Олександра Олександрівна Милорадович (уроджена Васильчикова, 28 червня 1860, Париж ― 31 січня 1927, Париж) ― прапраонучка Гетьмана Кирила Розумовського, дружина патріота Гетьманщини Леоніда Милорадовича, поетеса і перекладачка. Писала російською мовою. Перекладала твори Г. Лонгфелло, А. Теннісона, М. Метерлінка.
| Милорадович Олександра Олександрівна | |
|---|---|
| | |
| Народилася | 16 (28) червня 1860 Париж |
| Померла | 31 січня 1927 (66 років) Париж |
| Громадянство | Російська імперія |
| Діяльність | поетеса, перекладачка |
| Мова творів | московська |
| Роки активності | 1900-ті |
| Жанр | Переклад, вірші |
| Рід | Васильчиковіd |
| Батько | Васильчиков Олександр Олексійович |
| Мати | Olga Olsufyevad |
| У шлюбі з | Милорадович Леонід Олександрович |
| Діти | Nikolay Miloradovichd |
| | |
| Милорадович Олександра Олександрівна у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Донька директора Імператорського Ермітажу (1879—1888) гофмейстерa Олександра Васильчикова (1832-1890) від його шлюбу з графинею Ольгою Олсуф'євою (1835-1915). Народилася в Парижі, хрещениця графині Марії Розумовської і Олександра Олсуф'єва. Разом зі старшою сестрою Марією (1859-1934; фрейліна двору) отримала домашню освіту.
Навесні 1883 після коронації, стала дружиною колишнього подільського губернатора Леоніда Милорадовича. Весілля справили в маєтку її батьків — в Кораловому і, за словами князя С. Волконського, це «було найвеселіше весілля», яке він бачив. Після цього оселилася з чоловіком в його полтавському маєтку.
Цікавлячись російською історією, робила розвідки в архівах, систематизувала спадковий сімейний архів XVII — XIX ст., документи з якого запропонувала опублікувати в 1890-х редактору «Русского архива» Петру Бартенєву.
У 1909-1914 опублікувала з коментарями в «Русском архиве» лист М. Ломоносова до І.Шувалова, листи Миколи I, Олександра II та ін. Після революції поїхала до Франції. Померла в Парижі, похована в Кламарі.
Творчість ред.
Планувала написати великі біографії дружин царя Михайла Федоровича. В «Русском архиве» були опубліковані її нариси «Царица Мария Владимировна» та «Царица Евдокия Лукьяновна Стрешнева».
Займалася поетичним перекладом А. Теннісона, М. Метерлінка, Г. Лонгфелло, Сюллі-Прюдом та ін.
Свої вірші вперше опублікувала в колективному збірнику «Кілька віршів» (1902), — це сонети, адресовані членам царської родини, любовна і пейзажна лірика.
У «Московських відомостях» опубліковано віршований цикл «Історичні силуети».
У 1904 вийшла її книжка з власними ілюстраціями «Казки, перекази і вірші». На книгу відгукнувся В. Брюсов: «Авторці хотілося обплести свої вірші і свої переклади художніми віньєтками, натякнути на недомовлене в словах ― малюнком, хотілося красивістю самого шрифту, набору, всієї зовнішності сторінок доповнити враження… У пані Милорадович є школа, є любов до вишуканості виразів, є прагнення до співучості вірша і вірності образів».
Родина ред.
Чоловік — Леонід Милорадович (1841-1908), дипломат, подільський губернатор.
Діти — Олександр Милорадович (1884-1885), Сергій Милорадович (1885), Борис Милорадович (1887-1920), Микола Милорадович (1889-1954), Ольга Милорадович (1894-1932).
Онучка Олександра вийшла заміж за німецького герцога де Круа і стала послідовницею цього роду, одного зі шляхетних в Європі.
Література ред.
- Милорадович Г. А. Родословная книга Черниговского дворянства. Т. 2. ч. 6. ― СПб., 1901
- Абросимова В. Н. Милорадович Александра Александровна // Русские писатели. 1800—1917. ― М., Большая Российская энциклопедия. 1999. С. 59
Посилання ред.
- Переклади Олександри Милорадович [ 16 січня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- Спиридович А. И. . Дело фрейлины М. А. Васильчиковой. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 23 вересня 2013.
- Танеева (Вырубова) А. А. [1] — М. : Благо, 2000. — 320 с. з джерела 26 липня 2020
- . Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 23 вересня 2013.
- . Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 23 вересня 2013.
- . Век перевода. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 23 вересня 2013.
- Брюсов В. Я. Стихи А. А. Милорадович // Весы. — СПб, 1904. — № 4 (29 жовтня). — С. 63.