П'є́тро да Корто́на (італ. Pietro da Cortona, справжнє ім'я П'єтро Берретіні, Pietro Berrettini; 1 листопада 1596 — 16 травня 1669, Рим) — представник бароко в живопису Італії 17 століття. Займався також архітектурою.
| П'єтро да Кортона | |
|---|---|
| Pietro Berrettini | |
| | |
| П'єтро да Кортона. Автопортрет, Аяччо. | |
| При народженні | Pietro Berrettini |
| Народження | 1 листопада 1594 Кортона, Провінція Ареццо, Тоскана, Італія |
| Смерть | 16 травня 1669 (74 роки) |
| Рим, Папська держава | |
| Національність | італієць |
| Країна | Італія |
| Жанр | Алегоричні і релігійні композиції |
| Навчання | у А. Коммоді |
| Діяльність | художник, архітектор, підрядник, рисувальник |
| Напрямок | бароко |
| Покровитель | Папа римський Урбан VIII |
| Вплив на | художників Італії, Франції, Іспанії. |
| Вчитель | Andrea Commodid |
| Відомі учні | Карло Фонтана і Andrea Gennarolid |
| Твори | вівтарні композиції,міфологічні картини, портрети |
| | |
| П'єтро да Кортона у Вікісховищі |
Походження. Навчання і початок кар'єри Редагувати
Походить з міста Кортона (Тоскана), звідки і його прізвисько. Родина була реміснича. Якусь славу мав вже його дядько — Філіппо Береттіні. Його перший вчитель Андреа Коммоді у Флоренції. Вже у 1612 році перебрався у Рим, де здібного парубка помітили. Спершу працював в художний майстерні Баччо Кьярпі, художника, який відомий зараз лише через недовгу працю у нього талановитого П'єтро да Кортона. Серед перших меценатів здібного майстра — римська родина Колонна. П'єтро зробив копії фресок Рафаеля Санті у 1623 році, що дуже сприяло зростанню його популярності. Його патронами стають брати Марчелло та Джуліо Саккетті. Коли трон папи римського посів Урбан VIII, Марчелло та Джуліо Сакетті відповідно отримали посади папського казначея та кардинала. Зв'язок з Марчелло та Джуліо Сакетті не увірвався і надалі. Про феєрично здібного П'єтро тепер вже знала і могутня родина Барберіні. Його покровителем стає кардинал Франческо Барберіні, племінник папи. Брати Марчелло та Джуліо Саккетті та кардинал Франческо Барберіні сприяють успішній кар'єрі П'єтро да Кортона, а він цілком виправдовує їх надії.
- У 1624—1626 роках він створив фреску в церкві Санта Бібієна.
- У 1626 році по замові кардинила Орсіні створив картину «Поклоніння пастухів» для церкви Сан-Сальваторе в Лауро.
- У 1626 році він виконує замову вельможної родини Саккетті на три полотна («Жертвоприношення Поліксена», «Тріумф Вакха», «Викрадення сабінянок»), а також низку фресок на віллі Саккетті в Кастель Фусано поблизу Остії. Також зробив фрески в палаці Маффеї.
Амбітний Урбан VIII зажадав зробити з Риму справжнє столичне місто, вельми величне і пишне. У велетенських планах папи по розбудові і декорації столиці знайдеться місце і архітекторам, і художникам, і ювелірам, і інженерам. Так доля дала шанс розвинути найкращі мистецькі здібності таким майстрам, як:
Кожний з провідних римських майстрів має значну майстерню з талановитими помічниками, бо виконати кількість численних замов поодинці просто неможливо. Це не виключає гострого суперництва, ганебної конкурентної боротьби, яка завдасть стільки горя Франческо Борроміні, але вдало омине П'єтро да Кортона. Низку років від працюватиме художником-декоратором, що практично не мав значних суперників.
Римський період Редагувати
У 1623 році на папський престол зійшов Урбан VIII (з роду Барберіні). Він і став головним замовником Кортони. Художник брався за створення вівтарних образів («Мадонна з немовлям та святими», Брера, Мілан), міфологічних картин(«Золоте століття», палаццо Пітті, Флоренція), портретів («Портрет Урбана Восьмого», «Портрет Марчелло Сакетті»). Але славу йому принесли стінописи і створення плафону для палацу Барберіні.
Твори на міфологічні теми Редагувати
Сімнадцяте століття було важким, суворим і неприємним для життя. Спалахнула війна, що тривала 30 років. Німеччина втратила 1 000 000 мешканців з трьох. А були ще чума, активна контрреформація католиків і непримиренність всіх різновидів протестантизму. Західну Європу охопила і епідемія еміграції(з Португалії тікало єврейське населення, з України тікали українці в спокійніші країни, почалася еміграція українського і європейського населення в Америку). В мирній Італії осідають митці з різних країн(Пуссен, Ніколо Реньєрі і Лоррен з Франції, Матіас Стомер, Пітер Мулір Молодший з Голландії, Ельзхеймер і Йоганн Лісс з Німеччини та ін.)
В творчому доробку багатьох майстрів головне місце займають сцени катувань, мучеництв, видінь тощо. Здавалось, що для радісних сторінок життя зовсім не залишилось місця. На тлі розчарувань, поневірянь і втрати оптимізму острівцем надії стають міфологічні картини П'єтро да Кортони. Він звернувся до міфів про Золоте та Срібне століття. І перед очима здивованих глядачів постали вільні від хвороб, турбот про хліб і безпеку молоді люди, повні здоров'я, натхнення і насолоди життям. В Золотому столітті не було війни, штормів, а дикі звіри лагідні, як улюблені пси.(«Золоте століття» палаццо Пітті, Флоренція).
Звичайно ж, тривоги і буремні події не оминали й Кортону. Це видно по іншій картині майстра «Срібне століття», Сан Паулу, Бразилія. На першому плані він розмістив полонених вождів в кайданах якоїсь міфічної держави. Він робить їх взірцем краси, щоби хоч так не бентежити душу глядача, яку рвали на шматки жагучі проблеми сьогодення.
Мрією про інші світи, що не жахають катастрофами, стали і аркуші з проектом реконструкції Храму Фортуни.
Кортона як архітектор Редагувати
Як архітектор він побудував віллу Саккетті(1625—1930) і декілька церков — Санта Марія ін Віа Лата, Санта Марія делла Паче, Святого Луки та Св. Мартини. Він вивчав творче надбання Браманте і Палладіо, однак працював у формах римського бароко. На відміну від Палладіо, архітектурні твори Кортони неаскетичні, а справляють святкове враження.
Деякий час Кортона провів в Болоньї, де його художня манера стала більш стриманою.
Примітки Редагувати
- Waterhouse E. Italian Baroque Painting — Лондон: Phaidon Press, 1962. — С. 46.
- ↑ Пьетро да Кортона // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Briganti G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1967. — Vol. 9.
Джерела Редагувати
- Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
- сборник «Искусство Западной Европы и Византии», М,"Наука", 1978(рос)
- Rudolf Wittkower, Studies in the Italian baroque (Londra, Thames & Hudson, 1975)
- Francis Haskell, Mecenati e pittori. L'arte e la società italiane nell'età barocca (Torino, Allemandi, 2000)
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єтро да Кортона |