Окса́на Андрі́ївна Петрусе́нко (5 (18) лютого 1900, Балаклія, нині Харківська область — 15 липня 1940, Київ) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано). Одна з найкращих виконавиць українських народних пісень і романсів. Кавалер ордена «Знак Пошани» (1936). Народна артистка УРСР (1939). Голос Оксани Андріївни є голосом-символом України її часу.
| Оксана Андріївна Петрусенко | |
|---|---|
| | |
| Оксана Петрусенко в ролі Тоски в однойменній опері Джакомо Пуччіні, 1936 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 (17) лютого 1900 |
| Місце народження | Балаклія, Зміївський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 15 липня 1940 (40 років) |
| Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Професії | оперна співачка |
| Співацький голос | лірико-драматичне сопрано |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | романс |
| Нагороди | |
| Файли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народилася 5 лютого (18 лютого) 1900 року в Балаклії в бідняцькій родині Андрія та Марії Бородавкіних. Навесні 1901, коли Оксані виповнився тільки рік, батько помер від туберкульозу. Мати вийшла ще раз заміж, але новий чоловік безбожно пиячив, і після народження брата Івана, вони розлучились.
У таких умовах, у бідності й злигоднях почалося життя Ксенії Бородавкіної. Дитиною вона співала в церковному хорі в Севастополі, грала на гітарі, рано почала працювати.
1914–1917 — робітниця Севастопольського порту, взуттєвої фабрики, учасниця самодіяльних гуртків. 1918 стала хористкою у трупі Олександра Глазуненка. Восени вступила на правах хористки, а потім і провідної актриси «з голосом» до Херсонського українського музично-драматичного театру під керівництвом Івана Сагатовського.
1923–1924 — навчалася в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Проте, так само як і Марія Каллас, не здобула спеціальної музичної звукової освіти. Співала в театрах Казані, Самари, Свердловська (нині Єкатеринбурга).
Від 1934 — солістка Київського театру опери та балету.
Померла 15 липня 1940 року, на восьмий день після народження другого сина Олександра. Існує версія, що була отруєна за замовленням дружини маршала Тимошенка з ревнощів. Синів взяли товаришки Оксани. Старший Володимир помер через 4 роки від туберкульозу у віці 16 років. Молодший Олександр хворів на туберкульоз кісток, все життя носив корсет. Жінка, що стала йому другою матір'ю, зверталася по допомогу до рідного батька Олександра партійного працівника Андрія Чеканюка, але той її вигнав. Вона мусила навіть жебрати. Попри все, Олександр став біологом, захистив дисертацію. Помер у 1999 році.
Похована на Байковому кладовищі (ділянка № 8). На могилі — надгробок (лабрадорит, мармур; скульптори Макар Вронський і Олексій Олійник, архітектор Микола Іванченко; встановлений у 1949 році). На надгробному пам'ятнику допущено дві помилки: вказано, що співачка є народною артисткою СРСР а не УРСР, а також неправильно вказано рік народження — 1901 замість 1900.
Партії Редагувати
- Наталка («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка). Саме ця партія принесла Оксані народну славу. Її виконання, на думку знавців, є шедевром вокальної творчості і наразі не було перевершено.
- Одарка («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського).
- Ліза («Пікова дама» Петра Чайковського).
- Марія («Мазепа» Петра Чайковського).
- Оксана («Черевички» Петра Чайковського).
- Наташа («Русалка» Олександра Даргомижського).
- Тоска («Тоска» Джакомо Пуччіні).
Дискографія Редагувати
- Дискографія Оксани Петрусенко на сайті Russian-Records.com
- Дискографія Оксани Петрусенко на сайті «Українська пісня» (уклав А. І. Желєзний)
- 1971 — «Співає Оксана Петрусенко» (LP «Мелодія» 33Д 030311-12)
Вшанування пам'яті Редагувати
поштова марка |
ювілейна монета |
- Епітафія «Пам'яті Оксани Петрусенко»:
- Одна з вулиць міста Балаклії носить ім'я О. Петрусенко. У вересні 1962 року в районному будинку культури відкрито кімнату-музей О. Петрусенко, а 16 лютого 1991 року в Балаклійському краєзнавчому музеї створено експозицію «О. Петрусенко — видатна українська співачка», яка присвячена її життю і творчості. З 1972 року в останню неділю травня в Балаклії проводяться свята пам'яті О. А. Петрусенко, на яких виступають місцеві аматори.
- У 2000 році була випущена поштова марка України, присвячена 100-річчю від дня народження співачки.
- У 2010 році Національним банком України була випущена в обіг пам'ятна монета, номінальною вартістю 5 гривень, присвячена О. Петрусенко.
- На честь співачки на будинку в Києві, де вона жила (вулиця Богдана Хмельницького, 66), встановлена меморіальна дошка.
- Ім'ям співачки названо одну з вулиць Києва.
- Ім'ям співачки названо одну з вулиць Краматорська.
- Ім'ям співачки названо одну з вулиць Львова.
- Ім'ям співачки названо одну з вулиць смт Борова на Київщині
- Ім'ям співачки названо одну з вулиць Кременчука (переглянути на мапі)
Документальні фільми та передачі Редагувати
- 1990 — «Оксана Петрусенко» (Укртелефільм, режисер В. Образ). У фільмі взяли участь близькі співачки — її син О. А. Петрусенко та концертмейстер і подруга Скоробогатько Ніна Іванівна.
- 1996 — «Оксана Петрусенко. Епізоди життя забутої зірки» (кіностудія «Контакт» Спілки кінематографістів України, режисери: О. Фролов, Р. Плахов-Модестов) (рос.)
- 2006 — «Портрет. Український соловейко» (Телерадіокомпанія «Глас»)
- 2006 — Фільм «Сонячна людина» з циклу «Гра долі» (режисер В. Образ, студія ВІАТЕЛ)
Цікаві факти Редагувати
Саме Оксана Петрусенко дала поштовх до визнання найвідомішої художниці України Катерини Білокур. Навесні 1940 року невідома нікому художниця-самоучка Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Почувши її, Катерині здалося, що то саме про неї пісня. Вона написала листа, разом з листом поклала в конверт кілька малюнків і відіслала в Київ Оксані Петрусенко. До листа додає малюнок калини на шматкові полотна. Малюнок вразив співачку. Порадившись із друзями — Василем Касіяном і Павлом Тичиною — вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами. До Катерини Білокур приїхали фахівці, і у неї почалося нове життя.
Примітки Редагувати
- ↑ Петрусенко Оксана Андреевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- «Україна: хроніка подій ХХ століття.» Інститут історії України НАН України
- Про нагородження працівників Київської української державної опери і працівників українського ансамблю (Постанова Центрального виконавчого комітету Союзу РСР — 23 березня 1936.) (oldgazette.ru) [ 19 листопада 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Архів оригіналу за 20.03.2012. Процитовано 24.09.2012.
- Чому отруїли золотий голос України – Оксану Петрусенко – примадонну української сцени?
- Станіслав Цалик (15.07.2010). Оксану Петрусенко отруїла дружина маршала Тимошенка. Gazeta.ua. Процитовано 01.08.2018.
- ↑ Євген Савенко. . Мистецька сторінка. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 01.08.2018.
- Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- «Наша Парафія»: Оксана Петрусенко
- . Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 8 жовтня 2012.
- ridna.ua: Балаклійський районний краєзнавчий музей
- Харківська обласна універсальна наукова бібліотека: Український соловейко (До 100-річчя з дня народження Оксани Петрусенко). Пам'ятка читачеві [2000]
- www.marka.biz.ua: Марка певице О. Петрусенко
- numizmat.com.ua: Оксана Петрусенко
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 8 жовтня 2012.
Джерела та література Редагувати
- Брега Г. С. Петрусенко Оксана Андріївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 197. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Жадько В. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.152-156,272.
- Жадько В. Український некрополь.-К.,2005.-С.261.
- Жадько В. Байковий некрополь.-К..2004.-С.84,86,88.
- Мистецтво України: Біографічний словник. — К., 1997. — С. 471—472.
- Кагарлицький М. Ф. Оксана Петрусенко: Біографічна повість. — К.: Молодь, 1983. — 256 с. — (Серія біографічних творів «Уславлені імена»).
- Кагарлицький М. Ф. Легендарна Оксана Петрусенко. — К., 2007.
- Мнішек І. Легендарний соловейко: до 120-ліття з дня народження Оксани Петрусенко//https://www.slk.kh.ua.04/02/2020.-№9/22753/.-P.8-9 ; Харківщина:Головна газета Харківщини:Слобідський край:ТОВ:"Слобідський край".-Харків.-2020.-4 лютого.-С.9.-2 рази на тиждень.-№9/22753/.-9000 примірників.
Посилання Редагувати
- Петрусенко Оксана Андріївна // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 177-178
- Петрусенко Оксана Андріївна // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 107.
- Матеріали з музейних фондів та архівні записи співачки
- Золоті імена України: Оксана Андріївна Петрусенко
- «Ты пела звонко, мощно, несравненно!» «Украинский соловейко» Оксана Петрусенко в контексте истории (рос.)
- «Украинский соловейко» Оксана Петрусенко Страницы биографии
- Оксана Андріївна Петрусенко — найвидатніша представниця української вокальної школи
- sevmemorymap.info: Памятная доска на здании театра имени А. В. Луначарского в честь оперной певицы, уроженки Севастополя Оксаны Петрусенко[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Дмитро Білоцерковець: Знищення меморіальної дошки Оксані Петрусенко — черговий прояв ницості російського екстремізму
- Український романс «Навгороді коло броду», співає Оксана Петрусенко
- Арія Наталки, опера «Наталка полтавка», співає Оксана Петрусенко
- Опера «Наталка полтавка», арія Наталки, співає Оксана Петрусенко
- Українська пісня «Чи я в лузі не калина була», співає Оксана Петрусенко