Гризодубова Валентина Степанівна Валенти на Степа нівна Гризоду бова нар 14 27 квітня 1909 19090427 Харків Російська імп

Народилася в родині авіаконструктора і винахідника Степана Васильовича Гризодубова, який згодом став першим авіатором міста Харкова. Братом матері був диригент та музичний педагог Володимир Комаренко. Хоча місцем народження вважається Харків, Валентина Гризодубова була хрещена у Миколаївській церкві села Непокрите. Закінчила Пензенський аероклуб в 1929 році. Займалася планерним спортом, працювала льотчиком-інструктором в Тульській авіаційній школі. У 1934—1935 роках — льотчик агітаційної ескадрильї імені М. Горького на Центральному аеродромі. У Червоній армії з 1936 року.

У 1937 році на літаках УТ-1, УТ-2 та АИР-12 встановила п'ять світових авіаційних рекордів висоти, швидкості та дальності польоту. 24-25 вересня 1938 року як командир екіпажу на літаку АНТ-37 «Родина» разом з льотчицями Поліною Осипенко (другий пілот) і Мариною Расковою (штурман) здійснила безпосадковий переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши світовий жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин подолана відстань у 6450 кілометрів). За виконання цього перельоту Валентині Гризодубовій, Поліні Осипенко і Марині Расковій було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, першим серед жінок.

Використовуючи свою популярність і знайомства у вищих колах, неодноразово клопотала на захист людей, які постраждали від репресій. Зокрема, разом з відомим льотчиком М. М. Громовим, вона заступилася за C. П. Корольова, майбутнього творця радянської космічної програми; багато в чому завдяки їхнім зусиллям його перевели з табору на Колимі в ЦКБ-29.

З 1939 року — начальник Управління міжнародних повітряних ліній СРСР.

Учасниця німецько-радянської війни. У березні 1942 — жовтні 1943 року — командир 101-го транспортного авіаційного полку, з жовтня 1943 року — командир 31-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку. За час війни полковник Гризодубова здійснила близько 200 бойових вильотів на бомбардування ворожих об'єктів і для підтримки зв'язку з партизанських загонах.

З 1946 року — полковник запасу. Працювала в Міністерстві цивільної авіації начальником управління міжнародних ліній СРСР, керівником Науково-дослідного льотно-випробувального центру, заступником начальника Московського науково-дослідного інституту приладобудування з льотної частини.

Родина Редагувати

Була одружена з льотчиком-випробувачем Віктором Соколовим. У шлюбі народився син Валерій.

Звання, нагороди Редагувати

Звання Героя Радянського Союзу присвоєне 2 листопада 1938 року.
Звання Героя Соціалістічної Праці присвоєне 6 січня 1986 року.
Нагороджена орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки.
Почесний громадянин Пензи.

Вшанування пам'яті Редагувати

Похована в Москві на Новодівичому кладовищі.
У 1972 році в Харкові у квартирі Гризодубових був відкритий музей історії авіації.
1 вересня 2000 року в Москві на Кутузовському проспекті, біля входу в Московський науково-дослідний інститут приладобудування, відкрито пам'ятник Валентині Гризодубовій.
Її іменем названий Харківський аероклуб ім. В. С. Гризодубової ТСО України.

Примітки Редагувати

Емельянов Ю. Н. (Санкт Петербург), Шляхтин А. В. (Харьков) Рекорды советской наградной системы [ 2016-01-26 у Wayback Machine.] // Форум [ 5 вересня 2012 у Wayback Machine.] Фалеристика. Вс, 30 окт 2011 09:14
У 1910 році збудував аероплан Г-1 («Гризодубов-1»), зовні схожий на літак братів Райт, з чотирициліндровим бензиновим двигуном рідинного охолодження власної конструкції. Згодом сконструював літаки Г-2, Г-3 і Г-4, на Г-3 успішно виконав польоти над полем іподрому у 1912—1914 роках.
Напис на пам'ятнику: Первому авиатору в г. Харькове С. В.ГРИЗОДУБОВУ 1884—1965 гг. от коллектива Харьковского авиационного института
Основание села Непокрытое. Откуда Родом (рос.). 18 січня 2021. Процитовано 17 грудня 2022.

Джерела та література Редагувати

Васильєва І. П. Гризодубова Валентина Степанівна [ 8 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 202. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Власть высоты : [ ][рос.]. — 2-е, дополненное и переработанное. — Харьков : МТК-книга, 2008.

Посилання Редагувати

Голованов А. Е. Дальняя бомбардировочная… Воспоминания Главного маршала авиации 1941—1945. Москва, ЗАО Центрополиграф, 2007, ISBN 978-5-9524-3033-4

[1] Емельянов Ю. Н. (Санкт Петербург), Шляхтин А. В. (Харьков) Рекорды советской наградной системы [ 2016-01-26 у Wayback Machine.] // Форум [ 5 вересня 2012 у Wayback Machine.] Фалеристика. Вс, 30 окт 2011 09:14

[2] У 1910 році збудував аероплан Г-1 («Гризодубов-1»), зовні схожий на літак братів Райт, з чотирициліндровим бензиновим двигуном рідинного охолодження власної конструкції. Згодом сконструював літаки Г-2, Г-3 і Г-4, на Г-3 успішно виконав польоти над полем іподрому у 1912—1914 роках.

[3] Напис на пам'ятнику: Первому авиатору в г. Харькове С. В.ГРИЗОДУБОВУ 1884—1965 гг. от коллектива Харьковского авиационного института

[4] Основание села Непокрытое. Откуда Родом (рос.). 18 січня 2021. Процитовано 17 грудня 2022.