Кудлаївська культура — одна з археологічних культур Полісся доби раннього мезоліту, що в VIII—VI тисячолітті до н. е. існувала в середній течії річки Десни, нижньому Посожжі, Прип'ятському Поліссі, верхній і середній течії Німану, на північному сході Польщі.
Основною рисою кудлаївських пам'яток є значна роль сколів при виготовленні знарядь.
Дослідження ред.
Кудлаївська культура отримала назву від стоянки «Кудлаївка» (Чернігівська область, Україна, сточище річки Десна), відкритої в 1925 році Рудинським М. Я.. Виділена в 1972 р. польським дослідником Козловським С., обґрунтована матеріалами Телегіна Д. Я., Залізняк Л. Л., Астравскаса Т. та ін..
Пам’ятки ред.
Значні матеріали отримані в XX в. у наслідку досліджень Костянтина Полікарповича, Володимира Ісаєнко, Володимира Ксендзова, Олени Колечиць, Віктора Кудряшова, Миколи Крівальцевіча.
Культура виокремлюється дослідниками за характерними пам'ятками, виявленими в місцях розкопок: Кудлаївка, Таценки, Селище, Коржі, Кухарі, Мартиновичі, Броди, Люботинь III, Криниця, Поляни, Акулинка, Кожангородок, Юр'ївичи, Білосороки, Кузари, Онисов та інші на території Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської областей.
Останнім часом виявлені в басейні Німану. На території Білорусі пам'ятники кудлаївської культури відомі з кінця XIX сторіччя. Наприклад Білосороки (Бєлая Сарока) Наровлянського району Гомельської області на правому березі Нижньої Прип’яті, - тепер полишене село Чорнобильської зони.
В процентному складі типів виробів з пам’яток культури відзначається значна схожість.
Пам'ятки датуються VIII—VI тис. до н. е.
Вироби ред.
Визначальними для даної культури є дрібні крем'яні пластинки та вістря з притупленим краєм, що використовувалися як вкладки в пази кістяних наконечників стріл та метальних списів. Техніка розколювання кременю - сколова, мікролітична; характерними є скребачки, різці, сокири на сколах.
Для кремінної індустрії кудлаївських пам’яток характерне переважання знарядь на сколах (пластино-сколовий показник дуже малий 0,4). Серед вістрів переважають тупоспинного типу Ставинога-Кудлаївка, яких в складі комплексів знарядь понад 25%. Такого кількості цих виробів не має жодна з середньокам’яних культур України.
Чисельні скребки (22,7%) виготовлялися вони майже виключно зі сколов. Це зазвичай круглі й підокруглі типи, менше кінцевих форм.
Роль різців у житті кудлаївського населення була незначною (4%). Різці кутові на сколах або на куту зламаної пластини, відзначені й серединні.
Трапецій середніх пропорцій й високих відносно небагато (4%).
Зустрічаються вістря на пластинах постсвідерського типу. Наконечники стріл на пластинах зустрічаються не в рівних кількостях. Їх помітно більше на Десні та Нижній Прип'яті, але вони зовсім відсутні на Київському Подніпров'ї. Серед мікровкладишових виробів переважають вістря типу Ставинога - Кудлаївка та близькі до них форми.
Кістяних вістрів яніславіцького типу у кудлаївських комплексах обмаль, чим кудлаївська культура значно відрізняється від дніпро-прип'ятської та власне яніславицької.
Нечисельні трикутники й косі вістря коморницького типу. Вони зустрічаються в одиничних екземплярах, а в коморницькій культурі складають 15-20% від інших мікролітів.
Пластини малочисельні (8,6%), переважно середні й дрібні; техніка їх виготовлення невисока. Типових мікролітичних з паралельними рівними гранями практично відсутні. Тільки у комплексах Надесіння (Кудлаївка), де кремінна сировина була вищої якості, й пластини кращі.
Нечисельні знаряддя (5,7%), з яких лише третина виготовлена з пластин, а інші зі сколів. Такий високий відсоток знарядь, виготовлених зі сколів, за пізньосередньокам’яної доби відзначено тільки у пісочнорівській культурі.. Перевага знарядь зі сколових заготовок в розглянутих комплексах значною мірою виникає передусім тому, що кількість пластин з ретушшю тут, як правило, невелика, а ретушованих сколів, навпаки, багато.
Нуклеуси на стоянках малочисельні, - в середньому 0,9%. Вони в більшості мають аморфний вигляд. Добре ограновані зустрічаються в одиничних екземплярах.
Кістяні вироби, як і фауна, на стоянках кудлаївского типу не збереглися.
Кудлаївське населення полювало на лісових копитних тварин (тур, лось, олень, кабан) за допомогою лука, займалося рибальством.
Інвентар Кудлаївки ред.
У Кудлаївці основну масу виявлених крем'яних виробів, 26 штук, становили мініатюрні вістря з рубаним краєм. Їх спочатку було названо «кудлаївськими», а після відкриття аналогічних виробів на стоянках коморницької культури (Коморниця, Ставинога) у Польщі названо «ставинога-кудлаївськими».
Також тут виявлено 5 високих трапецій й 6 наконечників на пластинах пост-свідерського вигляду. Серед високих трапецій Кудлаївки дві так звані «малі транше», - тобто високі трапеції, виготовлені зі сколів. Виявлені 4 наконечники на пластинах тут відносно невеликих розмірів (довжина до 3 см). У всіх наконечників черешок підправлений крутий ретушшю, а 2 з них, крім того, мають підправки по перу.
Виявлено 8 скребків, що виготовлені (за одним винятком) зі сколів.
Різців всього 4: 3 кутові на сколах й 1 на розі зламаною пластини.
Цикл культур сколово-макролітичних типів ред.
Стоянки кудлаївского й пісочнорівського типу на півночі України є продовженням культурних та технічних традицій кола пам'яток міньївоярського типу Сіверськодонеччини, Покровщина у Подесінні та інших, з якими утворюють своєрідний культурний «цикл сколово-макролітичних типів». Загальною характерною ознакою культур цього циклу є переважання в виготовленні знарядь сколових заготовок й, відповідно, особливий склад мікро-макролітичних виробів. Культури цього циклу типово східно-європейське явище; в генетичному плані вони тяжіють до пам'ятників Горішнього Наддоння, Середнього й Горішнього Надволжя.
Піздньосередньокам’яні кудлаївська й пісочнорівська культури розвивалися, однак, під значним впливом південної мікролітичної середньокам’яної культурної традиції звідки проникли мікролітична техніка обробки кременю та традиції виготовлення мікролітів. Форма останніх часто буває своєрідна, що випливає з місцевих традицій обробки кременю, наприклад виготовлення на сколових заготовках високих трапецій й наддеснянських трикутників, що на півдні зовсім не зустрічаються.
Походження ред.
Культура генетично пов'язана із сусідніми західними археологічними культурами: коморницькою культурою (Польща) та культурою Дювенсі (Північна Німеччина). Сформувалася в басейні Прип'яті (притока Дніпра) на початку мезоліту під впливом мігрантів з басейну Вісли. Набула поширення в межах Полісся і в другій половині мезоліту поступилася місцем новій хвилі мігрантів із заходу — людності яніславицької культури.
У формуванні кудлаївської культури брали участь носії східноєвропейського варіанту культури Федермесер фінально-палеолітичної культури сегментоподібних мікролітів типу «Боршава-2», що втілила в собі традиції кремнеобробки епігравету південної й центральної України (Залізняк Л. Л.).
Джерела та література ред.
- Кудлаївська культура / Л.Л. Залізняк // Кам’яна доба України. — 2009. — Вип. 12. — С. 95-132. — укр.
- Л. Л. Залізняк. Кудлаївська культура [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 444. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Л. Л. Залізняк. Кудлаївська культура [ 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — К.: Либідь,2005. — С. 87.
- Телегін Д. Я., Мезолітичні пам'ятки України: (IX—VI тисячоліття до н. е.). — К.: Наукова думка, 1982. — 255 с.
- Залізняк Л. Л., Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної України. Культурний поділ та періодизація // Кам'яна доба України. — 2005. — Вип. 8.
- Зализняк Л. Л., Мезолит Юго-Восточного Полесья. К., 1984. (рос.)
- Зализняк Л. Л., Передісторія України Х—V тис. до н. е., К., 1998.
- Коласаў А. У., Кудлаеўская культура / А. У. Коласаў // Археалогія Беларусі: энцыклапедыя: у 2 т. / [складальнік Ю. У. Каласоўскі; рэдкалегія: Т. У. Бялова (гал. рэд.) і інш.]. Т. 1: А — К. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2009. — 492, [1] c. — С. 478—479. — ISBN 978-985-11-0354-2. (біл.)
- Ксензов В. П., Палеолит и мезолит Белорусского Поднепровья / В. П. Ксензов; научный редактор Н. Н. Гурина; Академия наук Белорусской ССР, Институт истории. — Мн.: Наука и техника, 1988. — 131, [3] с. — ISBN 5-343-00194-7. (рос.)
- Obuchowski W., Zabytki krzemienne i kamienne od paleolitu do wczesnej epoki żelaza z terenów Białorusi w zbiorach Państwowego Muzeum Archeologicznego w Warszawie / Wiktor Obuchowski; [tł. W. Obuchowski]; Ośrodek Ochrony Dziedzictwa Archeologicznego. — Warszawa: PMA, OODA, 2003. — 207 s.: il.,mapy. — ISBN 83-917894-4-6. (пол.)
- Ostrauskas T., (лит.)
Посилання ред.
- Залізняк Л. Л., Кудлаївська культура [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
Примітки ред.
- Археология Украинской ССР в 3 тома. т 1. с. 85
- ↑ Д.Я. Телегин (1985). Археология Украинской ССР. Том 1. Мезолитическая эпоха. Киев. с. 102.
- . narovlya.gomel-region.by. Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
- ↑ Археология СССР. Мезолит. Москва: Наука. 1989. с. 119.