведені О. В. Палладіним та його учнями на клітинному, субклітинному та суборганоїдному рівнях при різноманітних функціональних і патологічних станах, заклали основу функціональної біохімії головного мозку.

Вперше в СРСР почав біохімічні дослідження вітамінів (1919). Виявив зв'язок між порушеннями обміну речовин і дефіцитом вітамінів при експериментальному скорбуті і поліневриті. У роки Великої Вітчизняної війни було почато розробку ліків, що сприяли припиненню кровотечі та якнайскорішому загоюванню ран. В умовах евакуації Інституту біохімії в Уфу при активному сприянні О. В. Палладіна Уфимський вітамінний завод у лютому 1942 р. почав випускати вітамін К3. При численних позитивних якостях цей препарат мав недолік — погано розчинявся у воді, що значно обмежувало його застосування. У лабораторії Уфимського вітамінного заводу було проведено серію успішних експериментів і синтезовано новий водорозчинний аналог вітаміну К, названий вікасолом. Випробування вікасолу в клініках і шпиталях Уфи підтвердило його лікувальну цінність не лише при авітамінозі, — при пораненнях, захворюваннях, пов'язаних з кровотечею, вікасол практично сприяв загоюванню ран.

О. В. Палладін — засновник ряду актуальних наукових напрямків, що стали основою сучасної біохімії і молекулярної біології, теоретичної і практичної медицини. Серед них біохімія нервової діяльності (нейрохімія), м'язової діяльності, харчування, зокрема біохімія вітамінів, гіпо- та авітамінозних станів, порівняльна й еволюційна, а також біохімія спорту. Ці напрямки, що склали базис функціональної біохімії, упродовж десятиріч успішно розроблялися і розробляються учнями та послідовниками О. В. Палладіна в Україні і в інших державах.

О. В. Палладін — один із засновників міжнародного нейрохімічного товариства, товариств фізіологів, біохіміків і фармакологів СРСР і України, Харківського медичного товариства, Товариства «Знання» України, а також засновник «Українського біохімічного журналу» і міжнародних журналів «The Journal of Neuroscience», «The International Journal of Neuroscience».

Понад чотири десятиріччя О. В. Палладін вів педагогічну діяльність. Він читав курс фізіологічної (біологічної) хімії в Петербурзі на кафедрі фізіології Жіночого педагогічного інституту, в Харківському університеті і медичному інституті, в Київському університеті. В 1921 р. організував науково-дослідну кафедру біохімії в Харківському медичному інституті, що в 1925 р. була перетворена в Український біохімічний інститут (зараз — Інститут біохімії НАН України ім. О. В. Палладіна). В 1934 р. з ініціативи О. В. Палладіна створено кафедру біохімії на біологічному факультеті Київського університету, якою він керував упродовж двох десятиріч. У 1924 р. видано перший в СРСР «Підручник фізіологічної хімії» О. В. Палладіна, що протягом 30 років був єдиним, витримав 25 видань дев'ятьма мовами. Наукова школа О. В. Палладіна налічує понад 150 докторів і кандидатів наук, що працюють у різних кінцях світу.

1957 року Олександр Опарін номінував Палладіна на Нобелівську премію з хімії. Проте того року премію отримав американець Александер Тодд.

Нагороди Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - ХХІ. 2007. С. 326. ISBN 978-966-8653-95-7
  2. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  3. Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2006. — С. 279. ISBN 966-505-054-0
  4. Alexandre Vladimiravitche Palladine. Nomination Database [ 2021-07-14 у Wayback Machine.](англ.)

Джерела та література Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Palladin Oleksandr Volodimirovich Palladin 29 serpnya 10 veresnya 1885 18850910 6 grudnya 1972 ukrayinskij radyanskij biohimik Prezident Akademiyi nauk Ukrayinskoyi RSR 1946 1962 akademik AN URSR i AN SRSR Zasnovnik ukrayinskoyi shkoli biohimikiv Geroj Socialistichnoyi Praci 13 09 1955 Chlen CK KPU 1949 1966 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 5 go sklikan Deputat Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR 2 5 go sklikan Oleksandr Volodimirovich PalladinNarodivsya 29 serpnya 10 veresnya 1885 1885 09 10 Moskva Rosijska imperiyaPomer 6 grudnya 1972 1972 12 06 87 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannya Bajkove kladovishe Krayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnist himik politik biohimikAlma mater fiziko matematichnij fakultet Sankt Peterburzkogo universitetud Gajdelberzkij universitet Ruprehta Karla Harkivskij nacionalnij agrarnij universitet imeni V V DokuchayevaGaluz biohimiyaZaklad KNU imeni Tarasa Shevchenka HNU imeni V N KarazinaPosada deputat Verhovnoyi radi SRSR d Chlenstvo Akademiya nauk SRSR NAN Ukrayini Polska akademiya naukBatko Palladin Volodimir IvanovichNagorodiAvtograf Palladin Oleksandr Volodimirovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Naukova diyalnist 3 Nagorodi 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela ta literatura 7 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya 10 veresnya 1885 r u Moskvi Sin akademika Peterburzkoyi Akademiyi nauk botanika biohimika i fiziologa roslin V Palladina uchen Mikoli Vvedenskogo ta Ivana Pavlova Zakinchiv Peterburzkij universitet 1908 r V 1909 polipshuvav osvitu v Gejdelberzkomu universiteti Pislya zavershennya pidgotovki do doslidnickoyi diyalnosti v laboratoriyah Gejdelberga Tyubingena i Gessena O V Palladin shvidko dosyag viznachnih naukovih rezultativ Pracyuvav u Peterburzi na kafedri fiziologiyi Zhinochogo pedagogichnogo institutu 1909 1916 rr na Vishih zhinochih silskogospodarskih kursah 1914 1916 rr profesor Novooleksandrijskogo institutu silskogo gospodarstva i lisnictva 1916 1923 rr m Harkiv vodnochas u 1921 1931 rr zaviduvav kafedroyu fiziologichnoyi himiyi Harkivskogo medichnogo institutu ocholyuvav Harkivske medichne tovaristvo 1 Z 1925 po 1970 rik ocholyuvav Ukrayinskij biohimichnij institut z 1931 r Institut biohimiyi AN Ukrayini u Kiyevi vodnochas u 1934 1954 rr zaviduvav kafedroyu biohimiyi Kiyivskogo universitetu Chlen VKP b z 1932 roku U 1935 1938 rokah neodminnij sekretar Prezidiyi Akademiyi nauk Ukrayini v 1939 1946 vice prezident Akademiyi nauk Ukrayini u 1946 1962 prezident Akademiyi nauk Ukrayini 10 veresnya 1965 roku ukazom prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR za zaslugi v rozvitku radyanskoyi nauki i v zv yazku z 80 ti richchyam akademik O Palladin nagorodzhenij ordenom Lenina nbsp Nadgrobok Oleksandra PalladinaPomer 6 grudnya 1972 roku u Kiyevi Pohovanij na Bajkovomu kladovishi centralna aleya dilyanka 1 nadgrobnij pam yatnik bronza granit barelyef skulptor O P Skoblikov arhitektor A F Ignashenko vstanovlenij u 1973 roci 2 Naukova diyalnist RedaguvatiOsnovni naukovi praci prisvyacheni biohimiyi nervovoyi sistemi i m yazovoyi diyalnosti biohimiyi vitaminiv i zhivlennya Pokazav sho odnim z poperednikiv keratinu ye arginin 1916 Vivchiv osoblivosti obminu v m yazah pri roboti vidpochinku i trenuvanni sho stalo osnovoyu teoriyi fizichnoyi kulturi Doviv sho utvorennya kreatinu vidbuvayetsya golovnim chinom u m yazah a ne v pechinci Ce stalo temoyu jogo magisterskoyi disertaciyi ta monografiyi Doslidzhennya nad utvorennyam i vidilennyam kreatinu u tvarin 1916 r Doslidzhennya kreatinu pidtverdili vazhlive znachennya ciyeyi rechovini v zhittyevih procesah i spriyali oformlennyu biohimiyi m yazovoyi diyalnosti yak samostijnogo napryamku Kreatin viyavivsya perspektivnim naukovim napryamom i Palladin prodovzhuvav rozroblyati jogo protyagom bagatoh rokiv povertayuchis do nogo na novih metodichnih rivnyah i mozhlivostyah biohimichnoyi nauki 3 Pershim pochav sistematichne vivchennya biohimiyi nervovoyi sistemi Vstanoviv biohimichnu topografiyu nervovoyi tkanini osoblivosti himichnogo skladu i biohimichnih harakteristik morfologichno i funkcionalno vidminnih chastin centralnoyi ta periferichnoyi nervovoyi sistemi Bulo vivcheno takozh osoblivosti obminu bilkiv vuglevodofosfornih spoluk i nukleyinovih kislot u nervovij tkanini pri zbudzhenni i galmuvanni i vstanovleno vazhlivi zakonomirnosti vnutriklitinnoyi lokalizaciyi ta vikovih zmin aktivnosti fermentnih sistem sho rozsheplyuyut bilki U 1940 vi roki uzagalniv material z biohimichnoyi statiki tobto za viznachennyam himichnogo skladu riznih viddiliv mozku a takozh dani pro dinamichnu biohimiyu nervovoyi sistemi sho vklyuchaye viznachennya okremih biohimichnih reakcij yaki vidbuvayutsya v nervovij tkanini ta pro aktivnist fermentiv yaki katalizuyut ci reakciyi Roboti shodo biohimiyi nervovoyi sistemi provedeni O V Palladinim ta jogo uchnyami na klitinnomu subklitinnomu ta suborganoyidnomu rivnyah pri riznomanitnih funkcionalnih i patologichnih stanah zaklali osnovu funkcionalnoyi biohimiyi golovnogo mozku Vpershe v SRSR pochav biohimichni doslidzhennya vitaminiv 1919 Viyaviv zv yazok mizh porushennyami obminu rechovin i deficitom vitaminiv pri eksperimentalnomu skorbuti i polinevriti U roki Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni bulo pochato rozrobku likiv sho spriyali pripinennyu krovotechi ta yaknajskorishomu zagoyuvannyu ran V umovah evakuaciyi Institutu biohimiyi v Ufu pri aktivnomu spriyanni O V Palladina Ufimskij vitaminnij zavod u lyutomu 1942 r pochav vipuskati vitamin K3 Pri chislennih pozitivnih yakostyah cej preparat mav nedolik pogano rozchinyavsya u vodi sho znachno obmezhuvalo jogo zastosuvannya U laboratoriyi Ufimskogo vitaminnogo zavodu bulo provedeno seriyu uspishnih eksperimentiv i sintezovano novij vodorozchinnij analog vitaminu K nazvanij vikasolom Viprobuvannya vikasolu v klinikah i shpitalyah Ufi pidtverdilo jogo likuvalnu cinnist ne lishe pri avitaminozi pri poranennyah zahvoryuvannyah pov yazanih z krovotecheyu vikasol praktichno spriyav zagoyuvannyu ran O V Palladin zasnovnik ryadu aktualnih naukovih napryamkiv sho stali osnovoyu suchasnoyi biohimiyi i molekulyarnoyi biologiyi teoretichnoyi i praktichnoyi medicini Sered nih biohimiya nervovoyi diyalnosti nejrohimiya m yazovoyi diyalnosti harchuvannya zokrema biohimiya vitaminiv gipo ta avitaminoznih staniv porivnyalna j evolyucijna a takozh biohimiya sportu Ci napryamki sho sklali bazis funkcionalnoyi biohimiyi uprodovzh desyatirich uspishno rozroblyalisya i rozroblyayutsya uchnyami ta poslidovnikami O V Palladina v Ukrayini i v inshih derzhavah O V Palladin odin iz zasnovnikiv mizhnarodnogo nejrohimichnogo tovaristva tovaristv fiziologiv biohimikiv i farmakologiv SRSR i Ukrayini Harkivskogo medichnogo tovaristva Tovaristva Znannya Ukrayini a takozh zasnovnik Ukrayinskogo biohimichnogo zhurnalu i mizhnarodnih zhurnaliv The Journal of Neuroscience The International Journal of Neuroscience Ponad chotiri desyatirichchya O V Palladin viv pedagogichnu diyalnist Vin chitav kurs fiziologichnoyi biologichnoyi himiyi v Peterburzi na kafedri fiziologiyi Zhinochogo pedagogichnogo institutu v Harkivskomu universiteti i medichnomu instituti v Kiyivskomu universiteti V 1921 r organizuvav naukovo doslidnu kafedru biohimiyi v Harkivskomu medichnomu instituti sho v 1925 r bula peretvorena v Ukrayinskij biohimichnij institut zaraz Institut biohimiyi NAN Ukrayini im O V Palladina V 1934 r z iniciativi O V Palladina stvoreno kafedru biohimiyi na biologichnomu fakulteti Kiyivskogo universitetu yakoyu vin keruvav uprodovzh dvoh desyatirich U 1924 r vidano pershij v SRSR Pidruchnik fiziologichnoyi himiyi O V Palladina sho protyagom 30 rokiv buv yedinim vitrimav 25 vidan dev yatma movami Naukova shkola O V Palladina nalichuye ponad 150 doktoriv i kandidativ nauk sho pracyuyut u riznih kincyah svitu 1957 roku Oleksandr Oparin nominuvav Palladina na Nobelivsku premiyu z himiyi 4 Prote togo roku premiyu otrimav amerikanec Aleksander Todd Nagorodi RedaguvatiGeroj Socialistichnoyi Praci 13 09 1955 shist ordeniv Lenina 2 03 1944 9 09 1945 23 01 1948 19 09 1953 13 09 1955 10 09 1965 orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 20 07 1971 dva ordeni Trudovogo Chervonogo Prapora 24 04 1941 10 06 1945 orden Chervonoyi Zirki 1 10 1944 medali bolgarskij orden Kirilo i Mefodij 1 go stupenyaDiv takozh RedaguvatiPremiya NAN Ukrayini imeni O V PalladinaPrimitki Redaguvati Diyachi nauki i kulturi Ukrayini narisi zhittya ta diyalnosti Kiyiv Knigi HHI 2007 S 326 ISBN 978 966 8653 95 7 Kiyiv Enciklopedichnij dovidnik za redakciyeyu A V Kudrickogo K Golovna redakciya Ukrayinskoyi Radyanskoyi Enciklopediyi 1981 736 s il Igor Sharov Vcheni Ukrayini 100 vidatnih imen K ArtEk 2006 S 279 ISBN 966 505 054 0 Alexandre Vladimiravitche Palladine Nomination Database Arhivovano 2021 07 14 u Wayback Machine angl Dzherela ta literatura RedaguvatiZhadko V Nekropol na Bajkovij gori K 2008 S 266 Kovpak L V Palladin Oleksandr Volodimirovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 43 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Vydayushiesya himiki mira Biogr spravochnik V Volkov E Vonskij G Kuznecova M 1991 ros Posilannya RedaguvatiPALLADIN OLEKSANDR VOLODIMIROVICh Farmacevtichna enciklopediya Yaroslav ShLAPAK Sho zh vidkriv Oleksandr Palladin Demokratichna Ukrayina 37 24084 veresen 2015 Vikipediya mista Kiyeva biochemistry org ua 1 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Palladin Oleksandr Volodimirovich amp oldid 40380938