Мошо́рине — село в Україні, у Суботцівській сільській громаді Кіровоградської області. Населення становить 1600 осіб. Саме тут жив автор пісні «Їхав козак за Дунай».
| село Мошорине | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Україна | |
| Область | Кіровоградська область | |
| Район | Кропивницький район | |
| Громада | Суботцівська сільська громада | |
| Код КАТОТТГ | UA35040310150099475 | |
| Облікова картка | Мошорине | |
| Основні дані | ||
| Засноване | до 1752 р. | |
| Населення | 1600 | |
| Площа | 8,043 км² | |
| Густота населення | 254,26 осіб/км² | |
| Поштовий індекс | 27453 | |
| Телефонний код | +380 5233 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 48°36′57″ пн. ш. 32°43′19″ сх. д.H G O | |
| Середня висота над рівнем моря | 120 м | |
| Водойми | р. Бешка | |
| Місцева влада | ||
| Карта | ||
Мошорине | ||
Мошорине | ||
| Мапа | ||
| Мошорине у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Село заснували сербські переселенці у сeредині XVIII століття , ймовірно із сербського села Мошорин , вони ж назвали місцеву річку Бешкою , ймовірно на честь села Бешка у Сербії , звідки переселенці могли походити .
У 1752–1764 роках тут існувала 16 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села: Некрасівський шанець, Мошарін, Дмитрівка, Мошорин (сербський аналог — Мошорин).
Станом на 1772 рік, у шанці Мошориному існувала дерев'яна однопрестольна Воздвиженська церква, священиком якої з 1771 року був Іоан Богданович. На той час в шанці нараховувався 121 двір. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню.
Станом на 1886 рік, у селі, центрі Мошоринської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 3359 осіб, налічувалось 536 дворових господарств, існували православна церква, школа та 9 лавок. У часи Голодомору-геноциду 1932-1933 загинуло щонайменше 26 жителів села.
Населення Редагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2284 особи, з яких 952 чоловіки та 1332 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2039 осіб.
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,03 % |
| російська | 3,18 % |
| молдовська | 1,52 % |
| вірменська | 0,68 % |
| білоруська | 0,39 % |
| польська | 0,05 % |
Символіка Редагувати
Затверджена 26 вересня 2013 р. рішенням сесії сільської ради.
Герб Редагувати
У червоному полі срібна підкова, над нею — два срібні крила відділяють синю хвилясту (у три хвилі) вершину, на якій срібна 8-променева зірка; внизу — зелена база, завершена срібною ламаною (у три злами) вузькою балкою. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.
Срібні крила у верхній частині щита представлені як алегоричне зображення Покрови Пресвятої Богородиці. Срібна восьмипроменева зірка, яка у Православ'ї ще називається зіркою Богородиці, є знаменням Божого провидіння та світлого майбутнього. Срібна підкова у червоному полі символізує козацьке минуле території села та військові поселення, до складу яких воно входило протягом понад 70-и років (Нова Сербія, Чорний гусарський полк, Південні військові поселення). Зелена ввігнута у формі трикутника база внизу щита відображає коріння села — Некрасівський байрак. Срібна ламана балка, що на двох верхніх зламах нагадує форму скель, означає річку Бешку, яка протікає територією села. Також ламана балка утворює стилізований сигль «М» — першу літеру назви села.
Прапор Редагувати
Квадратне полотнище розділене на п'ять горизонтальних смуг — зелену, білу, червону, білу та зелену (1:1:3:1:1), у центрі червоної смуги — біла підкова.
Відомі люди Редагувати
Уродженцями села є:
- Айвазовська Раїса Олексіївна (* 1944) — членкиня національної спілки краєзнавців України, майстриня-вишивальниця.
- Кива Олексій Минович (1915—1945) — Герой Радянського Союзу.
- Кобець Федір Семенович (1913—1986) — Герой Радянського Союзу.
- Маляренко Михайло Софронович (1918—1985) — Герой Радянського Союзу.
- Шевченко Григорій Ілліч (1913—1979) — краєзнавець і музеєзнавець.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. — Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036—1037, 1041.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання Редагувати
- Погода в селі Мошорине [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |