Джанка́рло Джанні́ні (італ. Giancarlo Giannini; 1 серпня 1942, Ла-Спеція, Королівство Італія) — італійський актор, кінорежисер, продюсер.
| Джанкарло Джанніні | |
|---|---|
| італ. Giancarlo Giannini | |
| | |
| Ім'я при народженні | Giancarlo Giannini |
| Народився | 1 серпня 1942[…] (81 рік) Ла-Спеція, Лігурія, Королівство Італія |
| Громадянство | Італія |
| Діяльність | актор театру, актор дубляжу, кіноактор, телеактор, кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | Національна академія драматичного мистецтваd |
| Роки діяльності | 1965 — дотепер |
| У шлюбі з | Eurilla del Bonod |
| Діти | Adriano Gianninid |
| IMDb | ID 0316284 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Джанкарло Джанніні у Вікісховищі |
Біографія ред.
Джанкарло Джанніні народився 1 серпня 1942 року у місті Ла-Спеція району Лігурія на північному заході Італії. Спочатку він цікавився електронікою, і впродовж 10 років вивчав її в Неаполі, потім його зацікавила акторська майстерність, задля чого він вступив у 18-річному віці до Національної Академії драматичних мистецтв[en] у Римі. Дебютував на сцені у 1961 році в ролі Пака в шекспірівській п'єсі «Сон літньої ночі». У 1965 році зіграв першу невелику роль у кіно (фільм «I criminali della metropoli»).
Став відомим завдяки ролям у низці фільмів Ліни Вертмюллер, з якою він почав працювати на початку 1960-х років, спочатку граючи ролі другого плану, а згодом і головні ролі. Ліна Вертмюллер задіяла його майже в усіх своїх стрічках, найпомітніший з яких — «Паскуаліно „Семеро красунь“» (1976). За роль ув'язненого концтабору, що принижується задля виживання, Джанкарло отримав «Оскар» у номінації за найкращу чоловічу роль (1977).
У 1968 році дебютував в американському кіно, знявшись у воєнній драмі «Анціо» та через рік у стрічці «Тайна Санта-Вітторії» (реж. Стенлі Крамер). Починаючи з 1970-х працював винятково в Італії, знімаючись здебільшого у стрічках Ліни Вертмюллер. Роль італійського сільського простака, чиї плани про вбивство Беніто Муссоліні виявляються нездійсненими через кохання до повії у «Фільмі про кохання та анархію» 1973 року принесла акторові визнання Каннського кінофестивалю де він отримав Золоту пальмову гілку у номінації «Найкращий актор»..
Окрім Ліни Вертмюллер знімався також у таких відомих режисерів, як Лукіно Вісконті («Невинний», 1976), Райнер Вернер Фассбіндер («Лілі Марлен», 1980), Ф. Ф. Копполи («Нью-йоркські історії», 1989).
З початку 1980-х почав працювати дублером, озвучуючи для італійського кіноринку акторів у голлівудських стрічках.
Фільмографія ред.
Фільми ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1965 | ф | Лібідо | Libido | Кристіан |
| 1969 | ф | Тайна Санта-Вітторії | Il segreto di Santa Vittoria | Фабіо |
| 1972 | ф | Перша ніч спокою | La Prima notte di quiete | Джорджіо Моска |
| 1972 | ф | Ображена честь Мімі-металурга | Mimì metallurgico ferito nell'onore | Кармело «Мімі» Мардогео |
| 1973 | ф | Божевільний секс | Sessomatto | |
| 1973 | ф | Фільм про кохання та анархію | Film d'amore e d'anarchia | |
| 1974 | ф | Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні | Travolti da un insolito destino nell'azzurro mare d'agosto | Дженаріно Карункіо |
| 1975 | ф | Дозор любові приходить рівно опівночі | A Mezzanotte Va La Ronda Del Piacere | Джіно Бенасіо |
| 1976 | ф | Невинний | L’ Innocente | Тулліо Ерміль |
| 1976 | ф | Паскуаліно «Семеро красунь» | Pasqualino Settebellezze | Паскуаліно Фрафузо |
| 1980 | ф | Життя прекрасне | La vita è bell | Антоніо Мурільйо |
| 1980 | ф | Лілі Марлен | LiLi Marleen | Роберт |
| 1984 | ф | Я від Піконе | Mi manda Picone | Сальваторе Каннавацціуоло |
| 1986 | ф | Кров під сонцем | Blood Red | |
| 1988 | ф | Шахраї як і ми | I Picari | Гузман |
| 1988 | ф | Бар-закусочна "Будапешт" | Snack Bar Budapest | Адвокат |
| 1989 | ф | Нью-йоркські історії | New York Stories | Клаудіо |
| 1990 | ф | Доросле кохання | Vita coi figli | Адріано Феррі |
| 1992 | ф | Одного разу, порушивши закон | Once Upon a Crime | Інспектор Боннар |
| 1993 | ф | Джованні Фальконне | Giovanni Falcone | Паоло Борселліно |
| 1995 | ф | Прогулянка в хмарах | A Walk in the Clouds | Альберто Арагон |
| 1996 | ф | Целулоїд | Celluloide | Серджо Амідеї |
| 1996 | ф | Вовчиця | La lupa | падре Анджоліно |
| 1997 | ф | Мутанті | Mimic | Менні |
| 2001 | с | Дюна | Dune | Падишах-Імператор Шаддам IV |
| 2001 | ф | Франческа и Нунціата | Francesca e Nunziata | |
| 2001 | ф | Ганнібал | Hannibal | Рінальдо Пацці |
| 2002 | ф | Банкіри Бога | I banchieri di Dio | Флавіо Карбоні |
| 2002 | ф | Темрява | Darkness | Альберт |
| 2002 | ф | Дракула | Dracula | професор Ван Хельсінг |
| 2003 | ф | Три жінки | L'acqua… il fuoco | Давид |
| 2003 | ф | Мій будинок в Умбрії | My House in Umbria | Інспектор Джиротті |
| 2004 | ф | Лють | Man on Fire | Мігель Манзано |
| 2006 | ф | Казино «Рояль» | Casino Royale | Рене Матіс |
| 2006 | ф | Візантійська принцеса | Tirant lo Blanc | візантійський імператор |
| 2008 | ф | Квант милосердя | Quantum of Solace | Рене Матіс |
| 2008 | ф | Кров і троянда | Il sangue e la rosa | кардинал Роспігліосі |
| 2010 | ф | Прекрасне товариство | La bella società | доктор Гуаррасі |
| 2010 | ф | Світла сторона Місяця | La Prima Notte della Luna | Іван |
| 2012 | ф | Омамамія | Omamamia | Лоренцо |
| 2012 | ф | АмериКа | AmeriQua | дон Ферракане |
- 1987 — «Гра в числа» / Ternosecco
- 2013 — «Я заглянув у некрологи» / Ti ho cercata in tutti i necrologi
Відеоігри ред.
| Рік | Назва | Роль |
|---|---|---|
| 2012 | Call of Duty: Black Ops II | Рауль Менендез |
| 2018 | Call of Duty: Black Ops 4[en] |
Нагороди та номінації ред.
- «Давид ді Донателло»
- 1972 — Найкращий актор («Ображена честь Мімі-металурга»)
- 1984 — Найкращий актор («Мене послав Піконе»)
- 1995 — Номінація: Найкращий актор («Мій будинок в Умбрії»)
- 1996 — Найкращий актор («Целулоїд»)
- 2002 — Найкращий актор («Кохання і надія»)
- Срібна стрічка Італійського Національного синдикату кіножурналістів
- 1973 — («Ображена честь Мімі-металурга»)
- 1999 — («La stanza dello scirocco»)
- 2001 — («Ганнібал»)
- Оскар
- 1977 — Номінація: Найкраща чоловіча роль («Паскуаліно „Семеро красунь“»)
- Каннський кінофестиваль
- 1973 — Приз «За найкращу чоловічу роль» («Фільм про кохання і анархію»)
- Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні
- 1973 — Приз Сан-Себастьяна «За найкращу чоловічу роль» («Це я!»)
- Великий офіцер ордена «За заслуги перед Італінською Республікою» (28 травня 2003 року)
- Командор ордена ордена «За заслуги перед Італінською Республікою» (2 червня 1995 року)
Родина та особисте життя ред.
Був одружений (1967–1975) на акторці Лівії Джіампалмо[en]. У цьому шлюбі має двох синів — Адріано[it] і Лоренцо.
Примітки ред.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #129312282 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- Filmportal.de — 2005.
- . Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 15 грудня 2014.
- . festival-cannes.com. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 19 квітня 2009.
- Grande Ufficiale Ordine al Merito della Repubblica Italiana Sig. Giancarlo Giannini [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (італ.)
- Commendatore Ordine al Merito della Repubblica Italiana Sig. Giancarlo Giannini [ 15 грудня 2014 у Wayback Machine.] (італ.)
Посилання ред.
- Джанкарло Джанніні на сайті IMDb (англ.)
- Джанкарло Джанніні [ 15 грудня 2014 у Wayback Machine.] на CineDataBase [ 4 червня 2020 у Wayback Machine.] (італ.)
| Це незавершена стаття про італійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |