Нижнє (у минулому — Сьома Рота) — селище міського типу в Україні, у Гірській міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області. Внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, тимчасово контролюється так званою ЛНР.
смт Нижнє | |
---|---|
| |
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район | Сєвєродонецький район |
Громада | Гірська міська громада |
Код КАТОТТГ: | |
Основні дані | |
Засноване | 1756 |
Площа | 9,71 км² |
Населення | ▼2346 (01.01.2018) |
Поштовий індекс | 93290 |
Телефонний код | +380 6455 |
Географічні координати | 48°46′17″ пн. ш. 38°37′12″ сх. д. / 48.77139° пн. ш. 38.62000° сх. д.Координати: 48°46′17″ пн. ш. 38°37′12″ сх. д. / 48.77139° пн. ш. 38.62000° сх. д. |
Водойма | р. Біленька, Сіверський Донець, Водяне |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | |
Селищна влада | |
Адреса | 93290, Сєвєродонецький район, смт Нижнє, вул. Центральна, 11а |
Карта | |
Нижнє | |
Нижнє | |
Нижнє у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Географічні координати: 48°46' пн. ш. 38°37' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 9,71 км².
Селище розташоване на правому березі річки Сіверський Донець, за 25 км від Сєвєродонецька. Через Нижнє протікає невеличка річка Нижня Біленька, права притока Сіверського Дінця . Поблизу с. Світличного, яке вже увійшло до складу Нижнього до війни була розташована паромна переправа, зараз там Понтонний міст. Найближча залізнична станція — Шипилове.
Історія Редагувати
У XVIII столітті на місці теперішнього поселення в урочищі Нижнє на Дінці існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового[джерело?].
1756 року на місці козацького зимівника виникла сьома рота Шевичева гусарського полку . Територія заселялася сербськими і хорватськими офіцерами, селянами з Правобережної України та центральних губерній Російської імперії.
Впродовж 1776 - 1783 рр. селище (на той час — слобода Нижня Бахмутського повіту Азовської губернії) — центр (штаб-квартира) Волоського гусарського полку (за даними «Описания городов и уездов Азовской губернии» 1779 р.).
Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 972 місцевих жителя, з них 513 загинуло, 575 осіб нагороджені орденами і медалями.
7 жовтня 2014 року селище було виключено зі складу Первомайської міськради і приєднано до Попаснянського району, а згодом до Сєвєродонецького району[джерело?] Луганської області.
6 листопада 2014 року, у період війни на сході України, внаслідок відбиття атаки збройних формувань ЛНР на понтонній переправі поблизу селища старший солдат 80-ї бригади збройних сил України Назар Крохмаль загинув, ще двоє бійців отримали поранення.
Населення Редагувати
За даними перепису 2001 року населення селища становило 3115 осіб, з них 75,86% зазначили рідною українську мову, 23,88% — російську, а 0,26% — іншу.
Соціальна сфера Редагувати
Функціонують обласний психоневрологічний інтернат, ЗОШ I–III ступенів № 36, навчально-виховний комплекс, ясла-садок «Червона шапочка», два клуби, два відділення поштового зв'язку, дві аптеки, медичний пункт, пункт ветеринарної медицини, перукарня, бюро ритуальних послуг і приватні магазини.
Пам'ятки Редагувати
У селищі встановлені: пам'ятник радянським воїнам, які загинули під час Другої світової війни, а також бюст Герою Радянського Союзу Івану Чорноп'ятку.
Релігія Редагувати
У селі існував Свято-Петро-Павлівський храм, який було закрито у 1923 р., відновлено у 1942 р., зруйновано у 1961 р., зараз на його місці будується новий храм УПЦ.
Персоналії Редагувати
- Лук'янов Сергій Володимирович (1910—1965) — радянський актор театру та кіно
- Чернопятко Іван Давидович (1914–1947) — Герой Радянського Союзу
- Міоков Микола Дмитрович (1916–1987) — Герой Радянського Союзу
- Ногін Олександр Васильович (нар. 1970) — радянський та український футболіст та тренер;
- Катрушенко Іван Гордійович (1925—2012) — український графік;
- Просянкін Григорій Лазаревич (1920–1998) — кораблебудівник, керівник найбільших підприємств суднобудівної промисловості СРСР, Герой Соціалістичної Праці;
- Ворвулєв Микола Дмитрович (1917–1967) — співак (баритон), Народний артист СРСР;
- Барка Василь Костянтинович (1908–2003) — український письменник і перекладач, наприкінці 20-х років XX століття вчителював у селищі.
Примітки Редагувати
- Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2018 року, Київ-2018 (pdf)
- Литвиненко Р.О. Щодо часу заснування перших слов'яносербських поселень (За мемуарами генерала С.С. Пішчевича) // Вісник СНУ імені Володимира Даля. - 2017. - № 11 (241). - С. 41-53.[1] [ 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
- ↑ История Городов и Сёл. Нижнее [ 23 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Постанова Верховної Ради України від 7 жовтня 2014 року № 1693-VII «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Перевальського і Попаснянського районів Луганської області»
- . Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 7 листопада 2014.
- . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 січня 2015.
- . Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- . Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
Джерела Редагувати
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
Посилання Редагувати
- Облікова картка на сайті ВРУ
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |