Любашівка У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення Любаші вка селище міського типу в Подільському р

47°50′09″ пн. ш. 30°15′51″ сх. д. / 47.83583° пн. ш. 30.26417° сх. д. / 47.83583; 30.26417Координати: 47°50′09″ пн. ш. 30°15′51″ сх. д. / 47.83583° пн. ш. 30.26417° сх. д. / 47.83583; 30.26417

Висота над рівнем моря

182 м

Відстань

Найближча залізнична станція:

Любашівка

До обл. центру:

- фізична:

165 км

- залізницею:

264 км

- автошляхами:

165 км

Селищна влада

Адреса

66502, Одеська обл., смт Любашівка, вул. Князя Володимира, 82

Карта

Любашівка

Любашівка у Вікісховищі

Згідно з переписом населення України 2001 року населення Любашівки становить близько 11,5 тис.чоловік.

Історія Редагувати

На території селища (біля нинішньої лікарні) знайдено стоянку людей бронзової доби.

Населений пункт заснований у 18 столітті. Перше поселення було засноване обабіч Довгенької балки, від якої й пішла перша назва поселення — Довгеньке. В 1795 році тут разом з навколишніми хуторами Миколаївка та Софіївка було 163 двори (638 душ чоловічого населення). Вже в 1808 році постала православна громада, а з 1811 — храм Св. Михаїла. В акті першого десятиріччя XIX ст. Любашівка згадується як володіння сотника Демида і поручика Тараса Васильєвих, дітей Любашовських, а також сотника Данила Павлюка, у яких було 5975 десятин власної землі. Село Софіївка, де розташовувалась економія панів Любинських, налічувало в той час 99 дворів і 750 жителів.

В 1847 році Любашівка стала волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії.

У 1890-х роках в містечку була церква, три крамниці, постоялий двір, а також дві корчми.

В 1865 році відкрито першу школу, а з 1884 року існував фельдшерський пункт (лише 1905 року була створена земська лікарня).

Залізнична станція Любашівка Редагувати

1868 року поблизу села прокладено залізницю, що сполучала Одесу через Балту з Ольвіополем. На відстані 1 версти від села збудували залізничну станцію. Навколо неї виросли будинки залізничників. Згодом поселення об'єдналось з Любашівкою (10.06.1960).

Любашівка у ХХ столітті Редагувати

На початку XX століття в Любашівці були 2 парових млини, цегельня, корчма, лавки, винні льохи, залізнична станція.

1905 року створена лікарська дільниця та земська лікарня на 10 ліжок, в якій працювало двоє лікарів. В 1910 році Любашівка з'єдналася з Софіївкою. Пізніше до них приєдналось село Миколаївка.

Після повалення монархії у 1917 році владу поступово перебрали прихильники Української Центральної Ради, а з листопада 1918 року — Директорії УНР. У березні 1919 року владу захопили більшовики. У травні 1919 року на селище розповсюдилося антибільшовицьке Григор'ївське повстання — більшовицькі частини в Любашівці було розгромлено.. У серпні 1919 року Любашівкою заволоділи денікінці, які повернули панство та вбили близько 200 жителів. 22-23 квітня 1920 року повстанці отаманів Заболотного і Пшонника разом з учасниками Першого зимового походу армії УНР розгромили більшовицькі частини і визволили Любашівку. У лютому 1920 року владу остаточно взяли комуністи.

Після початку радянської окупації Любашівка була центром волості Балтського повіту Одещини (1921), а з 1923 року короткочасно перебувала в Троїцькому і Ясенівському районах Балтського округу. У 1926—2020 роках — центр Любашівського району.

Під час Другої світової війни село було окуповане німецько-румунськими військами. Окуповане радянською армією 30 березня 1944 року.

За радянських часів село перетворилося на селище міського типу (рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 2 січня 1957 р.; 13 квітня 1957 включено в смугу Любашівки села Велика Софіївка, Мала Софіївка та Миколаївка, 10 червня 1960 р. с-ще залізничної станції Любашівка включено в смугу смт Любашівка), — і стало найбільшим населеним пунктом району. Було створено ряд невеликих підприємств, більшість з яких в сучасних умовах занепали.

За роки існування колгоспу «Зоря комунізму» в Любашівці 7 осіб за свою самовіддану працю були нагороджені відзнаками Героїв Соціалістичної Праці.

Сучасність Редагувати

У теперішній час Любашівка найбільш відома як пункт на автотрасі М05 Київ — Одеса (міжміська автостанція розташована в мікрорайоні «ДРП»).

У селищі працюють метеорологічна станція, відділення декількох банків (Ощадбанк, «Приватбанк»).

Любашівку називають «столицею української ковбаси», проводиться однойменний фестиваль.

Населення Редагувати

Мова Редагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	93,72%
російська	4,41%
румунська	0,94%
інші/не визначилися	0,93%

Відомі люди Редагувати

Бондар Василь Васильович (1971—2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Джуринський Олег Олександрович (* 1975) — український бізнесмен.
Друзь Олександр Олександрович (1995—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Запорожченко Борис Сергійович (* 1941) — український хірург, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Матросов Вадим Петрович (1989—2016) — солдат Збройних сил України, розвідник батальйону «Донбас-Україна», учасник російсько-української війни.
Рябошапка Руслан Георгійович (1976) — український правник, заступник Міністра юстиції України, Генеральний прокурор України (2019—2020).
Якубець Іван Миколайович — український військовик, полковник запасу, командувач Аеромобільних військ України (1998—2005), учасник бойових дій в Косово.

Соціальна сфера: медицина і освіта Редагувати

У селищі розташовані 3 медичні установи:

Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування
районний ЦПМСД — центр первинної медико-санітарної допомоги (8 амбулаторно-поліклінічних установ, 31 фельдшерський чи фельдшерсько-акушерський пункт)
Любашівська міжрайонна станція екстреної (швидкої) медичної допомоги (обслуговує 5 районів Одеської області).

Заклади освіти, розташовані в Любашівці:

2 загальноосвітні школи: школа-ліцей (колишня ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1) та школа-гімназія (колишня ЗОШ І—ІІІ ступенів № 2).
вечірня школа;
2 дитсадки;
музична школа;
ДЮСШ.

Культура Редагувати

Любашівські заклади культури:

будинок культури;
кінотеатр.
райбібліотека.

У селищі є стадіон.

Любашівські культові споруди — православна церква Св. Михаїла, каплиця Св. Пантелеймона.

У селищі встановлені пам'ятники — Т. Г. Шевченку, Меморіал воїнам ВВВ, пам'ятні знаки воїнам-афганцям, загиблим міліціонерам, жертвам Голодомору та жертвам Чорнобиля.

Посилання Редагувати

Любашівка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Одещина»
	Інформація у Вікіданих^?
	Означення у Вікісловнику^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт «Одещина»
	Любашівка у Вікісховищі^?

Любашівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)

Див. також Редагувати

Любашівська волость

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
Большая Советская Энциклопедия [1] [ 10 березня 2022 у Wayback Machine.].
История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. К. ГР УСЭ. 1978 г.
Короленко П. П. Черноморское казачье войско. Екатеринодар, 1892
Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1960 — № 24 — с. 358.
Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
Российская еврейская энциклопедия [2] [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.205
Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1957 — № 1, 4 — с. 42, 114.
Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1960. — № 24 (14 липня). — С. 358.
. Укрінформ. 01.10.2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 08.11.2019.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)

[2] Большая Советская Энциклопедия [1] [ 10 березня 2022 у Wayback Machine.].

[3] История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. К. ГР УСЭ. 1978 г.

[4] Короленко П. П. Черноморское казачье войско. Екатеринодар, 1892

[5] Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1960 — № 24 — с. 358.

[6] Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204

[7] Российская еврейская энциклопедия [2] [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.]

[8] Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.205

[9] Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1957 — № 1, 4 — с. 42, 114.

[10] Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)

[11] Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1960. — № 24 (14 липня). — С. 358.

[12] . Укрінформ. 01.10.2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 08.11.2019.

[ukr-socialdata-mova-2001-13] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[14] . Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.