www.wikidata.uk-ua.nina.az

Королівство Лотарингія Не плутати з Герцогством Лотарингія державою що початково назвалась Верхня Лотарингія існувала з

Королівство Лотарингія

Не плутати з Герцогством Лотарингія — державою, що початково назвалась Верхня Лотарингія, існувала з 959 по 1766 роки та була наступницею предмету статті.
У Вікіпедії є статті про інші використання цієї назви: Лотарингія (значення).
Regnum Lotharii
Королівство/Герцогство Лотарингія

855 – 959 ↓
Лотарингія: історичні кордони на карті
Королівство Лотарингія (      фіолетовий) та інші королівства Каролінгів після Прюмського договору 855 року
Столиця Аахен
Форма правління монархія
король/герцог
 - 866 - 869 Лотар II
 - 953 — 965 Бруно I Великий
Історичний період Середньовіччя
 - Прюмський договір 855
 - Розділ території 959

Королівство Лотарингія (лат. regnum Lotharii, regnum Lothariense, Lotharingia; фр. Lotharingie; нім. Reich des Lothar, Lotharingien, Mittelreich), також просто Лотарингія — середньовічне королівство-спадкоємець Імперії Каролінгів, а пізніше герцогство Оттонської імперії, що включала сучасні Нідерланди, Бельгію, Люксембург, Північний Рейн-Вестфалію (Німеччина), Рейнланд-Пфальц (Німеччина), Саар (Німеччина) і Лотарингію (Франція). Було назване на честь короля Лотара II, який отримав цю територію після того, як Серединне королівство його батька Лотара I було розділене між синами в 855 році.

Лотарингія з'явилась внаслідок тристороннього поділу в 855 році королівства Середня Франкія, яке також було сформовано після потрійного поділу імперії Каролінгів за Верденським договором 843 року. Конфлікт між Східною та Західною Франкією щодо Лотарингії базувався на тому, що це були землі прабатьківщини франків Австразії, тому володіння ними мало великий престиж.

Назва Редагувати

Оскільки Лотарингії бракувало єдиної історичної чи етнічної ідентичності, сучасники не були певні, як її назвати, і так вона стала називатись regnum quondam Lotharii or regnum Lotharii (з лат. королівство Лотара), а її жителі Lotharii (від Lotharius), Lotharienses (від Lothariensis) та Lotharingi (що дало сучасну нідерландську, німецьку та люксембурзьку назву провінції Lotharingen, Lothringen, та Lothringen відповідно). Пізніша назва, утворена германським суфіксом -ing, що вказує на родові або родинні стосунки, породила латинський термін Lotharingia (від латинського суфікса -ia, що позначає країну) в X столітті. Пізніші французькі назви, такі як Lorraine та Lothier, походять від цього латинського терміну.

Середня Франкія (843—855) Редагувати

У 817 році імператор Людовик Благочестивий склав плани поділу імперії Каролінгів між трьома синами після своєї смерті. Непередбачений у 817 році спадкоємець, крім трьох вже дорослих синів Людовіка, Карл Лисий, народився у другої дружини Людовика Джудіт Баварської в 823 році. Коли Людовик намагався в 833 році повторно розділити імперію на користь Карла, він зустрів протидію своїх дорослих синів, Лотара, Піпіна, і Людовика. В результаті цього сталося десятиліття громадянської війни та нетривких союзів, що переривались короткими періодами миру.

Піпін помер у 838 році, а Людовик Благочестивий у 840. Решта троє братів уклали мир і розділили Імперію за Верденським договором 843 року. Лотар, як найстарший, зберіг імператорський титул і отримав довгу смугу територій, що простягнулись від Північного моря до південної Італії. Логіка поділу полягала в тому, що Лотар мав корону Італійського королівства, яке було його підцарством за Людовика Благочестивого, і що як імператор він повинен правити в Аахені, столиці першого імператора Каролінгів Карла Великого, і в Римі, древній столиці імператорів. Середня Франкія (лат. Francia Media), таким чином, включала території між Аахеном та Римом, а історики називали її «Лотаринзька вісь».

Королівство Лотарингія (855—900) Редагувати

У 855 році, коли Лотар I помирав у Прюмському абатстві, він розділив своє королівство між трьома синами Прюмським договором. Старший син, Людовік II, отримав Італію з імператорським титулом. Наймолодшому, ще неповнолітньому, Карлу дістався Прованс. Середньому сину, Лотару II, відійшли решта територій на північ від Провансу, що складали королівство, якому не вистачало етнічної чи мовної єдності.

Лотар II правив з Аахена і не виходив за межі свого королівства. Після смерті у 869 році він не залишив по собі законних дітей, лише одного позашлюбного сина Гуго. Його дядьки, король Східної Франкії Людовик Німецький та Західної Франкії Карл Лисий (який хотів правити всією Лотарингією) погодились розділити Лотарингію між собою за Мерсенським договором 870 року — західна половина відійшла до Західної Франкії, а східна до Східної Франкії. Таким чином, Лотарингія, як об'єднане королівство, на кілька років припинила своє існування. У 876 році Карл Лисий вторгся на схід Лотарингії з наміром захопити її, але був розбитий поблизу Андернаха Людовиком Німецьким.

У 879 році син Людовика, король Людовик Молодший, був запрошений частиною західнофранкської знаті, щоб змінити на престолі Західної Франкії короля Людовіка Заїку, сина Карла. Після нетривалої війни молоді сини Людовика Заїки, Карломан II та Людовик III, віддали Людовику Молодшому західну Лотарингію. Межа між двома королівствами була встановлена в Сен-Кантені в 880 році Рибмонською угодою.

У листопаді 887 р. Арнульф Каринтійський скликав раду східнофранкської знаті, щоб скинути імператора Карла Товстого, який до 884 року успадкував престоли всіх королівств Імперії. Лотаринзька аристократія, намагаючись відстояти своє право обирати суверена, приєдналася до інших східнофранкських дворян, скидаючи Карла Товстого в 887 році, і обрала Арнульфа своїм королем. Правлінню Арнульфа у Східній Франкії спочатку протистояв Гвідо III Сполетський, який став королем Італії, та Рудольф I Бургундський, який був обраний королем у південній частині колишньої Середньої Франкії — Верхній Бургундії. Рудольф мав намір встановити себе королем над усім колишнім королівством Лотара II, але йому довелося задовольнитися Бургундією.

Арнульф переміг вікінгів у 891 році і виселив їх із їхніх поселень у Левені. У 895 році він призначив свого байстрюка Цвентібольда королем Лотарингії, який правив напівнезалежно, доки його не скинув і не вбив Регінар 13 серпня 900 року. Потім королівство припинило своє існування та стало герцогством.

Герцогство Лотарингія (900—959) Редагувати

Розділ Лотарингії в 959 році Блакитний: Ельзас, переданий Герцогству Швабія в 925 році Помаранчевий: Верхня Лотарингія після 928 року Зелений: Нижня Лотарингія після 977 року

Молодий король Східної Франкії Людовик Дитя призначив Гебхарда герцогом Лотарингії в 903 році. Його титул був записаний на тодішній латині як dux regni quod a multis Hlotharii dicitur: «герцог королівства, яке багато хто називає Королівство Лотара». Він загинув у 910 році в бою з угорськими загарбниками. Коли в 911 р. не Каролінг Конрад I з Німеччини був обраний королем Східної Франкії, лотаринзьке дворянство під керівництвом нового герцога Регінара проголосували за приєднання свого герцогства до Західної Франкії, якою все ще керувала династія Каролінгів. У 915 році Карл нагородив його, надавши титул маркграфа. Регінару наслідував його син Гізельберт, який використовував титул Dux Lotharingiae: «герцог Лотарингії».

Коли західні франки скинули Карла Простакуватого в 922 році, він залишився королем в Лотарингії, звідки в 923 році намагався відвоювати своє королівство. Він був схоплений і ув'язнений Гербертом II Вермандуа до його смерті в 929 р. У 923 р. Король Генріх I Птахолов із Східної Франкії скористався цією можливістю і вторгся в Лотарингію (включаючи Ельзас). У 925 році лотарингці під проводом Гізельберта обрали своїм королем Генріха. У 930 році відданість Гізельберта була винагороджена, і він отримав престижний шлюб із дочкою Генріха Гербергою Саксонською.

Після смерті Генріха в 936 році Гізельберт збунтувався і спробував змінити сюзерена Лотарингії на Західну Франкію, оскільки їх король Рудольф був слабким і менше втручався в місцеві справи. У 939 році син і наступник Генріха Оттон I, імператор Священної Римської імперії, вторгся в Лотарингію, і в битві при Андернаху переміг Гізельберта, який втопився, намагаючись втекти за Рейн.

Герцоги Лотарингії стали згодом королівськими призначенцями. Генріх I був герцогом два роки, а в 941 році герцог Оттон, за яким в 944 році пішов Конрад. Лотарингія була перетворена в племінне герцогство, герцоги якого мали право голосу на імперських виборах. У той час як інші племінні герцогства мали племінну або історичну ідентичність, ідентичність Лотарингії була виключно політичною.

Король Західної Франкії Людовик IV намагався зберегти претензії на Лотарингію, одружившись на вдові Гізельберта та сестрі Оттона Герберзі. У свою чергу, Оттон I прийняв присягу на вірність Гуго Великого із Західної Франкії та Герберта II Вермандуа в Аттіньї в 942 році. Слабкому Людовику IV не залишалося іншого вибору, як погодитися на продовження сюзеренітету Оттона над Лотарингією. У 944 році Західна Франкія вторглася в Лотарингію, але відступила після того, як Оттон відповів мобілізацією великої армії під керівництвом Германа, герцога Швабії.

Розділ 959 року та подальша історія Редагувати

У 953 році герцог Конрад повстав проти Оттона I, був усунений від влади і замінений братом Оттона Бруно Великим, який остаточно приніс мир у Лотарингію в 959 році, розділивши її на Lotharingia superior (Верхня Лотарингія або Південна Лотарингія) під керівництвом Фрідріха I і Lotharingia inferior (Нижня Лотарингія або Північна Лотарингія) під головуванням Годфріда І.

У 978 році король Західної Франкії Лотар вторгся в цей регіон і захопив Аахен, але Оттон II, імператор Священної Римської імперії, здійснив контратаку і досяг стін Парижа. У 980 році Лотар відмовився від своїх прав на Лотарингію.

За винятком одного короткого періоду (1033–44, під керівництвом Гоцело I), поділ ніколи не було скасовано, і маркграфи незабаром перетворили свої окремі феодальні уділи на герцогства. У ХІІ столітті герцогська влада в Нижній Лотарингії роздробилася, спричинивши утворення Герцогства Лімбург і Герцогства Брабант, правителі яких зберегли титул «герцога Лотьє» (похідне від «Лотарингія»). Із зникненням «нижньої» Лотарингії герцогство Верхня Лотарингія (або Лоррейн) стало основним референтом для назви «Лотарингія» (Лоррейн) в межах Священної Римської імперії.

Після століть французьких вторгнень та окупацій, Лотарингія остаточно відійшла до Франції наприкінці Війни за польську спадщину (1737). У 1766 році герцогство було успадковане французькою короною і стало називатись Лорен. У 1871 році після франко-прусської війни північні частини Лотарингії були об'єднані з Ельзасом, та стали провінцією Ельзас-Лотарингія в Німецькій імперії. Сьогодні більша частина французької сторони франко-німецького кордону належить до регіону Лоррейн у Франції.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Bullough, D.A. (1975). The Continental Background of the Reform. У Parsons, David. Tenth-Century Studies. Chichester, UK: Phillimore. с. 22. ISBN 0 85033 179 X. 
  2. Riche, Pierre (1993). (англ.). University of Pennsylvania Press. ISBN 978-0-8122-1342-3. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021. 

Література Редагувати

Первинні джерела Редагувати

Вторинні джерела Редагувати

  • Bartholomew, John, and Wakelyn Nightingale. Monasteries and Patrons in the Gorze Reform: Lotharingia C.850-1000 (2001)
  • Clark, Samuel. State and Status: The Rise of the State and Aristocratic Power in Western Europe (1995) pp 53–79 уривок
  • MacLean, Simon. (2013). «Shadow Kingdom: Lotharingia and the Frankish World, c.850–c.1050». History Compass, 11: 443—457.
  • Timothy Reuter, ed. The New Cambridge Medieval History, III: c. 900–c. 1024, Cambridge: Cambridge University Press, 2005. уривки

Додаткова література Редагувати

  • Ascherson, Neal, «A Mess of Tiny Principalities» (review of Simon Winder, Lotharingia: A Personal History of Europe's Lost Country, Farrar, Straus, and Giroux, 2019, 504 pp.), The New York Review of Books, vol. LXVI, no. 20 (19 December 2019), pp. 66–68.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ne plutati z Gercogstvom Lotaringiya derzhavoyu sho pochatkovo nazvalas Verhnya Lotaringiya isnuvala z 959 po 1766 roki ta bula nastupniceyu predmetu statti U Vikipediyi ye statti pro inshi vikoristannya ciyeyi nazvi Lotaringiya znachennya Regnum Lotharii Korolivstvo Gercogstvo Lotaringiya855 959 Lotaringiya istorichni kordoni na kartiKorolivstvo Lotaringiya fioletovij ta inshi korolivstva Karolingiv pislya Pryumskogo dogovoru 855 rokuStolicya AahenForma pravlinnya monarhiyakorol gercog 866 869 Lotar II 953 965 Bruno I VelikijIstorichnij period Serednovichchya Pryumskij dogovir 855 Rozdil teritoriyi 959Poperednik NastupnikSerednye Frankske korolivstvo Nizhnya LotaringiyaGercogstvo LotaringiyaGercogstvo ShvabiyaKorolivstvo Lotaringiya lat regnum Lotharii regnum Lothariense Lotharingia fr Lotharingie nim Reich des Lothar Lotharingien Mittelreich takozh prosto Lotaringiya serednovichne korolivstvo spadkoyemec Imperiyi Karolingiv a piznishe gercogstvo Ottonskoyi imperiyi sho vklyuchala suchasni Niderlandi Belgiyu Lyuksemburg Pivnichnij Rejn Vestfaliyu Nimechchina Rejnland Pfalc Nimechchina Saar Nimechchina i Lotaringiyu Franciya Bulo nazvane na chest korolya Lotara II yakij otrimav cyu teritoriyu pislya togo yak Seredinne korolivstvo jogo batka Lotara I bulo rozdilene mizh sinami v 855 roci 1 Lotaringiya z yavilas vnaslidok tristoronnogo podilu v 855 roci korolivstva Serednya Frankiya yake takozh bulo sformovano pislya potrijnogo podilu imperiyi Karolingiv za Verdenskim dogovorom 843 roku Konflikt mizh Shidnoyu ta Zahidnoyu Frankiyeyu shodo Lotaringiyi bazuvavsya na tomu sho ce buli zemli prabatkivshini frankiv Avstraziyi tomu volodinnya nimi malo velikij prestizh Zmist 1 Nazva 2 Serednya Frankiya 843 855 3 Korolivstvo Lotaringiya 855 900 4 Gercogstvo Lotaringiya 900 959 5 Rozdil 959 roku ta podalsha istoriya 6 Div takozh 7 Primitki 8 Literatura 8 1 Pervinni dzherela 8 2 Vtorinni dzherela 9 Dodatkova literaturaNazva RedaguvatiOskilki Lotaringiyi brakuvalo yedinoyi istorichnoyi chi etnichnoyi identichnosti suchasniki ne buli pevni yak yiyi nazvati i tak vona stala nazivatis regnum quondam Lotharii or regnum Lotharii z lat korolivstvo Lotara a yiyi zhiteli Lotharii vid Lotharius Lotharienses vid Lothariensis ta Lotharingi sho dalo suchasnu niderlandsku nimecku ta lyuksemburzku nazvu provinciyi Lotharingen Lothringen ta Lothringen vidpovidno Piznisha nazva utvorena germanskim sufiksom ing sho vkazuye na rodovi abo rodinni stosunki porodila latinskij termin Lotharingia vid latinskogo sufiksa ia sho poznachaye krayinu v X stolitti Piznishi francuzki nazvi taki yak Lorraine ta Lothier pohodyat vid cogo latinskogo terminu Serednya Frankiya 843 855 RedaguvatiDokladnishe Serednye Frankske korolivstvoU 817 roci imperator Lyudovik Blagochestivij sklav plani podilu imperiyi Karolingiv mizh troma sinami pislya svoyeyi smerti Neperedbachenij u 817 roci spadkoyemec krim troh vzhe doroslih siniv Lyudovika Karl Lisij narodivsya u drugoyi druzhini Lyudovika Dzhudit Bavarskoyi v 823 roci Koli Lyudovik namagavsya v 833 roci povtorno rozdiliti imperiyu na korist Karla vin zustriv protidiyu svoyih doroslih siniv Lotara Pipina i Lyudovika V rezultati cogo stalosya desyatilittya gromadyanskoyi vijni ta netrivkih soyuziv sho pererivalis korotkimi periodami miru Pipin pomer u 838 roci a Lyudovik Blagochestivij u 840 Reshta troye brativ uklali mir i rozdilili Imperiyu za Verdenskim dogovorom 843 roku Lotar yak najstarshij zberig imperatorskij titul i otrimav dovgu smugu teritorij sho prostyagnulis vid Pivnichnogo morya do pivdennoyi Italiyi Logika podilu polyagala v tomu sho Lotar mav koronu Italijskogo korolivstva yake bulo jogo pidcarstvom za Lyudovika Blagochestivogo i sho yak imperator vin povinen praviti v Aaheni stolici pershogo imperatora Karolingiv Karla Velikogo i v Rimi drevnij stolici imperatoriv Serednya Frankiya lat Francia Media takim chinom vklyuchala teritoriyi mizh Aahenom ta Rimom a istoriki nazivali yiyi Lotarinzka vis Korolivstvo Lotaringiya 855 900 RedaguvatiU 855 roci koli Lotar I pomirav u Pryumskomu abatstvi vin rozdiliv svoye korolivstvo mizh troma sinami Pryumskim dogovorom Starshij sin Lyudovik II otrimav Italiyu z imperatorskim titulom Najmolodshomu she nepovnolitnomu Karlu distavsya Provans Serednomu sinu Lotaru II vidijshli reshta teritorij na pivnich vid Provansu sho skladali korolivstvo yakomu ne vistachalo etnichnoyi chi movnoyi yednosti Lotar II praviv z Aahena i ne vihodiv za mezhi svogo korolivstva Pislya smerti u 869 roci vin ne zalishiv po sobi zakonnih ditej lishe odnogo pozashlyubnogo sina Gugo Jogo dyadki korol Shidnoyi Frankiyi Lyudovik Nimeckij ta Zahidnoyi Frankiyi Karl Lisij yakij hotiv praviti vsiyeyu Lotaringiyeyu pogodilis rozdiliti Lotaringiyu mizh soboyu za Mersenskim dogovorom 870 roku zahidna polovina vidijshla do Zahidnoyi Frankiyi a shidna do Shidnoyi Frankiyi Takim chinom Lotaringiya yak ob yednane korolivstvo na kilka rokiv pripinila svoye isnuvannya U 876 roci Karl Lisij vtorgsya na shid Lotaringiyi z namirom zahopiti yiyi ale buv rozbitij poblizu Andernaha Lyudovikom Nimeckim U 879 roci sin Lyudovika korol Lyudovik Molodshij buv zaproshenij chastinoyu zahidnofrankskoyi znati shob zminiti na prestoli Zahidnoyi Frankiyi korolya Lyudovika Zayiku sina Karla Pislya netrivaloyi vijni molodi sini Lyudovika Zayiki Karloman II ta Lyudovik III viddali Lyudoviku Molodshomu zahidnu Lotaringiyu Mezha mizh dvoma korolivstvami bula vstanovlena v Sen Kanteni v 880 roci Ribmonskoyu ugodoyu U listopadi 887 r Arnulf Karintijskij sklikav radu shidnofrankskoyi znati shob skinuti imperatora Karla Tovstogo yakij do 884 roku uspadkuvav prestoli vsih korolivstv Imperiyi Lotarinzka aristokratiya namagayuchis vidstoyati svoye pravo obirati suverena priyednalasya do inshih shidnofrankskih dvoryan skidayuchi Karla Tovstogo v 887 roci i obrala Arnulfa svoyim korolem Pravlinnyu Arnulfa u Shidnij Frankiyi spochatku protistoyav Gvido III Spoletskij yakij stav korolem Italiyi ta Rudolf I Burgundskij yakij buv obranij korolem u pivdennij chastini kolishnoyi Serednoyi Frankiyi Verhnij Burgundiyi Rudolf mav namir vstanoviti sebe korolem nad usim kolishnim korolivstvom Lotara II ale jomu dovelosya zadovolnitisya Burgundiyeyu Arnulf peremig vikingiv u 891 roci i viseliv yih iz yihnih poselen u Leveni U 895 roci vin priznachiv svogo bajstryuka Cventibolda korolem Lotaringiyi yakij praviv napivnezalezhno doki jogo ne skinuv i ne vbiv Reginar 13 serpnya 900 roku Potim korolivstvo pripinilo svoye isnuvannya ta stalo gercogstvom Gercogstvo Lotaringiya 900 959 Redaguvati nbsp Rozdil Lotaringiyi v 959 roci Blakitnij Elzas peredanij Gercogstvu Shvabiya v 925 roci Pomaranchevij Verhnya Lotaringiya pislya 928 roku Zelenij Nizhnya Lotaringiya pislya 977 rokuMolodij korol Shidnoyi Frankiyi Lyudovik Ditya priznachiv Gebharda gercogom Lotaringiyi v 903 roci Jogo titul buv zapisanij na todishnij latini yak dux regni quod a multis Hlotharii dicitur gercog korolivstva yake bagato hto nazivaye Korolivstvo Lotara Vin zaginuv u 910 roci v boyu z ugorskimi zagarbnikami Koli v 911 r ne Karoling Konrad I z Nimechchini buv obranij korolem Shidnoyi Frankiyi lotarinzke dvoryanstvo pid kerivnictvom novogo gercoga Reginara progolosuvali za priyednannya svogo gercogstva do Zahidnoyi Frankiyi yakoyu vse she keruvala dinastiya Karolingiv U 915 roci Karl nagorodiv jogo nadavshi titul markgrafa Reginaru nasliduvav jogo sin Gizelbert yakij vikoristovuvav titul Dux Lotharingiae gercog Lotaringiyi Koli zahidni franki skinuli Karla Prostakuvatogo v 922 roci vin zalishivsya korolem v Lotaringiyi zvidki v 923 roci namagavsya vidvoyuvati svoye korolivstvo Vin buv shoplenij i uv yaznenij Gerbertom II Vermandua do jogo smerti v 929 r U 923 r Korol Genrih I Ptaholov iz Shidnoyi Frankiyi skoristavsya ciyeyu mozhlivistyu i vtorgsya v Lotaringiyu vklyuchayuchi Elzas U 925 roci lotaringci pid provodom Gizelberta obrali svoyim korolem Genriha U 930 roci viddanist Gizelberta bula vinagorodzhena i vin otrimav prestizhnij shlyub iz dochkoyu Genriha Gerbergoyu Saksonskoyu Pislya smerti Genriha v 936 roci Gizelbert zbuntuvavsya i sprobuvav zminiti syuzerena Lotaringiyi na Zahidnu Frankiyu oskilki yih korol Rudolf buv slabkim i menshe vtruchavsya v miscevi spravi U 939 roci sin i nastupnik Genriha Otton I imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi vtorgsya v Lotaringiyu i v bitvi pri Andernahu peremig Gizelberta yakij vtopivsya namagayuchis vtekti za Rejn Gercogi Lotaringiyi stali zgodom korolivskimi priznachencyami Genrih I buv gercogom dva roki a v 941 roci gercog Otton za yakim v 944 roci pishov Konrad Lotaringiya bula peretvorena v pleminne gercogstvo gercogi yakogo mali pravo golosu na imperskih viborah U toj chas yak inshi pleminni gercogstva mali pleminnu abo istorichnu identichnist identichnist Lotaringiyi bula viklyuchno politichnoyu Korol Zahidnoyi Frankiyi Lyudovik IV namagavsya zberegti pretenziyi na Lotaringiyu odruzhivshis na vdovi Gizelberta ta sestri Ottona Gerberzi U svoyu chergu Otton I prijnyav prisyagu na virnist Gugo Velikogo iz Zahidnoyi Frankiyi ta Gerberta II Vermandua v Attinyi v 942 roci Slabkomu Lyudoviku IV ne zalishalosya inshogo viboru yak pogoditisya na prodovzhennya syuzerenitetu Ottona nad Lotaringiyeyu 2 U 944 roci Zahidna Frankiya vtorglasya v Lotaringiyu ale vidstupila pislya togo yak Otton vidpoviv mobilizaciyeyu velikoyi armiyi pid kerivnictvom Germana gercoga Shvabiyi Rozdil 959 roku ta podalsha istoriya RedaguvatiU 953 roci gercog Konrad povstav proti Ottona I buv usunenij vid vladi i zaminenij bratom Ottona Bruno Velikim yakij ostatochno prinis mir u Lotaringiyu v 959 roci rozdilivshi yiyi na Lotharingia superior Verhnya Lotaringiya abo Pivdenna Lotaringiya pid kerivnictvom Fridriha I i Lotharingia inferior Nizhnya Lotaringiya abo Pivnichna Lotaringiya pid golovuvannyam Godfrida I U 978 roci korol Zahidnoyi Frankiyi Lotar vtorgsya v cej region i zahopiv Aahen ale Otton II imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi zdijsniv kontrataku i dosyag stin Parizha U 980 roci Lotar vidmovivsya vid svoyih prav na Lotaringiyu Za vinyatkom odnogo korotkogo periodu 1033 44 pid kerivnictvom Gocelo I podil nikoli ne bulo skasovano i markgrafi nezabarom peretvorili svoyi okremi feodalni udili na gercogstva U HII stolitti gercogska vlada v Nizhnij Lotaringiyi rozdrobilasya sprichinivshi utvorennya Gercogstva Limburg i Gercogstva Brabant praviteli yakih zberegli titul gercoga Lotye pohidne vid Lotaringiya Iz zniknennyam nizhnoyi Lotaringiyi gercogstvo Verhnya Lotaringiya abo Lorrejn stalo osnovnim referentom dlya nazvi Lotaringiya Lorrejn v mezhah Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Pislya stolit francuzkih vtorgnen ta okupacij Lotaringiya ostatochno vidijshla do Franciyi naprikinci Vijni za polsku spadshinu 1737 U 1766 roci gercogstvo bulo uspadkovane francuzkoyu koronoyu i stalo nazivatis Loren U 1871 roci pislya franko prusskoyi vijni pivnichni chastini Lotaringiyi buli ob yednani z Elzasom ta stali provinciyeyu Elzas Lotaringiya v Nimeckij imperiyi Sogodni bilsha chastina francuzkoyi storoni franko nimeckogo kordonu nalezhit do regionu Lorrejn u Franciyi Div takozh RedaguvatiSpisok praviteliv Lotaringiyi Verhnya Lotaringiya Nizhnya LotaringiyaPrimitki Redaguvati Bullough D A 1975 The Continental Background of the Reform U Parsons David Tenth Century Studies Chichester UK Phillimore s 22 ISBN 0 85033 179 X Riche Pierre 1993 The Carolingians A Family Who Forged Europe angl University of Pennsylvania Press ISBN 978 0 8122 1342 3 Arhiv originalu za 20 sichnya 2021 Procitovano 14 sichnya 2021 Literatura RedaguvatiPervinni dzherela Redaguvati Annales vedastini v The Latin Library Arhivovano 25 grudnya 2010 u Wayback Machine Annales xantenses qui dicuntur v The Latin Library Arhivovano 2 listopada 2020 u Wayback Machine Vtorinni dzherela Redaguvati Bartholomew John and Wakelyn Nightingale Monasteries and Patrons in the Gorze Reform Lotharingia C 850 1000 2001 Clark Samuel State and Status The Rise of the State and Aristocratic Power in Western Europe 1995 pp 53 79 urivok MacLean Simon 2013 Shadow Kingdom Lotharingia and the Frankish World c 850 c 1050 History Compass 11 443 457 Timothy Reuter ed The New Cambridge Medieval History III c 900 c 1024 Cambridge Cambridge University Press 2005 urivkiDodatkova literatura RedaguvatiAscherson Neal A Mess of Tiny Principalities review of Simon Winder Lotharingia A Personal History of Europe s Lost Country Farrar Straus and Giroux 2019 504 pp The New York Review of Books vol LXVI no 20 19 December 2019 pp 66 68 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Korolivstvo Lotaringiya amp oldid 40618694