Палладін Володимир Іванович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палладін 11 23 липня 1859 18590723 року Мо

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палладін.

Палладін Володимир Іванович (11 (23) липня 1859(18590723) року, Москва,— 3 лютого 1922 року, Петроград) — російський ботанік і біохімік, академік Петербурзької академії наук (1914, член-кореспондент 1905). Основоположник школи фізіологів и біохіміків рослин (С. П. Костичев, М. О. Максимов, Д. А. Сабінін, С. Д. Львов, М. М. Іванов та ін.).

Палладін Володимир Іванович
рос. Палладин Владимир Иванович
Палладін Володимир Іванович Палладін Володимир Іванович
Народився	11 (23) липня 1859(1859-07-23) Москва, Російська імперія
Помер	3 лютого 1922(1922-02-03) (62 роки) Петроград, СРСР
Поховання	Смоленське православне кладовище
Місце проживання	Петроград, Миколаївська набережна 1 (1921 — 03 лютого 1922)
Країна	Російська імперія
Діяльність	біохімік, ботанік, професор, хімік
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університету^d
Галузь	ботаніка, біохімія
Заклад	Петербурзька академія наук
Науковий ступінь	член-кореспондент (1905), академік (1914)
Науковий керівник	Тимірязєв Климент Аркадійович
Аспіранти, докторанти	Nikolay Maksimov^d Львов Сергій Дмитрович^d
Членство	Російська академія наук Петербурзька академія наук
Відомий завдяки:	заснуванням школи фізіологів і біохіміків рослин
Діти	Палладін Олександр Володимирович
Палладін Володимир Іванович у Вікісховищі

Батько Олександра Володимировича Палладіна, біохіміка, президента Академії наук УРСР в 1946—1962 роках.

Біографія Редагувати

Закінчив Московський університет (1883), учень К. А. Тімірязева і І. М. Горожанкіна. Професор Харківського (1889), Варшавського (1897), Петербурзького (1901—1914) університетів.

Основні роботи Редагувати

Один з творців теорії дихання рослин як сукупності ферментативних процесів, які здійснюються системою оксидаз і дегідрогеназ. Згідно з Палладіном, у першій фазі дихання проходить анаеробний розпад води та вуглеводнів і відновлення так званих дихальних хромогенів, які служать акцепторами і переносниками водню. В другій фазі — кисень з повітря окислює хромогени, які при цьому перетворюються в дихальні пігменти.

Вивчав процеси утворення ферментів і координацію їхніх дій.

Видані твори Редагувати

Физиология растений, 9 изд., М.— Л., 1924
Избранные труды, М., 1960

Джерела Редагувати

Палладин В. И., проф. Физиология растений / с 5 портретами и 182 рисунками в тексте. — 6-е изд. — СПб. : Изд. А. С. Суворина, 1911. — X + 356 с.

Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.