Курісове — село у Березівському районі Одеської області в Україні. Адміністративний центр Курісовської сільської громади. Населення становить 3676 осіб.
| село Курісове | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Одеська область |
| Район | Березівський район |
| Громада | Курісовська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51020130010051922 |
| Облікова картка | Курісове |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1810 |
| Колишня назва | Курісове-Покровське, Петровське, Петрівка |
| Населення | 3676 |
| Площа | 2,6 км² |
| Густота населення | 1413,85 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67512 |
| Телефонний код | +380 4855 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°58′07″ пн. ш. 30°57′27″ сх. д. / 46.96861° пн. ш. 30.95750° сх. д.Координати: 46°58′07″ пн. ш. 30°57′27″ сх. д. / 46.96861° пн. ш. 30.95750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 92 м |
| Водойми | р. Балай, Тилігульський лиман |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67512, Одеська обл., Березівський р-н, с. Курісове, вул. Партизанської слави, 28 |
| Карта | |
Курісове | |
Курісове | |
| Мапа | |
| Курісове у Вікісховищі |
Засноване наприкінці XVIII століття. Носило назву Курісове-Покровське, в 1921 році перейменовано в Петровське, з 1937 року — Петрівка, з 2016 року — Курісове.
Село розташоване поблизу Тилігульського лиману.
Географія ред.
Село розташоване на Причорноморській низовині в балках, що впадають до Тилігульського лиману. Розташоване в балці, що впадає в річку Балай.
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -2 °C, липня +22 °C.
Поблизу села створено загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення Петрівський та орнітологічний заказник загальнодержавного значення Коса Стрілка.
Маєток Покровське ред.
У селі Курісове розташований пам'ятник культури державного значення — помістя Курісів, що належало колись колишньому начальнику канцелярії Суворова, а потім керівнику секретного відділу при головкомандувачі підполковнику Івану Онуфрієвичу Курісу. Палац будувався в два етапи: східна частина — в 1810–1820 роках невідомим архітектором, західна — в 1891–1892 роках одеським архітектором М. К. Толвінським. Споруда нагадує середньовічний замок, у його декорі використані елементи готики і мавританського стилю. До наших днів збереглися палац, фрагменти парку і господарський корпус.
Історія ред.
Станом на 1886 у містечку Курісо-Покровське, центрі Курісо-Покровської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 570 осіб, налічувалось 115 дворових господарств, існували православна церква, школа, паровий млин, 8 лавок, постоялий двір. За 5 верст — трактир. За 7 верст — трактир, постоялий двір, лавка. За 10 верст — лютеранський молитовний будинок, лавка. За 15 верст — православна церква, римо-католицький молитовний будинок, 4 лавки.
Після революції помістя Курісов зазнало пограбування, останки поміщиків були викинути з сімейного склепу в поле. У 1921 році село перейменовують в Петровське, на честь голови ВУЦВК Г. І. Петровського. У маєтку розташовується сільськогосподарська школа. З 1937 року Петровське стає Петрівкою.
Під час другої світової війни в маєтку була влаштована румунська комендатура. Румунські війська вивезли при відході старовинні дзеркала, дубові двері, паркет. Окупанти вирубали англійський парк Курісів. Однак після війни була проведена реставрація помістя.
Чергова реставрація помістя була запланована на 1990 рік, однак літньої ночі вибухнула гроза, у помістя вдарила блискавка, і до ранку воно вщент вигоріло.
2000 року Петрівку відвідував Олександр Олександрович Куріс, прямий нащадок грецького генерала, що проживає в Парижі.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3602 особи, з яких 1854 чоловіки та 1748 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3676 осіб.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 89,88 % |
| російська | 8,11 % |
| болгарська | 1,17 % |
| молдовська | 0,41 % |
| гагаузька | 0,19 % |
| вірменська | 0,05 % |
| польська | 0,05 % |
| білоруська | 0,03 % |
| румунська | 0,03 % |
Символіка ред.
Затверджена 4 жовтня 2011 р. рішенням № 67-VI сесії селищної ради.
Герб ред.
В синьому щиті золотий палац, з якого виникає такий самий лев, що тримає в лапах зелену гілку, супроводжуваний вгорі срібним покровом, обтяженим золотими хрестами, що супроводжується зверху срібною восьмипроменевою зіркою. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний срібною міською короною.
Прапор ред.
В центрі квадратного синього полотнища жовтий палац, увінчаний жовтим левом, що тримає в лапах зелену гілку, зверху білий покров з двома жовтими хрестами, супроводжуваний зверху білою восьмипроменевою зіркою.
Значення символів ред.
Композиція золотого замку і Покрови Пресвятої Богородиці символізують перші згадки села під назвою Курісове-Покровське. Золотий замок нагадує середньовічний замок з елементами готики і мавританської архітектури, пам'ятник культури державного значення-помістя Курісов. Восьмипроменева срібна зірка — символ Пресвятої Богородиці — символізує першу назву села — Покровське і першу православну церкву в честь якої, Іван Куріс назвав село. Свята Покрова символ захисту і заступництва. Лев головний елемент сімейного герба Курісов. Золотий, жовтий колір є символом багатства, благородства, достатку. Срібний, білий колір символізує чистоту і невинність. Синій символізує гідність, добро, а також красу і велич Тилігульського лиману. Герб розміщений в золотому картуші, рекомендований Українським геральдичним товариством, оздоблений сільською короною, яка вказує на її статус.
Відомі люди ред.
Уродженці села:
- Святковський Михайло Вікторович (1984—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Синицький Володимир Михайлович — український маляр-пейзажист.
Примітки ред.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2019.
Джерела ред.
Посилання ред.
- Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР
- Фотографії палацу в Петрівці [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Фотографії моєтку Куріса і технікуму [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Петрівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [ 22 січня 2022 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)