Національний музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова — музей космонавтики в Україні, у м. Житомир на батьківщині українського радянського вченого у галузі ракетобудування та космонавтики — Сергія Павловича Корольова.
| Національний музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова | |
|---|---|
| | |
| 50°15′10″ пн. ш. 28°40′39″ сх. д. / 50.253000000028° пн. ш. 28.67758333002777960° сх. д.Координати: 50°15′10″ пн. ш. 28°40′39″ сх. д. / 50.253000000028° пн. ш. 28.67758333002777960° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Назва на честь | Корольов Сергій Павлович |
| Країна | Україна |
| Розташування | Україна, Житомир 10008, вул. Дмитрівська, 5 |
| Адреса | вулиця Дмитрівська, 5, Житомир, Україна |
| Засновано | музей Корольова 1970 музей космонавтики1987 |
| Відкрито | 1 червня 1991 |
| Директор | Дячук Ірина Дмитрівна |
| Сайт | cosmosmuseum.info |
| Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова (Україна) | |
Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова у Вікісховищі |
Історія Редагувати
1970 відкрито меморіальний будинок-музей академіка Сергія Павловича Корольова.
1987 — Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова.
1987 завершено будівництво спеціальної будівлі для експозиції «космос», яка була відкрита 1 червня 1991 року.
В центрі експозиції, в басейні з водою, що символізує життя, розміщена Біблія — символ мудрості.
В експозиції представлена унікальна колекція зразків космічної техніки, обладнання, спорядження космонавтів, а також документи, фотографії, сувеніри з космічної тематики. Окремий тематичний комплекс складають музейні предмети, які стосуються розвитку космонавтики в Україні.
1987 заклад став самостійним музеєм і одержав назву «Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова».
Наприкінці вересня 2021 року департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА оголосив тендер на розроблення проєктної документації «Ремонтно-реставраційні роботи будинку Національного музею космонавтики імені Сергія Павловича Корольова». Очікувана вартість якого складає 48,6 тис. грн.
Надання статусу національного Редагувати
8 серпня 2020 року музею надано статус національного.
Склад музею Редагувати
- меморіальний будинок-музей Сергія Павловича Корольова.
- експозиція «Космос» (в окремій будівлі).
- сховище фондів та планетарій (плануються).
Наповнення Редагувати
Багато матеріалів, документів, особистих речей передали в дарунок музею його мати — Марія Баланіна, дочка — Наталія Корольова, дружина — Ніна Корольова, його друзі, колеги й ін.
Корольов Редагувати
Сергі́й Па́влович Корольо́в (родове прізвище Королів; 30 грудня 1906 (12 січня 1907), Житомир, Волинська губернія, колишня Російська імперія — 14 січня 1966, Москва, Російська РФСР) — радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики.
27 червня 1938 року Корольова було заарештовано. 27 вересня — закрите судове засідання. І вирок: десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п'ять років та конфіскацією майна. Місце покарання — Колима.
За полегшення його долі боролась сім'я, клопотали відомі всій державі льотчики Гризодубова, Громов, авіаконструктор Туполєв. Останній перебував за тюремними ґратами у стінах ЦКБ-29, створеного Народним комісаріатом внутрішніх справ. Разом із Туполєвим у Москві на вулиці Радіо, в переобладнаному під в'язницю будинку ЦАГІ, працювали конструктори та інженери Петляков, М'ясищев, Бартіні.
27 липня 1944 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалює рішення про дострокове звільнення Корольова з-під арешту і знімає з нього судимість. 15 серпня він одержує паспорт. Але Друга світова війна триває, і вчорашнім «зекам» не можна просто роз'їхатись додому. Сергій Павлович продовжує працювати в КБ, одночасно атакуючи Наркомат авіаційної промисловості листами про необхідність розроблення й будівництва твердопаливних балістичних і крилатих ракет далекого радіусу дії.
У вересні 1945-го Корольова відряджають до Німеччини у складі комісії з вивчення німецької трофейної техніки, насамперед ракетної. Комісія встановлює, що ракетні полігони розбомблено, всю документацію (десятки вагонів), обладнання, конструкторів та інженерів на чолі з Вернером фон Брауном вивезено до США. Це дало серйозний поштовх для розвитку американської ракетної техніки. Саме під керівництвом В. фон Брауна у Сполучених Штатах було створено ракети «Редстоун», «Юпітер», ракети-носії типу «Сатурн» та ін.
1946 Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Під його керівництвом послідовно створюються перші у Радянському Союзі балістичні ракети: Р-1 — копія німецької А-4/Фау-2, створена на її основі значно вдосконалена Р-2, оперативно-тактична Р-11 та її перша в СРСР модифікація для підводних човнів Р-11ФМ, ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою в світі ракетою-носієм ядерного боєзаряду. Майже усі перелічені ракети мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувались для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери.
Від серпня 1956 року — керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру — ОКБ-1, йому підпорядковується діяльність багатьох НДІ та КБ.
Експозиції Редагувати
Поряд з будівлею експозиції «Космос» встановлені ракети: геодезичний варіант ракети Р-5 (8A62) (перший радянський носій ядерного заряду, остання модернізація ракети А4 — Фау-2), головний конструктор Козлов Дмитро Ілліч та ракета Р-12 (8K63) (перша розроблена в Дніпрі) з двигуном на висококиплячих компонентах.
Тварини відправлялися у космічний простір на космічних кораблях різного типу з науково-досліджувальною метою. До виходу людини у космічний простір 1961 року польоти тварин мали перевірити, чи можуть майбутні космонавти вижити після польоту, і якщо так, то як політ може вплинути на їхнє здоров'я.
Вивчення Місяця Редагувати
Автоматичними станціями Редагувати
«Луна-1» запущено на траєкторію зближення з Місяцем 2 січня 1959 ракетою-носієм «Луна» з космодрому Байконур.
3 січня 1959 за 113 тисяч кілометрів від Землі «Луна-1» випустила хмару з 1 кг натрію і перетворилась у штучну комету — це дозволило спостерігати за її польотом з Землі в оптичні телескопи.
При подачі з Землі команди на вмикання двигуна третього ступеня не було враховано час проходження радіосигналу до апарата. 4 січня 1959 року в 02:59 UTC «Луна-1» пройшла повз Місяць за 5 900 кілометрів від поверхні і вийшла на геліоцентричну орбіту, ставши першою штучною планетою.
5 січня 1959 року за 600 тисяч кілометрів від Землі розрядились батареї «Луни-1» і припинились передачі радіосигналів.
Програма Місяцехід (Е8) Редагувати
Програма Н1-Л3 Редагувати
Магнітофон Малиш-Б Редагувати
Дротовий магнітофон Малиш-Б (головний конструктор Бабіч А.І) з автоматичним запуском та можливістю блокування управління. Розроблявся для місячної програми — скафандру Кречет-94.
Магнітофон і його модифікації Малиш-БМ використовувалися згодом у польоті космонавта Берегового.
Вивчення Венери Редагувати
Вивчення Марсу Редагувати
Програма Восток Редагувати
Програма Космос Редагувати
Програма Союз Редагувати
Системи зв'язку Редагувати
Їжа космонавтів Редагувати
Блок автоматичного керування Р-12 Редагувати
Одна з наймасовіших ракет на території Радянського Союзу, поява саме цих ракет на Кубі викликала Карибську кризу. Перша ракета розроблена в Дніпрі.
Перша ракета з автоматичним керуванням.
Міжнародні програми вивчення космосу Редагувати
Ореол-3 — це системи з потужними сигналами, що відрізняються на 10-12 порядків. Була вирішена складна задача по ізоляції перешкод. Було проведено 12 експериментів (4 з Радянського союзу, 7 з Франції, 1 спільний).
Українські проекти Редагувати
23 вересня 2020 року Національний музей космонавтики ім. Корольова отримав вимірювальний ламповий підсилювач від військових Національного центру управління та випробувань космічних засобів.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова |
- Офіційний сайт музею [ 11 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова / брошура. — Житомир: Житомирська міська рада, 2003. — 8 с.