Швидкострільність — одна з найважливіших тактико-технічних характеристик зброї, яка визначає її ефективність, через кількість пострілів, котрі можна виконати з даного виду зброї на умовну одиницю часу (зазвичай на 1 хв.); за допомогою якої визначають потужність і дієвість стрільби зброї.
Прагнення збільшити скорострільність стало основною причиною, що викликала появу автоматичної зброї. Згодом практичного значення набула з появою магазинної, самозарядної автоматичної зброї і скорострільних артилерійських систем.
Види скорострільності Редагувати
Розрізняють бойову, або практичну, скорострільність і технічну скорострільність.
Бойова скорострільність важлива для здобуття потрібної щільності вогню в бойових умовах, а технічна демонструє технічні можливості конструкції. Зазвичай враховується кількість пострілів на хвилину для стрілецької зброї і малокаліберній артилерії, для надшвидкісної авіаційної артилерії — на секунду, а для середньо- і великокаліберної артилерії — на годину.
Практичною скорострільністю вважається та, яку можливо забезпечити в умовах бою, враховуючи час на підготовку зброї, прицілювання, перезарядження, зміну магазину.
Технічна скорострільність (для автоматичної зброї — темп стрільби) є найбільша скорострільність, що досягається зброєю завдяки її технічним можливостям. Вона виробляється при безперервному вогні без врахування часу на прицілювання і перезарядження. Наприклад, якщо в АК темп стрільби 600 пострілів/хв., то при безперервній стрільбі магазин на 30 набоїв витрачатиметься за 1/20 хв., або 3 с.
Особливого значення скорострільність набуває при стрільбі в найбільш відповідальні і напружені періоди бою, наприклад у ході атак, контратак.
Бойова скорострільність залежить від технічної скорострільності, ступеня навченості стрільця або обслуги, умов стрільби (характеру і розташування цілей, встановленого виду вогню — поодинокий, короткими або довгими чергами, безперервний), стійкості зброї при стрільбі.
Бойова скорострільність завжди менш за технічну. Так, в автоматів, автоматичних гвинтівок та пістолетів-кулеметів технічна скорострільність 400–1000 постр/хв. (бойова 35—100 і більш), в ручних і станкових кулеметів 500–1000 і більш (150–300), в зенітних кулеметів 550–1000 (70—150 і більш), в автоматичних зенітних і авіаційних гармат 200–1000 (120–250), в мінометів 3—30 (1—20), протитанкових гармат 15—20 (7—10), гармат наземної артилерії 6—10 (4—6) тощо. (див.табл.)
Підвищення бойової скорострільності є основним засобом забезпечення високої щільності вогню.
Режим вогню — дійсна швидкість ведення вогню в бою — визначається кількістю пострілів, котрі можна виробити з даної зброї протягом певного проміжку часу без збитку для матеріальної частини зброї, влучності стрільби і заходів безпеки. Режим вогню завжди менше бойовий скорострільності.
Зброя | Скорострільність | |
|---|---|---|
Технічна | Бойова | |
400-1000 | 40-120 | |
400-900 | 40-65 | |
500-1000 | 60-150 | |
600-1500 | 150-300 | |
3000-10000 | 600-2000 | |
500-1000 | 80-300 | |
Автоматична зенітна гармата | 200-1000 | 200-1000 |
- | 2-6 | |
- | 5-25 |
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Виктор Мураховский, Семен Федосеев. «Оружие пехоты 97»;
- Радянська військова енциклопедія. РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 374. — ISBN 00101-150. (рос.)
Посилання Редагувати
- Скорострельность огнестрельного оружия [ 8 червня 2011 у Wayback Machine.]