Раймо́нд Марі́ Жульє́т Мейніє́ль (фр. Raymonde Marie Juliette Meyniel, більше відома як Жульє́т Майніє́ль (фр. Juliette Mayniel); 22 січня 1936, Сен-Іпполіт, Франція — 21 липня 2023, Сан-Міґель-де-Альєнде, Мексика) — французька кіноакторка, відома ролями у фільмах кінематографістів французької нової хвилі впродовж 1950-х — 1960-х років. Загалом знялася у 35 стрічках у кіно та на телебаченні між 1958 і 1982 роками. У 1964—1968 роках була партнеркою італійського актора Вітторіо Ґассмана, від якого народила сина Алессандро[it], що також став актором.
| Жульєт Майнієль | |
|---|---|
| Juliette Mayniel | |
| | |
| Фотограф Оріол Маспонс[es], 1960 рік | |
| Ім'я при народженні | Раймонд Марі Жульєт Мейнієль фр. Raymonde Marie Juliette Meyniel |
| Народилася | 22 січня 1936 Сен-Іпполіт, Аверон, Франція |
| Померла | 21 липня 2023 (87 років) Сан-Міґель-де-Альєнде, Гуанахуато, Мексика |
| Громадянство | Франція |
| Діяльність | кіноакторка |
| Роки діяльності | 1958 — 1982 |
| У шлюбі з | Вітторіо Ґассман і Робер Обуаноd |
| Діти | Алессандро Ґассманd |
| IMDb | nm0562831 |
| Нагороди та премії | |
| 1960 Срібний ведмідь — Найкраща жіноча роль («Ярмарок») | |
| | |
| Жульєт Майнієль у Вікісховищі |
1960 року на 10-му Берлінському міжнародному кінофестивалі була нагороджена «Срібним ведмедем» за найкращу жіночу роль у німецькому фільмі «Ярмарок» Вольфганга Штаудте.
Біографія Редагувати
Раймонд Марі Жульєт Мейнієль народилася 22 січня 1936 року на Півдні Франції в окситанському містечку Сен-Іпполіт. На кіноекрані Жульєт дебютувала у віці двадцяти двох років, зігравши роль без назви в комедії «Перше травня»[fr] (фр. Premier mai) аргентинського режисера Луїса Саславскі.
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| «Кузени». Сцена появи Флоранс, персонажа Майнієль на YouTube |
Уже наприкінці 1950-х років вона стала однією з великих надій французького кіно, завдяки головній ролі Флоранс в одному з перших фільмів французької нової хвилі — «Кузени», який зняв і спродюсував Клод Шаброль. Він писав у своїх мемуарах, що дізнався про Жульєт з реклами мила. І Майнієль, і її партнери по знімальному майданчику, Жерар Блейн[fr] і Жан-Клод Бріалі, стали широко відомі як у Франції, так і за кордоном.
Презентація фільму «Кузени» на Берлінале також привернула увагу німецьких кінематографістів, і акторка отримала головну жіночу роль у німецькій драмі 1960 року «Ярмарок», яку зняв Вольфганг Штаудте. Цей фільм дав їй «Срібного ведмедя» за найкращу жіночу роль.
У Франції вона знову знімалася у фільмах Шаброля. Так, за участі Майнієль побачили світ стрічки «Залицяльники»[fr] (фр. Les Godelureaux; 1961 рік), Ландрю (1963) та «Офелія»[fr] (фр. Ophélia), останні — 1962 року. Окрім співпраці з Шабролем, акторка також знімалася у фільмах інших видатних французьких режисерів того часу. Зокрема, у фільмі Жан-П'єра Мокі[fr] «Пара»[fr] (фр. Un couple) 1960 року та «Через, через жінку»[fr] (фр. À cause, à cause d'une femme) 1962 року, який зняв Мішель Девіль.
На початку своєї кінокар'єри Жульєт Майнієль одружилася з маловідомим французьким актором Робером Обуано, який був старшим за неї на дев'ять років. Завдяки зйомкам в Італії під час виробництва фільму «Троянська війна» 1961 року, де Жульєт зіграла Креусу Троянську[en], вона познайомилася з видатним італійським актором Вітторіо Ґассманом. Їх знайомство призвело до розлучення Жульєт і Робера у 1964 році. Упродовж 1964—1968 років Вітторіо та Жульєт мали романтичні стосунки. 1965 року в пари народився син, якого назвали Алессандро[it], і Майнієль тимчасово зупинила свою акторську кар'єру.
Повернення на екрани відбулося лише 1968 року в італійському телевізійному мінісеріалі «Одіссея»[it] (італ. Odissea), де акторка зіграла давньогрецьку легендарну чаклунку Кірку. Після розриву з Ґассманом Майнієль продовжила зніматися в кіно, але не повернулась у Францію, азалишилась в Італії. Серед інших помітних робіт у кіно того часу слід відзначити кримінальну комедію «На прізвисько Громило»[it] (італ. Piedone lo sbirro) 1973 року зі знаменитим Бадом Спенсером у головній ролі, а також еротичну драму «Сімейні гріхи»[it] (італ. Peccati in famiglia) 1975 року, в якій її партнером був Мікеле Плачидо, і комедію «Сімейний порок» з такими зірками італійської еротичної комедії, як Ренцо Монтаньяні[it], Едвіж Фенек, Ньєвес Наварро, Оркідея Де Сантіс та ін.
Жульєт Майнієль символічно завершила свою кінокар'єру, зігравши зі своїм сином і колишнім партнером у їхньому спільному фільмі «Від батька до сина»[it] (італ. Di padre in figlio) 1982 року. Відтоді Майнієль жила приватно в Мексиці. За словами її сина Алессандро, які він сказав в одному з інтерв'ю, мама жила «близько двадцяти років у приємному місці в Мексиці, з внутрішнім двориком і садом. Вона грала з друзями в бридж, вона художниця, добре вміла відновлювати руїни, перепродаючи їх на вагу золота. Це стало її пенсією». 21 липня 2023 року, у віці 87 років, акторка померла в мексиканському містечку Сан-Міґель-де-Альєнде, штат Гуанахуато. Про це повідомив її син Алессандро у своїх соцмережах.
Фільмографія Редагувати
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Сцени з кінофільмів | |
| «Очі без обличчя», 1959 рік на YouTube (фр.) | |
| «Ярмарок», 1960 рік на YouTube (нім.) | |
| «Сімейний порок», 1975 рік. Оркідея Де Сантіс, Ренцо Монтаньяні та Жульєт Майнієль на YouTube (італ.) |
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1958 | ф | Перше травня[fr] | Premier mai | у титрах не вказана |
| 1959 | ф | Кузени | Les Cousins | Флоранс (фр. Florence) |
| 1959 | ф | Рибалка з Ісландії[fr] | Pêcheur d'Islande | Гауде Мевель (фр. Gaude Mével) |
| 1959 | ф | Ніч полювання[fr] | La Nuit des traqués | Жозетт (фр. Josette) |
| 1959 | кф | Бонсуа, Жульєт Майнієль | Bonsoir, Juliette Mayniel | грає сама себе |
| 1959 | ф | Очі без обличчя[fr] | Les Yeux sans visage | Една Грубер (фр. Edna Grüber) |
| 1960 | ф | Пара[fr] | Un couple | Енн (фр. Anne) |
| 1960 | ф | Тримайся на плаву[fr] | Marche ou crève | Едіт (фр. Edith) |
| 1960 | ф | Ярмарок | нім. Kirmes | Аннет (нім. Annette) |
| 1960 | ф | Кермо на двох | On roule à deux | невідомо |
| 1961 | ф | Залицяльники[fr] | Les Godelureaux | ніч (фр. La none) |
| 1961 | ф | Троянська війна | La Guerra di Troia | Креуса[en] (італ. Creusa) |
| 1962 | ф | Поки не вгамуєш спрагу[fr] | Jusqu'à plus soif | Мей-Енн (фр. Maie-Anne) |
| 1962 | кф | Це життя[fr] | Ça c'est la vie | невідомо |
| 1962 | ф | Ландрю | Landru | Анна, Марі, Анжель Коломб (фр. Anna, Marie, Angèle Colomb) |
| 1962 | ф | Офелія[fr] | Ophélia | Люсі (фр. Lucie) |
| 1962 | ф | Через, через жінку[fr] | À cause, à cause d'une femme | Хлоя (фр. Chloé) |
| 1964 | ф | Небезпечне кохання[it] | італ. Amori pericolosi | кульгава дружина, сегмент «Перевал» |
| 1965—1968 | с | Присутність минулого | Présence du passé | у титрах не вказана |
| 1965 | ф | Вбивство зроблено в Італії[it] | італ. Assassinio made in Italy | Лорена Бореллі (італ. Lorena Borelli) |
| 1967—1968 | с | Світ Піранделло | італ. Il mondo di Pirandello | Епізод «Здані кімнати» (італ. Camere d'affitto). Джульєтта Консальві (італ. Giulietta Consalvi) |
| 1968—1968 | с | Одіссея[it] | італ. Odissea | Кірка (італ. Circe) |
| 1968 | ф | Вибачте, займемось коханням?[it] | італ. Scusi, facciamo l'amore? | Гілберта (італ. Gilberta) |
| 1968 | ф | Дикий кіт[it] | італ. Il gatto selvaggio | Джульєтта (італ. Juliette) |
| 1969 | ф | Алібі[it] | італ. L'alibi | у титрах не вказана |
| 1970 | ф | Така маленька різниця[it] | італ. Quella piccola differenza | Антонелла (італ. Antonella) |
| 1970 | ф | Сьогоднішнє кохання[it] | італ. Un amore oggi | Міра / Гелена (італ. Myra / Helena) |
| 1972 | ф | Дорога в місячному сяйві | пол. Droga w swietle ksiezyca | Катаржина, мачуха Юліана (пол. Katarzyna, macocha Juliana) |
| 1973 | ф | На прізвисько Громило[it] | італ. Piedone lo sbirro | Марія (італ. Maria) |
| 1974 | ф | Жінки на сонці[fr] | Femmes au soleil | Емма (фр. Emma) |
| 1975 | ф | Сімейні гріхи[it] | італ. Peccati in famiglia | П'єра, дружина Карло (італ. Piera, moglie di Carlo) |
| 1975 | ф | Сімейний порок | італ. Il vizio di famiglia | Маґда (італ. Magda) |
| 1976 | ф | Звідники[it] | італ. I prosseneti | Графиня Гільда (італ. La contessa Gilda) |
| 1976 | ф | Вчитель гри на скрипці[it] | італ. Il maestro di violino | Графиня Маргарита ді Сансеверо (італ. Contessa Margherita di Sansevero) |
| 1976 | ф | Скотолозтво | італ. Bestialità | Іветт (італ. Yvette) |
| 1977—1977 | с | Навчальний рік[it] | італ. Un anno di scuola | Мати Джорджіо (італ. Madre di Giorgio) |
| 1978—1978 | с | Мадам Боварі[it] | італ. Madame Bovary | маркіза д'Андервільє (італ. Marchesa d'Andervilliers) |
| 1978—1978 | с | Сьомий рік | італ. Settimo anno | у титрах не вказана |
| 1978 | ф | Тільки чорний[it] | італ. Solamente nero | синьйора Нарді (італ. Signora Nardi) |
| 1982 | ф | Від батька до сина[it] | італ. Di padre in figlio | грає саму себе |
| 1982—1982 | с | Десять італійських режисерів, десять італійських історій | італ. Dieci registi italiani, dieci racconti italiani | Тереза (італ. Teresa) |
| 1986 | ф | Моллі О | італ. Molly O | Софі (італ. Sophie) |
Примітки Редагувати
- ↑ Pavel "argenson" Vlach. Juliette Mayniel. Česko-Slovenská filmová databáze[sk] (чеськ.). Процитовано 22 липня 2023.
- Claude Chabrol. Et pourtant je tourne. — Paris : Ramsay[fr], 1976. — P. 142. — ISBN 2-84041-012-5. (фр.)
- “Papa Vittorio made me become a bartender as a punishment. My mother? At 86 he is in Mexico and we talk to each other by email” [«Тато Вітторіо в покарання змусив мене стати барменом. Моя мати? У 86 років вона у Мексиці, і ми розмовляємо одне з одним електронною поштою»]. time.news (англ.). 30 січня 2022. Процитовано 22 липня 2023. «For about twenty years in a pleasant place in Mexico, with the patio in the center, the garden. She plays bridge with her friends, she is a painter, she was good at putting the ruins back in place by reselling them for their weight in gold. It became his pension.»
- Morta la madre di Alessandro Gassmann, Juliette Mayniel [Смерть матері Алессандро Ґасманна, Жульєт Майнієль]. La Repubblica (італ.). 21 липня 2023. Процитовано 22 липня 2023.
- Жульєт Майнієль на сайті IMDb (англ.)
Джерела Редагувати
- Pavel "argenson" Vlach. Juliette Mayniel. Česko-Slovenská filmová databáze[sk] (чеськ.). Процитовано 22 липня 2023.
Посилання Редагувати
- Інтерв'ю Жульєт Майнієль, 1959 рік на YouTube (фр.)
- Хроніка з Берлінале 1960 року. Жульєт Майнієль, П’єр Анджелі та Жан Габен на YouTube (англ.)
- Фрагмент трейлеру фільму «Кузени», 1959 рік. Сцена появи Флоранс, персонажа Жульєт Майнієль на YouTube (фр.)
- Фрагмент фільму «Очі без обличчя», 1959 рік на YouTube (фр.)
- Фрагмент трейлеру фільму «Ярмарок», 1960 рік на YouTube (нім.)
- Фрагмент фільму «Сімейний порок», 1975 рік. Оркідея Де Сантіс, Ренцо Монтаньяні та Жульєт Майнієль на YouTube (італ.)