ЗПУ-2 (індекс ГАУ — 56-УС-562) — радянська спарена зенітна кулеметна установка. Використовує два 14,5-мм важких кулемети КПВ.
ЗПУ-2 (56-УС-562) | |
---|---|
Тип | Буксирована зенітна установка |
Походження | СРСР |
Історія використання | |
На озброєнні | із 1949 року |
Війни | Війна в Перській затоці Російсько-українська війна (з 2014) |
Історія виробництва | |
Розробник | Завод № 2 |
Розроблено | 1944–1949 |
Виробник | Завод №525[ru] |
Виготовлення | із 1944 |
Виготовлена кількість | понад 370 одиниць |
Варіанти | ЗПУ-2, Type-58 |
Характеристики | |
Вага | 1000 кг |
Довжина | 3710 мм |
Довжина ствола | 1346 мм |
Ширина | 1900 мм |
Висота | 1925 мм |
Обслуга | 6 осіб |
| |
Снаряд | 14,5×114 мм |
Калібр | 14,5 мм |
Дія | короткий хід ствола, поворотний затвор |
Підвищення | -7 — +90 |
Траверс | 360 |
Темп вогню | 1100—1200 постр./хв |
Дульна швидкість | 990—1000 м/с |
Дальність вогню | |
Максимальна | 2000 м |
Система живлення | стрічква |
Приціл | ПУ, К-10Т |
| |
Головне озброєння | 2 х 56-П-562 |
Дорожній просвіт | 380 мм |
| |
ЗПУ-2 у Вікісховищі |
Історія створення Редагувати
Розробку спареної зенітної кулеметної установки було розпочато на конкурсній основі на Заводі № 2. У листопаді 1944 був виготовлений перший зразок конструкції С. В. Володимирова та Г. П. Маркова. У 1945 році зразок пройшов порівняльні випробування із встановленням конструкції Федіра Токарєва. За результатами випробувань найкращою була визнана конструкція С. В. Володимирова. Після усунення зауважень та доробок, у 1948 році дослідним зразком було пройдено полігонні та військові випробування. У 1949 році ЗПУ-2 було прийнято на озброєння. Серійне виробництво було розгорнуте на Заводі №525[ru]..
Опис конструкції Редагувати
Основним завданням ЗПУ-2 є ураження повітряних сил противника (літаків, десантних підрозділів). Також може використовуватися для обстрілу легкоброньованої техніки, скупчень живої сили та надводних підрозділів. Пересування установки на короткі дистанції може виконуватись силами розрахунку.
Основними складовими частинами ЗПУ-2 є: кулемети, установка, колісний хід та прицільні пристрої. Колісний хід призначений для буксирування ЗПУ-2 в похідному положенні і є двома колесами з трубчастою дугою. При переведенні ЗПУ-2 в бойове положення колісний хід від'єднується, а установка вмощується основою на ґрунт. На основі знаходиться погон із поворотною платформою. На платформі розміщена люлька з кулеметами.
Озброєння Редагувати
Як озброєння використовуються спарені 14,5 мм кулемети КПВ. Для ведення вогню ЗПУ-2 забезпечена ручним та ножним механізмами спуску. У номенклатуру боєприпасів входять бронебійно-запальні кулі Б-32 і БС-41, бронебійно-запально-трасуючі кулі БЗТ, а також пристрілювально-запальні кулі ЗП. Боєкомплект розміщений у двох коробках із кулеметними стрічками. У кожній стрічці по 150 набоїв.
Приціли Редагувати
Для наведення на повітряні цілі на ЗПУ-2 розміщено ракурсний зенітний приціл, в середині прицільної частини якого встановлено турельний коліматор К10-Т. Під час стрільби по наземних об'єктах прицілювання здійснюється через укорочений оптичний приціл ПУ.
Модифікації Редагувати
- 56-УС-562 (ЗПУ-2 зраз. 1949 року) — базовий варіант
- 56-УЗ-562 (ЗУ-2 зраз. 1954 року, УЗПУ-2) — полегшений у півтора раза варіант для повітряно-десантних військ
- Тип 58 — китайська копія ЗУ-2
- Viktor (також ZU-2 та MR-2) — аналог ЗПУ-2 від чеської компанії Excalibur Army, що встановлений на шасі пікапа Toyota.
Оператори Редагувати
- Алжир — 60 одиниць ЗПУ-2, станом на 2010 рік
- Гана — 4 одиниці ЗПУ-2, станом на 2010 рік
- Зімбабве — 36 одиниць ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік
- Іран — деяка кількість ЗПУ-2, станом на 2010 рік
- Ірак — кількість та статус невідомі
- Камбоджа — деяка кількість ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік
- Камерун — 18 одиниць Type-58, станом на 2010 рік
- Північна Корея — деяка кількість ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік
- Республіка Конго — деяка кількість ЗПУ-2, станом на 2018 рік
- Лівія — 100 одиниць ЗПУ-2, станом на 2010 рік
- Мавританія — 16 одиниць ЗПУ-2, станом на 2010 рік
- Марокко — 150—180 одиниць ЗПУ-2, станом на 2010 рік
- Румунія — станом на початок 2015 року, ЗПУ-2 випускається на підприємстві «Механіка» у місті Куджир
- Сейшельські Острови — деяка кількість ЗПУ-2, оцінюють як недієздатні, станом на 2010 рік
- Судан — деяка кількість ЗПУ-2, станом на 2010 рік
- Танзанія — 40 одиниць ЗПУ-2 та ЗПУ-4, оцінюють як недієздатні, станом на 2010 рік
- Уганда — деяка кількість ЗПУ-1, ЗПУ-2 та ЗПУ-4, станом на 2010 рік
- Україна — станом на 2011 рік перебували на зберіганні; станом на 2016 рік — відновлюються та надходять на озброєння. Під час російського вторгнення (з 2022) для України виготовляються мобільні комплекси Viktor. На 15 одиниць зібрали кошти чеські волонтери, ще 100 одиниць профінансовано Нідерландами в рамках МТД.
- Центральноафриканська Республіка — деяка кількість станом на 2018 рік
- Чад — деяка кількість ЗПУ-2, станом на 2018 рік
- Еквадор — 128 ЗПУ-1 та ЗПУ-2, станом на 2010 рік
- В'єтнам — деяка кількість використовувалася під час В'єтнамської війни, наприклад, вони встановлювалися на БТР-152
Колишні Редагувати
Бойове застосування Редагувати
- Війна в Перській затоці — застосовувалися іракськими військами. Трофейна ЗПУ-2 знаходиться на зберіганні у Національному музеї ВПС США[en].
- Російсько-українська війна (з 2014) — застосовується українськими військовими та терористичним утворенням ДНР.
Збережені екземпляри Редагувати
- Росія — Музей історії Повітряно-десантних військ[ru] (Рязань), Технічний музей ВАТ «АвтоВАЗ»[ru] у Тольятті.
- Росія — Військово-історичний комплекс імені Н. Д. Гулаєва[ru], Аксай (Ростовська область).
- Польща — Центр традицій польських бронетанкових військ у Жагані.
- Україна — Луцький державний музей Збройних Сил.
- США — Національний музей Військово-повітряних сил США[en] в Райт-Паттерсоні.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ZU-2 — назва в каталозі виробника. Viktor зазвичай використовується в медіа. Під індексом MR-2 фігурує у звіті Міністерства оборони Нідерландів
- А. Широкорад, Отечественные крупнокалиберные пулемёты
- (рос.). Вестник ПВО. 15 листопада 2004. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 12 січня 2012.
- ↑ Наставление по стрелковому делу. 14,5-мм спаренная зенитная пулемётная установка Владимирова и Макарова, 3—5
- Нідерланди профінансують виробництво мобільних комплексів ППО для України. Мілітарний (укр.). Процитовано 14 квітня 2023.
- Czech company Excalibur Army develops for Ukraine Viktor new anti-aircraft weapon system | Ukraine - Russia conflict war 2022 | analysis focus army defence military industry army. www.armyrecognition.com. Процитовано 14 квітня 2023.
- Guns Catalog. Excalibur Army. 14 квітня 2023.
- ↑ The Military Balance 2010 / International Institute for Strategic Studies. — Abingdon : Routledge. — 492 p. — ISBN 978-1857435573.
- ↑ Трофейные ЗПУ-2 (англ.). Национальный музей ВВС США. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 12 січня 2012.
- ↑ The Military Balance 2018 / International Institute for Strategic Studies. — Abingdon : Taylor & Francis, 2018. — 504 p. — ISBN 978-1857439557.
- полковник А. Филинов, капитан М. Тополь. Военная промышленность Румынии // журнал «Зарубежное военное обозрение», № 4 (817), 2015. стр.33-41
- . Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 28 травня 2022.
- Відновили на Донеччині понад 20 гармат [ 9 травня 2016 у Wayback Machine.]//«Рівне Вечірнє», 17.3.2016
- У Чехії зібрали кошти на 15 комплексів Viktor для України. Мілітарний (укр.). Процитовано 14 квітня 2023.
- Нідерланди розкрили список військової допомоги Україні. Мілітарний (укр.). Процитовано 14 квітня 2023.
- . radiotrek.rv.ua. Радіо «Трек». 17 березня 2016. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
- . osce.org. Організація з безпеки і співробітництва в Європі. 17 грудня 2015. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
Література Редагувати
- Широкорад А. Зенитные пулеметные установки // Отечественные крупнокалиберные пулемёты.
- Наставление по стрелковому делу. 14,5-мм спаренная зенитная пулемётная установка Владимирова и Маркова (ЗПУ-2). — С. 3—5.
Посилання Редагувати
- (рос.). Вестник ПВО. 15 листопада 2004. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 12 січня 2012.