Генріх I (*Heinrich I; 919/921 — 1 листопада 955) — герцог Лотарингії у 940 році, герцог Баварії у 948—955 роках.
| Генріх I | |
|---|---|
| | |
| Народився | 919/921 Нордгаузен, Німеччина |
| Помер | 1 листопада 955 абатство Пехльде |
| Поховання | Niedermünsterd |
| Країна | Німеччина |
| Національність | німець |
| Діяльність | феодал |
| Знання мов | німецька |
| Титул | герцог Баварії |
| Посада | герцог Баварії[d] |
| Термін | 948—955 роки |
| Попередник | Бертольд I |
| Наступник | Генріх II |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Людольфінги |
| Батько | Генріх I |
| Мати | Матильда Вестфальська |
| Брати, сестри | Hedwig of Saxonyd, Gerberga of Saxonyd, Оттон I Великий, Бруно I Великий і Thankmard |
| У шлюбі з | Юдіта Баварська |
| Діти | 1 син і 2 доньки |
|
Життєпис Редагувати
Походив з династії Людольфінгів. Другий син Генріха I, короля Німеччини, та Матильди Вестфальської. Народився між 919 та 921 роками. 937 або 938 року оженився на доньці Арнульфа, герцога Баварії.
У 938 році після смерті батька Генріх разом з Еберхардом, герцогом Франконії, Танкмаром, графом Мерзебурга, і Гізельбертом, герцогом Лотарингії, повстав проти свого старшого брата і німецького короля Оттона I. Втім у 939 році Генріх зазнав поразки у битві при Біртені (поблизу Ксантена) і був змушений залишити країну. Його союзу невдовзі зазнали поразки при Андернахом, де загинули. Він емігрував до Франції, до двору короля Людовика IV, але під час вторгнення Оттона I до Лотарингії перейшов на його бік й примирився з братом.
У 940 році Генріх отримав від Оттона I герцогство Лотарингію, однак не зміг домогтися свого визнання в цьому князівстві і вже до кінця 940 року втік з Лотарингії.
У 941 році Генріх знову підняв заколот проти свого брата і організував замах на вбивство Оттона I в Кведлінбурзі. Змову було розкрито, Генріха схоплено і відправлено під арешт в Інгелгеймі. Втім незабаром брати знову примирилися.
У 947 році після смерті Бертольда, герцога Баварії, Оттон I передав Генріху це герцогство. Ставши правителем Баварії, Генріх I з успіхом відбивав вторгнення угорців і навіть приєднав до своїх володінь Веронську марку, а також Аквілею та Істрію. У 952 році на рейхстазі в Аусбурзі ці володіння було офіційно закріплено за Генріхом I.
951 році брав участь у поході Оттона I проти Беренгера II, короля Італії. У 953—954 роках Генріх I брав участь в придушенні заколоту Людольфа, герцога Швабії, та Конрада, герцога Лотарингії.
У 955 році Генріх I через хворобу не брав участі у битві на Леху, де німецьке об'єднане військо завдало нищівної поразки угорцям, що усунуло угорську небезпеку для країни. Герцог раптово помер в абатстві Пехльде. Було поховано в абатстві Нідермюнстері в Ратісбоні (сучасний Регенсбург). Йому спадкував син Генріх.
Родина Редагувати
Дружина — Юдіта, донька Арнульфа I, герцога Баварії
Діти:
- Генріх (951—995), герцог Баварії у 955—995 роках
- Герберга (940—1001), абатиса монастиря Гандерсхейм
- Ґадевіга (939—994), дружина Бурхарда III, герцога Швабії
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #133801772 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Джерела Редагувати
- Kurt Reindel: Heinrich I. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 8, Duncker & Humblot, Berlin 1969, ISBN 3-428-00189-3, S. 340 f
- Austin Lane Poole, Germania: Enrico I e Ottone il Grande, in «Storia del mondo medievale», vol. IV, 1999, pp. 84–111