Жулин — село Стрийського району Львівської області України, з населенням у 968 осіб.
| село Жулин | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Громада | Стрийська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46100230130090349 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1240 |
| Населення | 968 |
| Площа | 1,2 км² |
| Густота населення | 806.670 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82470 |
| Телефонний код | +380 +3803245 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°10′38″ пн. ш. 23°46′23″ сх. д. / 49.17722° пн. ш. 23.77306° сх. д.Координати: 49°10′38″ пн. ш. 23°46′23″ сх. д. / 49.17722° пн. ш. 23.77306° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 327 м |
| Водойми | річка Стрий |
| Відстань до районного центру | 12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82470, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Жулин |
| Карта | |
Жулин | |
Жулин | |
| Мапа | |
| Жулин у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Розташування Редагувати
Розташоване біля підніжжя Карпат, за 12 кілометрів від районного центру міста Стрий.
Межує з селами Нижньою Лукавицею, Долішнім, Верхньою Лукавицею, Семигиновом, Братківцями, Гірним, Дулібами.
Між Жулином і Семигиновом виявлено курганне поховання кінця III — початку ІІ тисячоліття до нової ери, що належить до підкарпатської культури з центром у Кавську.
Історія Редагувати
За переказами, село засновано в XI—XIII ст., згідно з ЛОАТП — у 1346 році, за іншою версією — 1466 року.
Період Речі Посполитої Редагувати
Письмові згадки про село Жулин, інколи як Джулин (польськ. Żulin, Dźulin) Стрийського повіту відносяться до 1482, 1495, 1504 років та містяться в податкових реєстрах. Власником земель в документах зазначений шляхтич Юхно (Єжи) Нагваздан зі Станкова (польськ. Juchno Nagwazdan ze Stańkowa), який 1482 року продає свої маєтності Рафалові Лещинському (польськ. Rafał Leszczyński).
На початку XVII століття власником Жулина був Миколай Станинський (польськ. Mykołaj Staniński)
У період між 1620—1622 роками татари спалили село, а жителів забрали в полон або вбили.
Поступово Жулин відродився. Селяни займались рільництвом, тваринництвом, ремеслами, рибальством.
З 1638 року власником маєтку був Андрій Кшечковський (польськ. Andrzej Krzeczkowski).
Пізніше Жулин належав Каролю-Станіславу Гіджинському (польськ. Karol Stanisław Gidziński), який значно укріпив жулинський замок і звів фортифікації навколо всього поселення.
Період Габсбургів та Австрійської імперії Редагувати
У 1772 році Жулин у складі Галичини відійшов до австрійської династії Габсбургів, що з 1804 року утворила Австрійську імперію.
У 1790 році австрійський цісар надав Жулину статус містечка з магістратом та щорічними ярмарками.
В 1797 році власник Жулина волинський каштелян Францішек Млоцький.
(польськ. Franciszek Młocki h. Prawdzic) розпочав будівництво однонавного римо-католицького костелу. У 1801 року за його сприяння в селище перенесено парафію з Підгірців. Освячення храму Небовзяття Пресвятої Богородиці відбулось у 1802 році.
Помер пан Млоцький 26 вересня 1812 року у Львові. Наступним землевласником став його єдиний син Казимир, а згодом — онук Францішек.
Місцеві селяни впродовж XVIII — початку XIX століть сплавляли дерево річкою Стрий для будівництва річкових суден. Давніше існувала солеварня, де виварювали кухонну сіль із солоних джерел на теренах села. На початку XIX століття в Жулині споруджено залізну гуту, що діяла до середини століття. Також жителі торгували і працювали в місті Стрий.
На початку XX століття село у володінні вдови Клотильди Баранської з Лодзинських (польськ. Klotylda z d. Łodyńskich Barańska h. Ślepowron). Останнім власником Жулина до 1939 року був її син, Володимир Юліанович Баранський (польськ. Włodzimierz Barański h. Ślepowron). На місцевому кладовищі зберігся родинний склеп Баранських.
Період УРСР Редагувати
У вересні 1939 року Жулин у складі Польської Республіки було окуповано Німеччиною. Після Другої світової війни село увійшло до УРСР.
В Жулині розміщувався колгосп «Зоря комунізму», що спеціалізувався на м’ясо-молочному тваринництві та вирощуванні льону, а також цегляний завод та пилорама.
У 1949 році утворено комуністичну партійну організацію.
Поруч з селом розташована нафтоперекачувальна станція «Жулин» єдиної системи магістральних нафтопроводів «Дружба».
Культові споруди Редагувати
Костел Небовзяття Пресвятої Богородиці Редагувати
Споруджений впродовж 1797—1802 роках коштом дідича села, каштеляна волинського Францішека Млоцького. Після Другої світової війни недіючий, довгий час використовувався як слад мінеральних добрив.
Зберіглась привезена в храм із Підгірців копія ікони «Спасіння римського народу» (Марія Сніжна), оригінал якої в соборі Санта-Марія-Маджоре. Нині прикрашає місцеву церкву.
Церква Пресвятої Трійці Редагувати
Дерев’яна церква греко-католицької парафії споруджена 1892 року на місці більш давнього храму Святої великомучениці Параскеви.
Як свідчить вкладний напис на рукописному Євангелії XVI ст., подружжя Леонтій і Пазя дали оправити його для сільської церкви.
Політика Редагувати
Парламентські вибори, 2019 Редагувати
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 461459, розташована у приміщенні будинку культури.
- зареєстровано 712 виборців, явка 74,30 %, найбільше голосів віддано за партію «Голос» — 30,62 %, за «Європейську Солідарність» — 21,36 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,80 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Гергерт (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 26,65 %, за Олега Канівця (Громадянська позиція) — 24,57 %, за Андрія Кота (самовисування) — 13,04 %.
Відомі уродженці Редагувати
- Коваль Ярослав Васильович — український лісівник, головний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, доктор економічних наук, професор. Академік Української екологічної академії наук, академік Лісівничої академії наук України (ЛАНУ)
- Маркус Яким — діяч РУРП, делегат Української Національної Ради ЗУНР, представляв Стрийський повіт.
- Цимбаліста Василь Володимирович (1967) — український художник.
Див. також Редагувати
Джерела та примітки Редагувати
- Grzegorz Jawor, Osady prawa wołoskiego i ich mieszkańcy na Rusi Czerwonej w późnym średniowieczu, Lublin 2000, s. 212, 223.
- Studia nad zamkami i dworami ziemi przemyskiej od połowy XIV do początków XVIII wieku
- Łoziński Władysław. Prawem i lewem. — Lwów, 1931. — I. — S. 95, 96, 164
- Kann, Robert A. (1980). A History of the Habsburg Empire, 1526–1918 (вид. 2nd).
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 14, Warszawa : nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880-1914
- . Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 17 березня 2022.
- Volumina Legum, t. VIII, Petersburg 1860, s. 541.
- Wykaz właścicieli dóbr tabularnych w Galicji. W: Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa, R. 6. Wyd. Fr. Reichman. Lwów, 1902.
- "История городов и сел Украинской ССР. Львовская область" (1978)
- . Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 17 березня 2022.
- Р. Сулик "Дерев'яне церковне будівництво на Стрийщині". Львів-Стрий 1993.
- . Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 25 лютого 2015.
Посилання Редагувати
- Погода в селі Жулин [ 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Замок села Жулин [ 8 березня 2017 у Wayback Machine.]
- . Форум. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 29 березня 2016.
| Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |