Каспар Давид Фрідріх (нім. Caspar David Friedrich, 5 вересня 1774, Грайфсвальд — 7 травня 1840, Дрезден) — німецький художник, яскравий представник романтизму.
| Каспар Давид Фрідріх | |
|---|---|
| нім. Caspar David Friedrich | |
| | |
| Портрет художника | |
| При народженні | Caspar David Friedrich |
| Народження | 5 вересня 1774 Грайфсвальд |
| Смерть | 7 травня 1840 (65 років) |
| Дрезден | |
| Поховання | Trinitatis Cemeteryd :
|
| Національність | німець |
| Країна | Німеччина |
| Релігія | лютеранство |
| Жанр | пейзаж, побутовий жанр |
| Навчання | Грайфсвальдський університет і Данська королівська академія витончених мистецтв |
| Діяльність | художник, скульптор, архітектурний кресляр, аквареліст, художник-гравер, рисувальник, пейзажист |
| Напрямок | романтизм, сентименталізм |
| Покровитель | російський цар Микола I |
| Вплив | Адам Ельсгаймер |
| Вплив на | Юхан Крістіан Даль |
| Вчитель | Johann Gottfried Quistorpd, Томас Турільд, Христіан Август Лоренцен і Єнс Юль |
| Працівник | Дрезденська академія мистецтвd |
| Твори | пейзаж, побутовий жанр |
| Батько | Adolph Gottlieb Friedrichd |
| Мати | Sophia Dorothea Bechlyd |
| У шлюбі з | Caroline Friedrichd |
| Діти | Adolf Friedrichd |
| Автограф | |
| | |
| Каспар Давид Фрідріх у Вікісховищі |
Романтизм в Німеччині Редагувати
Найпослідовніші позиції романтизму виробили митці Франції. Саме там гостро, боляче відчувався розрив між гуманістичним ідеалом Просвітництва, що його обстоювала інтелектуальна еліта на чолі з Енциклопедистами та жорстокою дійсністю країни, терором французької революції, військовими авантюрами Наполеона,- веденням безкінечних воєн. Франція страждала від нівелювання особистості і практичного винищення молодого покоління у кампаніях Наполеона, розчарування у частих змінах політичної влади і відсутності перспектив стабільності. Романтизм Франції (на відміну від інших національних шкіл) мав також патріотичну, суспільну складову, яку яскраво втілили Теодор Жеріко в картині-спротиву «Пліт Медузи» та Ежен Делакруа — в картинах «Свобода, що веде народ» та «Винищення греків турками на Хіосі» («Різанина на Хіосі»). Унікальним явищем французького і європейського романтизму став барельєф «Марсельєза» на Тріумфальній арці в Парижі (скульптор — Франсуа Рюд).
У Франції найкращі досягнення зроблені в живопису та літературі. А французька музика романтизму значно зміцнила свої позиції після прибуття в Париж емігранта з підросійської тоді Польщі — Фредеріка Шопена (1810—1849).
Дослідження романтизму виявили нерівномірність розвитку різних видів мистецтва. Значними були і національні розбіжності стилю. Не існувало також єдиного центру романтизму, як це було в Римі — визнаному центрі бароко Європи 17 століття. А відомі митці романтизму живуть як в столичних містах (Париж, Лондон), так і в країнах, що не були значними мистецькими осередками на той час (німецькі князівства, Російська імперія, США, Бельгія, Угорщина, Польща в складі Російської імперії). Так, романтизм в Німеччині мав досягнення в філософії і, частково, в живописі, де розвинулись споглядальні, меланхолійні чи містичні настрої окремої особи наодинці з величчю природи, з уламками величного минулого, з непізнанністю смерті чи Бога (меланхолійні портрети Отто Рунґе, світські, нецерковні одинаки Каспара Давіда Фрідріха, заглиблені в минуле персонажі Карла Шпіцвеґа). В німецькому романтизмі годі й шукати суспільно-політичну складову, притаманну французьким митцям. «Ми можемо в цьому світі тільки меланхолійно чекати, тільки жити очікуванням полум'я майбутнього. Справжня дія — не в реальності» — проголосив Людвіґ Тік в «Мандрах Франца Штернбальда». Думка, що може пройти життя, а особа так і не дочекається «полум'я майбутнього» до Тіка так і не дійшла. Невідомо також було, навіщо цьому «полум'ю майбутнього» — меланхолійні, сумні, нездатні на активні дії особи.
Життєпис Редагувати
Батько майбутнього художника був ремісником-миловаром. Родина походила із Сілезії; була міцним осередком лютеранства. Був шостою (з десяти) дитиною. Ймовірно, на формування сумного складу характера майбутнього митця вплинули трагічні події дитинства. 1781 року померла його мати, а потім дві його сестри та брат.
Художню освіту почав опановувати в 1790 р. із архітектором і викладачем малювання в ґрайфсвальдському університеті Кесторпом (J.G.Quistorp), а потім вдосконалював майстерність в місті Копенгаген, Данія, де навчався в період 1794–1798 рр. Точність ліній у його зрілих малюнках — вплив Кесторпа. По поверненні з Копенгагена почалися пошуки власного місця в художньому житті Німеччині. Втім, існувала суттєва відмінність молодого художника від неокласиків: настанови академізму з його потягом до пластики і перевагою античних сюжетів і античних героїв мало відбились на манері митця. Йому притаманна фотографічна точність у зображенні пейзажів, що видозмінилися у творчості Фрідріха. До того, ж він не був пов'язаний офіційною посадою ні з академією мистецтв, ні з якимось могутнім меценатом. Він став прикладом вільного художника, що працював на ринок.
У Каспара склалися добрі стосунки з норвезьким художником Юханом Далем, творча манера якого сформувалась під впливом Каспара Фрідріха.
В початковий період художник надавав перевагу малюнкам аквареллю, графіці, а потім перейшов до живопису олійними фарбами. Неодноразово відвідував узбережжя Балтійського моря та острів Рюген, Гарц, так звану Німецьку Швейцарію, рідний Грайфсвальд заради нових сюжетів і замальовок.
Твори художника виникали на осові реалістичних замальовок, які дороблялись у майстерні і набували настоїв суму, самозаглибленості, самоти персонажів, уповільненого плину часу і безнадії. Фрідріх писав з цього приводу:«Художник мусить малювати не лише те, що бачить перед собою, а й те, що бачить всередині себе…не варто все копіювати».
Завершивши навчання 1798 року, художник оселився в Дрездені, де приєднався до мистецького осередку, до якого належали художник Філіпп Отто Рунґе, письменники Людвіґ Тік(Ludwig Tieck)і Новаліс(Novalis). Його ранні твори, написані стриманим стилем, здобули схвалення Ґете й приз від Ваймарського мистецького товариства у 1805 році.
У пізній творчості художника, що започаткована олійним малюнком «Розп'яття в горах»(близько1808), годі відшукати твори бурхливо оптимістичні. Меланхолійні пошуки обумовили появу в його творчості філософсько-символічних натяків та настроїв. Навіть радісні мотиви зазвичай мають стриманий, ліричний стиль, що робить художника дуже впізнаваним. Найбільше символічне навантаження відбилося в пейзажах з поодинокими деревами, старовинними могилами,- трактованими митцем як поховання героїв, знову-таки поодиноких мандрівників і неактивних, мріливих споглядачів місяця, дольменами, туманом, далекими краєвидами. Але і вони, ці мандрівники і спостерігачі природи, сходів місяця ввечері, дальніх краєвидів ніби застигають перед величчю природи і Бога, перед плином часу, так і не розв'язавши ні їх загадковості, ні сутності. Символічні настрої художника найбільш яскраво вдбилися в картинах «Мандрівник над морем туману», «Три пори життя людини», «Чернець біля моря», «Розбита надія».
У 1824 обрано професором Дрезденської академії.
Фрідріхове ставлення до життя й мистецтва є поєднанням данської й німецької філософій. З одного боку, митцеві бракує нестримності німецького романтизму; з іншого — данський романтизм не має містичних, фантастичних чи неймовірних рис.
Меланхолійний художник мав успіх, бо 19 століття широко навернулося до пейзажу як жанру, як засобу розкрити велич природи і волі Творця, як засобу через краєвид відтворити різні настрої людини і її місце в ній. Але період успіху був недовгим і через фанатичну відданість природі (і пейзажному жанрові) художника. і через прискорення історичного процесу, і через неможливість пейзажного жанру замінити всі інші. Свій внесок в несприйняття творів Каспара Фрідріха вносило і буржуазне суспільство — з його потягом до опереткової пишноти, помертвілих ідеалів академізму, періодам занепаду смаків буржуазної публіки з її неосвіченістю і буржуазною фанаберією.
Художник госто відчув відчуженість публіки і відповів на її охолодження спротивом усамітнення. Він ставав відлюдником. В останні роки хворів, з ним стався інсульт. Останні п'ять років життя працювати не міг.
Російські меценати Редагувати
Серед знайомих художника — російський дворянин Жуковський Василь Андрійович (1783–1852), наближений до поезії і до російського імператорського двору, сам представник романтизму і сентименталізму. Він тоді перебував в Німеччині. Відчувши рідну душу в самотньому і хворому художнику, Жуковський сприяв знайомству росйського царя Миколи І з творчістю німецького романтика. Микола І, сам наполовину німець, одружений з пруською принцесою, сприймав німецьку як рідну мову власної родини, прихильно поставився до художника з Дрездена. Він почав купувати картини Каспара Давіда Фрідріха, чим сприяв появі в Імператорському Ермітажі цілої низки картин німецького романтика, немодного і неуспішного вже в Німеччині.
Коливання ставлення до спадщини художника Редагувати
Протягом століть ставлення до художньої спадщини художника відрізнялось значними коливаннями. Після короткого періоду прихильності і успіху твори митця віднесли до немодних і малоцікавих. Німецькі князівства в 19 ст. двічі пройшли через соціальні потрясіння під час наполеонівської навали та в часи поєднання в єдину державу під проводом Пруссії. Меланхолійним картинам Каспара Давида Фрідріха відмовили в ідеальній просвітленісті чи релігійній містичності дійсно побожного художника. Хоча мотиви самотності особи, її загубленості в цьому світі не попали в мистецтві Німеччини і на новому етапі, відбившись і в графіці академічного Макса Клінгера, і в творах авангардно і демократично налаштованих художників зламу 19—20 ст.
Справжнє випробування на відповіність світлим ідеалам мистецтва мав художній спадок Каспара Фрідріха в роки націонал-соціалізму. Фашистська ідеологія побачила в творах побожного, миролюбного і «кімнатного» художника — втілення арійського духу, уособлення найкращого з німецьких майстрів, який вдало поєднав містичність і героїзм нордичного народу. Подібні оцінки, напевно, дуже б здивували митця, будь він тоді живий.
В повоєнні деятиліття творчість художника початку 19 століття пережила чергову переоцінку, тож Фрідріху віддали шану як цікавому представнику національного варіанту романтизму без домішок невиправданого божевілля і ідеологічних навантажень трагічного 20 століття. Творчість Каспара Давида Фрідріха нарешті посіла належне їй місце в історії мистецтва без зайвих, нехарактерних для неї додатків.
Вибрані твори Редагувати
- «Пейзаж з камінням, руїнами і деревами», 1799,
- «Туман», 1807
- «Могила велетня взимку», 1807, Галерея нових майстрів, Дрезден
- «Долина річки Ельба»
- «Гірський пейзаж з веселкою», Ессен, Фолькванг музей
- «Пейзаж з дубом і мисливцем», Фонд Рейнхарта, Вінтертур
- «Зимовий пейзаж з церквою»
- «Могила героїв старовини»
- «Печери та гробниці», Кунстгалле, Бремен
- «Цвинтарна брама», Кунстгалле, Бремен
- «Брама на цвинтарі», Кунстгалле, Карлсруе
- «Панночка біля вікна», Берлін
- «Три пори життя людини»
- «Одинак-мандрівник над морем туману», Гамбурзька картинна галерея.
- «Вечір»
- «Схил і покинуте рілля біля Дрездена»
- «Чернець біля моря»
- «Розбита надія» (сучасна назва «Північний Льодовитий океан»), Гамбурзька картинна галерея
- «Прогулянка вітрильником»
- «Хрест на узбережжі Балтики», 1815, палац Шарлоттенбург
- «Вацманн», 1825, Стара національна галерея (Берлін)
- «Храм Юнони в Агрідженто», 1830,
- «Мрійник», Ермітаж, Санкт-Петербург
- «Пасхальний ранок», Музей Тиссена-Борнемісса, Мадрид
- «Перший сніг», Гамбурзька картинна галерея
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
- ↑ Caspar David Friedrich and the Age of German Romanticism By Linda Siegel, http://books.google.com/books?id=4jdyVQzDMAYC
- Britannica Encyclopaedia 2009
- Vaughan, William (1980), German Romantic Painting, New Haven: Yale University Press, ISBN 0-300-02387-1
- http://books.google.com.ua/books?id=4HvDbA_UOR0C&pg=PA229&dq=caspar+david+friedrich+fascists&hl=en&sa=X&ei=HH3wT-S4L9KgiQfa5NmeDQ&redir_esc=y#v=onepage&q=caspar%20david%20friedrich%20fascists&f=false
- . Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 1 липня 2012.
Див. також Редагувати
- 5296 Фрідріх — астероїд, названий на його честь.
- Мистецтво Німеччини
- Просвітництво
- Класицизм
Джерела і ресурси інтернету Редагувати
- Азадовский К. М., статья «Пейзаж в творчестве К. Д. Фридриха», в сборнике: «Проблемы романтизма», вып. 2, М., 1971;
- Sumowski W., Caspar David Friedrich-Studien, Wiesbaden, 1970;
- Werner Busch: Caspar David Friedrich. Ästhetik und Religion. CH Beck, München 2003, ISBN 3-406-50308-X
- журнал «Гутен Таг», № 8, 1990, с.26-29
- Каспар Давид Фридрих, твори та життєпис. [ 9 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Заславський І. Я. «Жуковський Василь Андрійович» // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 212—213.