Карел Гавлічек-Боровський (чеськ. Karel Havlíček Borovský; 31 жовтня 1821, Борово, Південно-Чеська область — 29 липня 1856, Прага) — чеський поет і публіцист, громадський і політичний діяч; один із фундаторів чеської журналістики, сатири та літературної критики.
| Карел Гавлічек-Боровський | |
|---|---|
| чеськ. Karel Havlíček Borovský | |
| Ім'я при народженні | чеськ. Karel Havlíček |
| Псевдонім | Havel Borovský, Karel Havlíček-Borovský і Hawliczek |
| Народився | 31 жовтня 1821[…] Havlíčkova Borovád, Австрійська імперія |
| Помер | 29 липня 1856[…] (34 роки) Прага, Королівство Богемія, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[…] ·туберкульоз |
| Поховання | Ольшанський цвинтар |
| Країна | Австрійська імперія |
| Місце проживання | Q117021736? |
| Діяльність | перекладач, поет, журналіст, видавець, літературний критик, письменник, політик, публіцист |
| Сфера роботи | література і журналістика |
| Alma mater | Карлів університет |
| Мова творів | чеська |
| Конфесія | католицька церква |
| Мати | Josefína Havlíčkovád |
| Брати, сестри | Josef Havlíčekd |
| У шлюбі з | Julie Sýkorová-Havlíčkovád |
| Діти | Zdeňka Havlíčkovád |
| Автограф | |
| | |
| Карел Гавлічек-Боровський у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Біографія Редагувати
Народився в родині торгівця. Скінчивши навчання у гімназії в містечку Німецький Брід (нині Гавлічкув Брод), продовжив освіту в Карловому університеті в Празі (1838—40 роки), по тому в духовній семінарії, з якої його включили за вільнодумство 1841 року.
Вивчаючи мови, літератури та історію слов'янських народів, Карел Гавлічек близько зійшовся з відомим німецьким поетом і перекладачем Йозефом Юнґманом та славетним чеським і словацьким мовознавцем і поетом Павлом Шафариком. Саме за рекомандацією останнього Гавлічек отримав місце домашнього вчителя у Москві, де провів майже 10 років (1843—44). По дорозі в Москву зупинявся у Львові, де мешкав у свого земляка Карела Запа (з 8 листопада 1842 до 7 січня 1843), а потім у Житомирі і Києві. У цей період сформувались русофільські та панславістські погляди дослідника і педагога.
По поверненні до Богемії зайнявся публіцистикою. За сприяння Франтішека Палацького він став редактором чеської газети «Празькі новини» (чеськ. Pražské noviny; 1846—1848) та літературного додатку до неї часопису «Чеська бджола» (чеськ. Česka včela). У цих виданнях Гавлічек опублікував низку статей, у яких сформулював ідею австрославізма. Виступав також зі статтями на захист визвольної боротьби ірландського народу.
З початком революційних подій 1848 року покинув «Празькі новини» й заснував політичну газету «Народні новини» (чеськ. Národní noviny), що стала впливовим і популярним органом чеських лібералів. 1848 року його було обрано до чеського сейму й австрійського парламенту. Карел Гавлічек-Боровський був одним із організаторів загальнослов'янського з'їзду в Празі, навіть виїжджав спеціально до Польщі та Хорватії, щоб навернути польських і хорватських літераторів до участі в заході.
Гавлічек виступав проти реакційного австрійсього режиму, що утвердився в квітні 1849, за що навіть його притягували до суду. Після заборони газети «Народні новини» та її сатиричного додатку «Одрук» (чеськ. Šotek) у січні 1850 до 1851 випускав у Кутній Горі газету «Слован» (Slovan).
У 1851 видав памфлетно-полемічні книжки «Дух народної газети» та «Кутногорські епістоли (листи)» (чеськ. Epištoly kutnohorské). У тому ж році (1851), попри те, що спромігся виграти судовий процес, у якому йому інкримінувався зміст його доробку, Гавлічка було вислано до Бріксена (Тіроль, нині Брессаноне, Італія).
Лише в квітні 1855 року Гавлічку, на той час уже тяжко хворому, було дозволено повернутися до Праги.
Помер 29 липня 1856. В останню путь його (як народного трибуна) проводжало близько п'яти тисяч осіб.
Літературна діяльність Редагувати
Основу художньої спадщини Гавлічка-Боровського становлять сатиричний поеми, а також серія епіграм (загалом близько 8 десятків), спрямованих проти монархії та церкви.
Твори Карела Гавлічка поширювались переважно в списках.
| У Вікіджерелах є Тирольські елегіі (1894) |
- «Кутногорські листи» (чеськ. Epištoly kutnohorské);
- поема «Тірольські елегії» (чеськ. Tyrolské elegie, 1852, опублік. 1861);
- «Хрещення св. Володимира» (чеськ. Křest svatého Vladimíra, 1848—54, опубліковано повністю 1877);
- «Король Лавра» (чеськ. Král Lávra, 1854, опублік. 1870);
- «Картини з Русі» (чеськ. Obrazy z Rus).
Гавлічек-Боровський і Україна Редагувати
Українська тематика присутня в творчості Гавлічка-Боровського і навіяна передусім спогадами про перебування в Галичині. Це зокрема: статті «Слов'янин і чех», «Слов'янська політика» (обидві 1846); вірш-епіграма «Патрони Галичини» тощо.
Українською окремі вірші Карела Гавлічка перекладали Іван Франко, Григорій Кочур, Микола Лукаш, О. Шевченко та інші.
У 1918 році новостворений 9-й полк піхоти новоствореної 3-ї дивізії чехословацьких легіонів в Україні був названий «Полком Карела Гавлічека-Боровського».
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- The Fine Art Archive — 2003.
- Regional Database of the Central Bohemian Research Library in Kladno
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118547259 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Havliček, Karl // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 8. — S. 98.
- BillionGraves — 2011.
- (CS) PRECLÍK Vratislav. Masaryk a legie, Ваз. Книга, váz. kniha, 219 c., vydalo nakladatelství Paris Karviná, Žižkova 2379 (734 01 Karviná-Mizerov, CZ) ve spolupráci s Masarykovým demokratickým hnutím (видана видавництвом «Парі Карвіна», «Зішкова 2379» 734 01 Карвін, у співробітництві з демократичним рухом Масаріка, Прага) , 2019, ISBN 978-80-87173-47-3, pages 17 — 25, 33 — 45, 70 — 76, 101—120.
Джерела та література Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Карел Гавлічек-Боровський |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Karel Havlíček Borovský |
- Гавлїчек-Боровский Карел [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 220-221. — 1000 екз.
- Моторний Володимир. Гавлічек-Боровскі (Havlíček Borovský) Карел // Чехи в Галичині: Біографічний довідник / Уклали А. Дрбал, М. Кріль, А. Моторний, В. Моторний, Є. Топінка. — Львів: Центр Європи, 1998. — С. 23-24. — Літ. 4. — ISBN 966-7022-20X.
- Гавлічек-Боровський Карел // Мала філологічна енциклопедія (уклали О. І. Скопненко і Т. В. Цимбалюк). — К.: Довіра, 2007. — С. 68.
- Житє і слово. Том I, Тирольські елегіі. Переклад Івана Франка. (1894)
- Вибір поезій [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] / Карель Гавлїчек Боровский ; пер. І. Франка ; з життєписом Гавлїчка. — Львів: Накладом Укр.-рус. вид. спілки, 1901. — 127 с.
- [Гнатюк В.] Наші й чужі критики : [про працю І. Франка над перекладами поезії К. Гавлічка-Боровського] / В. Гнатюк ; підп. : В. // Літературно-науковий вістник. – 1902. – Т. 17, ч. 2. – С. 185-186.
Посилання Редагувати
- Гавлічек-Боровський Карел // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 331. — ISBN 966-692-578-8.
- В. Назарець. Відомості про письменника [ 7 березня 2022 у Wayback Machine.]