www.wikidata.uk-ua.nina.az

Маянів Мая нів село в Україні у Гніванській міській громаді Вінницького району Вінницької області Населення становить 47

Маянів

Мая́нів — село в Україні, у Гніванській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 473 осіб.

село Маянів
Ландшафт Маянова
Ландшафт Маянова
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Гніванська міська громада
Основні дані
Засноване 1618
Населення 473
Площа 16,29 км²
Густота населення 27,9 осіб/км²
Поштовий індекс 23324
Телефонний код +380 4355
Географічні дані
Географічні координати 49°00′37″ пн. ш. 28°19′27″ сх. д. / 49.01028° пн. ш. 28.32417° сх. д. / 49.01028; 28.32417Координати: 49°00′37″ пн. ш. 28°19′27″ сх. д. / 49.01028° пн. ш. 28.32417° сх. д. / 49.01028; 28.32417
Середня висота
над рівнем моря 		274 м
Місцева влада
Адреса ради 23323, Вінницька обл., Тиврівський р-н, с. Ворошилівка, вул. Центральна, 24а
Карта
Маянів
Маянів
Мапа

 Маянів у Вікісховищі

Географія Редагувати

Село розташоване на заході Вінницького району на кордоні із Жмеринським на трьох пагорбах, за 18 км від селища Тиврів, в 32 км від Вінниці, 20 км від Жмеринки, 13 км від Гнівані.

Сусідні населені пункти:

Клімат і ґрунти Редагувати

Як зазначав на рубежі XIX — XX ст. дослідник Ю. Сіцінський, на «місті села колись були ліси», а «завдяки розташуванню на височині та рясноті садів, у кліматичному відношенні місцевість Маянова благодатна». «Ґрунт — чорнозем, місцями — глина, середньої родючості»

Історія Редагувати

Давнина Редагувати

На місті села виявлено неолітичну стоянку (VI — IV тис. до н. е.), на шляху до Гришівців — городище овальної форми з валами епохи бронзи (XI — Х ст. до н. е.). Пам'ятками залізної доби є залишки криці, знайдені у Маянові.

Заснування і назва села Редагувати

Перше відоме письмове джерело, де згадується назва села, датується 1552 р. У документі йде мова про поділ сіл і містечок на Тиврівщині між польськими та українськими панами, у якому вказано, що донькам Семена Семашка дісталися села: Ворошилівка, Маянів, Шершні, Гута Шершнівська, Янків (теперішні Іванківці).

Козацька доба Редагувати

Наприкінці весни 1648 р. козаки під проводом М. Кривоноса, визволяючи Тиврівщину з півночі, зупинились табором між Маяновим та Гришівцями. За легендою, саме з того часу ліс у цій місцині дотепер зберігає назву «Кривоніс», а загони козака Кривошапки з Уманського полку просувалися з півдня. Маянів у той час адміністративно увійшов до складу Краснянської сотні Брацлавського полку.

Руїна Редагувати

З часів Руїни залишилися згадки про перебування у 1672–1676 рр. війська турецького султана Мехмеда IV і битву козаків з турками на полі між Маяновим та Гришівцями, а також спомини про знищення села:

Панщина Редагувати

З поверненням у 1699 р. до польської корони, а після ліквідування у 1797 р. Брацлавського намісництва з переходом в управління Російської імперії Маянів перебуває у складі Ворошилівської волості Вінницького повіту. Розвиваються господарство, торгівля, традиційні промисли. Жителі Маянова займаються переважно рільництвом, вичинкою полотна, візництвом, відхожими промислами.
Серед володарів села у різні періоди — Потоцькі (з 77 крипаків у 1811 р.), Вільямовські, Ян та Антонина Жаковські, Болеслав та Марцелина Соколовські.
У 1884 р. село передається до Браїлівської волості Вінницького повіту. Наприкінці XIX ст. в Маянові — 113 обійсть з 818 жителями, а також кілька десятків селян мешкають у навколишніх фільварках — Маянова корчма (1 подвір'я, 6 чол.), Маянів хутір (5 дворів, 23 чол.), Маяновський млин або Божидарка (10 обійсть, 74 особи).
На початку XX ст. вже нараховується 192 дворів з 1125 жителями, переважно українців православного сповідання, а також невелика частка євреїв та католиків. Остання володарка села — дворянка Бессарабської губернії Єлизавета Федорівна Станкевич, лютеранка, що постійно проживає у маєтку і веде господарство. В селі працює водяний розтрусний млин, є православна церква і парафіяльна школа.

Духовне життя Редагувати

Дерев'яна церква Хресто-Водвиження із дзвіницею побудована у 1781 р. на кошти парафіян. Школа грамоти відкрита парохом Снігурським у 1874 р. Окремий будинок для школи з'явився у 1896 р. Католицька громада Маянова належала до костела Св. Матеуша у Ворошилівці.
З життя православної громади того часу відомо, що: у 1780 р. парох Михайло Рибицький відмовився від приходу через тривалий конфлікт с паном. Наглядачами при церкві у той час були Іван Строцький, а за ним парох сусіднього с. Рижавка Андрій Чапрунський. У 1885 р. службу в церкві правив батько майбутнього поета Володимира Свідзінського — Євтимій Аксентійович. У 1890 р. парохом був Ферапонт Тарногродський (кол. священик Іоано-Богословської домашньої церкви Подільської духовної семінарії у м. Кам'янець-Подільському)

Революційна доба Редагувати

У вирії революційних подій та із затвердженням радянської влади у Маянові було знищено панські маєтки і церква.

Внаслідок адміністративно-територіальної реформи 1923 р. Маянів мав сільську раду, яка відносилася до Краснянського району Вінницької округи.

У 1928 створено колгосп ім. Губаря (голова колгоспу — Ременюк, голова сільради — Петровський). Жертвами голодомору офіційно визнано 20 мешканців села.

Нацистська окупація Редагувати

Село було захоплено 17 липня 1941 р. і опинилось у румунській зоні окупації «Трансністрія». Остаточне визволення сталося 15—17 березня 1944 р. На фронтах війни загинули 49 односельців.

Нова історія Редагувати

У 1954 році Маянів перетворився на бригадне село після об'єднання господарств у колгосп ім. імені Свердлова з конторою у Ворошилівці. Господарство спеціалізувалося на відгодівлі великої рогатої худоби.

Новітня історія Редагувати

У сучасну добу село являє усі ознаки занепаду.

Пам'ятки і видатні люди Редагувати

Володимир Свідзінський

В селі є Пам'ятник 49 воїнам-односельцям, загиблим у часи Другої світової війни (1968).

В селі народився Свідзінський Володимир Євтимович (1885–1941) — український поет, перекладач, краєзнавець.

Галерея Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ рос. дореф. Труды Подольскаго єпархіальнаго историко-статистическаго комитета. Выпускъ девятый. Под редакціею священника Евфимія Cѣцинскаго. Приходы и церкви Подольской епархіи. — Каменецъ-Подольскъ, 1901. — ХХІІІ + 1064 + 175 с. — С. 276.
  2. Тиврівщина: Альбом / Стебелєв А., Очеретяний Є. — Туристичне видання. — Вінниця: ТОВ Нілан-ЛТД, 2015. — 80 с. — ISBN 978-966-924-014-9. — С. 58, 62.
  3. Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 15.
  4. Цит. по: Ролле, Антоний. Побожье в XVII–XVIII вв. : к истории польского землевладения в Брацлавщине. — Киевская старина. — 1890. — № 9. — С. 456–476; № 11. — С. 303–316; № 12. — С. 412–433.
  5. Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 32, 34.
  6. Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с. — С. 135.
  7. Цит. по: Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 45.
  8. пол. Epsztein, Tadeusz. Polska Własność Ziemska Na Ukrainie (gubernia kijowska, podolska i wołyńska) w 1890 r. — Warszawa: Wydawnictwo Neriton. Instytut Historii PAN, 2008. — 618 с. — S. 350–351.
  9. рос. дореф. Помѣстное землевладѣніе въ Подольской губерніи. Составилъ В. К. Гульдманъ. Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій, 1898. — 362 + 46 + 26 + 3 с. — С. 289–290.
  10. Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — VIII + 563 с.(рос. дореф.)  — С. 184.
  11. Woroszyłówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 958. (пол.)
  12. рос. дореф. Труды Подольскаго єпархіальнаго историко-статистическаго комитета. Выпускъ пятый. Подъ редакціей Н.И. Яворскаго. – Каменецъ-Подольскъ, 1890-1891. – ХХІ + 445 с. — С. 85, 149, 154.
  13. Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с. — С. 190.
  14. Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 151, 166.
  15. История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Винницкая область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. — К.: Гл. ред. Укр. Сов. Энцикл. АН УССР, 1972. — 630 с. — C. 571–572.
  16. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 18 грудня 2013. 
  17. Єрофеєва, Світлана. Воно волає, але голос цей німий [Текст] : [Проблеми і потреби жителів с. Маянів Тиврівському районі] / С. Єрофєєва // Подолія. — 2006. — 4 липня.
  18. Тиврівщина: Альбом / Стебелєв А., Очеретяний Є. — Туристичне видання. — Вінниця: ТОВ Нілан-ЛТД, 2015. — 80 с. — ISBN 978-966-924-014-9. — С. 45, 62.

Джерела і література Редагувати

Література Редагувати

  • Вороши́лівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.571

Посилання Редагувати


Це незавершена стаття з географії Вінницької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Maya niv selo v Ukrayini u Gnivanskij miskij gromadi Vinnickogo rajonu Vinnickoyi oblasti Naselennya stanovit 473 osib selo MayanivLandshaft MayanovaLandshaft MayanovaKrayina UkrayinaOblast Vinnicka oblastRajon Vinnickij rajonGromada Gnivanska miska gromadaOsnovni daniZasnovane 1618Naselennya 473Plosha 16 29 km Gustota naselennya 27 9 osib km Poshtovij indeks 23324Telefonnij kod 380 4355Geografichni daniGeografichni koordinati 49 00 37 pn sh 28 19 27 sh d 49 01028 pn sh 28 32417 sh d 49 01028 28 32417 Koordinati 49 00 37 pn sh 28 19 27 sh d 49 01028 pn sh 28 32417 sh d 49 01028 28 32417Serednya visotanad rivnem morya 274 mMisceva vladaAdresa radi 23323 Vinnicka obl Tivrivskij r n s Voroshilivka vul Centralna 24aKartaMayanivMayanivMapa Mayaniv u Vikishovishi Zmist 1 Geografiya 2 Klimat i grunti 3 Istoriya 3 1 Davnina 3 2 Zasnuvannya i nazva sela 3 3 Kozacka doba 3 4 Ruyina 3 5 Panshina 3 6 Duhovne zhittya 3 7 Revolyucijna doba 3 8 Nacistska okupaciya 3 9 Nova istoriya 3 10 Novitnya istoriya 4 Pam yatki i vidatni lyudi 5 Galereya 6 Primitki 7 Dzherela i literatura 8 Literatura 9 PosilannyaGeografiya RedaguvatiSelo roztashovane na zahodi Vinnickogo rajonu na kordoni iz Zhmerinskim na troh pagorbah za 18 km vid selisha Tivriv v 32 km vid Vinnici 20 km vid Zhmerinki 13 km vid Gnivani Susidni naseleni punkti nbsp Rizhavka Voroshilivka Sutiski nbsp Petrivka Pn BorskivZh Mayaniv ShPdShuchinci Grishivci IvankivciKlimat i grunti RedaguvatiYak zaznachav na rubezhi XIX XX st doslidnik Yu Sicinskij na misti sela kolis buli lisi a zavdyaki roztashuvannyu na visochini ta ryasnoti sadiv u klimatichnomu vidnoshenni miscevist Mayanova blagodatna Grunt chornozem miscyami glina serednoyi rodyuchosti 1 Istoriya RedaguvatiDavnina Redaguvati Na misti sela viyavleno neolitichnu stoyanku VI IV tis do n e na shlyahu do Grishivciv gorodishe ovalnoyi formi z valami epohi bronzi XI H st do n e 2 Pam yatkami zaliznoyi dobi ye zalishki krici znajdeni u Mayanovi 3 Zasnuvannya i nazva sela Redaguvati Pershe vidome pismove dzherelo de zgaduyetsya nazva sela datuyetsya 1552 r U dokumenti jde mova pro podil sil i mistechok na Tivrivshini mizh polskimi ta ukrayinskimi panami u yakomu vkazano sho donkam Semena Semashka distalisya sela Voroshilivka Mayaniv Shershni Guta Shershnivska Yankiv teperishni Ivankivci 4 Kozacka doba Redaguvati Naprikinci vesni 1648 r kozaki pid provodom M Krivonosa vizvolyayuchi Tivrivshinu z pivnochi zupinilis taborom mizh Mayanovim ta Grishivcyami Za legendoyu same z togo chasu lis u cij miscini doteper zberigaye nazvu Krivonis a zagoni kozaka Krivoshapki z Umanskogo polku prosuvalisya z pivdnya Mayaniv u toj chas administrativno uvijshov do skladu Krasnyanskoyi sotni Braclavskogo polku 5 Ruyina Redaguvati Z chasiv Ruyini zalishilisya zgadki pro perebuvannya u 1672 1676 rr vijska tureckogo sultana Mehmeda IV i bitvu kozakiv z turkami na poli mizh Mayanovim ta Grishivcyami 6 a takozh spomini pro znishennya sela Turki virizali cili mista i sela Girka dolya spitkala zhiteliv s Mayaniv Bilsha chastina zhiteliv bula virizana zalishilas odna vulicya Turok yakij pershij prijshov na cyu vulicyu pobachiv duzhe garnu molodu paru zmilostivivsya nad molodyatami i skazav shob voni poperedili inshih pro nebezpeku Ale voni cogo ne zrobili i sami vtekli v lis Koli v cholovika pochala tekti z nosa krov vin skazav sho ce vbili jogo mamu i vin bude mati grih mayatis vse zhittya Koli turki pishli podruzhzhya vidrodilo selo 7 Panshina Redaguvati Z povernennyam u 1699 r do polskoyi koroni a pislya likviduvannya u 1797 r Braclavskogo namisnictva z perehodom v upravlinnya Rosijskoyi imperiyi Mayaniv perebuvaye u skladi Voroshilivskoyi volosti Vinnickogo povitu Rozvivayutsya gospodarstvo torgivlya tradicijni promisli Zhiteli Mayanova zajmayutsya perevazhno rilnictvom vichinkoyu polotna viznictvom vidhozhimi promislami Sered volodariv sela u rizni periodi Potocki z 77 kripakiv u 1811 r Vilyamovski Yan ta Antonina Zhakovski Boleslav ta Marcelina Sokolovski 8 U 1884 r selo peredayetsya do Brayilivskoyi volosti Vinnickogo povitu Naprikinci XIX st v Mayanovi 113 obijst z 818 zhitelyami a takozh kilka desyatkiv selyan meshkayut u navkolishnih filvarkah Mayanova korchma 1 podvir ya 6 chol Mayaniv hutir 5 dvoriv 23 chol Mayanovskij mlin abo Bozhidarka 10 obijst 74 osobi 9 Na pochatku XX st vzhe narahovuyetsya 192 dvoriv z 1125 zhitelyami perevazhno ukrayinciv pravoslavnogo spovidannya a takozh nevelika chastka yevreyiv ta katolikiv Ostannya volodarka sela dvoryanka Bessarabskoyi guberniyi Yelizaveta Fedorivna Stankevich lyuteranka sho postijno prozhivaye u mayetku i vede gospodarstvo V seli pracyuye vodyanij roztrusnij mlin ye pravoslavna cerkva i parafiyalna shkola 10 Duhovne zhittya Redaguvati Derev yana cerkva Hresto Vodvizhennya iz dzviniceyu pobudovana u 1781 r na koshti parafiyan Shkola gramoti vidkrita parohom Snigurskim u 1874 r Okremij budinok dlya shkoli z yavivsya u 1896 r 1 Katolicka gromada Mayanova nalezhala do kostela Sv Mateusha u Voroshilivci 11 Z zhittya pravoslavnoyi gromadi togo chasu vidomo sho u 1780 r paroh Mihajlo Ribickij vidmovivsya vid prihodu cherez trivalij konflikt s panom Naglyadachami pri cerkvi u toj chas buli Ivan Strockij a za nim paroh susidnogo s Rizhavka Andrij Chaprunskij U 1885 r sluzhbu v cerkvi praviv batko majbutnogo poeta Volodimira Svidzinskogo Yevtimij Aksentijovich U 1890 r parohom buv Ferapont Tarnogrodskij kol svyashenik Ioano Bogoslovskoyi domashnoyi cerkvi Podilskoyi duhovnoyi seminariyi u m Kam yanec Podilskomu 12 Revolyucijna doba Redaguvati U viriyi revolyucijnih podij ta iz zatverdzhennyam radyanskoyi vladi u Mayanovi bulo znisheno panski mayetki i cerkva Vnaslidok administrativno teritorialnoyi reformi 1923 r Mayaniv mav silsku radu yaka vidnosilasya do Krasnyanskogo rajonu Vinnickoyi okrugi 13 U 1928 stvoreno kolgosp im Gubarya golova kolgospu Remenyuk golova silradi Petrovskij Zhertvami golodomoru oficijno viznano 20 meshkanciv sela 14 Nacistska okupaciya Redaguvati Selo bulo zahopleno 17 lipnya 1941 r i opinilos u rumunskij zoni okupaciyi Transnistriya Ostatochne vizvolennya stalosya 15 17 bereznya 1944 r Na frontah vijni zaginuli 49 odnoselciv Nova istoriya Redaguvati U 1954 roci Mayaniv peretvorivsya na brigadne selo pislya ob yednannya gospodarstv u kolgosp im imeni Sverdlova z kontoroyu u Voroshilivci Gospodarstvo specializuvalosya na vidgodivli velikoyi rogatoyi hudobi 15 Novitnya istoriya Redaguvati U suchasnu dobu selo yavlyaye usi oznaki zanepadu 16 17 Pam yatki i vidatni lyudi Redaguvati nbsp Volodimir SvidzinskijV seli ye Pam yatnik 49 voyinam odnoselcyam zagiblim u chasi Drugoyi svitovoyi vijni 1968 18 V seli narodivsya Svidzinskij Volodimir Yevtimovich 1885 1941 ukrayinskij poet perekladach krayeznavec Galereya Redaguvati nbsp Hrest na rozdorizhzhi v Mayanovi nbsp Mayanivskij krayevid nbsp Starij loh v MayanoviPrimitki Redaguvati a b ros doref Trudy Podolskago yeparhialnago istoriko statisticheskago komiteta Vypusk devyatyj Pod redakcieyu svyashennika Evfimiya Cѣcinskago Prihody i cerkvi Podolskoj eparhii Kamenec Podolsk 1901 HHIII 1064 175 s S 276 Tivrivshina Albom Stebelyev A Ocheretyanij Ye Turistichne vidannya Vinnicya TOV Nilan LTD 2015 80 s ISBN 978 966 924 014 9 S 58 62 Tamtura A V Koval O I Istoriya Tivrivshini Vinnicya FOP Baranovska T P 2012 444 s S 15 Cit po Rolle Antonij Pobozhe v XVII XVIII vv k istorii polskogo zemlevladeniya v Braclavshine Kievskaya starina 1890 9 S 456 476 11 S 303 316 12 S 412 433 Tamtura A V Koval O I Istoriya Tivrivshini Vinnicya FOP Baranovska T P 2012 444 s S 32 34 Tivrivshina Krayeznavchi narisi smt Tivriv TOV Nilan LTD 2012 306 s S 135 Cit po Tamtura A V Koval O I Istoriya Tivrivshini Vinnicya FOP Baranovska T P 2012 444 s S 45 pol Epsztein Tadeusz Polska Wlasnosc Ziemska Na Ukrainie gubernia kijowska podolska i wolynska w 1890 r Warszawa Wydawnictwo Neriton Instytut Historii PAN 2008 618 s S 350 351 ros doref Pomѣstnoe zemlevladѣnie v Podolskoj gubernii Sostavil V K Guldman Izdanie Podolskago gubernskago statisticheskago komiteta Kamenec Podolskij 1898 362 46 26 3 s S 289 290 Krylov A Naselennyya mѣsta Podolskoj gubernii Izdanie Podolskogo gubernskago statisticheskogo komiteta Kamenec Podolskij Tipografiya Podolskago gubernskago pravleniya 1905 VIII 563 s ros doref S 184 Woroszylowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1893 T XIII S 958 pol ros doref Trudy Podolskago yeparhialnago istoriko statisticheskago komiteta Vypusk pyatyj Pod redakciej N I Yavorskago Kamenec Podolsk 1890 1891 HHI 445 s S 85 149 154 Tivrivshina Krayeznavchi narisi smt Tivriv TOV Nilan LTD 2012 306 s S 190 Tamtura A V Koval O I Istoriya Tivrivshini Vinnicya FOP Baranovska T P 2012 444 s S 151 166 Istoriya gorodov i sel Ukrainskoj SSR V 26 t Vinnickaya oblast AN USSR In t istorii Gl redkol P T Tronko pred i dr K Gl red Ukr Sov Encikl AN USSR 1972 630 s C 571 572 Dmitruk Oleksij Ce zh yedine sho v nih ye 33 kanal 2004 30 chervnya Arhiv originalu za 19 grudnya 2013 Procitovano 18 grudnya 2013 Yerofeyeva Svitlana Vono volaye ale golos cej nimij Tekst Problemi i potrebi zhiteliv s Mayaniv Tivrivskomu rajoni S Yerofyeyeva Podoliya 2006 4 lipnya Tivrivshina Albom Stebelyev A Ocheretyanij Ye Turistichne vidannya Vinnicya TOV Nilan LTD 2015 80 s ISBN 978 966 924 014 9 S 45 62 Dzherela i literatura RedaguvatiTamtura A V Koval O I Istoriya Tivrivshini Vinnicya FOP Baranovska T P 2012 444 s Tivrivshina Krayeznavchi narisi smt Tivriv TOV Nilan LTD 2012 306 s Tivrivshina Albom Stebelyev A Ocheretyanij Ye Turistichne vidannya Vinnicya TOV Nilan LTD 2015 80 s ISBN 978 966 924 014 9 1 Arhivovano 19 grudnya 2013 u Wayback Machine Solovej E Zhittya smert i bezsmertya poeta V Svidzinskogo Tekst Volodimir Svidzinskij 1885 1941 Kiyiv Naukova dumka 2006 S 6 9 Bortnyak A Pam yat vidrodzhena z popelu Tekst pro Volodimira Svidzinskogo A Bortnyak Reabilitovani istoriyeyu U dvadcyati semi tomah Vinnicka oblast Vinnicya 2006 Kn 1 rozdil 4 S 747 750 2 3 Arhivovano 19 grudnya 2013 u Wayback Machine Literatura RedaguvatiVoroshi livka Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR u 26 t P T Tronko golova Golovnoyi redkolegiyi K Golovna redakciya URE AN URSR 1967 1974 tom Vinnicka oblast A F Olijnik golova redkolegiyi tomu 1972 788s S 571Posilannya RedaguvatiPogoda v seli Mayaniv Arhivovano 20 grudnya 2011 u Wayback Machine Mayaniv na oficijnomu sajti Verhovnoyi Radi Ukrayini Oficijnij sajt Tivrivskoyi rajonnoyi derzhavnoyi administraciyi Oficijnij sajt Tivrivskoyi rajonnoyi radi Majanow Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1884 T V S 907 pol Svidzinskij V Vibrani tvori Uporyad Eleonora Solovej K Smoloskip 2011 502 s Seriya Rozstrilyane vidrodzhennya ISBN 978 966 2164 21 3 nbsp Ce nezavershena stattya z geografiyi Vinnickoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Mayaniv amp oldid 40568567