Ме́льниця-Поді́льська (До 1940 — Мельниця-над-Дністром, серед місцевих мешканців ширше вживається скорочена назва Мельниця) — село в Чортківському районі Тернопільської області.
| село Мельниця-Подільська | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Рада | Мельнице-Подільська селищна рада |
| Код КАТОТТГ | UA61060290000038953 |
| Основні дані | |
| Населення | ▲ 3720 (01.01.2017) |
| Площа | 10 км² |
| Густота населення | 372 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48751 |
| Телефонний код | +380 3541 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°36′22″ пн. ш. 26°10′55″ сх. д. / 48.60611° пн. ш. 26.18194° сх. д.Координати: 48°36′22″ пн. ш. 26°10′55″ сх. д. / 48.60611° пн. ш. 26.18194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 310 м |
| Водойми | р. Дністер |
| Найближча залізнична станція | Іване-Пусте |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48720, Тернопільська область, Чортківський район, село Мельниця-Подільська |
| Сільський голова | Боднарчук Володимир Васильович |
| Карта | |
Мельниця-Подільська | |
Мельниця-Подільська | |
| Мапа | |
| Мельниця-Подільська у Вікісховищі |
Було центром селищної ради, якій підпорядковувалося село Зелена. До Мельниці-Подільської приєднано хутори Борисівка, Гай, Левада, Оленівка. Від вересня 2015 року — центр Мельнице-Подільської селищної громади.
Розташоване на лівому березі річки Дністер.
Населення — 3720 осіб (2017). Відстань до Тернополя — 131 км.
Назва Редагувати
Під назвою Ме́льниця-над-Дністро́м відома з XVII століття як володіння магнатів Лянцкоронських. Тут на схилах, неподалік від Дністра, ще в давні часи були вітряні млини́ (мельниці). Ще й нині місце, де вони стояли, називають Млинівкою. Звідси іменна частина складного топоніма (перенесення номенклатурного терміна Поді́льська на поселення — на відрізнення від інших Мельниць.
Географія Редагувати
Селище розташоване на відстані 374 км від Києва, 113 км — від обласного центру міста Тернополя та 24 км від міста Борщів.
Сусідні населені пункти:
Селище складається з таких історичних частин, кутків та хуторів:
- Селисько
- Цапівка
- Бросівка (Борисівка)
- Мазурівка
- Замчище
- Діброва
Історія Редагувати
Археологічні знахідки Редагувати
Поблизу Мельниці-Подільської виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської, черняхівської і празької культур.
Пізньопалеолітична пам'ятка — археологічний пункт Мельниця-Подільська-І — розташована за 500 м на південь від селища, на високому лівому березі Дністра, на городах біля лісопосадки і шосейної дороги. Знайдено нуклеуси і сколи із незначною патиною. Попередньо віднесено до періоду пізнього палеоліту.
1878 — пастушки в околицях Мельниці знайшли золотий скарб, який складався з кутих із золота корони та брошок. На думку тогочасних вчених, корона могла належати перському царю Киру Великому (530 до н. е.). Скарб придбав граф Володимир Дідушицький.
Археологічні розкопки свідчать, що територію сучасної Мельниці та її околиць люди почали заселяти з урочища Гончарівка (Левада), де виявлено поселення трипільської культури. Розкопано залишки наземних жител, а в урочищі Нове Поле — залишки слов'янського поселення 6–7 століть.
Давні часи Редагувати
Перша писемна згадка під назвою Ме́льниця на поч.— початок 12 ст., у зв'язку з будівництвом замку. Фортецю спорудили на горбі, важкодоступному із півдня, заходу та півночі. Вище від укріплення стояла дерев'яна церква, біля неї був цвинтар, який частково зберігся донині. Замок і храм татари неодноразово руйнували, але їх відбудовували місцеві жителі. Цю територію донині називають «На замчищі». Високий берег Дністра під охороною замку був зручним місцем для будівництва вітрових млинів і заселення цієї території.
Від 1362 — власність литовських князів Корятовичів, від кінця 16 ст. — Лянцкоронських, від 18 ст. — Дунін-Борковських.
1615, 1672 — селище зазнало руйнівних нападів татар.
1648 — замок у Мельниці взяли козаки під проводом Максима Кривоноса.
1744 — загін опришків Олекси Довбуша розгромив у Мельниці-Подільській маєток Лянцкоронського.
11 січня 1767 — на прохання тогочасного власника Францішка Лянцкоронського король Станіслав Август своїм привілеєм надав Мельниці статус містечка і Магдебурзьке право з правом проведення 24 ярмарків на рік.
Наприкінці 18 ст. Барбара Лянцкоронська внесла Мельницю як посаг Юрію Дунін-Борковському (гербу «Лебідь»).
У 2-й половині 19 ст. граф Мечислав Дунін-Борковський побудував в Мельниці великий палац, який існував до 1939. Також із кінця 18 ст. тут був класичний двір Дунін-Борковських.
У володінні Дунін-Борковських Мельниця була до 1939. Останнім власником був граф Генрик Дунін-Борковський (1942 його заарештувало гестапо).
Австрійський період Редагувати
Від 1772 — повітове місто Заліщицького округу, від 1867 — містечко Борщівського повіту.
У 1860-х рр. містечко мало власну печатку з гербом: хлібний сніп, у який устромлені навхрест вила, коса, ціп та граблі, а вгорі — серп.
Перша світова війна і Українська революція Редагувати
Під час Першої світової війни біля Мельниці пролягала від Дністра до Збруча військова фронтова лінія. Тоді ж унаслідок воєнних дій знищено парк і палац ґрафа Борковського, інші будівлі.
У червні 1916 на околиці Мельниці-Подільської відбувся бій між російськими й австрійськими військами. Загинули близько 20 тис. осіб.
У Леґіоні УСС воювали мельничани Юрко Касінчук і Микола Ковальчук.
Коли створили УГА, у містечку в цю армію записували унтер Микола Гарбулінський, Іван і Гнат Николюки та Федір Тимочковий. Серед тих, хто пішов захищати ЗУНР, були жителі Мельниці — Петро Блищук, Михайло Гаврилюк, Павло Гарбелінський, Василь Грабець, Никифор Подольчук, Іван Шевчук та Петро Якубовський.
Міжвоєнний період Редагувати
Від липня 1920 — під владою Польщі. За тодішнім адміністративний поділом було центром ґміни Борщівського повіту Тернопільського воєводства.
1 квітня 1934 — Мельниця отримала статус міста.
1935 — внаслідок пожежі згоріли десятки будинків.
Згідно зі шематизмом Станиславівської єпархії 1938 року, у Мельниці-Подільській було 2200 греко-католиків, 1200 римо-католиків (з колонією), 1800 євреїв. Діяла 7-класова мішана школа, з польською мовою викладання. При церкві діяли «Брацтво церковне звичайне» і «Брацтво Апостольства Молитви» (разом 160 членів).
Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа» тощо, кооперативи.
У містечку була велика єврейська громада.
Друга світова війна Редагувати
17 вересня 1939 у Мельницю-Подільську вступила Червона армія.
В січні 1940 створено Мельниці-Подільський район (існував до 1962, коли містечко перейшло у підпорядкування Борщівського району).
Від 8 липня 1941 до 6 квітня 1944 — під німецько-нацистською окупацією.
У вересні 1942 гітлерівці провели акцію ліквідації євреїв.
Повоєнний період Редагувати
1960 — Мельниці-Подільській надано статус селища міського типу.
До 2015 року було адміністративним центром Мельнице-Подільської селищної ради.
Населення Редагувати
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1900 | 3921 | — |
| 1910 | 4162 | +6.1% |
| 1921 | 3739 | −10.2% |
| 1931 | 4611 | +23.3% |
| 2014 | 3722 | −19.3% |
Згідно з переписом населення 2001 року рідною мовою назвали:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,04 % |
| російська | 0,83 % |
| вірменська | 0,05 % |
| угорська | 0,03 % |
| молдовська | 0,03 % |
Пам'ятки Редагувати
Є церква святого архістратига Михаїла (1722, мурована, реставрована 1989); каплиця; капличка (1994).
У сквері в центрі селища — братська могила 290 радянських вояків, які загинули 1944, з пам'ятником (скульптура солдата на прямокутному постаменті, 1953). На могилі — три плити з чорного мармуру з написом на центральній:
У центрі містечка також встановлено хреста з написом:
Пам'ятники односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1957), Тарасу Шевченку (1995), пам'ятні хрести на честь скасування панщини (1990) і жертв сталінських репресій (1991), символічна могила УСС, пам'ятні хрести козацьких часів.
Пам'ятка природи — залишки старого парку («Ясен Генріха Борковського» — близько 300 років, біла тополя — 200 років, береза — понад 100 років. Поблизу селища — пам'ятка природи «Дуби-брати тристовбурні».
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.
Встановлений 1995 року. Архітектор — В. Бабій.
Скульптура — бронза, постамент — камінь, цегла. Скульптура — 3,4 м, постамент — 1,3 м.
Некрополі Редагувати
У Мельниці-Подільській збереглися цвинтарі:
- два єврейських кладовища (Мазурівка)
- римо-католицький цвинтар з гробницею Дунін-Борковських.
- козацькі поховання (Замчище)
- греко-католицький цвинтар (Цапівка)
- новий цвинтар.
На новому цвинтарі похований письменник і педагог Іван Гермаківський.
Соціально-виробнича сфера Редагувати
Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня, Будинок культури, Будинок дитячої творчості, дві бібліотеки, дошкільний заклад, музична школа, дільнична лікарня, поліклініка, аптека, самодіяльний оркестр старовинних народних інструментів, н.-д. станція ВО «Тютюн», фабрика «Світанок», фермерське господарство.
Мельнице-Подільська бібліотека-філія Редагувати
У селищі діє Мельнице-Подільська бібліотека. Фундамент її створення було засновано у 1892 році, коли була створена читальня «Просвіта». В 1908 році нараховувалось 120 членів читальні, а книг було лише 60. Головою «Просвіти» був отець Капустинський. При читальні діяли хоровий і драматичний гуртки. Театральним гуртком керували Іван Левадний та Василь Болехівський, хором — церковний дяк.
Першим бібліотекарем при «Просвіті» в 1938 році був Петро Вонсул, касиром — Микола Тучак, господарем — Гнат Гарболінський. В роки І Світової війни читальня не працювала, а відновила роботу в 1921 році. З 1944 році у селищі Мельниця-Подільська працює бібліотека для дорослих. Найдовше її очолювала Марія Павлівна Довганик. Ветеранами бібліотечної справи є: Рудковська М.М, Сухецька-Крива М. Т., Сухецька Н., Василюк Г.
З 1990 року Мельнице-Подільською бібліотекою-філією завідує Ларіоник Н. П. Бібліотекарями дорослої бібліотеки працюють Цибульська О. М., Панчук М. В. Книжковий фонд бібліотеки для дорослих становить 24 тисячі примірників.
У цьому ж приміщенні функціонує і бібліотека для дітей яка бере свій початок з 1949 року, найдовше її очолювала Багацька Л. В. На сьогоднішній день тут працюють Костюк І. І. та Дуткевич О. Б. Книжковий фонд становить 12 тисяч примірників.
Загальна площа приміщення обох бібліотек становить 506 метрів квадратних. Усі працівники бібліотеки беруть активну участь в організації культурно-масових заходів, що проводяться в селищі Мельниця-Подільська.
Також з 2011 року у бібліотеці для дорослих відкрито інтернет-центр «Бібліоміст» засновниками якого є Білл та Мелінда Ґейтс, це нововведення суттєво пожвавило роботу Мельнице-Подільської бібліотеки-філії, дало їй ширший спектр послуг та підняло бібліотеку на новий рівень інформаційних технологій.
Відомі люди Редагувати
Народилися Редагувати
- вчений-механік Олександр Андрейків,
- Андруник Петро Петрович (1982—2014) — герой АТО
- Валер Бондар — український художник і графік
- Касінчук Петро - український громадсько-політичний діяч
- політик Владислав Каськів
- Кривецький Антін — український актор і режисер
- архітектор Мар'ян Нікодемович,
- історик літератури М. Пішковський
- Тимочків Павло Михайлович (* 1938) — лікар, кандидат медичних наук, заслужений лікар Української РСР.
Навчалися Редагувати
- у 1969—1971 — Шавловський Григорій Степанович, український науковець у галузі судової медицини, криміналіст.
- доктори наук Л. Балан, В. Біляєв
- вчений-філософ С. Вовк
Працювали Редагувати
- письменник, журналіст, Іван Гермаківський,
- музичний діяч Василь Зуляк,
- письменник, журналіст Петро Ковальчук
Душпастирював церковно-громадський діяч отець Олександр Капустинський.
Поховані:
- Гермаківський Іван Михайлович — український журналіст, письменник, фольклорист.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Янко М. П. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — С. 226
- . Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 12 квітня 2010.
- . Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 13 листопада 2009.
- Шематизм всего клира греко-католицької епархії Станиславівської на рік Божий 1938
- Викарбувано 7 прізвищ
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 жовтня 2012.
- У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 33. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
Джерела Редагувати
- Головко В. В. Мельниця-Подільська [ 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 600. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Mielnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 344. (пол.)
- Клименко О., Мельничук Б., Уніят В. Мельниця-Подільська // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 496—497. — ISBN 966-528-199-2.
- Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або Про що розповідають мовчазні могили // Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.
Посилання Редагувати
| У Вікіджерелах є Шематизм всего клира греко-католицької епархії Станиславівської на рік Божий 1938/Мельниця Подільська |
- Облікова картка на порталі ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
- Замки та храми України [ 29 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- Андрій Квятковський. Хорунжий Корбецький, або «Масонська печера» на Поділлі // Дністровські ремінісценції [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]