Са́ндр або За́ндр (з польської Sandr, імовірно з нім. Sander, від ісл. Sandr, одн., походить від слова "sand" - «пісок»; рос. зандры, або сандры англ. sandr, outwash, outwash plain) — хвиляста рівнина, утворена піщаними відкладами і галькою льодовикового, алювіального і прибережно-морського походження. Форма водно-льодовикового акумулятивного рельєфу, утворені потоками талих льодовикових вод біля краю льодовика.
Розрізняють поодинокі, покривні (сандрові рівнини) та долинні сандри.
Формування Редагувати
Утворюються в результаті акумуляції флювіогляціального матеріалу перед льодовиковим фронтом. Сандрові рівнини формують потужні водні потоки, які витікаючи з деградуючого льодовика виносять на його передпілля величезну кількість уламкового матеріалу, який і відкладають за зовнішнім краєм кінцевих морен. Виходячи на слаборозчленовану рівнинну поверхню, потоки талих льодовикових вод широко розтікаються по ній і починають відкладати принесений матеріал за певною системою: ближче до чола льодовика — крупніший (крупнозернистий пісок, гравій, галька), далі — майже виключно піщаний матеріал. Такі зандрові рівнини утворюються і тепер перед чолом гірських льодовиків.
Поширення Редагувати
Поширені у Західному Сибіру, на Мещерській низовині, взагалі на Східно-європейській рівнині, в Білорусі, балтійському регіоні, у Польщі, Ісландії тощо.
На території України покривні сандри у вигляді смуг до 20-30 км завширшки, що сформувалися в результаті злиття поодиноких конусів, як самостійні форми рельєфу поширені на Поліссі (на межиріччях Убідь-Ревна-Десна й Уж-Тетерів). На деяких ділянках покривні сандри мають характерний хвилястий чи западинний мікрорельєф.
Будова Редагувати
Складаються сандри різнозернистими пісками загальною потужністю 3-10 м, зрідка гравітаційними пісками з невеликою домішкою грубшого матеріалу.
Долинні зандри Редагувати
Долинні сандри поширені переважно біля південної межі Дніпровського льодовикового потоку, пов'язані з улоговинами та долинами стоку талих льодовикових вод. На вододілах Тясмин-Вільшанка-Гнилий Тікич, Тясмин-Інгулець, Сейм-Псел вони виражені плоскими поверхнями, а в місцях, де долини стоку успадковані сучасними річковими долинами, мають вихляд флювіогляціальних-терас. Складені піщано-гравійними відкладами потужністю 15-20 м з досить великим вмістом гальки та валунів.
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 4., К., 1979, стор. 195
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Географічна енциклопедія України. В 3-х т. / Ред-кол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія», 1990. — Т. 2: З-О. — 480 с.