Мики́ша Миха́йло Венеди́ктович (нар. 6 червня 1885, Миргород — пом. 20 листопада 1971, Київ) — український співак (тенор) та педагог. Соліст Київського, Харківського театрів опери та балету, Большого театру в Москві. Професор Київської консерваторії. Народний артист УРСР (1971). Батько Тараса Михайловича Микиші, українського піаніста та композитора.
| Микиша Михайло Венедиктович | |
|---|---|
| | |
| Михайло Микиша (справа) зі своїм учителем — Олександром Мишугою | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 6 червня 1885 |
| Місце народження | Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 20 листопада 1971 (86 років) |
| Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Професії | співак |
| Співацький голос | тенор |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | драматичний тенор |
| Нагороди | |
Життєпис Редагувати
Микиша Михайло Венедиктович народився 6 червня 1885 року (за старим стилем — 25 травня) у місті Миргороді. Спочатку навчався в Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя, у 1904–1910 — у Київській музично-драматичній школі М. Лисенка (в класі співу Олександра Пилиповича Мишуги).
Співав у театрі Миколи Садовського (1910–1914), Київській міській опері (1914–1922), Большому театрі (Москва, 1922–1931), Харківському (1931–1942) і Київському (1942–1944) театрах опери та балету. З 1919 року — керівник новоствореного українського театру «Музична драма».
З 1937 викладав у Харківській консерваторії. 1941 року репресований, висланий до Сибіру.
З 1944 року викладав у Київській консерваторії. У 1946 році отримав звання професора (серед учнів А. Сердюк). У 1971 році було видано його книгу «Практичні основи вокального мистецтва».
Помер у Києві 20 листопада 1971 року, похований на Байковому кладовищі. У Миргороді його ім'ям названо вулицю. На будинку по Паньківській вулиці у Києві, де він жив, встановлено меморіальну дошку.
Творчість Редагувати
Михайло Микиша мав сильний, виразний, широкого діапазону голос, здобув славу виконавця гостродраматичних ролей. Велике місце у репертуарі співака займали твори М. Лисенка, а партнерами по співу були Марія Литвиненко-Вольгемут, Федір Шаляпін і ін.
Репертуар Редагувати
- Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
- Петро, Левко («Наталка Полтавка», «Утоплена» М. Лисенка)
- Радамес («Аїда» Джузеппе Верді)
- Йонтек («Галька» Станіслава Монюшка)
- Єник («Продана наречена» Бедржиха Сметани)
- Туррідо («Сільська честь» П'єтро Масканьї)
- Герман («Пікова дама» П. Чайковського)
- Голіцин («Хованщина» М. Мусоргського)
- Гришка Кутерма («Сказання про невидимий град Кітеж» М. Римського-Корсакова)
- Ірод («Саломея» Ріхарда Штрауса)
Джерела Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Микиша Михайло Венедиктович [ 3 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- (рос.)
- Шелюбський М. М. В. Микиш / М. Шелюбський. — Київ : Мистецтво, 1947. — 42 с. : іл. – (Майстри мистецтва України). [ 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.227
Посилання Редагувати
- Микиша Михайло Венедиктович // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 386-387.
- Микиша Михайло Венедиктович // ЕСУ
- Микиша Михайло Венедиктович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 202.