www.wikidata.uk-ua.nina.az

Завітневич Василь Прокопович англ Zavitnevych Vasyl 24 квітня 1899 25 березня 1983 український педагог юрист літературоз

Завітневич Василь Прокопович

Завітневич Василь Прокопович (англ. Zavitnevych Vasyl; 24 квітня 1899 — 25 березня 1983) — український педагог, юрист, літературознавець, мовознавець, музикознавець, хоровий диригент.

Завітневич Василь Прокопович
Народився 24 квітня 1899(1899-04-24)
Замістя Прилуцького повіту
Помер 25 березня 1983(1983-03-25) (83 роки)
Нью-Джерсі; США
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Завітневич.

Дитинство та освіта Редагувати

Народився 24 квітня 1899 р. в с. Замістя Прилуцького повіту Полтавської губернії (з 1923 р. — Прилуцький район Чернігівської області). Сім’я Завітневичів була великою: батько Прокоп, матір Параскева, шість дочок (із яких зрілого віку досягли лише три — Анастасія, Марія та Ольга) і син Василь. Батько займався господарством та підробляв на сплаві лісу по річках Десна й Дніпро. Батько помер під час навчання Василя у Прилуцькій чоловічій гімназії, тому щоб завершити навчання почав підзаробляти у м. Прилуки.

З 1919 по 1923 р. працював учителем у трудових школах с. Пашковець та м. Прилуки. У 1924 р. — вчитель у клубі Другого Київського конвойного полку. У 1924—1925 рр. — вивчав право на юридичному факультеті Київського інституту народного господарства. Працював доповідачем і членом Київської окружної судової земельної комісії, юридичним консультантом Краснознаменного заводу (Арсенал) та Всеукраїнської академії наук (ВУАН), згодом співробітник Комісії ВУАН з вивчення звичаєвого права України. Одночасно викладав на підготовчих курсах робітничого факультету Київського сільськогосподарського інституту, Київському вечірньому інституті та був завідувачем 7-ї філії Державних курсів українізації. У 1929 р. закінчив Київський інститут народної освіти. У 1930 р. склав іспити в Народному комісаріаті освіти за програмою літературно-мовного профілю та здобув кваліфікацію викладача української мови й літератури у вищих навчальних закладах.

Захоплення музикою Редагувати

З дитинства захоплювався музикою, грав на скрипці та фортепіано, мріяв стати музикантом-інструменталістом. Перші музичні схильності проявив гімназистом, коли довелось підробляти диригентом церковного хору в одній із церков м. Прилук, де самотужки опанував церковні служби, треби, святочні тропарі. Однак через падіння з коня отримав травму правої руки і пальців, що призвело до втрати гнучкості та чутливості, і як наслідок — позбавило можливості стати музикантом. Паралельно навчанню та викладацькій роботі самотужки опанував музичну освіту — теорію музики, нотну грамоту.

Релігійні погляди Редагувати

Будучи патріотичною та релігійною людиною, В. П. Завітневич підтримував відновлення Української автокефальної православної церкви у 1921 р. під керівництвом митрополита Василя Липківського. Викладаючи в Києві, постійно відвідував богослужіння у Микільському та Софійському соборах, слухав проповіді митрополита. Залишався після служб та допомагав священикам перекладати релігійні тексти зі старослов'янської на українську мову, поглиблював знання з церковної музики.

Викладацька та наукова діяльність Редагувати

У 30-х роках XX ст. викладав українську мову та літературу у вузах м. Києва: Науково-дослідний інститут економіки (1930—1933 рр.), Науково-дослідний інституту праці та кадрів (1934 р.), Київський кооперативно-педагогічний інститут (1930—1933 рр.), Всеукраїнський науково-дослідний інститут споживчої кооперації (1933 р.), Київський університет культури (декан факультету літератури й мистецтва) (1934 р.), Київський інститут червоної професури (1935—1938 рр.), Київський учительський інститут при Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького (декан мовно-літературного факультету) (1938—1941 рр.).

Наприкінці 30-х рр. підготував кандидатську дисертацію з літературознавства, присвячену українському письменникові Архипу Юхимовичу Тесленку (1882—1911 рр.). На початку 1941 р. Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького рекомендував допустити В. П. Завітневича до захисту дисертації «Життя й творчість Архипа Тесленка» на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. Однак захист не відбувся через початок німецько-радянської війни.

Діяльність під час окупації Редагувати

У 1941—1943 рр. — директор Київського педагогічного інституту. Ініціатор створення наприкінці 1941 — початку 1942 р. Комісії українських освітян (освітянської комісії) з підготовки підручників для початкових та середніх шкіл, позбавлених більшовицької ідеології. З липня 1942 р. — керівник Методично-консультаційного бюро Відділу культури і освіти Київської міської управи, що здійснювало консультації вчителів м. Києва з питань організації і методики навчання предметів у 1—4 класах, а також виконувало складання шкільних програм та навчальних планів. Також очолював Комісію у справах українського правопису (Правописна комісія), яка мала на меті відновлення правил українського правопису, що були зросійщені за радянської влади.

Під час нацистської окупації підтримав відновлення Автокефальної церкви в Києві наприкінці 1941 р. Відвідував богослужіння в Софійському соборі та Андріївській церкві, співав Літургію, допомагав диригувати хорами. Весною 1942 р. єпископ Київський Никанор звернувся до В. П. Завітневича по допомогу з організації церковного хору для таємного висвячення (хіротонії) єпископів Автокефальної церкви. Висвячення відбулись упродовж 9—17 травня 1942 р. у Кирило-Мефодіївській каплиці під Андріївською церквою. На всіх хіротоніях хором із чотирьох співаків (двох чоловіків і двох жінок) диригував В. П. Завітневич.

В еміграції Редагувати

У вересні 1943 р. В. П. Завітневич залишає Київ та виїжджає на Захід, міста: Кам’янець-Подільський – Львів – Холм. У Холмі приєднався до священиків Автокефальної церкви, які виїздили до Німеччини, дорогою допомагав організовувати богослужіння та церковні хори. За спробу дістатись до Берліна був затриманий та відправлений до трудового табору в м. Хемніц. Втік з табору та дістався до Дрездена. Після капітуляції Німеччини перебрався в Американську зону окупації. У м. Людвігсфельд (тепер частина Мюнхена) організував та керував хором у церкві апостолів св. Петра і Павла. Крім того, був заступником Нестора Городовенка у світському хорі «Україна». У 1946 р. в м. Мангайм видав «Граматику української мови» (псевдонім В. Катран). У грудні 1947 р. брав участь у церковному з’їзді УАПЦ в м. Регенсбурзі. У 1948 р. виїхав до США, отримавши пропозицію від архієпископа Іоанна (Теодоровича) очолити церковний хор парафії св. Володимира в Нью-Йорку.

У 1948—1978 рр. — диригент церковного хору Українського православного кафедрального собору святого Володимира у м. Нью-Йорк. У 1952—1982 рр. — викладач, директор Науково-богословського інституту Української Православної Церкви в США. Зібрав, упорядкував, зредагував і видав 10 книг української богослужебної хорової музики: «Українські канти і псалми» (1953), «Панахида і похорон» (1959), «Всеношна. ч. 1: Вечірня» (1960), «Всеношна. ч. 2: Утреня» (1961), «Співи із постової Тріоді» (1960, 1978), «Велика Субота і Пасха» (1964), «Антологія української пісні: колядки та щедрівки» (1967), «Співи на похороні священиків» (1974), «Співи Великодня» (1979), «Похорон священника» (1980), «Збірник літургійних співів: присвячений тисячоліттю Української Православної Церкви» (1988) (посмертно). Брав активну участь церковно-громадському житті: проводив курси Українознавства, був членом парафіяльної управи, секретарем Ради Митрополії УПАЦ в США, брав участь у розбудові українського духовного православного центру в США у м. Саут-Баунд-Брук, публікував літературні та музично-освітні статті в українських періодичних виданнях США — «Нові дні», «Українське Православне Слово», «Український православний календар».

Помер 25 березня 1983 р., похований на православному цвинтарі у м. Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США. Особистий архів В. П. Завітневича зберігається в Українському історико-освітньому центрі в м. Сомерсет, штат Нью-Джерсі.

Примітки Редагувати

  1. Клочко О. Василь Завітневич: повернення з небуття. Прилуки. Фортеця: краєзнавчий часопис. 2016. № 8. С. 59.
  2. ↑ Іван К-ий. Василь Прокопович Завітневич. Нові дні: український універсальний журнал. 1984. № 409. С. 12
  3. Плахотнюк С. О., Шушківський А. І. . Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 06.10.2021. 
  4. Миронюк, Тарас (2011). Василь Завітневич — український церковний диригент США (українська). Київ; Чернівці. с. 16, 25—27. ISBN 978-966-560-531-1 Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  5. Миронюк, Тарас (2011). Василь Завітневич — український церковний диригент США (українська). Київ; Чернівці. с. 6—7, 26. ISBN 978-966-560-531-1 Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  6. ↑ Миронюк, Тарас (2011). Василь Завітневич — український церковний диригент США (українська). Київ; Чернівці. с. 57—63. ISBN 978-966-560-531-1 Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  7. . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021. 
  8. Zavitnevych Vasyl. Encyclopedia of Ukraine. Toronto: University of Toronto pres, 1989. Vol. 5: St-Z. P. 829–830.
  9. . izbornyk.org.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021. 
  10. Обух Л. Збереження надбань української церковної хорової музики на прикладі видань УПЦ в США. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Культурологія. 2010. Вип. 6. С. 56—62.

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Zavitnevich Vasil Prokopovich angl Zavitnevych Vasyl 24 kvitnya 1899 25 bereznya 1983 ukrayinskij pedagog yurist literaturoznavec movoznavec muzikoznavec horovij dirigent Zavitnevich Vasil ProkopovichNarodivsya 24 kvitnya 1899 1899 04 24 Zamistya Priluckogo povituPomer 25 bereznya 1983 1983 03 25 83 roki Nyu Dzhersi SShAU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zavitnevich Zmist 1 Ditinstvo ta osvita 2 Zahoplennya muzikoyu 3 Religijni poglyadi 4 Vikladacka ta naukova diyalnist 5 Diyalnist pid chas okupaciyi 6 V emigraciyi 7 Primitki 8 LiteraturaDitinstvo ta osvita RedaguvatiNarodivsya 24 kvitnya 1899 r v s Zamistya Priluckogo povitu Poltavskoyi guberniyi z 1923 r Priluckij rajon Chernigivskoyi oblasti Sim ya Zavitnevichiv bula velikoyu batko Prokop matir Paraskeva shist dochok iz yakih zrilogo viku dosyagli lishe tri Anastasiya Mariya ta Olga i sin Vasil Batko zajmavsya gospodarstvom ta pidroblyav na splavi lisu po richkah Desna j Dnipro 1 Batko pomer pid chas navchannya Vasilya u Priluckij cholovichij gimnaziyi tomu shob zavershiti navchannya pochav pidzaroblyati u m Priluki 2 Z 1919 po 1923 r pracyuvav uchitelem u trudovih shkolah s Pashkovec ta m Priluki U 1924 r vchitel u klubi Drugogo Kiyivskogo konvojnogo polku U 1924 1925 rr vivchav pravo na yuridichnomu fakulteti Kiyivskogo institutu narodnogo gospodarstva Pracyuvav dopovidachem i chlenom Kiyivskoyi okruzhnoyi sudovoyi zemelnoyi komisiyi yuridichnim konsultantom Krasnoznamennogo zavodu Arsenal ta Vseukrayinskoyi akademiyi nauk VUAN zgodom spivrobitnik Komisiyi VUAN z vivchennya zvichayevogo prava Ukrayini Odnochasno vikladav na pidgotovchih kursah robitnichogo fakultetu Kiyivskogo silskogospodarskogo institutu Kiyivskomu vechirnomu instituti ta buv zaviduvachem 7 yi filiyi Derzhavnih kursiv ukrayinizaciyi U 1929 r zakinchiv Kiyivskij institut narodnoyi osviti U 1930 r sklav ispiti v Narodnomu komisariati osviti za programoyu literaturno movnogo profilyu ta zdobuv kvalifikaciyu vikladacha ukrayinskoyi movi j literaturi u vishih navchalnih zakladah 3 Zahoplennya muzikoyu RedaguvatiZ ditinstva zahoplyuvavsya muzikoyu grav na skripci ta fortepiano mriyav stati muzikantom instrumentalistom Pershi muzichni shilnosti proyaviv gimnazistom koli dovelos pidroblyati dirigentom cerkovnogo horu v odnij iz cerkov m Priluk de samotuzhki opanuvav cerkovni sluzhbi trebi svyatochni tropari Odnak cherez padinnya z konya otrimav travmu pravoyi ruki i palciv sho prizvelo do vtrati gnuchkosti ta chutlivosti i yak naslidok pozbavilo mozhlivosti stati muzikantom Paralelno navchannyu ta vikladackij roboti samotuzhki opanuvav muzichnu osvitu teoriyu muziki notnu gramotu 4 Religijni poglyadi RedaguvatiBuduchi patriotichnoyu ta religijnoyu lyudinoyu V P Zavitnevich pidtrimuvav vidnovlennya Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi u 1921 r pid kerivnictvom mitropolita Vasilya Lipkivskogo Vikladayuchi v Kiyevi postijno vidviduvav bogosluzhinnya u Mikilskomu ta Sofijskomu soborah sluhav propovidi mitropolita Zalishavsya pislya sluzhb ta dopomagav svyashenikam perekladati religijni teksti zi staroslov yanskoyi na ukrayinsku movu pogliblyuvav znannya z cerkovnoyi muziki 5 Vikladacka ta naukova diyalnist RedaguvatiU 30 h rokah XX st vikladav ukrayinsku movu ta literaturu u vuzah m Kiyeva Naukovo doslidnij institut ekonomiki 1930 1933 rr Naukovo doslidnij institutu praci ta kadriv 1934 r Kiyivskij kooperativno pedagogichnij institut 1930 1933 rr Vseukrayinskij naukovo doslidnij institut spozhivchoyi kooperaciyi 1933 r Kiyivskij universitet kulturi dekan fakultetu literaturi j mistectva 1934 r Kiyivskij institut chervonoyi profesuri 1935 1938 rr Kiyivskij uchitelskij institut pri Kiyivskomu derzhavnomu pedagogichnomu instituti imeni O M Gorkogo dekan movno literaturnogo fakultetu 1938 1941 rr 6 Naprikinci 30 h rr pidgotuvav kandidatsku disertaciyu z literaturoznavstva prisvyachenu ukrayinskomu pismennikovi Arhipu Yuhimovichu Teslenku 1882 1911 rr Na pochatku 1941 r Kiyivskij derzhavnij pedagogichnij institut im O M Gorkogo rekomenduvav dopustiti V P Zavitnevicha do zahistu disertaciyi Zhittya j tvorchist Arhipa Teslenka na zdobuttya naukovogo stupenya kandidata filologichnih nauk Odnak zahist ne vidbuvsya cherez pochatok nimecko radyanskoyi vijni 2 Diyalnist pid chas okupaciyi RedaguvatiU 1941 1943 rr direktor Kiyivskogo pedagogichnogo institutu Iniciator stvorennya naprikinci 1941 pochatku 1942 r Komisiyi ukrayinskih osvityan osvityanskoyi komisiyi z pidgotovki pidruchnikiv dlya pochatkovih ta serednih shkil pozbavlenih bilshovickoyi ideologiyi Z lipnya 1942 r kerivnik Metodichno konsultacijnogo byuro Viddilu kulturi i osviti Kiyivskoyi miskoyi upravi sho zdijsnyuvalo konsultaciyi vchiteliv m Kiyeva z pitan organizaciyi i metodiki navchannya predmetiv u 1 4 klasah a takozh vikonuvalo skladannya shkilnih program ta navchalnih planiv Takozh ocholyuvav Komisiyu u spravah ukrayinskogo pravopisu Pravopisna komisiya yaka mala na meti vidnovlennya pravil ukrayinskogo pravopisu sho buli zrosijsheni za radyanskoyi vladi 7 Pid chas nacistskoyi okupaciyi pidtrimav vidnovlennya Avtokefalnoyi cerkvi v Kiyevi naprikinci 1941 r Vidviduvav bogosluzhinnya v Sofijskomu sobori ta Andriyivskij cerkvi spivav Liturgiyu dopomagav diriguvati horami Vesnoyu 1942 r yepiskop Kiyivskij Nikanor zvernuvsya do V P Zavitnevicha po dopomogu z organizaciyi cerkovnogo horu dlya tayemnogo visvyachennya hirotoniyi yepiskopiv Avtokefalnoyi cerkvi Visvyachennya vidbulis uprodovzh 9 17 travnya 1942 r u Kirilo Mefodiyivskij kaplici pid Andriyivskoyu cerkvoyu Na vsih hirotoniyah horom iz chotiroh spivakiv dvoh cholovikiv i dvoh zhinok diriguvav V P Zavitnevich 6 V emigraciyi RedaguvatiU veresni 1943 r V P Zavitnevich zalishaye Kiyiv ta viyizhdzhaye na Zahid mista Kam yanec Podilskij Lviv Holm U Holmi priyednavsya do svyashenikiv Avtokefalnoyi cerkvi yaki viyizdili do Nimechchini dorogoyu dopomagav organizovuvati bogosluzhinnya ta cerkovni hori Za sprobu distatis do Berlina buv zatrimanij ta vidpravlenij do trudovogo taboru v m Hemnic Vtik z taboru ta distavsya do Drezdena Pislya kapitulyaciyi Nimechchini perebravsya v Amerikansku zonu okupaciyi U m Lyudvigsfeld teper chastina Myunhena organizuvav ta keruvav horom u cerkvi apostoliv sv Petra i Pavla Krim togo buv zastupnikom Nestora Gorodovenka u svitskomu hori Ukrayina U 1946 r v m Mangajm vidav Gramatiku ukrayinskoyi movi psevdonim V Katran U grudni 1947 r brav uchast u cerkovnomu z yizdi UAPC v m Regensburzi U 1948 r viyihav do SShA otrimavshi propoziciyu vid arhiyepiskopa Ioanna Teodorovicha ocholiti cerkovnij hor parafiyi sv Volodimira v Nyu Jorku U 1948 1978 rr dirigent cerkovnogo horu Ukrayinskogo pravoslavnogo kafedralnogo soboru svyatogo Volodimira u m Nyu Jork 8 U 1952 1982 rr vikladach direktor Naukovo bogoslovskogo institutu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v SShA 9 Zibrav uporyadkuvav zredaguvav i vidav 10 knig ukrayinskoyi bogosluzhebnoyi horovoyi muziki Ukrayinski kanti i psalmi 1953 Panahida i pohoron 1959 Vsenoshna ch 1 Vechirnya 1960 Vsenoshna ch 2 Utrenya 1961 Spivi iz postovoyi Triodi 1960 1978 Velika Subota i Pasha 1964 Antologiya ukrayinskoyi pisni kolyadki ta shedrivki 1967 Spivi na pohoroni svyashenikiv 1974 Spivi Velikodnya 1979 Pohoron svyashennika 1980 Zbirnik liturgijnih spiviv prisvyachenij tisyacholittyu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 1988 posmertno 10 Brav aktivnu uchast cerkovno gromadskomu zhitti provodiv kursi Ukrayinoznavstva buv chlenom parafiyalnoyi upravi sekretarem Radi Mitropoliyi UPAC v SShA brav uchast u rozbudovi ukrayinskogo duhovnogo pravoslavnogo centru v SShA u m Saut Baund Bruk publikuvav literaturni ta muzichno osvitni statti v ukrayinskih periodichnih vidannyah SShA Novi dni Ukrayinske Pravoslavne Slovo Ukrayinskij pravoslavnij kalendar Pomer 25 bereznya 1983 r pohovanij na pravoslavnomu cvintari u m Saut Baund Bruk shtat Nyu Dzhersi SShA Osobistij arhiv V P Zavitnevicha zberigayetsya v Ukrayinskomu istoriko osvitnomu centri v m Somerset shtat Nyu Dzhersi Primitki Redaguvati Klochko O Vasil Zavitnevich povernennya z nebuttya Priluki Fortecya krayeznavchij chasopis 2016 8 S 59 a b Ivan K ij Vasil Prokopovich Zavitnevich Novi dni ukrayinskij universalnij zhurnal 1984 409 S 12 Plahotnyuk S O Shushkivskij A I Zavitnevich Vasil Prokopovich Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini Arhiv originalu za 3 grudnya 2020 Procitovano 06 10 2021 Mironyuk Taras 2011 Vasil Zavitnevich ukrayinskij cerkovnij dirigent SShA ukrayinska Kiyiv Chernivci s 16 25 27 ISBN 978 966 560 531 1Perevirte znachennya isbn dovidka Mironyuk Taras 2011 Vasil Zavitnevich ukrayinskij cerkovnij dirigent SShA ukrayinska Kiyiv Chernivci s 6 7 26 ISBN 978 966 560 531 1Perevirte znachennya isbn dovidka a b Mironyuk Taras 2011 Vasil Zavitnevich ukrayinskij cerkovnij dirigent SShA ukrayinska Kiyiv Chernivci s 57 63 ISBN 978 966 560 531 1Perevirte znachennya isbn dovidka Gazetni zamitki pro pravopis 1907 1944 litopys org ua Arhiv originalu za 19 lipnya 2021 Procitovano 7 zhovtnya 2021 Zavitnevych Vasyl Encyclopedia of Ukraine Toronto University of Toronto pres 1989 Vol 5 St Z P 829 830 Z Zaj Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina Tom 2 izbornyk org ua Arhiv originalu za 28 serpnya 2021 Procitovano 7 zhovtnya 2021 Obuh L Zberezhennya nadban ukrayinskoyi cerkovnoyi horovoyi muziki na prikladi vidan UPC v SShA Naukovi zapiski Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya Seriya Kulturologiya 2010 Vip 6 S 56 62 Literatura RedaguvatiPlahotnyuk S O Shushkuvskij A I Zavitnevich Vasil Prokopovich Arhivovano 6 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini NAN Ukrayini NTSh Kiyiv Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2010 T 10 Z Zor S 53 Obuh L Oseredki muzichnoyi osviti v ukrayinskih duhovnih zakladah zahidnoyi diaspori L Obuh Naukovi zapiski Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya Seriya Istorichni nauki 2015 Vip 23 S 181 186 L Zberezhennya nadban ukrayinskoyi cerkovnoyi horovoyi muziki na prikladi vidan UPC v SShA nedostupne posilannya L Obuh Naukovi zapiski Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya Seriya Kulturologiya 2010 Vip 6 S 56 62 Zavitnevich Vasil Prokopovich 1899 1983 dirigent profesor muzikoznavec vidatnih gromadskij diyach Arhivovano 7 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Prilucka miska rada oficijnij vebsajt Zavitnevich Vasil Arhivovano 28 serpnya 2021 u Wayback Machine Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina EU II Parizh Nyu Jork 1957 T 2 S 703 714 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zavitnevich Vasil Prokopovich amp oldid 34932618