Стріла́ — боєприпас для стрільби з лука і арбалета. Короткі арбалетні стріли називаються болтами.
Історія стріл
У простому випадку древко стріли виготовлялося з суцільного шматка дерева. У лісі рубали відповідної довжини і товщини гілку, яку потім для випрямлення пропарювали і залишали висихати всередині порожнистої кістки. Але це не давало стійкого ефекту — древко поступово знову згиналося. Особливо тривалому зберіганню прості стріли не підлягали. Найкращими стрілами були такі, що склеювалися з чотирьох пластинок дерева риб'ячим клеєм. При зберіганні вони не деформувалися десятиліттями.
Переважною, як з точки зору точності попадання, так і з точки зору пробивної сили, була гранована форма наконечника, — у вигляді вузької піраміди. Скіфи першими стали відливати грановані наконечники з бронзи.
Навіть в період середньовіччя з появою вогнепальної зброї стріли були товаром масового виробництва, бо витрачалися у величезній кількості, а повторно найчастіше не використовувалися — хоча після бою, а іноді навіть під час нього, цілі стріли прагнули зібрати. Тому для виготовлення наконечників застосовувалися досить дешеві матеріали, оброблені без особливої ретельності.
Всі сучасні стріли діляться на дві групи, що дуже різняться — спортивно-мисливські і традиційні.
Будова
Стріла складається з таких елементів: наконечника, древка і оперення.
- Наконечник — передня частина стріли, що безпосередньо влучає в ціль.
- Древко — стрижень, що є основою стріли. Виготовляється здебільшого з дерева, але застосовуються і інші матеріали: наприклад, стріли для даякських духових рушниць (сумпітанів) роблять із черешків листків сагової пальми, що робить їх найлегшими в світі; стріли сучасних луків і арбалетів виготовляють також з пластику чи скловолокна. Довжина стріли визначається трьома чинниками: 1) довжиною самого лука (в Англії, за королівськими статутами, довжина стріли мала дорінювати половині довжини лука); 2) формою лука (чим більше кривина, тим довше має бути стріла); 3) способом і технікою стрільби. Стріли для арбалетів (болти) мають незначну довжину: довші ламаються внаслідок значних перевантажень при пострілі. На задньому кінці зазвичай роблять виріз для тятиви (у деяких місцевостях замість вирізу для запобігання зісковзуванню стріли з тятиви її хвостовий кінець обмазують смолою).
- Оперення — хвостовий стабілізатор стріли. Виконується традиційно з пташиного пір'я (є думка, що первісно застосування цього матеріалу було зумовлене не розумінням законів аеродинаміки, а анімістичними поглядами на предмети, тобто прагненням таким чином надати стрілі властивостей живого птаха), але використовуються також листя, шматочки шкіри, в сучасних стріл — і синтетичні матеріали.
Література
- Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1990. — Т. 1. — С. 167—168.; Запорожжя… . — К., 1995. — стор. 85 (укр.)
- Аствацатурян Э. Оружие народов Кавказа. — М., 1995. — стор. 38-39, 120 (рос.)
Посилання
- Стріла // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1851. — 1000 екз.
- (рос.)
- Стрелы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)