Михайло Вишневе́цький (1529 — 15 /16 жовтня 1584) — руський князь з роду Вишневецьких, військовий та державний діяч Великого князівства Литовського. Староста черкаський (1559—1584), старший Війська Запорозького реєстрового (1569—1574), сенатор Речі Посполитої. Йому присвячена поема «Epicedion».
Михайло Вишневецький | |
---|---|
Народився | 1529 |
Помер | 15 жовтня 1584 Вишнівець |
Поховання | Києво-Печерська лавра |
Країна | Річ Посполита |
Національність | русин |
Місце проживання | Річ Посполита |
Титул | князь |
Посада | Брацлавський каштелян, київський каштелян, Київський воєвода, черкаський староста[d], канівський старостаd і Q66200947? |
Конфесія | православний |
Рід | Вишневецькі |
Батько | Олександр Вишневецький |
Мати | Катерина Скорута |
Родичі | Ярема Вишневецький (внук) |
Брати, сестри | Вишневецький Максим Олександрович і Вишневецький Олександр Олександрович |
У шлюбі з | Гальшка Зенович |
Діти | Вишневецький Олександр Михайлович, Вишневецький Юрій, Вишневецький Михайло Михайлович, Maryna Wiśniowieckad і Q64026376? |
| |
Життєпис Редагувати
1550 року він, Бернард Претвич, Ян Гербурт, Александр і Прокоп Сенявські стримали татарську навалу, забрали в них награбоване, багатьох взяли в полон.
1555 року воював з татарами при Кільдишевій Могилі на Миргородщині. Наступного, 1556 р. разом з князями Романом Сангушком та Остафієм Ружинським здійснив вилазку проти турків до Білгорода, однак через татарську підмогу князі зазнали поразки. З літа 1557 до 1559 р. брав участь у Лівонській війні у складі королівського почту Сигізмунда II Августа. За успішні дії отримав у грудні 1559 р. Черкаське староство, яким управляв до своєї смерті.
Близько 1560 р. розбив невеликий загін татар на чолі з ватажком Сохором над річкою Псел. Навесні 1563 р. М. Вишневецький своїм коштом найняв 800 білгородських татар на чолі з Сіхозою і Бакаєм, а також спорядив 400 власних вояків. З цим військом він рушив на підмосковську Сіверщину, зокрема, взяв і спалив місто Радогощ.
У 1566 році разом з братом Олександром переміг татар у районі гирла річки Цибульник. Літом 1570 року розгромив двохтисячний загін татар під Чигирином. В 1574 або 1575 році розбив 500 татар які обложили Черкаси, однак не став їх переслідувати.
Похід на Астрахань Редагувати
1570 року король Сигізмунд II Август послав Михайла на Астрахань. З собою по дорозі князь взяв полки запорожців та «гультяїв». Коли гетьман прибув з військом, паша і хан вже стояли під мурами. Тоді Вишневецький взявся розробляти план штурму Астрахані. Тим часом один з запорожців пробрався у місто і попередив гарнізон, щоб в зазначений день і час зробили вилазку на противника, імітуючи напад. Запорожець вночі, під носом у татар пробрався в місто і повернувся назад, повідомивши гетьмана, що гарнізон готовий. Вишневецький домовився з командувачем допоміжних московських військ, щоб він нападом відволік татар. А сам Вишневецький вишикував в ряд свою кінноту, за нею поставив 15 000 піхоти. Князь пустив кінноту вперед, однак при наближенні до ворожого табору вершники розійшлися в сторони й на османів ринула піхота, яка, прорвавшись всередину табору, захопила гармати. Османи заволали про допомогу своїх військ, які в цей час билися під мурами з астраханцями. Поки вони прибули, козаки, використовуючи проти турків їхні ж гармати, розгромили їх повністю. Вночі паша перейшов під укриття до хана, Астрахань була звільнена. М. Вишневецький забрав величезні трофеї з османського табору та важку артилерію.
Однак 5000 запорозьких козаків, незадоволені розподілом здобичі після походу на Астрахань, відділилися від війська гетьмана Вишневецького і заснували на березі Дону місто Черкаськ, за назвою свого міста Черкаси, яке стало «головним всьому війську Донському».
Війни з Московською державою Редагувати
У 1579 році князь М. Вишневецький, разом з князем Василем Костянтином Острозьким, в складі частин війська короля Стефана Баторія пішов походом на Московське царство, зайняв Сіверщину, брав участь у взятті Стародуба, Чернігова (який польсько-українські війська підпалили) та інших фортець.
Влітку 1580 року разом з загоном татар здійснив похід на Карачев, спустошив місто та його околиці, а дорогою назад — околиці Брянська, Рильська та Орла.
У серпні 1581 року разом з річицьким старостою, князем Ярошем Жижемським, овруцьким старостою Аврамом Мишкою, київським чашником і ротмістром королівським Киріяном Лятошинським і загоном козаків Яна Оришевського пішов на Трубчевськ. Місто було сильно спустошене і спалене. Дорогою назад, на річці Судость Вишневецького наздогнало московське військо, однак воно було вщент розбите.
Володіння Редагувати
За значні військові заслуги 1580 року введений до сенату Речі Посполитої, після чого передає Канівське та Черкаське староства синові Олександрові. Посади старости канівського і черкаського зберіг до смерті. 1580 р. став каштеляном брацлавським, 15 березня 1581 воєводою київським. Був воєводою київським, комендантом (каштеляном) Київського замку.
Разом з дружиною, Гальшкою Юріївною Зенович, залишив добру пам'ять як фундатор трьох православних монастирів.
Помер у Вишневці 15 жовтня 1584 р. у віці 55 років, був похований із почестями в Києво-Печерській Лаврі. За даними Афанасія Калнофойського, помер о 2-й годині ночі з понеділка на вівторок 16 жовтня 1584, був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, існував його надгробок з епітафією.
Нащадки Редагувати
У шлюбі з Гальшкою Юріївною Зенович у нього народилось 5 дітей:
- Олександр (р.н.н. — Стамбул, 1594) — староста черкаський, канівський, корсунський, лоївський. Одружений з Оленою Єловицькою (р.н.н. — 1587)
- Михайло (1588—1619) — староста овруцький.
- Юрій (р.н. невідомий — 1617/18) — каштелян київський.
- Марина Вишневецька — дружина стольника полоцького Теодора Горського
- Софія Вишневецька (р.н.н. — до 1595) — дружина підскарбія надвірного литовського Івана Остафія Тишкевича (†1631). У шлюбі народилось 8 дітей.
Онуки князя по сину Михайлу Вишневецькому
Михайло Вишневецький | Гальшка Зеновичівна пом. бл. 1594 | |
Раїна Могилянка нар. 1588 пом. після 18 січня 1619 | Михайло Вишневецький нар. ? пом. перед 1616 | ||||||||
Ярема Вишневецький нар. 1612 пом. 22 серпня 1651 | Олександр Роман Вишневецький пом. 1629 | Юрій Криштоф Вишневецький пом. 1629 | Анна Вишневецька |
Примітки Редагувати
- Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35.
- П. Гуцал. Epicedion // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 559. — ISBN 966-528-197-6.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [ 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 545.
- Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) [ 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 111—112.
- Czernihów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 826. (пол.) — S. 826. (пол.)
- Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) [ 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 117—118.
- Widacki J. Kniaz Jarema. — Katowice, 1984. s.59
- Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35—36.
Джерела та література Редагувати
- Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) [ 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 108—124.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 544—546. (пол.)
Посилання Редагувати
- Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва.[недоступне посилання з червня 2019]
- Гетьман України Михайло Вишневецький (1529 — 15 жовтня 1584 р.). Він надійним був щитом цілій Україні
- Формування та встановлення Запорізької Січі [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.).
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Попередник Дмитро Вишневецький | Гетьман України 1569-1570 | Наступник Іван Свирговський |