Малі́ Дідушичі — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 862 особи. Орган місцевого самоврядування — Стрийська міська громада.
| село Малі Дідушичі | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Рада | Стрийська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46100230270027650 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1515 року |
| Населення | 862 особи |
| Площа | 11,62 км² |
| Густота населення | 74,18 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82484 |
| Телефонний код | +380 3245 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°08′43″ пн. ш. 24°01′24″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 314 м |
| Водойми | р. Свіча, Лущава |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82484, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Великі Дідушичі, вул. Гошівська, 54 |
| Карта | |
Малі Дідушичі | |
Малі Дідушичі | |
| Мапа | |
Географія Редагувати
Село на південний-схід від м. Стрий, за 2 км від межі з Івано-Франківщиною, на високому правому березі р. Лущава.
Історія Редагувати
У податковому реєстрі 1515 року в селі Дідушичі документується 2 попи (отже, уже тоді було 2 церкви), млин і 13 ланів (близько 325 га) оброблюваної землі та ще 14 ланів тимчасово вільної.
У 1701 році село згадується у скарзі єпископа Йосифа Шумлянського гетьману Яну Яблоновському і Львівському старості на борецького старосту Яна Даниловича, який під час Різдвяної Літургії організував напад на сільську церкву та наказав завдати сто ударів палкою місцевому греко-католицькому священику. Внаслідок повторного нападу, який вже очолював сам Данилович з метою знайти братів священика, був здійснений акт профанації Євхаристійних Дарів, порубані двері храму і вбито кілька людей, які тримаючись за вівтар просили про милосердя. Єпископ просить гетьмана Яблоновського про протекцію у справі справедливого розслідування і покарання винних.
Влітку 1809 року в селі ночував львівський Митрополит Антоній Ангелович разом із Генеральним вікарієм Михайлом Гарасевичем, котрі тікали від поляків, що зайняли Львів та оголосили нагороду за голову Митрополита, який залишився вірний австрійському уряду і не хотів присягати підтримуваній Наполеоном польській владі. Місцевий парох Микола Підгородецький, переодягнувся у селянський одяг і сам перевіз втікачів, котрі прямували у гори, у село Мізунь.
Храм св. Йоакима та Анни Редагувати
Давня церква Редагувати
Дерев'яна церква стоїть біля центру Малих Дідушич, на пологому схилі підвищення зі сторони вулиці, біля нового мурованого храму. Правдоподібно, стару церкву перенесли в село у XVIII ст. і перебудували у 1802.
Будівля невеликих розмірів (16,2 м х 9 м. — Роман Сулик.) тризрубна, безверха, орієнтована вівтарем на північний-схід. Оригінальні зруби з часом обросли численними прибудовами: вівтар видовжили невеликою прибудовою по осі, до північно-західної стіни додали ризницю; з цієї ж сторони до нави прибудували виступаючий бічний вхід з дверима, які помітно тільки зблизька; зі сторони мурованого храму бабинець зробили рівношироким наві, також з дверима, які нелегко побачити. Одвірки і надпоріжник головного входу до святині рясно покриті написами, які інформують: «Храм цей святих праведників Якима і Анни створений року Божого 1802 дня 14 червня в селі Дідушичах Малих». Церква має піддашшя. Стіни під ним вертикально шальовані дошками (раніше був чистий зруб), над піддашшям — вертикально шальовані дошками з лиштвами, виступаючі торцеві стіни нави покриті бляхою. Церква накрита двосхилими дахами, над навою дах вищий, увінчаний на гребені низькою восьмибічною вежею, накритою конусоподібним дахом.
Дзвіниця Редагувати
На південь від храму, біля дерев'яної огорожі, стоїть дерев'яна двоярусна дзвіниця з XIX ст., нижній ярус якої квадратний у плані, верхній — восьмибічний, з арочними голосниками (по два на стороні), накритий низьким верхом. Первісно вхід на церковне подвір'я здійснювався через двоє дверей дзвіниці. Оскільки вулиця знаходиться значно нижче рівня основи дзвіниці, то до неї мали вести круті сходи.
Політика Редагувати
Парламентські вибори, 2019 Редагувати
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 461447, розташована у приміщенні будинку культури.
- зареєстровано 577 виборців, явка 75,74%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 24,49%, за всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 17,62%, за «Європейську Солідарність» — 14,87%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Гергерт (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 24,54%, за Андрія Кота (самовисування) — 24,08%, за Олега Канівця (Громадянська позиція) — 15,14%.
Люди Редагувати
В Малих Дідушичах народилися:
- Йосиф Шумлянський (1643—1708) — архієпископ львівський, галицький і кам'янець-подільський, видатний церковний діяч і просвітник.
- Нижанківський Остап Йосипович (24 січня 1862 — 22 травня 1919) — композитор, диригент, громадський діяч, автор дуже популярних й донині хорових творів («Гуляли», «З окрушків» на слова Ю. Федьковича, «В'язанка слов'янських гімнів» та сольних пісень на вірші Т. Шевченка — «Вітер в гаю нагинає», «Минули літа», «Наша дума, наша пісня», для голосу з фортепіано «Не видавай мене заміж», «І молилася я», «Пісня вечірня», «О не забудь», «В гаю зеленім»), сольних ансамблів на слова українських поетів, багатьох хорових творів, обробок народних пісень (зб. «Українсько-русинські народні пісні», 1907). Він був одним з молодших представників музичного руху в Галичині 80-х років XIX ст., організатором музичного життя в Галичині.
- Бобикевич Олекса Христофорович (20 серпня 1865 — 8 грудня 1902) — український письменник, діяч партії народовців.
- Павлів Петро Васильович (1931—1999) — професор, вчений-геодезист, Заслужений діяч науки і техніки України, Почесний геодезист України.
- Собків Роман Васильович (8.04.1989 – 12.03.2022 ) - Герой України, майор Національної Гвардії (спецпідрозділ «Омега»), учасник російсько-української війни. Загинув 12 березня 2022 року, захищаючи Київ.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 167 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s. (пол.)
- Петрушевичъ А. Сводная Галичско-Русская Лѣтопись съ 1700 до конці Августа 1772 года, Ч.1., Типографія Ставропигійского Института, Львів 1887, -С.11-12
- Возняк М. Як пробудилося українське народне життя за Австрії, Львів, 1924 р., друкарня видавничої спілки "Діло", - С.15
- Сулик, Роман (1993.). "Дерев'яне церковне будівництво на Стрийщині". Львів-Стрий. Львів-Стрий.
- . Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
- . Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
Джерела Редагувати
- Dzieduszyce wielkie i małe // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 270. (пол.)
- Kronika domowa Dzieduszyckich [ 21 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów: Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. (пол.)
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |