Клавдієво Тарасове Кла вдієво Тара сове селище міського типу Бучанського району Київської області Засновано в 1903 році

50°34′57″ пн. ш. 30°00′19″ сх. д. / 50.58250° пн. ш. 30.00528° сх. д. / 50.58250; 30.00528Координати: 50°34′57″ пн. ш. 30°00′19″ сх. д. / 50.58250° пн. ш. 30.00528° сх. д. / 50.58250; 30.00528

Водойма

Річка Здвиж

Відстань

Найближча залізнична станція:

Клавдієве

До райцентру:

- залізницею:

13 км

- автошляхами:

15 км

Селищна влада

Карта

Клавдієво-Тарасове

Клавдієво-Тарасове у Вікісховищі

Археологічні знахідки Редагувати

Науковці Інституту археології НАН України у 2007 р. відкрили 7 нових різночасових археологічних пам’яток на відтинку між селищем Клавдієво-Тарасове і селом Миколаївка. Найраніші матеріали датувалися добою бронзи, а це більше 4 тис. років тому. У 2020 році дослідження продовжили через коригування проєкту. У результаті науковцям вдалося виявити ще 8 об’єктів археології.

Історія Редагувати

Селище Клавдієве засноване у 1903 році. Його виникнення пов'язане з початком будівництва залізниці Київ — Ковель. У 1900 році одночасно розпочались будівельні роботи на всіх дільницях майбутньої лінії залізниці. В 1902 був споруджений роз'їзд 45-а верста (майбутня станція Клавдієве), до якого вела одноколійна лінія. У 1908 році — після побудови на залізниці другої колії, а також з відкриттям станційних вокзалів — роз'їзди 39-а верста та 45-а верста були перейменовані у станції відповідно Немішаєве-I і Немішаєве-II — на честь начальника Південно-Західної залізниці Клавдія Семеновича Немішаєва. З розширенням поштових та товарних перевезень неминуча плутанина примусила в 1913 році перейменувати станцію Немішаєве-II в станцію Клавдієве.

У 1910 р. у Клавдієво побудовано мисливський будиночок прем'єра Російської імперії П. Столипіна, який зберігся.

Після Жовтневої перевороту нова влада вирішила викреслити ім'я царського міністра із назв станцій — Немішаєве та Клавдієве перейменували відповідно у станцію Шевченкове та станцію Тарасове. Але Наркомат шляхів сполучення нових назв не затвердив, і станціям повернули старі. Проте назву Тарасове вирішили все ж залишити для селища — так на карті з'явилося Клавдієво-Тарасове.

В містечку збереглася могила на місці бою повстанців отамана Орлика з більшовиками в 1921 р.

На 1926 рік у селищі налічувалося 155 домоволодінь на 176 садибах, населення становило 730 осіб.

Братська могила воїнів Радянської Армії, Клавдієво

У 1942—1943 pp. тут діяла підпільна група на чолі з І. О. Поляковим. У липні 1943 року в лісах поблизу Клавдієво-Тарасового було створено 1-й Бородянський партизанський загін, якому місцеві жителі надавали велику допомогу. В боях проти нацистів у селищі загинув партизан М. П. Макійчук. Тепер зупинка на 53 км залізниці має назву Макійчукове. У німецько-радянській війні брало участь 1053 жителі, майже всі вони нагороджені орденами й медалями СРСР.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Клавдієво-Тарасове початку 1970-х було подано таку інформацію:

Промисловість Редагувати

Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас.

Персоналії Редагувати

Александрук Валерій Євгенович — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Нігерії.
Куровська Ілона Анатоліївна (1977-2022) — українська науковиця, доктор юридичних наук, волонтерка, що загинула під час російського вторгнення в Україну.
Матвієнко Микола Миколайович — старший солдат резерву, стрілець-навідник батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Загинув у зоні АТО.
Несін Валентин Антонович — відомий в Україні та за її межами палеотериолог.
Павлюк Вадим Антонович — український радянський діяч.
Рибалко Олександр Леонідович — український джерелознавець, історик культури, редактор, мовознавець, перекладач. Багаторічний автор і редактор часопису «Пам'ятки України».
Телюк Ігор Володимирович (1979—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Фото Редагувати

Ліс біля селища

Пам'ятник загиблим воїнам біля вокзалу

Храм

Біля храму на свято Трійці

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
. Архів оригіналу за 23 Жовтня 2021. Процитовано 24 Жовтня 2021.
↑ Парнікоза, Іван. . Прадідівська слава. Українські пам’ятки. М. Жарких. Архів оригіналу за 16 Листопада 2020. Процитовано 08.11.2020.
Історія Клавдієвого. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
. Архів оригіналу за 13 Грудня 2016. Процитовано 11 Грудня 2016.

Посилання Редагувати

Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)

[2] . Архів оригіналу за 23 Жовтня 2021. Процитовано 24 Жовтня 2021.

[:0-3] Парнікоза, Іван. . Прадідівська слава. Українські пам’ятки. М. Жарких. Архів оригіналу за 16 Листопада 2020. Процитовано 08.11.2020.

[4] Історія Клавдієвого. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.

[5] Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

[6] . Архів оригіналу за 13 Грудня 2016. Процитовано 11 Грудня 2016.