Мари́на Миха́йлівна Раско́ва (15 (28) березня 1912, Москва — 4 січня 1943, Саратовська область) — російська радянська льотчиця, одна із перших жінок, яку удостоєно звання Герой Радянського Союзу (1938), уповноважена особливого відділу НКВС. Загинула 4 січня 1943 року в авіаційній катастрофі біля Саратова, неподалік від села Михайлівка Саратовського району, у складних метеорологічних умовах під час перельоту на фронт.
| Марина Михайлівна Раскова | |
|---|---|
| Народження | 15 (28) березня 1912 Москва, Російська імперія |
| Смерть | 4 січня 1943 (30 років) Саратовська область, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Некрополь біля Кремлівської стіни |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Вид збройних сил | ВПС СРСР |
| Рід військ | Бомбардувальна авіація |
| Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Роки служби | 1937–1943 |
| Партія | ВКП(б) |
| Звання | Майор авіації |
| Командування | 587 жіночий бомбардувальний авіаційний полк |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
| Раскова Марина Михайлівна у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народилася 28 березня 1912 року в Москві в родині педагогів. Закінчила школу-дев'ятирічку в Москві в 1928 році. Навчалася в Московській консерваторії.
З 1928 року працювала практиканткою, потім хімік-лаборант-аналітиком в лабораторії анілінофарбового заводу «Анілтрест». З жовтня 1931 — лаборантка аеронавігаційної лабораторії Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського, одночасно в 1931—1932 роках навчалася на заочному факультеті Ленінградського авіаційного навчального комбінату за спеціальністю «аеронавігація». У 1933 році — штурман Чорноморської аерографічної експедиції. З січня 1934 працювала у Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського на посаді інструктора-льотнаба. У 1934 році закінчила Ленінградський інститут інженерів Цивільного повітряного флоту, стала штурманом. У 1935 році закінчила школу льотчиків при Центральному аероклубі в Тушино.
У 1937 році як штурман брала участь у встановленні світового авіаційного рекорду дальності на літаку АІР-12; в 1938 році — у встановленні 2-х світових авіаційних рекордів дальності на гідролітаку МП-1.
24-25 вересня 1938 року на літаку АНТ-37 «Родина» (командир — Валентина Гризодубова, другий пілот — Поліна Осипенко) здійснила безпосадковий переліт Москва — Далекий Схід (Кербі) віддаллю 6450 км (по прямій — 5910 км). При вимушеній посадці в тайзі вистрибнула з парашутом і була знайдена лише через 10 діб. У ході перельоту був встановлений жіночий світовий авіаційний рекорд далечини польоту.
За виконання цього перельоту та за проявлені при цьому мужність і героїзм указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 листопада 1938 року Расковій присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна, а пізніше також медалі Золота Зірка № 106.
З лютого 1937 року проходить службу в органах НКВС СРСР як штатний консультант, з лютого 1939 року — уповноважений особливого відділу НКВС, пізніше — в 3-му Управлінні Народного комісаріату оборони СРСР. Мала спеціальне звання «старший лейтенант держбезпеки». Член ВКП(б) з 1940 року. Жила в Москві.
З початком німецько-радянської війни приступила до організації жіночих авіаційних полків, в жовтні 1941 року домоглася видання відповідної постанови Державного Комітету оборони СРСР. З 1942 року командир 587-го жіночого бомбардувального авіаційного полку на літаках Пе-2. Відправила дві ескадрильї на фронт під Сталінград.
Загинула в авіакатастрофі 4 січня 1943 при перельоті в складних метеоумовах на фронт на чолі третьої ескадрильї полку. Її прах замуровано в кремлівській стіні.
Нагороди ред.
- Медаль «Золота Зірка» (№ 106; 11 лютого 1938)
- 2 ордена Леніна (обидва 1938)
- Заслужений працівник НКВС (1940)
- Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (30 вересня 1944, посмертно)
- Медалі
Увічнення пам'яті ред.
В радянські часи на честь Марини Раскової в різних населених пунктах колишнього Радянського Союзу були названі вулиці. У Києві іменем Марини Раскової була названа Новопрозорівська вулиця, (у 1938—1944 роках), яка пізніше зникла через зміну планування, а також теперішня вулиця Євгена Сверстюка (у 1955—2015 роках).
2015 року після прийняття Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прізвище Раскової Українським інститутом національної пам'яті було внесене до списку осіб, чия діяльність підпадає під дію законів про декомунізацію.
Примітки ред.
- https://pantheon.world/profile/person/Marina_Raskova
- Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]
- Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
- Рішення Київської міської ради від 8 жовтня 2015 року № 129/2032 «Про повернення історичних назв, перейменування та найменування вулиць, провулку у місті Києві» // Хрещатик. — 2015. — № 147 (4743). — 28 жовтня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]
- Підстава: «Радянська льотчиця. Співробітник НКВС СРСР у 1937—1939 рр., уповноважена особливого відділу НКВС, старший лейтенант держбезпеки».
Посилання ред.
- Раскова Марина Михайлівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).