Leclerc (танк)

«Лекле́рк» (фр. Leclerc) — французький основний бойовий танк третього покоління. Створено концерном GIAT в 1980-ті роки для заміни застарілого танка AMX-30. Серійне виробництво розпочато в 1992 році, всього до 2007 року було випущено 794 одиниці. Станом на 2010 рік, подальше виробництво «Леклерка» не ведеться. 406 танків цього типу перебувають на озброєнні Франції, ще 388 — на озброєнні армії Об'єднаних Арабських Еміратів (з них 80 були передані Збройним силам Йорданії у 2018 році).

Leclerc
Leclerc SXXI
Історія використання
На озброєнні	з 1992
Оператори	Франція  ОАЕ
Війни	Громадянська війна в Ємені (з 2015)
Історія виробництва
Виробник	Франція
Виготовлення	1990—2010
Виготовлена кількість	~ 862
Характеристики
Вага	54,6 т
Довжина	6880 мм
Ширина	3710 мм
Висота	2953 мм
Обслуга	3
Дорожній просвіт	500
Leclerc (танк) у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Леклерк (значення).

Застосування автомата заряджання дало змогу зменшити екіпаж до трьох осіб і значно знизити масу броні (приблизно на 7 тонн щодо порівнянних танків інших країн), а отже — збільшити рухливість машини. Це нетипове рішення для блоку НАТО, але характерне для радянської школи танкобудування. Хоча у Франції автомат заряджання застосовувався і раніше, рішення про оснащення «Леклерка» таким вузлом позначилося на вартості проєкту (для порівняння — американський М1А1 оснащений ліцензійною гарматою, розробленою в Німеччині для танка Leopard 2). Велика кількість складного електронного обладнання зумовило потенційно меншу надійність і значну вартість танка, що стримує як його масове застосування самою Францією, так і експортні перспективи. Названий на честь учасника Другої світової війни, генерала (маршала Франції — посмертно) Філіппа Леклерка. Іноді танк називають AMX-56, проте ця назва не є офіційною.

Розробка танка

Починаючи з 1978 р., конструктори Франції і ФРН спільно опрацьовували програми «Наполеон-1» і Kpz-3 (Kampfpanzer — бойовий танк). Крім суто технічної співпраці, у цей час країни зробили ряд кроків і в розширенні військових контактів, наслідком чого стало створення франко-німецької бронетанкової бригади. Технічні проблеми подолати виявилося набагато важче через безліч розбіжностей — у їхнє числі було і визначення граничної маси танка — не більше 54 т з французької сторони, проти чого заперечували німці, які мали свій погляд на захищеність машини та шляхи її забезпечення. У підсумку Франція, і без того затрималася з прийняттям танка третього покоління (виробництво колишньої основної машини АМХ-30 затяглося до 1977 р.), з 1982 р. самостійно продовжила розробку нового танка ЕРС (Engin Principal de Combat), який повинен був істотно перевершити сучасні йому Leopard 2, Abrams і Challenger.

Форсуючи роботи, інженери державного збройового концерну GIAT зробили ставку на найпередовіші рішення, багато з яких утілювалися в конструкції вперше, включно із широким впровадженням досягнень електроніки. Остаточне рішення було прийнято на початку 1986 р., а сам перспективний танк отримав назву «Леклерк» на честь командира 2-ї танкової дивізії Франції, що в липні 1944 р. звільняла Париж.

Складні вузли та агрегати було випробувано на стендах і експериментальних машинах. У їх числі були варіанти підвіски (торсіонна і два типи гідропневматичної), блок силової установки, гусениці з траками із сталі і легких сплавів, система управління вогнем, у складі якої перевірялися і тепловізори фірм TRT і SAT. До кінця 1986 р. було зібрано шість перших дослідних зразків, один із яких управління озброєнь Сухопутних військ Франції пред'явило 10 січня 1987 року вищому керівництву. Машина, зазначена як «функціональний зразок», була ще далека від заданого рівня і несла частину обладнання у вигляді експериментальних моделей.

Перші прототипи зберігали схожість із відомим німецьким побратимом, — танком «Леопард-2» (особливо баштою), — проте під бронею ховалися принципово нові рішення, у більшості лише плановані до впровадження на західних бронемашинах. Дотримуючись французької військової доктрини, армія хотіла мати швидкохідний танк — компактну машину з високою питомою потужністю, що вплинуло на конструкцію загалом. Розглядалося кілька варіантів компоновки, зокрема — безбаштовий танк з екіпажем у корпусі і виносною установкою озброєння зверху на лафеті. Переміг усе ж здоровий консерватизм, і пріоритет отримала традиційна класична компоновка, що поєднувала кращу технологічність, зручність в експлуатації і можливість забезпечити кращу захищеність. «Обтиснення» силуету танка навколо бойового відділення та компактного мотовідсіка дозволило знизити заброньований об'єм до 17,5 м³ проти 21 у «Абрамса» і 19,4 у «Леопарда-2А4», а площу ураження лобової проєкції до 1,6 м кв. проти 2,7 і 2,1 м кв. в американської та німецької машин. За корпусом «Леклерк» виявся на 1 м коротше «Леопарда» і на 2 м — англійського «Челленджера», а висота по дах башти французького танка склала лише 2,3 м.

Під час випробувань і підготовки до серійного виробництва змін зазнала як конструкція танка, так і комплекс його обладнання. Захист башти посилили навішуванням рознесеного бронювання, що надало їй характерні плавні обводи, димові мортири замінили багатоцільовою гранатометною установкою, від торсіонної підвіски на першій парі прототипів відмовилися на користь індивідуальної гідропневматичної, що забезпечує плавність ходу, необхідну для «ніжної» електроніки. Перехід на нову підвіску вивільнив внутрішній об'єм, що дозволило розмістити в передній боєукладці 18 пострілів замість колишніх 12.

З міркувань економії два лазерні далекоміри, пов'язані з прицілами командира і навідника, замінили єдиним із виводом на обидва канали. Електронно-оптичний приціл командирський HL15 змінив HL70, було також удосконалено тепловізор «Атос», що почав забезпечувати дальність виявлення цілей типу танка до 5000 м вночі і в погану погоду, у той час як нічні приціли попереднього покоління забезпечували наведення лише на дистанціях 1500—2000 м. При доведенні «Леклерка» прототипи пройшли 39 000 км і виконали 1800 стрільб.

Усередині «Леклерка». Сформований образ танка характеризувався щільним компонуванням, високою питомою потужністю і насиченістю електронікою, що управляє основними системами машини. Передові технології вводилися не заради них самих або як данина моді, а в продуманому комплексі, що мав на меті підвищення ефективності танка в бою.

Щільності компонування сприяло встановлення автомата заряджання гармати, уперше використаного на західних основних танках. Автомат заряджання з транспортером стрічкового типу було пристосовано для установки не в корпусі, а у башті, 22 унітарних постріли розміщено в ґратках горизонтального конвеєра, що розташовано в кормі башти впоперек гармати, навпроти казенника якої влаштовано вікно подачі. На команду з пульта гармата автоматично стає на кут заряджання −1,8°, а конвеєр подає до вікна ґратку з відповідним снарядом і гільзою, що згорає. Автоматика здатна забезпечити технічний темп стрільби (без урахування прицілювання і наведення) до 15 пострілів за хвилину, що дає ефективну швидкострільність 10—12 постр./хв як з місця, так і в русі. Спорядження ґраток конвеєра ведеться ззовні через завантажувальний люк у кормовій стінці башти або зсередини, з місця навідника, який може поповнювати автомат із боєукладки — обертового барабана на 18 пострілів, що встановлено в корпусі праворуч від механіка-водія.

Відсік гармати й автомата заряджання «Леклерка» відділений від робочих місць командира і навідника герметичними стінками, що підвищує безпеку і живучість (на думку творців, ізольоване розміщення боєкомплекту гарантує порятунок екіпажу навіть при внутрішньому вибуху боєприпасів). Закритий гарматний відсік знижує загазованість башти при стрільбі і позбавляє танкістів ризику потрапити під казенник гармати при віддачі або на ходу, коли працює стабілізатор і гармата «гуляє» по башті. Керування баштовими приводами ведеться за допомогою електромоторів постійного струму, більш компактних і економічних, порівняно з гідравлікою і електрогідроприводом, від яких вони вигідно відрізняються і пожежною безпекою, 19-тонна башта «Леклерка» вельми рухлива: 30-кіловатний електропривід забезпечує її повний розворот за 5 с, причому для забезпечення розгону з місця підключаються спеціальні акумулятори-розрядники.

Двомісна башта низького профілю і щільне компонування дозволили не тільки зменшити габарити танка, але і використати отриманий виграш для підвищення його захищеності: «француз», що виявився майже на 10 т легше М1А2 (54,6 т, у порівнянні з 63 т), несе на 5—6 т більше броні, ніж його сучасники. Основним нововведенням у захисті є модульна конструкція броні, що навішується на підтримуючий коробчастий каркас. Вважається, що це дозволить легко замінювати пошкоджені і прострілені модулі, ремонтувати танк у польових умовах і вдосконалювати протягом терміну служби, монтуючи нові секції з ефективнішим захистом. Лобову броню танка утворено зовнішнім листом зі снарядостійкої сталі, потім листом сталі високої твердості, наповнювачем із шарів кераміки й склопластику, здатних протистояти кумулятивному струменю, і тильною підбивкою з тефлону і склопластику зі зміцнювальними вуглецевими волокнами. Борти танка, крім протикумулятивних екранів, несуть у передній частині сталеві короби завширшки 200 мм, що набрано з пустотілих секцій на шарнірах. Цим рознесеним бронюванням укрито передні пари напрямних, лінивці і робоче місце механіка-водія. Подібний захист має башта, причому через незвичної форми багатогранні екрани на ній одного часу приймалося за те саме «модульне бронювання».

Загалом творці танка оцінюють його захищеність від вогню спереду як удвічі кращу, ніж у інших західних машин. Утримуючись від конкретних даних, французькі джерела наводять наступні розрахункові еквівалентні товщини лобової броні корпусу та башти за стійкістю від 120-мм американського снаряду М829У2 — 650…700-мм; від ПТКР «Тоу-2А» — 1100…1200-мм; даху танка від кумулятивних засобів — 500...600-мм.

Характерним виглядає відмова французів від установлення динамічного захисту, що визнано ними небезпечним для навколишньої техніки і солдатів, яких у бою можуть вразити вибухаючі на броні своїх же танків пластини з вибухівкою. Прагнення випередити конкурентів у повній мірі можна віднести і до озброєння «Леклерка». Потужна 120-мм гладкоствольна гармата CN 120-26 має довжину ствола 6,20 м (52 калібри), що на 1 м перевищує довжину американської М256 і німецької Rh 44 зі стволами в 44 калібри. Боєприпаси «Леклерка», «Абрамса» і «Леопарда-2» взаємозамінні, але французька гармата забезпечує бронебійному сердечнику підкалиберного снаряду початкову швидкість 1750 м/с, значно перевершуючи суперників. Для стрільби в русі гармата стабілізована у двох площинах. Ежектора вона не має, а продувка ствола для охолодження й видалення порохових газів після пострілу здійснюється стисненим повітрям від власного компресора. Повну заміну гармати, ресурс якої дорівнює 400 пострілів, можна зробити менше, ніж за годину, без зняття башти. Загалом гармата «Леклерка», що володіє чудовою балістикою за меншої ваги, оцінюється як найпотужніша з сьогоднішніх танкових артсистем Заходу, проте конструкція башти дозволяє в перспективі перейти на потужніший калібр 140 мм.

З гарматою встановлено спарений 12,7-мм кулемет із боєкомплектом 800 патронів, що використовується також для пристрілки на ближніх дистанціях (на відстані до 600 м його кулі мають подібну зі снарядами траєкторію). Другий кулемет, калібру 7,62 мм, монтується на башті зверху біля люка навідника або командира. Він легко знімається і може використовуватися для самооборони як ручний.

У кормі башти змонтовано гранатометну установку «Галиксом 13», що складається з двох блоків по бортах на дев'ять 80-мм мортир кожен. Комплект гранат становить чотири димових заряди, що створюють у 30—50 м завісу у видимому та ІЧ-діапазоні, двох теплових пасток, що вистрілюються вгору для відволікання ПТКР із тепловими головками самонаведення, і трьох протипіхотних гранат вагою по 5 кг, кожна з яких при розриві дає по сотні осколків у радіусі 15—30 м навколо танка.

Висока прохідність, рухливість і маневреність танка визначаються його енергооснащенням. Задовільними для сучасного танка вважаються показники не менше 25—27 к. с./т, що для 54-тонної машини вимагало виходу на 1500-сильний рівень. Фірмою «Юні Дизель» було спеціально розроблено високофорсований багатопаливний турбодизель рідинного охолодження V-8X 1500 з системою наддуву «Гіпербар» — своєрідний симбіоз двигуна внутрішнього згоряння і газової турбіни. Завдяки наддуву повітря від турбокомпресора з високим ступенем стиснення, що дорівнює 7,85, восьмициліндровий двигун при власній масі 1650 кг і робочому об'ємі всього 16,48 л має потужність 91 к. с./л, у той час як із літра робочого об'єму найкращих радянських танкових двигунів 6ТД-2 «знімалося» 72 к. с., а німецьких дванадцятициліндрових дизелів — 40—50 к. с. Розвиваючи вдвічі більшу потужність, ніж французькі двигуни попереднього покоління на АМХ-30, двигун V-8X 1500 зберіг ті ж габарити, причому набагато менші, ніж відповідні розміри двигуна «Леопарда».

Турбокомпресор ТМ-307В може використовуватися незалежно від основного двигуна як автономне 12-сильне джерело енергії або стартер для запуску дизеля. Комбінована силова установка дозволила «Леклерку» випередити більшість танків третього покоління за питомою потужністю, що досягає 27,5 к. с./т, і вийти на перше місце за швидкісними якостями і динамікою (менше ніж за 6 с танк розганяється до 32 км / год і може розвинути максимальну швидкість 71 км/год). Що правда, середня питома витрата пального (особливо велика на холостому ходу) виявилася досить високою — 231 г/кВт·год, що зумовило потребу в підвищеному запасі пального, доведеного до 1300 л, і ще 400 л у двох додаткових баках.

Агрегати моторно-трансмісійного відділення, що включають автоматичну гідромеханічну трансмісію ESM500 з п'ятьма передачами вперед і двома назад, механізми повороту, гальма і систему охолодження, змонтовано в єдиному силовому блоці з двигуном. Його вдала компоновка і раціональне кріплення дозволяють замінити блок всього за 30 хв техніками середньої кваліфікації. Підвіска кожного опорного котка індивідуальна, гідропневматична. Вузли підвіски з ходом 300 мм винесено назовні корпусу для поліпшення умов їх роботи та обслуговування. Гусениця з гумово-металевим шарніром має обгумовану бігову доріжку і з'ємні гумові «черевики» на траки для руху по дорогах. Поєднуючи рухливість, вогневу міць і захищеність — триєдине завдання сучасного танкобудування — «Леклерк» володіє відмінною рисою, яка може бути охарактеризована як інформаційна якість. Більшість систем танка управляється за допомогою гнучко програмованих електронних процесорів і апаратури, що контролюють рух, прицілювання, заряджання, ведення вогню і зв'язок. У комплексі, що становить єдину танкову інформаційно-керуючу систему (ТІКС), є бортова ЕОМ, що пов'язана з основними агрегатами танка і дублює обчислювач управління вогнем; електронна автоматика управління двигуном, коробкою передач, автоматом заряджання, протипожежною системою та ін; навігаційна інерціальна система з корекцією від супутникового комплексу «Навстар»; система зв'язку з телефонним і факсимільним режимами на базі УКХ-радіостанції PR4TG і псевдовипадковим перескоком робочої частоти, що захищає від перешкод і засобів РЕБ противника, що забезпечує засекреченість зв'язку та ускладнює її пеленгацію.

ТІКС видає екіпажу дані про місцезнаходження танка, оптимальні маршрути, роботу вузлів, витрати боєприпасів, пального, веде приємопередачу інформації з іншими танками та КП про стан машини і тактичну обстановку. Всі дані виводяться у вигляді буквено-цифрових символів, бланків та мап на кольорові дисплеї, що дозволяє відмовитися від безлічі контрольних приладів і спростити роботу танкістів.

Принциповим є об'єднання всіх електронних систем машини в єдину мережу, яку, подібно до нервової системи живого організму, покликано керувати всіма складовими бойової машини. Її основою виступає єдина шина цифрових даних, що має 32 вхідних канали. До неї підключено і блоки системи керування вогнем (СКВ), що складається з двохплощинного стабілізатора гармати; бортового автоматичного метеопосту, що фіксує атмосферний тиск, температуру повітря, швидкість і напрямок вітру; перископічних приладів спостереження командира і навідника; рухомого панорамного прицілу командира HL70 з круговим оглядом і гіростабілізованим полем зору, які мають тепловізійний і оптичний канали з 2,5- і 10-кратним збільшенням; комбінованого прицілу навідника HL60, що включає лазерний далекомір, денний оптичний канал із 3,3- і 10-кратним збільшенням, денного телевізійного каналу з 10-кратним збільшенням та нічного каналу тепловізора «Атос» (його відвід видає зображення і на командирський приціл); дульного візира. Усіма елементами управляє ЕОМ СКВ із двома процесорами, що видає дані і враховує поправки для стрільби, а також контролює роботу вузлів. Завдяки швидкодії агрегатів, СКВ досягає готовності до бою через хвилину після включення, дозволяє вести вогонь у русі по пересіченій місцевості зі швидкістю до 36 км/год, а з місця за одну хвилину вразити шість різних цілей (інші сучасні танки — не більше трьох). Командир може продовжувати пошук цілей при веденні вогню, передаючи їх на приціл навідника. З СКВ пов'язано вісім перископічних приладів командира, що забезпечують круговий огляд, і три — навідника, що слугують не тільки для спостереження, а й для наведення гармати. Виявивши ціль із будь-якої сторони, натисканням кнопки на приладі можна автоматично розгорнути башту і гармату в напрямку його лінії візування.

Для врахування вигину ствола від нагріву слугує контролююча система динамічного узгодження лінії прицілювання з віссю ствола. Промінь лазера малої потужності на бронемасці гармати відбивається дзеркалом над дульним зрізом і приймається датчиком на башті, який оцінює стан ствола, та компенсує СКВ.

Начиння «Леклерка» може служити втіленням думки про те, що лінь сприяє прогресу: так, механіку-водію для запуску двигуна достатньо одного натиснення кнопки, електроніка веде постійний контроль за силовою установкою, цифровий процесор керує фрикціонами і коробкою передач із перемиканням швидкостей за долі секунди без переривання переданої потужності. При спорядженні автомата заряджання немає необхідності подавати снаряди різних типів у заданій послідовності — зчитувальний пристрій самостійно обере потрібний, прокручуючи конвеєр. Про несправності і зміну обстановки екіпажу голосом повідомить мовний інформатор, що має в запасі пам'яті 600 команд. Результатом високої насиченості робочих місць електронікою з безліччю пультів, екранів і окулярів («як всередині телевізора») був розтиражований у технічних журналах курйоз — фотографії бойового відділення, що виглядало незвично, раз у раз з'являлися перевернутими догори ногами.

Ергономіку населених відділень можна визначити як «технічний гуманізм». Сидіння з негорючої синтетики поглинають вібрацію і мають регулювання, всі приціли оснащено амортизуючою стрічкою, що утримує голову та оберігає особу від ударів. Круговий огляд із командирського місця і сектор 160° у навідника надають танкістам значно більші можливості в бою (зокрема і в порівнянні з вітчизняним підходом, який вважає достатніми всього три командирських прилади спостереження з обмеженим полем зору). До екіпажу «Леклерка» допускаються танкісти зростом до 182 см (176 см для механіка-водія). Для зручності членів екіпажу дах башти і верх корпуса не забули покрити шорстким рифленим пластиком, по якому не ковзає взуття.

Початок кар'єри

На початку 1989 р. була замовлена перша партія з 16 танків «Леклерк», призначених для військових випробувань. 14 січня 1992 року концерн GIAT передав армії першу серійну машину, трохи (на місяць) запізнившись із терміном. Виготовлення нових танків затягувалося, до кінця року до первістка додалися лише дві бойові машини, і лише в наступному році на обкатку в складі танкового батальйону вивели всю пробну партію.

У ході випробувань було виявлено дефекти багатьох систем — неминуче продовження достоїнств складної машини. Відмовами супроводжувалася електронне регулювання, через що не раз за малих обертів двигун сам по собі зупинявся, а повторно запустити його екіпажу не вдавалося без коригування ЕОМ, доступною тільки фахівцеві. Аррестори на холостому ходу продовжували переслідувати «Леклерк» і в стройової експлуатації, змушуючи тримати обороти підвищеними хоча це і супроводжувалося неабиякою перевитратою палива.

Бортова електроніка залишалася постійним джерелом проблем. Висока ефективність, досягнута її ускладненням, на початковому етапі мала зворотним боком безліч відмов. До того ж точному і чутливого комплексу в польових умовах доводиться працювати в обстановці, далекій від лабораторної. Якщо самі танки звичні до бруду і пилу, то цього не можна сказати про прецизійної техніки, гідності якої виявляються безпосередньо залежними від умов експлуатації.

У той же час електронна начинка «Леклерка» виявилася надзвичайно дорогою, складаючи близько 60 % вартості танка піднялася до рекордного рівня. Контрактна ціна танка становить від 9 до 10 млн доларів, у той час як інші машини третього покоління коштують набагато менше: «Леопард-2» — 2,0—3,0 млн доларів, «Абрамс» М1А2 — 3,2—6,9 млн, Т-80У — 0,5—3,0 млн (коливання у вартості визначаються умовами поставки — комплектацією, виготовленням машин спеціально для замовника або розконсервацією з резерву, економічних відносин між країнами).

Шлях «Леклерка» в армію виявився не менш своєрідним, ніж його конструкція. Спочатку для бронекавалерійських сил Франції передбачалося замовити 1400 танків, вже в 1995 р. укомплектувавши шістдесятьма новими машинами один полк, а в 1996 р. — бронетанкову дивізію. Проте наміри довелося змінити: позначилися збільшена ціна танка і фінансові обмеження, що змусили спочатку урізати замовлення до 612, а потім і до 406 машин. Першими танки отримали 501-й і 503-й танковий полки 10-ї дивізії в Мурмеллоне, де дорогій машині було приділено належну увагу: великі кошти вклали у тилове забезпечення та навчальні засоби, тільки на будівельні роботи виділили 120 млн доларів, зокрема — на зведення спеціальних ангарів із кондиціонерами, що створюють сприятливий клімат для роботи бортової електроніки.

Намагаючись зберегти повномасштабні виробничі можливості випускати 110—120 танків на рік, французи зайнялися пошуком експортних замовлень. Попередні поставки країнам Перської затоки майже 400 танків АМХ-30 і намір Об'єднаних Арабських Еміратів оновити свій танковий парк вселяли надії на експорт нових машин у цей регіон.

Ефектно виглядав «Леклерк», який займав чільне місце на збройових виставках, швидко привернув увагу нафтових шейхів. Перешкодою не стали ні відомі проблеми з доведенням танка, ні неабияка ціна, швидше, навіть приваблива і свідчила про престижність товару. Очевидно, не обійшлося і без обов'язкової для збройового бізнесу закулісної боротьби, але все ж французам треба віддати належне — з чисто гальською винахідливістю вони не лише здобули вагомий комерційний і політичний успіх, додавши до 48-мільярдному замовлення для метрополії ще 28 млрд «арабських» франків і отримали можливість налагодити паралельну експлуатацію в досить складних умовах ще до масового надходження танків у свої війська. 14 лютого 1993 року в перший же день виставки озброєння IDEX-93 в Абу-Дабі, столиці ОАЕ, компанія GIAT оголосила про підписання контракту на продаж Еміратам 390 бойових танків і 46 ремонтно-евакуаційних машин на їх базі.

5 листопада 1994 року два перші танки було доставлено літаком в ОАЕ. Авто у виконанні «Леклерк Тропік» відрізнялися від французьких не тільки установкою обов'язкового кондиціонера та зняттям непотрібного в пісках обладнання підводного ходу. Серйозні зміни зазнала конструкція, а найістотнішою стала заміна силової установки. Не дуже сподіваючись на «гарячий» для пустельного клімату двигун з «гіпербарії», замовники визнали найкращим німецький 1500-сильний дизель MTU 883 з трансмісією Ренк HSWL 295.

Танки оглянули спадкоємець престолу ОАЕ шейх Халіфа бін Зайєд і головнокомандуючий військами, а потім машини піддалися прискіпливим випробуванням. Контрактні зобов'язання привели до того, що на складальних лініях GIAT експортні «Леклерки» становили велику частку випуску, випереджаючи навіть поставки для французької армії. Укомплектувавши танковий батальйон, армія ОАЕ в квітні 1996 р. зробила масштабні навчання з участю «Леклерк», вході яких танки вели денні та нічні стрільби, випустивши понад 1800 снарядів, здебільшого — у русі і по рухомих цілях. 2 грудня 1996 року 80 арабських «Леклерк» продефілювали по вулицях Абу-Дабі під час параду. На святкуваннях були присутні гості з 43 країн, серед яких були члени королівських сімей та урядів сусідніх держав, які не могли залишитися байдужими при вигляді новеньких танків. «Леклерком» зацікавилися в Кувейті та в Саудівській Аравії, армія якої вже навесні 1995 р. зажадала «на пробу» два зразки.

У самій Франції публічний показ «Леклерк» відбувся лише 14 липня 1997 року, у день національного свята — Дня взяття Бастилії. Їх поява на Єлисейських полях стало родзинкою параду, хоча він і відтінив відомі «дитячі хвороби» цих машин. Справа в тому, що на парад попереднього року «Леклерки» вивести так і не зважилися через часті збої в надмірно складної комп'ютерної бортової системи. Однак після показу в Абу-Дабі на карту поставленою виявилася гордість Франції. Як писала газета «Ліберасьон», «неможливо, щоб у Парижі було представлено менше танків», обмовляючись при цьому, що організатори параду відчувають побоювання, що під час своєї першої появи на публіці на «найкрасивішому проспекті світу» новий танк заглухне. Подібна подія може стати повною катастрофою для фірми «GIAT-Industries» і негативно вплинути на громадську думку, яку слід переконати в підтримці програми з масового виробництва нового танка загальної вартістю 48 мільярдів франків, тобто понад 100 млн франків за кожен «Леклерк».

І хоча побоювання не виправдалися — жоден «Леклерк» під час параду не заглух, — лише 27 машин зведеного батальйону, сформованого з танків 501-го і 503-го полків, пройшли центральними вулицями трьома стрункими колонами, задовольнивши цікавість парижан. За лаштунками свята залишилося те, що, щоб уникнути неприємних сюрпризів, на танках було відключено більшість елементів електронної системи, повністю знеструмлена башта і працював лише необхідний для руху мінімум обладнання. Ще 12 танків парижани побачили тільки на платформах трейлерів, які їхали слідом.

Перші кроки «Леклерка» виявилися нелегкими — така доля всякого нововведення. Проте за своїм потенціалом французький основний бойовий танк є однією з найперспективніших машин світу як із бойових можливостей, так і за набором забезпечують їх технічних рішень. Результатом французького підходу стало те, що досягнуті «Леклерком» захищеність, рухливість і вогнева міць дозволяють фахівцям зарахувати його до «рівня 3 +» — провісник нового покоління бойових машин.

З останнім у «Леклерка» справи, схоже, йдуть не найкращим чином: щоб уникнути відмов багато складових ТИУС в експлуатації просто відключені, так що важко оцінити «добре не працюють» комплекси. За останніми повідомленнями, французи призупинили оснащення «Леклерк» ще сучаснішими системами, доводячи «до розуму» вже наявне обладнання. Що стосується компонування, то розміщення боєзапасу в кормовій ніші башти веде до її неврівноваженості при витрачанні снарядів, компенсувати яку доводиться за рахунок дуже потужного електромотора і стабілізатора гармати, що живляться від мережі з небезпечною напругою в 270 вольт.

Варіанти

Leclerc XLR

Модернізація передбачає встановлення нової СКВ, інформаційно-командної системи SICS (англ. Scorpion Information and Command System), посилення захисту від СВП та кумулятивних боєприпасів та інше. На борти корпусу та башти встановлюються протикумулятивні решітки та додатковий динамічний захист. Танки також отримують дистанційно керований бойовий модуль із 7,62-мм кулеметом.

Модернізація розпочалась у червні 2021 року за програмою Scorpion, яка також передбачає виготовлення БРМ Jaguar та багатоцільових колісних машин VBMR Griffon^[en]. До 2025 року планується оновити 122 танки до версії XLR.

EMBT

Enhanced(або European) Main Battle Tank (англ. «покращений (або європейський) основний бойовий танк») — танк наступного покоління, анонсований KNDS в 2019 в рамках спільного франко-німецького проєкту Main Ground Combat System^[en], що має на меті створити заміну для Leopard 2 та Leclerc. Демонстратор технологій показаний у червні 2022 року. Повідомляється, що танк створений на шасі Leopard 2A7 з двигуном потужністю 1500 к. с. та модифікованою баштою Leclerc з автоматом заряджання. Озброєний прототип 120-мм гарматою (з перспективою використання 140-мм) та бойовим модулем із 30-мм гарматою, що здатна боротись із БПЛА. Екіпаж складається з 4 осіб: двоє в корпусі та двоє в башті. Також танк має систему лазерного попередження ELAWS, динамічний захист, КАЗ Trophy та елементи штучного інтелекту.

Оператори

•  Франція: 254+ танків на 2021 рік та 17 БРЕМ на 2020 рік.
•  ОАЕ: 388 танків, 2 навчальних танки для підготовки водіїв і 48 БРЕМ було придбано в 1993 році. Згодом 80 танків було передано Йорданії.
•  Йорданія: 80 танків, переданих ОАЕ.

Потенційні оператори

•  Індія: у 2022 році Індії було запропоновано придбати Leclerc XLR для заміни радянського парку техніки.
•  Хорватія: у 2022 році було запропоновано придбати Leclerc.
•  Україна: у січні 2023 року президент Франції Емманюель Макрон заявив, що розглядається можливість постачання Україні.

Головні тактико-технічні характеристики сучасних основних бойових танків

Тактико-технічні характеристики сучасних основних бойових танків Бойова маса (загальна вага танка в бойовому стані) в тоннах Максимальна швидкість (по шосе) в кілометрах на годину Довжина (загальна довжина танка з гарматою вперед) в міліметрах Запас ходу по шосе (без встановлення додаткових баків) в кілометрах Ширина (від гусениці до гусениці, без бортових екранів) в міліметрах Кількість пострілів з основної гармати Висота (по даху башти) в міліметрах Калібр основної гармати в міліметрах Потужність силової установки (двигуна) танка в кінській силі На озброєнні Рік прийняття на озброєння першої моделі Питома потужність (відношення потужності до маси танка) Активний захист Відсутність чи наявність систем активного захисту (APS) Екіпаж танка (чоловік) Динамічний захист Відсутність чи наявність систем динамічного захисту (ERA, NxRA, SLERA) п Порівняння ТТХ сучасних основних бойових танків Список можна сортувати. Натисніть назву колонки яку потрібно відсортувати. Клацніть знову, щоб змінити порядок сортування. Оновіть сторінку щоб відновити до початкового виду. Танк На озброєнні Динамічний захист Активний захист Джерела БМ «Оплот»  Україна 51 9720 3400 2285 1200 24,7 3 70 400 46 125 2009 «Дуплет» «Варта» 12 Т-84У «Оплот»  Україна 48 9664 3775 2215 1200 26,08 3 65 450 40 125 2000 «Ніж» «Варта» 1 2 Т-90С  Росія 46,5 9530 3370 2280 1000 21,5 3 60 450 42 125 2005 так «Штора-1» 1 2 М-95 Degman  Хорватія 44,5 10140 3590 2200 1000 22,47 3 70 450 42 125 1996 так так 1 2 3 Leopard 2A6M  Німеччина 62,5 10970 3030 2640 1500 24,0 4 68 500 42 120 2004 так «MUSS» 1 2 Merkava Mark IV  Ізраїль 65 9040 3720 2660 1500 23,0 4 64 500 48 120 2003 «LAHAT» «Trophy» 1 2 Abrams M1A2SEP  США 63 9830 3650 2370 1500 23,8 4 68 426 48 120 2000 «ARAT» «AN/VLQ-6 MCD» 1 2 3 РТ-91А  Польща 45,3 9670 3600 2200 1000 21,8 3 60 480 42 125 2010 «ERAWA» «OBRA-3» 1 2 3 4 Leclerc  Франція 54,5 9870 3710 2530 1500 27,52 3 72 500 40 120 1992 так н/д 1 2 Challenger 2  Велика Британія 62,5 11500 3500 2490 1200 19,2 4 56 450 52 120 2002 так н/д 1 2 K1А1 (тип 88)  Південна Корея 53,1 9710 3600 2250 1200 22 4 65 500 32 120 2000 н/д ні 1 2 3 тип 99А2  КНР 58 11000 3400 2250 1500 27,8 3 65 450 32 125 2000 FY-4 JD-3 1 2 Arjun Mk.1  Індія 57,6 10638 3864 2320 1400 23,9 4 70 450 39 120 2011 ні ні 12 C1 Ariete  Італія 54 9670 3420 2510 1247 23 4 65 550 42 120 1995 ні так 1 2 Al-Khalid  Пакистан 48 10070 3500 2400 1200 26 3 72 500 39 125 2001 так «Варта» 1 2 Тип 10 Японія 44 9485 3240 2300 1200 27 3 70 н\д н\д 120 2010 н\д н\д 1 2 Zulfiqar  Іран 36 7000 3600 2400 780 21,7 3 70 450 н\д 125 1996 ні ні 1

Порівняльні ТТХ сучасних основних танків

	БМ «Оплот»	Т-90М «Прорив»	Абрамс M1A2 SEP v3	Леопард 2A7V	Леклерк	Челленджер 2	C1 Аріете	PT-91M	Sabra Mk.II

Зовнішній вигляд
Рік прийняття на озброєння	2009	2020	2017	2014	1992	2002	1995	2010	2007
Бойова маса, т	51,0	48	66,8	66,5	54,6	75	54,0	45,9	59,0
Екіпаж	3	3	4	4	3	4	4	3	4
Панорамний приціл	ПНК-6	Калина	так	PERI-R-12	SFIM VS-580	SFIM VS-580	ATTILA	ні	ні
Калібр гармати, мм	125	125	120	120	120	120	120	125	120
Кероване озброєння	Комбат	Рефлекс-М	ні	ні	ні	ні	ні	ні	ні
Боєкомплект, пострілів	46	43	42	42	40	52	42	40	42
Швидкострільність, постр./хв	8	8	10 (вручну)	10 (вручну)	10-12	10 (вручну)	10 (вручну)	7	9 (вручну)
Бронювання лоба корпуса, мм	800 від APFSDS/1200 від КС	750 від APFSDS/1100 від КС (Т-72).	«Чобгем», посилена збідненим ураном 580–650 від APFSDS/800–970 від КС (M1A2 SEP)	~900 від APFSDS ~1200 від КС (Leopard 2A7+)	625	«Дорчестер» мінімум 700 від APFSDS	500-600 від APFSDS/600-800 від КС	450 від APFSDS/490 від КС	н/д
Бронювання борта корпуса, мм	н/д	80 для Т-72	н/д	65	175	н/д	255	н/д	н/д
Бронювання корми корпуса, мм	н/д	н/д	н/д	25	50	н/д	70	н/д	н/д
Бронювання лоба башти, мм	1100 від APFSDS/1400-1600 від КС	800 від APFSDS/ 1200 від КС (Т-72Б)	940–960 від APFSDS/1320–1620 від КС (M1A2 SEP)	~1300 від APFSDS ~1500 від КС (Leopard 2A7+)	750 від БОПС/1200 від КС	«Дорчестер» 800 від БОПС/1200 від КС	600-700 від APFSDS/800-900 від КС	380 від APFSDS/490 від КС	н/д
Бронювання борта башти, мм	н/д	н/д	н/д	250	285	н/д	355	н/д	н/д
Бронювання корми башти, мм	н/д	н/д	н/д	25	60	н/д	100	н/д	н/д
Динамічний захист	Дуплет	Релікт	TUSK ARAT	так	ні	ROMOR	PSO/WAR	ERAWA	так
КОЕП	Варта	ні	AN/VLQ-6 MCD	MUSS	н/д	н/д	н/д	Obra-3^[pl]	н/д
Активний захист	Заслін	Арена М	Трофі	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д
Потужність двигуна, к.с.	1200	1130	1500	1500	1500	1200	1275	1000	1000
Питома потужність, к.с./т	23,5	23,5	22,5	22,6	27,5	19,2	23,6	22,0	16,95
Максимальна швидкість, км/год	70	70	67	61	72	56	65	65	55
Запас ходу по шосе, км	500	500	425	340	550	400	550	480	450

	Меркава Mk.4М	Арджун Mk.I	Аль-Халід	Зульфікар	Сонгун-915	K2 Black Panther	Тип 99А2	Тип 10

Зовнішній вигляд
Рік прийняття на озброєння	2004	2011	2001	1997	2002	2014	2011	2012
Бойова маса, т	70,0	58,5	46,0	36,0	44	55,0	58,0	44,0
Екіпаж	4 (10)	4	3	3	4	3	3	3
Панорамний приціл	так	ні	так	н/д	ні	так	так	так
Калібр гармати, мм	120	120	125	125	125	120	125	120
Кероване озброєння	LAHAT	LAHAT	ні	ні	Bulsae-3	KSTAM^[en]	Рефлекс	ні
Боєкомплект, пострілів	48	39	39	н/д	н/д	40	41	н/д
Швидкострільність, постр./хв	10 (вручну)	6-8 (вручну)	8	н/д	(вручну)	15	7	9
Бронювання лоба корпуса, мм	(верх) 300-500мм від APFSDS/600-1000мм від КС + МТВ + 86 мм перегородка (низ) ~150мм від APFSDS/<650мм від КС (було пробиття з РПГ-29)	«Канчан»	н/д	н/д	300-400 від APFSDS/500-550 від КС	600-700 від БОПС/~950 від КС	500-600 від БОПС	н/д
Бронювання борта корпуса, мм	~60-80	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д
Бронювання корми корпуса, мм	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д
Бронювання лоба башти, мм	700-900 від APFSDS/1200-1600 від КС	«Канчан»	н/д	н/д	650-700 від APFSDS/900-1000 від КС	1100-1300 від БОПС/1200-1500 від КС	900 від БОПС/1200-1500 від КС	н/д
Бронювання борта башти, мм	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д
Бронювання корми башти, мм	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д
Динамічний захист	NERA^[en]	ні	так	вбудований ERA	вбудований	ERA/NERA^[en]	вбудований	так
КОЕП	н/д	ні	Варта	ні	ні	VIRSS	JD-3	так
Активний захист	Трофі	ні	н/д	н/д	ні	KAPS	н/д	на стадії випробувань
Потужність двигуна, к.с.	1500	1400	1200	780	1200	1500	1500	1200
Питома потужність, к.с./т	23,5	23,9	25,0	21,7	27,3	27,3	25,9	27,3
Максимальна швидкість, км/год	70	70	72	70	70	70	70	70 (вперед і назад)
Запас ходу по шосе, км	500	450	500	450	н/д	450	450	н/д

Примітки

1. Йорданія отримала танки «Leclerc». Мілітарний (укр.). Процитовано 19 січня 2023. 
2. . web.archive.org. 2 лютого 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 8 липня 2020. 
3. . web.archive.org. 27 лютого 2022. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 30 січня 2023. 
4. . web.archive.org. 12 січня 2023. Архів оригіналу за 12 січня 2023. Процитовано 30 січня 2023. 
5. . web.archive.org. 26 лютого 2022. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 30 січня 2023. 
6. French army to receive 122 modernized Main Battle Tanks Leclerc XLR by 2025 | Defense News October 2022 Global Security army industry | Defense Security global news industry army year 2022 | Archive News year. www.armyrecognition.com. Процитовано 4 листопада 2022. 
7. EMBT: компанія NEXTER показала як будують і як рухається європейський танк майбутнього. Мілітарний (укр.). Процитовано 9 січня 2023. 
8. . Defence Blog (англійською). 15 червня 2022. Архів оригіналу за 26 листопада 2022. Процитовано 9 січня 2023. 
9. KMW+Nexter Defense Systems (KNDS) looks back on a successful year 2019 | Nexter. www.nexter-group.fr. Процитовано 9 січня 2023. 
10. IISS, 2020, с. 104–105.
11. . web.archive.org. 19 січня 2023. Архів оригіналу за 19 січня 2023. Процитовано 30 січня 2023. 
12. United Arab Emirates to donate 80 French-made Leclerc tanks MBTS to Jordan | Defense News September 2020 Global Security army industry | Defense Security global news industry army 2020 | Archive News year. 
13. Nexter from France could propose modernized Leclerc tank for replacement of Indian T-72 MBTS | Defense News January 2022 Global Security army industry | Defense Security global news industry army year 2022 | Archive News year. 
14. . web.archive.org. 25 травня 2022. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 30 січня 2023. 
15. Francuzi bi HV mogli opremiti i borbenim tenkovima Leclerc (хор.). 14 квітня 2022. 
16. . web.archive.org. 26 січня 2023. Архів оригіналу за 26 січня 2023. Процитовано 30 січня 2023. 
17. Після успішно проведених державних випробувань дослідного зразка наказом Міністра оборони України Юрія Єханурова № 285 від 28 травня 2009 року на озброєння Збройних Сил України прийнято новий український танк БМ «Оплот»
18. Танк Т-90 МС (рос.). РОСОБОРОНЭКСПОРТ. 
19. Army rolls out latest version of iconic Abrams Main Battle Tank [ 9 October 2017 у Wayback Machine.] – Army.mil, 9 October 2017
20. Танк «Леклерк»
21. Challenger-2 Main Battle Tank
22. Ariete сайті виробника
23. Ariete at Army-technology.com
24. PT-91M Pendekar MBT
25. ASAALT Weapon Systems Handbook 2018. Office of the Assistant Secretary of the Army (Acquisition, Logistics and Technology). оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 19 жовтня 2018. 
26. The British Challenger 2 Tank - TankNutDave.com
27. Т-72Б «Рогатка». оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 21 вересня 2013. 
28. Prado, Fabio. Main Battle Tank – M1, M1A1, and M1A2 Abrams. www.fprado.com. оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 5 March 2017. 
29. Main Battle Tank – Challenger 2. Fprado.com. оригіналу за 22 травня 2007. Процитовано 16 січня 2011. (англ.)
30. . Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 18 липня 2012. (англ.)
31. Prado, Fabio. Main Battle Tank – M1, M1A1, and M1A2 Abrams. www.fprado.com. оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 5 March 2017. 
32. Donald, David (14 червня 2010). . Jane's. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. (англ.)
33. ARG. Merkava Mk.4 Main Battle Tank - Military-Today.com. www.military-today.com. оригіналу за December 1, 2017. Процитовано 14 березня 2018. (англ.)
34. Dissimilar Combat: Arjun MBT Vs T-90S specs(англ.)
35. Танк трьох країн: армія Пакистану отримала нові танки Al Khalid-1 з українським "серцем" (відео) «Діфенс Експрес»
36. Zulfiqar at army-technology.com(англ.)
37. Iran Displays New Generation of Zolfaqar Tanks in Thursday Parades(англ.)
38. K2 MBT(англ.)
39. K2 Black Panther Main Battle Tank, South Korea
40. Type 99 at Globalsecurity.org
41. Type 99 at Military-today.com(англ.)
42. . YouTube . 11 липня 2010.
43. Armyrecognition.com, ред. (7 січня 2014 р.). «Японія прагне розробити двигун для основного бойового танка у співпраці з Туреччиною»