| Цю сторінку запропоновано перейменувати на Оркідеа Де Сантіс. Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
Оркіде́а Де Са́нтіс (італ. Orchidea De Santis, справжнє прізвище — Де Са́нктіс (італ. De Sanctis); 20 грудня 1948, Барі, Італія) — італійська кіноакторка та еротична модель. Її кінокар'єра тривала в часи розквіту італійського кінематографа з 1964 по 1996 рік, впродовж яких вона зіграла у приблизно в 60 стрічках, але стала відомою завдяки своїм ролям у жанрі «еротичної комедії по-італійськи» й особливо у такому піджанрі як «Декамеротика»[it].
| Орхідея де Сантіс | |
|---|---|
| Orchidea De Santis | |
| | |
| Ім'я при народженні | Оркідеа Де Санктіс італ. Orchidea De Sanctis |
| Народилася | 20 грудня 1948 (74 роки) Барі, Італія |
| Громадянство | Італія |
| Діяльність | акторка театру, кіноакторка, радіоведуча, еротична модель, співачка, блогерка |
| Роки діяльності | 1964 — 1996 |
| IMDb | nm0211473 |
| | |
| Орхідея де Сантіс у Вікісховищі |
На відміну від багатьох інших акторок так і не стала «зіркою першої величини», але все одно зіграла багато ролей і намагалась обирати стрічки, де можна проявити свою акторську гру. Починала як співачка, а пізніше працювала у кіно, але після аварії 1980 року покинула кіноіндустрію й грала у театрі, на телебаченні та на радіо. Відома громадською діяльністю із захисту тварин і популяризацією кіно. Заснувала фестиваль незалежного кіно Italia (de)Genere.
Біографія ред.
Перші роки ред.
Оркідеа Де Санктіс народилася 20 грудня 1948 року на Адріатичному узбережжі в місті Барі на Півдні Італії. За деякими даними вона народилася в іншому місті Апулії, Лечче, хоча це не підтверджується інформацією з офіційного сайту акторки. Батько Оркідеї був морським офіцером, тож в дитинстві дівчинці довелося з усією родиною переїхати до Риму.
Вперше з індустрією розваг вона стикнулася у дванадцятирічному віці на радіо Via Asiago. Тоді ж, 1960 року, Оркідеа була хористкою і незабаром стала солісткою дитячого хору на Programma Nazionale (нині — Rai Radio 1[it]) під керівництвом професора Ренати Кортільоні[it].
Кінокар'єра ред.
Початок кінокар'єри Оркідеї в середині шістдесятих років був пов'язаний маленькими побічними ролями, які потім стають все більш важливими. Кінодебют відбувся 1964 року, коли п'ятнадцятирічна Оркідеа з'явилася в ролі Дори в одній з новел фільму «Ці божевільні, божевільні жінки»[it] (італ. Queste pazze, pazze donne), який зняв Маріно Джироламі[it]. Через два роки вона ще раз з'явилась на великому екрані у стрічці «Битва модів»[it] (італ. La battaglia dei Mods), присвячену популярній на той час молодіжній субкультурі модів[en].
Зйомки в жанровому кіно акторка почала з «комедії по-італійськи» і чистого комічного кіно. Серед найбільш значущих були «Двоє дітей Рінґо»[it] (італ. I due figli di Ringo) 1966 року з Франко Франкі[it] та Чиккіо Інграсіа[it], а також фільм Енцо Дж. Кастелларі[it] «Гектор Могутній»[it] (італ. Ettore lo fusto) 1971 року , сюрреалістична комедія про Троянську війну. Одним з найуспішніших фільмів Де Сантіс у кіно стала стрічка Лучано Сальче[it] «Переворот»[it] (італ. Colpo di stato) 1969 року з «зірковим» акторським складом: Джанкарло Джанніні, Ріккардо Куччоллою, Орнеллою Муті, Адріаною Асті, Гастоне Москіном.
Далі в акторки було багато ролей в «сексуальних комедіях по-італійськи», таких як «Сольний концерт пістолета»[it] (італ. Concerto per pistola solista; 1970 рік), «Декамеротікус»[it] (італ. Decameroticus; 1972 рік), «Заради кохання Офелії»[it] (італ. Per amare Ofelia; 1974 рік) та «Сімейний порок» (італ. Il vizio di famiglia; 1975 рік) тощо. Крім еротичних комедій, вона також грала у класичних комедіях, спагеті-вестернах, джалло та пеплумах.
Кінокар'єра Оркідеї Де Сантіс раптово зупинилась у 1980 році після серйозної аварії під час фільмування «Ось і коти»[it] (італ. Arrivano i gatti). Після цього випадку вона взяла тривалу перерву і повернулася на сцену лише у двох повнометражних кінофільмах. У 1987 році знялась у стрічці «Ніжність» (італ. Tenerezza) і 1992 року у «Друзі серця»[it] (італ. Le amiche del cuore) разом з Мікеле Плачидо.
Телебачення, театр, радіо та захист тварин ред.
Після аварії деякий час Оркідеа знімалася на телебаченні та в кількох короткометражних фільмах, таких як «Рузвельт» (італ. Roosvelt; 1986 рік, на Rai Tre), «Чарівна Цирцея» (італ. La Maga Circe; 1987 рік) та «Лукреція Борджіа» (італ. Lucrezia Borgia; 1987 рік), «Великі процеси» (італ. Il Grandi Processi; 1996 рік, усі на Rai Uno). «Справа Редолі» (італ. Il caso Redoli) став останнім фільмом, в якому знялася акторка. По завершенню кінокар'єри Де Сантіс грала в театрі, у радіовиставах Rai Radio[it] (зокрема на радіостанції для італійців за кордоном Rai Internazionale[it]).
Наприкінці вісімдесятих вона організовувала та проводила телевізійні програми, які на той час вважалися експериментальними, спрямовані на інформування та просвіту з теми захисту прав тварин, для деяких приватних римських мовників, таких як GBR[it], Video1 і T.R.E.[it]. Так у 1999 році акторка була творцем і ведучою телевізійного шоу L'anello di Re Salomone, присвяченому тваринам. На початку 2000-х її також можна було почути в розважальній радіопрограмі Due di notte. З цієї тематики Оркідеа створила навчальні відео, призначені для шкіл, зокрема «Монографія звичайного пса» у 2002 році. Крім популяризації прав тварин вона тісно співпрацює з різними організаціями захисту тварин і навколишнього середовища. Зокрема з Міжнародною організацією захисту тварин[it] (OPIA — італ. Organizzazione Internazionale Protezione Animali), а також організовує щорічну виставку собак Tali & Quali. Сама акторка з цього приводу каже:
Я зачарована, спостерігаючи за ящірками, жабами, метеликами та всіма дрібними істотами навколо. Я переконана, що кожна людина повинна хоча б раз у житті мати безпосередній досвід спілкування з твариною. Тварини навчають вас багатьох речей. Присутність тварини може заповнити «прогалини» в людській любові. Тварини приймають нас такими, якими ми створені, і не розрізняють: красиві ми чи потворні, багаті чи бідні, розумні чи дурні.— Оркідеа Де Сантіс про захист тварин
Оркідеа Де Сантіс активна не лише в питаннях захисту тварин, також вона займається громадською діяльністю, виступає на презентаціях і фестивалях, присвячених італійському незалежному кіно категорії «B»[en]. У середині 2000-х років Оркідеа у співпраці з Департаментом культури адміністрації міста Риму координувала фестиваль жанрового кіно Italia (de)Genere, присвячений золотим рокам італійського кінематографа. Гостям проводили зустрічі до та після показів журналісти та критики кіно Альберто Кастанья[it], Фабіо Мелеллі[it], Італо Москаті[it], Антоніо Тенторі[it], а також було запрошено таких зірок, як Карло Ліццані, Франко Неро, Маріо Скачча[it], Серджо Солліма[it] та багато інших. 20 лютого 2006 року акторка з багатьма митцями (як то Паоло Вілладжо, Ландо Буццанка[it], Елеонора Джорджі тощо) взяла участь у виставці Casa del cinema[it] під назвою «Остання посмішка», присвяченій видатному італійському актору та режисеру Лучано Сальче[it]. Трохи пізніше Оркідеа за підтримки Експериментального центру кінематографії провела ретроспективний показ його фільмів.
Творчість ред.
Амплуа ред.
Вона привносила у фільми, де знімалася, свою чудову фізичну присутність і незвичайне почуття гумору та іронії.
Porta nei film che ha interpretato la sua grande presenza fisica e un senso dell'umorismo e dell'ironia non comuni.
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Інтерв'ю Оркідеї Де Сантіс про «комедію по-італійськи» (commedia all'italiana) та еротику в італійському кіно, 2004 рік на YouTube (італ.) |
У стрічках, де грала Де Сантіс її героїні ніколи не були основними чи єдиним, а завжди була позаду більш популярної та відомої колеги. У своїх перших фільмах Оркідеа знімалася разом із визнаними акторками того часу, як Розальба Нері, Аніта Екберг, Глорія Пол[it], Марія Піа Конте[it], Ліза Гастоні, Кароль Андре[fr], Валерія Моріконі[it] та Розанна Ск'яффіно. Доля виконавиці другорядних ролей супроводжувала акторку протягом усієї її кінокар'єри, за рідкісними винятками.
Де Сантіс зробила собі ім'я знімаючись переважно у жанрових стрічках. Деякі з фільмів були одними з перших у своїх напрямках. Наприклад трилер («Твоє миле тіло для вбивства»[it] (італ. Il tuo dolce corpo da uccidere) 1970 року), детектив («Сольний концерт пістолета»[it] (італ. Concerto per pistola solista) того ж року), сатира[it] («Дорогій мамі в день народження» (італ. Alla mia cara mamma nel giorno del suo compleanno) 1974 року) і перш за все Оркідеа відома як акторка «сексуальної комедії по-італійськи».
Серед важливих фільмів цього жанру, у яких вона взяла участь, були «Переворот»[it] (італ. Colpo di stato) Лучано Сальче[it] 1969 року, «Паоло гарячий»[it] (італ. Paolo il caldo) Марко Вікаріо[it] 1973 року з Джанкарло Джанніні, Россаною Подеста та Орнеллою Муті, а також «Заради кохання Офелії»[it] (італ. Per amare Ofelia) Флавіо Могеріні 1974 року з Ренато Подзетто та Франсуазою Фабіан. Однак, найбільше акторка запам'яталась публіці завдяки ролі у фільмі «Небога»[it] (італ. La nipote) Нелло Россаті[it] 1974 року, культовому фільмі, де вона зіграла хоч і другорядну, але помітну протягом усього сюжету роль економки Доріс. Серед інших робіт в цьому жанрі: «Простачка»[it] (італ. L'ingenua, 1975 рік), «Сімейний порок» (італ. Il vizio di famiglia, 1975 рік), «Милі тітоньки»[it] (італ. Le dolci zie, 1975 рік), «Лікарка під простирадлом» (італ. La dottoressa sotto il lenzuolo, 1976 рік), «Гарна чорнява економка»[it] (італ. Una bella governante di colore, 1978 рік), «Троє під простирадлом» (італ. Tre sotto il lenzuolo, 1979 рік) тощо.
Варто також відзначити, що Де Сантіс виконала багато фундаментальних ролей у «декамеротичному» піджанрі. Декамеротика[it] (або «комедія Боккаччо») — піджанр еротичної комедії, дія сюжетів якого відбувається здебільшого в Італії пізнього середньовіччя, оповідаючи про сексуальні пригоди духовенства, аристократії або простолюду. Цей жанр, разом з іншими еротичними фільмами, з'явився в Італії наприкінці 1960-х років, а потім набув особливого поширення на початку 1970-х років. Лише 1972 року Оркідеа зіграла у п'ятьох «декамеротичних» стрічках: «Заборонений Декамерон»[it] (італ. Il Decamerone proibito), «Теплі ночі Декамерона»[it] (італ. Le calde notti del Decameron), «Жарти, дозволеність і кохання таємного Декамерона»[it] (італ. Beffe, licenzie et amori del Decamerone segreto), «Тисяча і одна ніч по-італійськи»[it] (італ. Le mille e una notte all'italiana), а також «Декамеротікус»[it] (італ. Decameroticus). В жодному з цих фільмів ніколи не було однієї головної героїні, а кілька, ніби, режисери не довіряли здатності кожної акторки окремо привернути увагу чоловічої аудиторії в прокаті. Крім Оркідеа у Декамеротиці зіграли багато помітних ролей й інших італійських акторок еротичного жанру, як то Фемі Бенуссі, Габріелла Джорджеллі, Маліса Лонго[it], Адріана Асті. Проте Оркідеа мала відмінні фізичні дані, і, на відміну від багатьох інших, мала хист до акторської майстерності.
Фільмографія ред.
За 32 роки кінокар'єри Оркідеа Де Сантіс знялася приблизно в 56 художніх повнометражних фільмах. Вона також з'явилася в кількох короткометражках.
Під час своєї кінокар'єри Де Сантіс зіграла багато другорядних жіночих ролей. Серед партнерів по знімальному майданчику Оркідеї було багато зірок італійського кіно: Фемі Бенуссі, Тіно Буацеллі, Ландо Буццанка[it], Даніеле Варґас[it], Паоло Вілладжо, Ліза Гастоні, Вітторіо Де Сіка, Джанкарло Джанніні, Чиккіо Інграсіа[it], Піно Карузо[it], Вальтер К'ярі[it], Валентіна Кортезе, Альберто Ліонелло[it], Сандра Міло, Ренцо Монтаньяні[it], Гастоне Москін, Роміна Павер, Стефанія Сандреллі, Розанна Ск'яффіно, Габріеле Тінті[it], Леопольдо Трієсте, Едвіж Фенек, Франко Франкі[it], Ілона Шталлер то багато інших. Окрім того, з акторкою в деяких міжнародних фільмах грали зірки європейського кіно: Кароль Андре[fr], Філіпп Леруа[fr], Жульєт Майнієль, Мішель Пікколі, Моріс Роне[fr], Карін Шуберт[de] тощо.
Вона грала у фільмах багатьох відомих режисерів: Лучано Сальче[it] («Як я навчився любити жінок»[it], «Переворот»[it] та «Дорогій мамі в день народження»), Альфонсо Брешія[it] («У лабіринті сексу»[it], «Твоє миле тіло для вбивства»[it]), Енцо Муції[it] («Рожева пляма»[it]), Ів Аллегре («Вторгнення»[it]), Енцо Дж. Кастелларі[it] («Гектор Могутній»[it]), Франсіс Жиро («Рене ла Канн»[fr]) тощо.
Починаючи з середини 1970-х років «золота епоха» італійського кінематографа почала закінчуватися. На закінчення кінокар'єри також вплинула аварія, в яку потрапила акторка. Невдовзі вона зіграла в кількох телевізійних проєктах. Не зважаючи на велику кількість зіграних ролей акторка так і не була номінована на жодну з кінопремій.
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Сцени з кінофільмів | |
| «Як я навчився любити жінок», 1966 рік. Де Сантіс, Сандра Міло та Роберт Гоффманн на YouTube (італ.) | |
| «Простачка», 1975 рік. Де Сантіс, Даніеле Варґас та Джордж Ардіссон на YouTube (італ.) | |
| «Сімейний порок», 1975 рік. Де Сантіс, Ренцо Монтаньяні та Жульєт Майнієль на YouTube (італ.) |
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1964 | ф | Ці божевільні, божевільні жінки[it] | Queste pazze, pazze donne | Новела «Мало, але добре» (італ. Pochi ma buoni). Дора (італ. Dora) |
| 1964 | ф | Непереможна трійка[it] | Gli invincibili tre | світловолоса дівчина (італ. Ragazza di capelli biondi) |
| 1966 | ф | Битва модів[it] | La battaglia dei Mods | Жасмін (італ. Jasmine) |
| 1966 | ф | Як я навчився любити жінок[it] | Come imparai ad amare le donne | Аґнес (італ. Agnese) |
| 1966 | ф | Двоє дітей Рінґо[it] | I due figli di Ringo | Марісоль (італ. Marisol) |
| 1967 | ф | Чорний[it] | Il nero | Оркідеа (італ. Orchidea) |
| 1968 | ф | Сіґпрес проти Скотленд-Ярду[it] | Sigpress contro Scotland Yard (нім. Mister Zehn Prozent – Miezen und Moneten) | Мануела (італ. Manuela) |
| 1969 | ф | Переворот[it] | Colpo di stato | подруга (італ. La fidanzata) |
| 1969 | ф | У лабіринті сексу[it] | Nel labirinto del sesso (Psichidion) | Анна (італ. Anna) |
| 1969 | ф | Рожева пляма[it] | Una macchia rosa | Надя (італ. Nadia) |
| 1969 | ф | Приберіть ноги від лобового скла[it] | Togli le gambe dal parabrezza | Франческа (італ. Francesca) |
| 1970 | ф | Вторгнення[it] | L'invasione (фр. L'invasion) | Елла (італ. Ella) |
| 1970 | ф | Твоє миле тіло для вбивства[it] | Il tuo dolce corpo da uccidere | Елена Сандерс (італ. Elena Sanders) |
| 1970 | ф | Сольний концерт пістолета[it] | Concerto per pistola solista | покоївка (італ. la cameriera) |
| 1970 | ф | Красиві... це ми[it] | Quelli belli… siamo noi | Елізабетта Контросальво (італ. Elisabetta Controsalvo) |
| 1972 | ф | Гектор Могутній[it] | Ettore lo fusto | Брізеїда (італ. Briseide) |
| 1972 | ф | Заборонений Декамерон[it] | Il Decamerone proibito | Тесса (італ. Tessa) |
| 1972 | ф | Диявол в мозку[it] | Il diavolo nel cervello | Катеріна (італ. Caterina) |
| 1972 | ф | Один долар у нагороду[es] | La preda e l'avvoltoio (ісп. Un dólar de recompensa) | Джанет (італ. Janet) |
| 1972 | ф | Навіть якщо я хочу працювати?[it] | Anche se volessi lavorare, che faccio? | повія (італ. prostituta) |
| 1972 | ф | Сім трупів для Скотленд-Ярду[it] | 7 cadaveri per Scotland Yard | Сенді Крістіан (італ. Sandy Christian) |
| 1972 | ф | Теплі ночі Декамерона[it] | Le calde notti del Decameron | Перонелла (італ. Peronella) |
| 1972 | ф | Жарти, дозволеність і кохання таємного Декамерона[it] | Beffe, licenzie et amori del Decamerone segreto | Дінда (італ. Dinda) |
| 1972 | ф | Заборонені ігри Аретіно П'єтро[it] | I giochi proibiti de l'Aretino Pietro | Новела «Шахрайство» (італ. La truffa). Ліза Мартіні (італ. Lisa Martini) |
| 1972 | ф | Тисяча і одна ніч по-італійськи[it] | Le mille e una notte all'italiana | Невідомо |
| 1972 | ф | Любов і смерть у саду богів[it] | Amore e morte nel giardino degli dei | Віола (італ. Viola) |
| 1972 | ф | Декамеротікус[it] | Decameroticus | дружина Чакко (італ. moglie di Ciacco) |
| 1973 | ф | Хрещена мати[it] | La padrina | Маріса (італ. Marisa) |
| 1973 | ф | Вітерберійські оповідання: найщасливіші історії 1300-х років[it] | I racconti di Viterbury — Le più allegre storie del '300 | Аманда (італ. Amanda) |
| 1973 | ф | Паоло гарячий[it] | Paolo il caldo | повія (італ. prostituta) |
| 1973 | ф | Спробуй і ти, Ліонель[it] | Provaci anche tu, Lionel | Анна Тринадцята (італ. Anna Tredicesimo) |
| 1974 | ф | Заради кохання Офелії[it] | Per amare Ofelia | трієстська повія (італ. prostituta triestina) |
| 1974 | ф | Племінниці Чарлі[de] | нім. Charlys Nichten | Домінік (італ. Dominique) |
| 1974 | ф | Смерть дзвонить о 10 | Le calde labbra del carnefice (ісп. La muerte llama a las 10) | Ширлі (італ. Shirley) |
| 1974 | ф | Вибачте, чи можна було б уникнути військової служби?... Ні![it] | Scusi, si potrebbe evitare il servizio militare?… No! | Невідомо |
| 1974 | ф | Дорогій мамі в день народження | Alla mia cara mamma nel giorno del suo compleanno | Йоланда (італ. Jolanda) |
| 1974 | ф | Проституція[it] | Prostituzione | Бенедетта (італ. Benedetta) |
| 1974 | ф | Небога[it] | La nipote | Доріс (італ. Doris) |
| 1975 | ф | Простачка[it] | L'ingenua | Сьюзі (італ. Susy) |
| 1975 | ф | Чуттєвість — це... мить життя[it] | La sensualità è… un attimo di vita | дружина Франко (італ. Moglie di Franco) |
| 1975 | ф | Стережіться... йдуть студентки![it] | Attenti… arrivano le collegiali! | Надя (італ. Nadia) |
| 1975 | ф | Сімейний порок | Il vizio di famiglia | Маріса (італ. Marisa) |
| 1975 | ф | Милі тітоньки[it] | Le dolci zie | Мануела (італ. Manuela) |
| 1976 | ф | Лікарка під простирадлом | La dottoressa sotto il lenzuolo | медсестра Італія (італ. infermiera Italia) |
| 1976 | ф | Святий Паскуале Байлонне, захисник жінок[it] | San Pasquale Baylonne protettore delle donne | Бастіана (італ. Bastiana) |
| 1977 | ф | Рене ла Канн[fr] | Tre simpatiche carogne (фр. René la canne) | Кім (італ. Kim) |
| 1977 | ф | Міністр вимагав їх усіх негайно[it] | Il signor Ministro li pretese tutti e subito | Доріс (італ. Doris) |
| 1977 | ф | Призначення[it] | L'appuntamento | Аделіна Тоніні (італ. Adelina Tonini) |
| 1977 | ф | Найкраще сміється той, хто сміється останнім[it] | Ride bene… chi ride ultimo | Новела «Контрольний візит» (італ. La visita di controllo). Тереза, дружина Тоні (італ. Teresa, moglie di Toni) |
| 1978 | ф | Гарна чорнява економка[it] | Una bella governante di colore | лікарка Сантіна (італ. dottoressa Santina) |
| 1978 | ф | Кіт і сало[it] | Tanto va la gatta al lardo… | Новела «Три Богородиці» (італ. Le tre verginelle). Сестра Вільми та Віри (італ. sorella di Wilma e Vera) |
| 1978 | ф | Сміючись і жартуючи[it] | Ridendo e scherzando | Новела № 5 «Хоч би якою ціною…» (італ. Costi quel che costi...). Даліа Казалі (італ. Dalia Casali) |
| 1979 | ф | Троє під простирадлом | Tre sotto il lenzuolo | Новела «Суботній ранок» (італ. Sabato mattina). Покоївка Розіта (італ. Rosita, la domestica) |
| 1980 | ф | Ось і коти[it] | Arrivano i gatti | еротична акторка (італ. attrice del film erotico) |
| 1986 | кф | Рузвельт | Roosvelt | Невідомо |
| 1987 | ф | Ніжність | Tenerezza | Невідомо |
| 1987 | кф | Чарівна Цирцея | La Maga Circe | Невідомо |
| 1987 | кф | Лукреція Борджіа | Lucrezia Borgia | Невідомо |
| 1992 | ф | Друзі серця[it] | Le amiche del cuore | Елена, мати Морени (італ. Elena, madre di Morena) |
| 1996 | кф | Великі процеси | Il Grandi Processi | Невідомо |
| 1996 | тф | Справа Редолі | Il caso Redoli | Невідомо |
Театр і радіо ред.
У театрі Оркідеа Де Сантіс зіграла багато успішних ролей. Разом з Фіоренцо Фіорентіні[it] Оркедеа зіграла в комедіях «Коли один папа помирає, інший стає римським» (італ. Morto un papa se ne fa un altro) та постановці за п'єсою Ґіґо Де К'яра[it] StregaRoma. Разом з Маріо Скачча[it] Де Сантіс поставила п'єсу «Кіккіньола» (італ. Chicchignola) італійського драматурга Етторе Петроліні[it]. Вона взяла також участь у виставах «Під'юбник» (італ. Sottoveste), написаній Кастеллачі[it] та Вентімілья, Live and Life Майка Іммордіно, «Лялька Оркідеа» (італ. La Bambola Orchidea), яку написала сама. Згодом вона ще раз грала у «Кіккіньолі» з Фіорентіні і нарешті в сезоні 1998—1999 років Окрідеа зіграла у комедійній постановці «Лелеці весело» (італ. La cicogna si diverte) Карло Аліг'єро п'єси французького драматурга Андре Руссена[it].
Вона також отримала багато ролей на Rai Radio[it], особливо в епізодичних драмах BaroccoRoma та «Італійська історія» (італ. Racconto Italiano) наприкінці сімдесятих. З 1989 року працювала над програмою Notturno italiano[it] на Rai Internazionale[it], радіостанції для італійців за кордоном. Також вона працювала й над іншими радіопередачами італійського суспільного мовника RAI: Italia canta, Itinerari italiani, Facile ascolto, L'Arca di Noè (1998) та L'Anello di Re Salomone.
Примітки ред.
- ↑ Petr "Hennes" Hennebichler. Orchidea de Santis. Česko-Slovenská filmová databáze[sk] (чеськ.). Процитовано 24 липня 2023.
- ↑ Lupi, 2007.
- Orchidea de Santis. Biografia. Веб-сайт Оркідеї Де Сантіс (італ.). Процитовано 24 липня 2023.
- Mauro Smocovich (8 серпня 2007). Italia (de) Genere. Thriller Magazine (італ.). Процитовано 4 серпня 2023.
- ↑ Оркідеа Де Сантіс на сайті IMDb (англ.)
Джерела ред.
- Оркідеа Де Сантіс на сайті IMDb (англ.)
- Petr "Hennes" Hennebichler. Orchidea de Santis. Česko-Slovenská filmová databáze[sk] (чеськ.). Процитовано 24 липня 2023.
- Gordiano Lupi[es]. Sexy made in Italy. Le regine del cinema erotico degli anni Settanta. — Profondo rosso, 2007. — Т. 5. — 291 p. — (La storia, i generi e le attrici del cinema erotico in Italia dalle origini ad oggi) — ISBN 8895294114. (італ.)
Додаткова література ред.
- Orchidea De Santis. MYmovies.it (італ.). Процитовано 4 серпня 2023.
- Fabio Melelli[it]. Orchidea De Santis. — Coniglio Editore[it], 2004. — 108 p. — (Attrici del Cinema Italiano) — ISBN 8888833056. (італ.)
Посилання ред.
- Інтерв'ю Оркідеї Де Сантіс про «комедію по-італійськи» (commedia all'italiana) та еротику в італійському кіно, 2004 рік на YouTube (італ.)
- Gordiano Lupi[es] (2 липня 2012). Storia del cinema italiano: intervista a Orchidea De Santis [Історія італійського кіно: інтерв'ю з Оркідеєю Де Сантіс]. mondospettacolo.com (італ.). Процитовано 4 серпня 2023.
- Gordiano Lupi[es] (2 липня 2012). Intervista a Orchidea De Santis, sogno erotico degli italiani [Інтерв'ю з Оркідеєю Де Сантіс, еротичною мрією італійців]. Giornale Pop (італ.). Процитовано 4 серпня 2023.
- Paul Templar (22 жовтня 2010). Orchidea De Santis : intervista. filmscoop.org (італ.). Процитовано 4 серпня 2023.
- Фрагмент фільму «Як я навчився любити жінок», 1966 рік. Де Сантіс, Сандра Міло та Роберт Гоффманн на YouTube (італ.)
- Фрагмент фільму «Простачка», 1975 рік. Де Сантіс, Даніеле Варґас та Джордж Ардіссон на YouTube (італ.)
- Фрагмент фільму «Сімейний порок», 1975 рік. Оркідеа Де Сантіс, Ренцо Монтаньяні та Жульєт Майнієль на YouTube (італ.)