Мехмед II Фатіх Завойовник (тур. محمد الثانى Mehmed-i sānī, Lakabı el-Fatih (الفاتح), нар. 30 березня 1432, Едірне — пом. 3 травня 1481) — османський султан (1444—1446, 1451—1481 рр.), найбільший полководець свого часу — завоював Константинополь, поклавши кінець існуванню незалежних Візантійської імперії, Сербії, Трапезундської імперії, Боснії, Албанії. У Туреччині його вважають своїм національним героєм.
| Мехмед II Фатіх осман. محمد ثانى, трансліт. Mehmed-i sânî | ||
| ||
|---|---|---|
| 1444—1446 | ||
| Попередник: | Мурад II | |
| Спадкоємець: | Мурад II | |
| ||
| 1451—1481 | ||
| Попередник: | Мурад II | |
| Спадкоємець: | Баязид II | |
| Народження: | 30 березня 1432 Едірне, Османська імперія | |
| Смерть: | 3 травня 1481 (49 років) Гебза | |
| Поховання: | ||
| Релігія: | іслам сунізм | |
| Рід: | Османи | |
| Батько: | Мурад II | |
| Мати: | Хюма Хатун | |
| Шлюб: | Еміне Гюльбахар Хатун, Гюльшах Хатун, Мюкріме Хатун, Чічек Хатунd і Олена Палеологіна | |
| Діти: | ||
| Автограф: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Вів завойовницьку політику, особисто очолював походи османської армії. У травні 1453 року захопив Константинополь, поклав край існуванню Візантійської імперії. У 1452—1459 роках внаслідок війни з Сербією перетворив її у османську провінцію. За правління Мехмеда II турками була завойована Морея (1460), Трапезундська імперія (1461), Боснія (1463), острів Евбея. У 1475 році Мехмед II примусив хана Менґлі I Ґерая визнати Кримське ханство васальними володіннями Османської імперії, чим було покладено початок постійним османсько-татарським нападам на Україну. У 1478 році османські війська завоювали Валахію, а в 1478-79 роках — Албанію. У період правління Мехмеда II був складений перший збірник законів Османської імперії «Канун-наме».
Біографія
Мехмед II народився 29 березня 1432 в Едірне. Був четвертим сином Мурада II і наложниці Хюма Хатун.
Дитинство
Коли йому виповнилося шість років, дитину відправили до керівництва Манісскої губернії, де перебував до серпня 1444 року.
22 червня 1444 року поляки і серби почали військові дії, і батькові Мехмеда II, Мураду II, який знову взяв управління імперією до своїх рук, в грудні цього року вдалося здолати їх у битві при Варні.
Навесні 1446 Мурад II з особистою охороною в кілька тисяч військ перейшов межі Румелії, отримав там підтримку від Джандарли Халіль Паші і повторно сів на свій престол. Тут доречно згадати і про повстання яничарів (Бучуктепе), які своїм невдоволенням створили передумови до здачі трону і видаленню молодого падишаха.
Мехмед II, зломлений протестом армії, змушений був залишити Едірне, і разом з вчителями, і наближеними, повернутися в Манісу. Будучи правителем Маніси вдруге протягом п'яти років, він приступив до вдосконалення своєї освіти, але вже не з-під дрючка свого вчителя, а з власної волі. Тут він звернув увагу на інші галузі знань і став цікавитися метафізикою, з метою пізнання таємниці світобудови, життя і смерті.
За наказом батька, між 1448-1450 роками, Мехмед був учасником Албанської експедиції. За 15 днів до смерті Мурада II він повернувся в Едірне і вдруге зійшов на трон.
Але інші вороги теж не дрімали. Все ще прагнучи Анатолію, князівство Карамаідів взяло в облогу Сейдишехир і Акшехир. А на заході серби, під виглядом оплати витрат молодої дружини Мурада II, Мари Султан, що повернулася на батьківщину, силою привласнили собі кілька фортець.
Сам Мехмет II деякий час всі події навколо імперії спостерігав холоднокровно. Протягом 1451 року були укладені короткострокові мирні договори з угорцями і венеціанцями. Така повільність і видима нерішучість піддала хоробрості країнам Білого моря і, через деякий час, об'єднані морські сили цих країн увійшли в Чанаккалінську протоку.
Облога і взяття Константинополя
Оборона міста повністю лягла на плечі латинян, що жили в місті і займалися торгівлею. 23 березня 1453 року Мехмед II повністю розробив план майбутнього бою і вийшов з Адріанополя.
5 квітня Мехмед II зупинив свої війська чисельністю в 100 000 воїнів у Топкапи і влаштував привал, а на наступний ранок, звелівши відкрити вогонь з великої гармати, приступив до атаки. Битва, що увійшла у світову історію, як 53-денне оточення і взяття Константинополя, була завершена переможно, незважаючи на старання 9000 захисників міста. Костянтин XI 28 травня, здійснивши в Софійському соборі останній молебень, волів померти в битві.
29 травня Константинополь був захоплений, втрати Мехмеда II були значні і перемога дісталася тільки завдяки чисельній перевазі османської армії. Султан разом з величезним військом увійшов в Константинополь і насамперед видав декрет про «надання свободи всім, хто залишився в живих».
З метою цілісності та охорони культурних цінностей Константинополя він прийняв ряд серйозних заходів і вирішив створити тут надійну, укріплену монополію. З цією метою він став налагоджувати зв'язки з духовними особами, настоятелями та керівниками християнських церков і місій. Одночасно з цим він наказав Заганос Паші взяти Галату. Таким чином берега Золотого Рогу, були возз'єднані під одним правлінням. Тут він спланував створення нового торгового району. Взяття Константинополя змінило ставлення до Мехмеда II. Беручи це до уваги, венеціанці і генуезці уклали з Османською Імперією договір, який передбачав взаємну торгівлю і довіру.
Сімейне життя
Дружини і наложниці :
Еміне Гюльбахар-хатун — шлюб укладено в 1446 році. При Баязиді II отримала титул, аналогічний титулу валіде-султан. За деякими даними, за походженням була слов'янкою чи албанкою. Мати Баязида, Гевхер і Айше.
Гюльшах-хатун — шлюб укладено в 1449 році. Мати Мустафи.
Чичек-хатун — за однією версією, була турчанкою і мала брата Дайі Алі-бея, за іншою — була сербською княгинею.
Сітті Мюкріме-хатун — дочка правителя бейліка Зулькадар Сулейман-бея в 1449 році. За книгою Бабінгера «Іслам», у Ситті Мюкріме не було дітей.
Діти :
1. Баязид Агабей (Улу Шехзаде) став Ханом Баязид II (син Гюльбахар). Дата народження спірна, варіюється не раніше 1447 року до 1449 або 1451.
2. Мустафа. Народився в Едірне, 1451 імператор Сарухана між 1457—1472 і Караману 1466—1474 (син Гюльшах). Помер 25 грудня, 1474 року. Залишивши дві дочки: Хані Султану та Фарахшад Султану (н. 1467).
3. Гіяс-уд-дін Джем Хан. Народився в Едірне, 23 грудня, 1459 року. Правитель Ісфендіяра (Кастамону) 1469—1474, і Караману 1474—1481. Став спадкоємцем (Валі-Ахад) 25 грудня 1474 року. Був проголошений султаном Анатолії після смерті батька 28 травня 1481 року. Програв братові Баязиду в битві Йенішехір 20 червня 1481. Отримав захист мамлюків, через Родос втік до Європи. Помер в Неаполі, 25 лютого 1495 року. У нього було троє синів і дві дочки: Абдулла (Кастамон 1473. — Бурса 1481, залишив дітей); Огуз Хан (Кастамон, 1474.– Стамбул 1483 р.; Мурад (н. В Коньї, 1475, помер на Родосі, в 1522 р.)
4. Принцеса Гевхер (Дочка Гюльбахар). Народилася приблизно в 1460-му. У 1474 році приблизно у віці 14 років вийшла заміж за Мухаммада Мірзу Пашу Угурлу (пом. 1477), син Султана Узун Гасана Аккоюнлу. У Гевхерхан від нього було 4 синів.
5. Принцеса Айше (Дочка Гюльбахар). Була одружена з Хасаном, сином імператора бейліка Джандарогуллари Кемаледдін Ісмаїла.
Примітки
- Назва історико-географічного регіону в Греції.
Посилання
- Ю. А. Мицик. Мехмед ІІ (Магмед II) аль Фатих [ 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 630. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Mehmed II |