www.wikidata.uk-ua.nina.az

Анатолій Дімаров при народженні Анатолій Андроникович Гарасюта 17 травня 1922 хутір Гарацьки 2 Полтавська область 29 чер

Анатолій Дімаров

Анатолій Дімаров (при народженні Анатолій Андроникович Гарасюта; 17 травня 1922, хутір Гарацьки, Полтавська область — 29 червня 2014, Київ, Україна) — український письменник.

Анатолій Дімаров
Народився 5 травня 1922(1922-05-05)
Миргород, Полтавська губернія, Українська СРР
Помер 29 червня 2014(2014-06-29) (92 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність письменник, письменник наукової фантастики
Мова творів українська
Жанр оповідання
Magnum opus Біль і гнів (1974—1980)
І будуть люди (1964—1968)
Членство СП СРСР і НСПУ
Партія КПРС
Нагороди
  Висловлювання у Вікіцитатах

Удостоєний Шевченківської премії 1981 року в галузі літератури за другий том роману «Біль і гнів» (1 том: 1974; 2 том: 1980).

Життєпис Редагувати

Дитинство і юність Редагувати

Народився 17 травня 1922 року на хуторі Гараськи (Гарасюти) на Шишаччині, що в Полтавській області. Його батько, Андронік Федорович Гарасюта, був одружений з дочкою священика. Це був трудолюбивий господар, мав велике господарство, чимало землі, просторий, добротний будинок під залізом. Згодом його оголосили куркулем. Дімаров часто згадував, як розкуркулювали його сім'ю: « Вночі прибіг голова сільради й каже: „Андроник Федорович, сховайте кудись свою жінку, бо вранці прийдуть вас розкуркулювати. Жінку вивезуть у Сибір, пропаде там з дітьми“. Батько надів на мене, шестирічного, рюкзак, мама взяла на руки трирічного братика, і ми пішли в ніч. Добралися до села біля Псла, де мамина приятелька жила. Батька розкуркулили, розтягли все…».

«Мені шлях у світ був категорично закритий. І моя нещасна свята мама заради нас, двох дітей, відмовилася від особистого життя. Поїхала в Миргород, знайшла своїх подруг, з якими вчилася в гімназії, і благала їх, щоб засвідчили в Миргородському суді, що вона загубила метрики дітей і що ми — діти вчителя Дімарова, який загинув. Відтоді я й став Дімаров, а не Гарасюта, — розповідав пізніше письменник. — Я нікуди не міг піти, навіть у комсомол, боявся, що почнуть вивчати мою біографію й докопаються, що я син куркуля».

У дитинстві Анатолій пережив Голодомор в Україні 1932—1933 років, все життя згадував, як мама пекла млинці з цвіту акації. Після закінчення середньої школи в 1940 р. був мобілізований до армії. З початком Другої світової війни воював у складі 371 стрілецького полку 130 стрілецької дивізії на Південно-Західному фронті. Поблизу Могильова 17 липня 1941 року отримав важке поранення, після лікування опинився на окупованій території. Став командиром партизанського загону, мав кілька поранень і контузій, отримав інвалідність у молодому віці. Нагороджений орденами і медалями.

У 1944 році він приїхав до Луцька, де прожив шість років. І саме там, як зізнався письменник, у ньому пробудилася національна свідомість. «У мене до того ніколи не сиділо в душі, що я — українець!»

Освіта та початок літературної творчості Редагувати

У повоєнні роки працював у газеті «Радянська Волинь». У 1949 році він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині»; згодом після закінчення навчання, Дімаров видасть цілу низку збірок оповідань.

Впродовж 1950—1951 років Анатолій Дімаров навчався в літературному інституті імені Максима Горького у Москві, згодом перевівся й закінчував навчання у 1951—1953 роках вже у Львівському педагогічному інституті. Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах України. Був на редакційній роботі в газетах «Радянська Україна», «Радянська Волинь», працював головним редактором Львівського обласного видавництва «Радянський письменник».

Перші романи Анатолія Дімарова з'явилися наприкінці 1950-их років, і в наступні роки він видав цілу плеяду успішних романів, зокрема «Його сім'я» (1956), «Ідол» (1961), «І будуть люди» (трьома книгами, 1964, 1966, 1968) та «Біль і гнів» (двома книгами, 1974, 1980) тощо. За другий том «Болі і гніву» Дімаров був нагороджений Шевченківською премією.

У своїх творах письменник не боявся змальовувати часи примусової колективізації, голодомору 1932—1933, масові репресії — відрізки історії, на які було накладено суворе табу. Та редактори й цензура працювали вправно: викреслювали цілі абзаци, обривали сюжетні лінії. Насамперед ідеться про його романи «І будуть люди» (1964—1968) та «Біль і гнів» (1974—1980 роки) — історичну епопею про український народ, його долю у XX столітті. Як результат — з обох творів вилучено десь третину роману.

Анатолій Дімаров написав кілька книжок для дітей: «Блакитна дитина», «На коні і під конем», «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Друга планета», «Тирлик» тощо.

В оповіданні з казковою формою «Для чого людині серце» йдеться про плем'я дерев'яних чоловічків, які «не мали сердець, тому не могли ні любити, ані ненавидіти, не знали, що таке радість і гнів, злість або співчуття». Але доля звела одного з чоловічків із лікарем, який збирав серця померлих людей. Він і подарував дерев'яному чоловічку серце доброї людини. Отримавши це серце, колись байдужий до всього чоловічок навіть жертвує своїм життям заради того, щоб врятувати хлопчика, який замерзає у лісі. Цим оповіданням письменник підкреслює, що тільки серце відрізняє справжню Людину від дерев'яного чоловічка, дає можливість насолоджуватись життям, навіть жертвувати ним заради іншої людини, що саме серце є справжнім багатством людської душі.

Про своє творче кредо письменник говорив так:

Я б ніколи, мабуть, не став би педагогом, бо не люблю повчати людей. Я писав твори не для того, щоб вони втовкмачували вічні цінності, як люблять про це говорити деякі поважні метри, а щоб людина взяла мою книжку, забула про негаразди і їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала. Оце моє основне завдання.

Книжки прозаїка перекладалися англійською, французькою та багатьма іншими іноземними мовами.

Упродовж 65 років Анатолій Дімаров був членом спілки письменників України, обирався членом Ради і членом Президії Національної спілки письменників України. Його творчість була поцінована високими літературними преміями та урядовими нагородами.

Останні роки й смерть Редагувати

Могила Анатолія Дімарова, Байкове кладовище

У 2012 році Анатолій Дімаров відмовився від ордена Ярослава Мудрого IV ступеня, яким його нагородив тодішній президент України Віктор Янукович. І пояснив, що «письменник повинен перебувати в опозиції до будь-якої влади, хоч якою вона була б. І сприймати урядову нагороду як спробу його підкупити». Вважав, що «не може прийняти з рук людей, які штовхають країну у прірву».

Навесні 2012 року разом із журналістами й репортерами радіо-телестудії Суспільне Полтава, своєю дружиною Євдокією Несторівною, друзями, Анатолій Дімаров побував на місці батьківського хутора, відвідав шишацький рід Гарасют.

В останні роки життя страждав на онкологічне захворювання. Помер у клінічній лікарні «Феофанія» 29 червня 2014 року на 93-му році життя. Похований поруч із могилами матері та дружини на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

У Шишацькому краєзнавчому музеї (Шишаки, Полтавська область, вул. Корніліча, 22) зберігаються фото із сімейного архіву, особисті речі письменника.

Родина Редагувати

Друга дружина — науковиця Євдокія Нестерівна Дімарова (1924—2021), кандидат фізико-математичних наук, понад 40 років — викладачка Київського політехнічного інституту. Виховали сина. Від першого шлюбу у Анатолія Дімарова є донька.

Захоплення Редагувати

Хобі Анатолія Дімарова — колекціонувати каміння. У творах письменник не раз звертається до теми каміння (зокрема, в повісті «Вершини», «Поемі про камінь»). Його захоплення мінералами почалося ще в 1955 році на кримському Кара-Дазі. Пізніше були Ала-Тау, Алтай, Забайкалля, Кавказ, Памір, Тянь-Шань, Урал. За словами письменника, його охопила «кам'яна лихоманка». І він вважає цю «хворобу» невиліковною. Робочий кабінет Дімарова схожий на геологічний музей. Тут багато зразків агатів, сердоліків і сардоніксів усюди: на поличках, столі, в шафах. На стінах — картини в камені, які Дімаров творить власноруч. Письменник мав велику колекцію прикрас із різноманітним камінням, зібраним власноруч у горах.

Літературна творчість Редагувати

Фото Анатолія Дімарова у 1981 році з нагоди нагородження Шевченківською премією

Дімаров є автором збірок оповідань та новел «На волинській землі», «Волинські легенди», «Через місточок» (1957), «Жінка з дитиною», «Зінське щеня» (1969) тощо. Перші романи та повісті Дімарова з'явилися наприкінці 1950-их років, зокрема він видав такі романи та повісті як «Дві Марії» (1951), «Його сім'я» (1956), «Син капітана» (1958), «Ідол» (1961), «І будуть люди» (1964, 1966, 1968), «Біль і гнів» (1974, 1980), «Постріли Уляни Кашук» (1978), «Сільські історії» (1987), «Містечкові історії» (1987), «Боги на продаж. Міські історії» (1988) тощо. Окрім дорослої прози, Дімаров також написав кілька книжок для дітей: «Блакитна дитина», «На коні і під конем», «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Друга планета», «Тирлик» тощо.

Загалом творчий доробок письменника становить кілька десятків томів. За другий том роману «Біль і гнів» (1974, 1980) Дімаров був нагороджений Шевченківською премією.

Романи «І будуть люди» та «Біль і гнів» Редагувати

«І будуть люди» — роман-епопея про українців Полтавщини в перше десятиліття радянської окупації 1920-их років. Назва роману походить з останнього рядка віршу Тараса Шевченка «І Архімед, і Галлілей»: «а буде син, і буде мати, // і будуть люди на землі».

У 1964—1968 роках роман «І будуть люди» вийшов в обрубаному десь на третину варіанті трьома окремими книгами (так само обрубаною була версія всіх трьох книг під однією палітуркою, що вийшла у 1974 році). Цензура повикреслювала цілі розділи роману.

У романі «Біль і гнів» описується боротьба українців у часи II Світової війни у складні часи 1940-их років, коли окупація країни змінилася від одного поневолювача на іншого. Саме у часи II світової війни відбувся перехід частини українських земель від російсько-радянської імперії до нацистської Німеччини. У книзі простежуються долі багатьох персонажів, знайомих читачам з попереднього твору письменника «І будуть люди».

У 1974—1980 роках роман «Біль і гнів» вийшов в обрубаному десь на третину варіанті двома окремими книгами (так само обрубаною була версія всіх двох книг під однією палітуркою, що вийшла у 1984 році). Цензура повикреслювала цілі розділи роману.

Лише у 2004 році Дімаров зумів перевидати роман «Біль і гнів» у первісному вигляді у київському видавництві «Україна», а у 2006 році у первісному варіанті було перевидано роман І будуть люди у київському видавництві «Фенікс». Це перше повне видання обох романів, де повернуто розділи викреслені російсько-радянськими цензорами. Ось цитата з книги спогадів Дімарова «Прожити й розповісти», вперше виданої двома томами у 1997—1998 році (тобто ще до виходу нецензурованої версії «Біль і гнів» (2004) та «І будуть люди» (2006)) та пізніше перевиданої у 2012 році: «Вирішив подати на перевидання „І будуть люди“ та „Біль і гнів“. Відновивши все, що повикреслювали редактори та цензори протягом безнадійної з ними війни… Каторжна впродовж двох років робота. … Понад 1000 сторінок поновлені, передруковані наново, вичитані і, нарешті, подані до видавництва…Підписали до друку і на тому заглухло. Коли мені повідомили, що двотомник так і не буде виданий, я вимолив у працівників видавництва обидва романи, уже набрані та зброшуровані: „Все одно ви рано чи пізно здасте їх в макулатуру.“ І зараз єдине, що мені залишається, це втішитися думкою, що маю раритет: двотомник, виданий всього у двох примірниках.»

Неопалима купина/Чорний ворон (зі збірки В тіні Сталіна) Редагувати

В основі роману Чорний ворон лягла правдива історія з життя українця Григорія Нудьги, колишнього колимського в'язня, з яким Анатолій Дімаров заприятелював ще у Львові. Анатолій Дімаров згадував, що писав роман лише місяць і з «невимовним відчуттям вільного, не скутого кайданами страху польоту». Сам роман було написано ще у 1960-их, але через різні обставини друком він з'явився лише наприкінці 1980-их.

Коли Дімаров закінчив написання роману «Чорний ворон» у 1960-их, він був переконаний, що роман, у який він в образі молодшого лейтенанта Калинки вивів мужнього Григорія Нудьгу, обов'язково надрукують і в Києві, і в Москві в російському перекладі в журналі «Новый мир». Друк роману «Чорний ворон» вже було схвалено й набрано для друку в журналі «Вітчизна», автор навіть вичитав гранки, а позитивні відгуки на рукопис роману написали М. Ігнатенко та П. Загребельний. Однак через цензуру роман так і не надрукували в «Вітчизні», все що вдалося надрукувати — це невеличкий уривок у 1962 році у «Літературній Україні», який було надруковано завдяки лобіюванню Павла Загребельного.

Більше двадцяти років цей роман пролежав в письменницькому столі і лише через більш як двадцятирічне перебування «у шухляді», у 1989 року в Мельбурні роман «Неопалима купина», вже під назвою «Чорний ворон», було надруковано англійською мовою у перекладі Юрія Ткача у збірці «In Stalin's Shadow» (Melbourne, 1989). Й лише через рік після видання англійською, нарешті роман з'явилася й українською у 1990 році, коли варіант австралійської збірки надрукувало київське видавництво «Дніпро» у своїй власній збірці «В тіні Сталіна» виданій в серії «Романи і повісті».

Бібліографія Редагувати

Окремі видання Редагувати

Романи

  • Через місточок. З дитячих вражень: Кн. 1. Львів: Книжно-журнальне видавництво. 1957. 51 стор.
  • Блакитна дитина: Кн. 2. Київ: Веселка. 1968. 180 стор.
  • На коні і під конем: Кн. 1-2. // Анатолій Дімаров. На коні і під конем. Док. Київ: Молодь. 1973. 214 стор.: С. ?-?
  • Його сім'я. Київ: Радянський письменник. 1956. 288 стор.
  • Його сім'я. Київ: Радянський письменник. 1959. 300 стор.
  • Його сім'я // Анатолій Дімаров. Його сім'я. Ідол. Київ: Радянський письменник. 1966. 516 стор.: С. ?-?
  • Ідол. Київ: Радянський письменник. 1961. 356 стор.
  • Ідол. Київ: Радянський письменник. 1962. 328 стор.
  • Ідол // Анатолій Дімаров. Його сім'я. Ідол. Київ: Радянський письменник. 1966. 516 стор.: С. ?-?
  • І будуть люди: Роман у 3 кн.: Кн. 1. Київ: Радянський письменник, 1964. 313 стор.
  • І будуть люди.: Роман у 3 кн.: Кн. 2. Київ: Радянський письменник, 1966. 278 стор.
  • І будуть люди.: Роман у 3 кн.: Кн. 3. Київ: Радянський письменник, 1968. 176 стор.
  • І будуть люди: Роман у 3 кн.: Кн. 1-3. Київ: Дніпро, 1977. 648 стор.
  • І будуть люди:: Роман у 3 кн.: Кн. 1-3. Київ: Фенікс, 2006. 760 с. (прим.: без російсько-радянської цензури)
    • (передрук) І будуть люди: Роман у 3 кн.: Кн. 1-3. Харків: Фоліо, 2021. 976 с. ISBN 9789660395930 (прим.: без російсько-радянської цензури)
  • Біль і гнів: Роман у 2 кн.: кн. 1. Київ: Радянський письменник, 1974. 467 стор.
  • Біль і гнів: Роман у 2 кн.: Кн. 2. Київ: Радянський письменник, 1980. 392 стор.
    • (передрук) Біль і гнів: Роман у 2 кн.: Кн. 2. (Початок) Київ: Дніпро, 1980. 191 стор. (серія «Романи й повісті». 1980 рік. Випуск № 1.)
    • (передрук) Біль і гнів: Роман у 2 кн.: Кн. 2. (Закінчення) Київ: Дніпро, 1980. 184 стор. (серія «Романи й повісті». 1980 рік. Випуск № 2.)
  • Біль і гнів: Роман у 2 кн.: Кн. 1-2. Київ: Дніпро, 1984. 871 стор.
  • Біль і гнів: Роман у 2 кн.: Кн. 1-2. Київ: Україна, 2004. 928 стор. (прим.: без російсько-радянської цензури)
    • (передрук) Біль і гнів: Роман у 2 кн.: Кн. 1. Харків: Фоліо, 2021. 800 с. ISBN 9789660397422 (прим.: без російсько-радянської цензури)
    • (передрук) Біль і гнів: Роман у 2 кн.: Кн. 2. Харків: Фоліо, 2021. 669 с. ISBN 9789660397439 (прим.: без російсько-радянської цензури)
  • Чорний ворон: роман // В тіні Сталіна. Київ: Дніпро, 1990. 174 стор.: С. 49-119

Автобіографічні нехудожні книги

  • Прожити і розповісти: Повість про сімдесят літ. у 2 книгах: кн. 1. Київ: Дніпро, 1997. 319 стор. ISBN ?
  • Прожити й розповісти: Повість про сімдесят літ. у 2 книгах: кн. 2. Київ: Дніпро, 1998. 295 стор. ISBN ?
  • Прожити й розповісти. у 2 книгах: кн. 1-2. Київ: Дніпро, 2012. 831 стор. ISBN 9789665782346
  • Прожити й розповісти. у 2 книгах: кн. 1-2. Київ: Український пріоритет, 2017. 672 стор. ISBN 978-617-7398-39-3

Решта книг

  • Гості з Волині. — Львів, 1949. — 48 с.
  • На волинській землі. — Львів, 1951. — 160 с.
  • Син капітана. — К., 1958 — 224 с.
  • Жінка з дитиною. — К., 1959. — 300 с.
  • Поверніть мені нареченого. — Львів, 1961. — 43 с.
  • Зінське щеня: Сільські історії. — К., 1969. — 270 с.
  • На поруки: Повісті. — К.: Дніпро, 1972. — 440 с.
  • На коні й під конем: Повісті. — К.: Молодь, 1973. — 214 с.
  • Постріли Уляни Кащук. — К., 1976. — 208 с.
  • Постріли Уляни Кащук: Сільські історії. — К.: Радянський письменник, 1978. — 534 с.
  • Друга планета. — К., 1980. — 296 с.
  • На коні й під конем. — К., 1981. — 320 с.
  • Вибрані твори: Кн. 1-2. — 1982.
  • Три наречені для тата: Містечкові історії. — К.: Дніпро, 1982. — 184 с.
  • Містечкові історії. — К., 1983. — 558 с.
  • Вершини. — К.: Радянський письменник, 1986. — 190 с.
  • Містечкові історії. — К., 1987. — 557 с.
  • Сільські історії. — К.: Дніпро, 1987. — 537 с.
  • Українська вендета: Повісті. — К.: Дніпро, 1995. — 248 с.
  • Боги на продаж: Міські історії. — К.: Радянський письменник, 1988. — 512 с.
  • Самосуд: Повісті, оповідання, етюди. — К.: Український письменник, 1999. — 221 с.
  • Зблиски: Оповідання та повісті. — К.: Ярославів Вал, 2002. — 512 с.
  • Друга планета. — К.: Школа, 2006. — 304 с.
  • Єврейські повісті. — К.: Фенікс, 2007. — 174 с.
  • Через місточок. — К.: Щек, 2007. — 96 с.
  • Божа кара: повісті, оповідання, етюди. — К.: Український письменник, 2009. — 427 с.
  • На коні й під конем: повість. — Х.: Фоліо, 2009. — 319 с.
  • Син капітана: Повість // Київ. — 2009. — № 10. — С. 21-106.
  • Для чого людині серце. Київ: Український пріоритет. 2012. 16 стор. ISBN 978-966-2669-25-1
  • Душа жіноча. Київ: Український пріоритет. 2013. 360 стор. ISBN 978-966-2669-34-3

Зібрання творів Редагувати

  • Анатолій Дімаров. Вибрані твори у 2 томах. Київ: Дніпро. 1982. 536 стор. (Т.1), 616 стор. (Т.2)
    • Том 1: Його сім'я, Ідол
    • Том 2: Син капітана, Док, На коні й під конем

Як редактор Редагувати

  • Любов Забашта. Драматичні твори. Редактор: Анатолій Дімаров. Київ: Радянський письменник. 1963. 313 стор.
  • Григір Тютюнник. Вибрані твори. Редактор: Анатолій Дімаров; передмова: Борис Олійник. Київ: Радянський письменник. 1981. 605 стор.
  • Остап Вишня. Твори у 4 томах. Відповідальний редактор: Анатолій Дімаров. Київ: Дніпро. 1988. 460 стор.
  • Володимир Яворівський. Твори у 2 томах. Київ: Фенікс. Передмова: Леонід Талалай; післямова: Василь Шкляр, Анатолій Дімаров, Михайло Слабошпицький. 2007. ? стор. (Т.1), ? стор. (Т.2) ISBN 9789666514786, ISBN 9666514788 / ISBN 9789666514793, ISBN 9666514796 / ISBN 9789666514809, ISBN 966651480X
    • Том 1: Вічні Кортеліси, Оглянся з осені, А тепер іди
    • Том 2: А яблука падають, Новели, П'ять імен, Автопортрет з уяви

Переклади творів інших письменників на українську Редагувати

  • Григорій Глазов, Едуард Ростовцев. Приватне доручення. Пер. з рос.: Анатолій Дімаров; Художник: О.Александров. Київ: Радянський письменник, 1959. 271 стор.

Переклади власних творів іншими мовами Редагувати

  • Anatoly Dimarov. Across the bridge. Melbourne: Molod. Translated from the Ukrainian by Yuri Tkach. 1977. 198 p. ISBN 9780959635607
  • Anatoly Dimarov. In Stalin's Shadow [ 10 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Melbourne: Bayda Books. Translated from the Ukrainian by Yuri Tkach. 1989. 199 p. ISBN 9780908480227
  • Anatoly Dimarov et. al. Heart in flames [ 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Kyiv: Dnipro Publishers. Translated from the Ukrainian by Oles Kovalenko adn Vasyl Baryshev. 1990. 228 p. ISBN 9785308007678
  • Anatoliy Dimarov. Broken wings: selected prose fiction. Translated into English from Ukrainian by Roma Franko; edited by Sonia Morris. Saskatoon: Language Lanterns Publications, 2001. 316 p. ISBN 9780968389966
  • Anatoliy Dimarov, Yevhen Hutsalo, Olena Zvychayna. A Hunger Most Cruel: The Human Face of the 1932—1933 Terror-Famine in Soviet Ukraine. Translated into English from Ukrainian by Roma Franko; edited by Sonia Morris. Saskatoon: Language Lanterns Publications, 2002. 288 p. ISBN 9780968389973

Нагороди Редагувати

  • 1982 рік — Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, за другий том роман у двох томах «Біль і гнів» (том 1: 1974; том 2: 1980). Опісля Дімаров був розчарований, що Шевченківський комітет надав нагороду саме за другий том роману «Біль і гнів» що вийшов у 1980-му році, тим самим замовчавши існування першого тому який вийшов ще у 1974 році.
  • 13 жовтня 2006 року — Орден князя Ярослава Мудрого V ст. «за вагомий особистий внесок у розвиток української літератури, багаторічну плідну творчу працю та активну громадську діяльність»
  • 17 травня 2012 року — Президент України Віктор Янукович підписав Указ про нагородження Анатолія Дімарова орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня за значний особистий внесок у розвиток національної літератури, вагомі творчі здобутки, багаторічну плідну діяльність. Анатолій Дімаров відмовився прийняти нагороду. У своїй заяві 90-річний письменник зазначив, що відмовляється від нагороди, оскільки «Письменник повинен бути в опозиції до будь-якої влади, якою б вона не була. І сприймати урядову нагороду як спробу його підкупити. Тим більше не можу прийняти цю нагороду з рук людей, які штовхають мою Україну у прірву».
  • Відзнака «Золотий письменник України», 2012.
  • 5 грудня 2012 року Святійший Патріарх Філарет нагородив Анатолія Дімарова Орденом Христа Спасителя.

Вшанування пам'яті Редагувати

Український інститут національної пам'яті в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс його ім'я до проєкту «Незламні», як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932—1933 роки та змогли реалізувати себе.

22 червня 2023 року у місті Ірпінь вулицю Сім'ї Сосніних перейменували на вулицю Анатолія Дімарова.

Примітки Редагувати

  1. National Library of Israel Names and Subjects Authority File
    d:Track:Q106509962
  2. ↑ . day.kyiv.ua/uk/. 14 серпня, 2014
  3. . www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021. 
  4. Дімаров А. Прожити й розповісти // Березіль. — 1998. — № 3/4. — С. 71.
  5. Анатолій Дімаров: «Я все життя збираю людські долі»[недоступне посилання]
  6. Письменник Анатолій Дімаров відмовився від нагороди Януковича[недоступне посилання з липня 2019]
  7. Анатолій Дімаров сім років хворів на рак
  8. . vox.com.ua. 2011/01/22/
  9. ↑ . zn.ua/ukr/. 27 квітня 2007
  10. . «Книжковий огляд» № 5, 2004
  11. . zn.ua/ukr/. 9 лютого 2018
  12. Анатолій Дімаров. Прожити й розповісти. у 2 книгах: кн. 1-2. Київ: Дніпро, 2012. 831 стор.: ?-? ISBN 9789665782346
  13. Юлія Бондаренко. // Слово просвіти. 13-19 серп. 2015 (№ 32). С.8-9
  14. вперше роман вийшов e 1989 році в англомовному перекладі за рік до оригінального україномовного видання у австралійському видавництві Bayda Books
  15. Марта Тарнавська. . Всесвіт. 2007. № 3-4. С. 152—153
  16. . knpu.gov.ua. 1981
  17. . Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 17 травня 2012. 
  18. . Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 17 травня 2012. 
  19. . Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 22 травня 2012. 
  20. Украинский писатель Анатолий Димаров отказался от ордена Ярослава Мудрого IV // podrobnosti.ua, 22 мая 2012 [ 25 травня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  21. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2012. 
  22. . Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016. 
  23. Рішення про перейменування вулиць в Ірпені набуло чинності. ITV (ru-RU). 5 липня 2023. Процитовано 6 липня 2023. 

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Anatolij Dimarov pri narodzhenni Anatolij Andronikovich Garasyuta 17 travnya 1922 hutir Garacki 2 Poltavska oblast 29 chervnya 2014 Kiyiv Ukrayina ukrayinskij pismennik Anatolij DimarovNarodivsya 5 travnya 1922 1922 05 05 1 Mirgorod Poltavska guberniya Ukrayinska SRRPomer 29 chervnya 2014 2014 06 29 92 roki Kiyiv UkrayinaPohovannya Bajkove kladovisheGromadyanstvo UkrayinaNacionalnist ukrayinecDiyalnist pismennik pismennik naukovoyi fantastikiMova tvoriv ukrayinskaZhanr opovidannyaMagnum opus Bil i gniv 1974 1980 I budut lyudi 1964 1968 Chlenstvo SP SRSR i NSPUPartiya KPRSNagorodi Zoloti pismenniki Ukrayini Vislovlyuvannya u VikicitatahUdostoyenij Shevchenkivskoyi premiyi 1981 roku v galuzi literaturi za drugij tom romanu Bil i gniv 1 tom 1974 2 tom 1980 3 Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Ditinstvo i yunist 1 2 Osvita ta pochatok literaturnoyi tvorchosti 1 3 Ostanni roki j smert 1 4 Rodina 2 Zahoplennya 3 Literaturna tvorchist 3 1 Romani I budut lyudi ta Bil i gniv 3 2 Neopalima kupina Chornij voron zi zbirki V tini Stalina 4 Bibliografiya 4 1 Okremi vidannya 4 2 Zibrannya tvoriv 4 3 Yak redaktor 4 4 Perekladi tvoriv inshih pismennikiv na ukrayinsku 4 5 Perekladi vlasnih tvoriv inshimi movami 5 Nagorodi 6 Vshanuvannya pam yati 7 Primitki 8 Dzherela 9 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiDitinstvo i yunist Redaguvati Narodivsya 17 travnya 1922 roku na hutori Garaski Garasyuti na Shishachchini sho v Poltavskij oblasti Jogo batko Andronik Fedorovich Garasyuta buv odruzhenij z dochkoyu svyashenika Ce buv trudolyubivij gospodar mav velike gospodarstvo chimalo zemli prostorij dobrotnij budinok pid zalizom Zgodom jogo ogolosili kurkulem Dimarov chasto zgaduvav yak rozkurkulyuvali jogo sim yu Vnochi pribig golova silradi j kazhe Andronik Fedorovich shovajte kudis svoyu zhinku bo vranci prijdut vas rozkurkulyuvati Zhinku vivezut u Sibir propade tam z ditmi Batko nadiv na mene shestirichnogo ryukzak mama vzyala na ruki tririchnogo bratika i mi pishli v nich Dobralisya do sela bilya Psla de mamina priyatelka zhila Batka rozkurkulili roztyagli vse Meni shlyah u svit buv kategorichno zakritij I moya neshasna svyata mama zaradi nas dvoh ditej vidmovilasya vid osobistogo zhittya Poyihala v Mirgorod znajshla svoyih podrug z yakimi vchilasya v gimnaziyi i blagala yih shob zasvidchili v Mirgorodskomu sudi sho vona zagubila metriki ditej i sho mi diti vchitelya Dimarova yakij zaginuv Vidtodi ya j stav Dimarov a ne Garasyuta rozpovidav piznishe pismennik Ya nikudi ne mig piti navit u komsomol boyavsya sho pochnut vivchati moyu biografiyu j dokopayutsya sho ya sin kurkulya 4 U ditinstvi Anatolij perezhiv Golodomor v Ukrayini 1932 1933 rokiv vse zhittya zgaduvav yak mama pekla mlinci z cvitu akaciyi Pislya zakinchennya serednoyi shkoli v 1940 r buv mobilizovanij do armiyi Z pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni voyuvav u skladi 371 strileckogo polku 130 strileckoyi diviziyi na Pivdenno Zahidnomu fronti Poblizu Mogilova 17 lipnya 1941 roku otrimav vazhke poranennya pislya likuvannya opinivsya na okupovanij teritoriyi Stav komandirom partizanskogo zagonu mav kilka poranen i kontuzij otrimav invalidnist u molodomu vici Nagorodzhenij ordenami i medalyami U 1944 roci vin priyihav do Lucka de prozhiv shist rokiv I same tam yak ziznavsya pismennik u nomu probudilasya nacionalna svidomist U mene do togo nikoli ne sidilo v dushi sho ya ukrayinec Osvita ta pochatok literaturnoyi tvorchosti Redaguvati U povoyenni roki pracyuvav u gazeti Radyanska Volin U 1949 roci vin vidav pershu zbirku opovidan Gosti z Volini zgodom pislya zakinchennya navchannya Dimarov vidast cilu nizku zbirok opovidan Vprodovzh 1950 1951 rokiv Anatolij Dimarov navchavsya v literaturnomu instituti imeni Maksima Gorkogo u Moskvi zgodom perevivsya j zakinchuvav navchannya u 1951 1953 rokah vzhe u Lvivskomu pedagogichnomu instituti Zakinchivshi navchannya pracyuvav redaktorom u vidavnictvah Ukrayini Buv na redakcijnij roboti v gazetah Radyanska Ukrayina Radyanska Volin pracyuvav golovnim redaktorom Lvivskogo oblasnogo vidavnictva Radyanskij pismennik Pershi romani Anatoliya Dimarova z yavilisya naprikinci 1950 ih rokiv i v nastupni roki vin vidav cilu pleyadu uspishnih romaniv zokrema Jogo sim ya 1956 Idol 1961 I budut lyudi troma knigami 1964 1966 1968 ta Bil i gniv dvoma knigami 1974 1980 tosho Za drugij tom Boli i gnivu Dimarov buv nagorodzhenij Shevchenkivskoyu premiyeyu U svoyih tvorah pismennik ne boyavsya zmalovuvati chasi primusovoyi kolektivizaciyi golodomoru 1932 1933 masovi represiyi vidrizki istoriyi na yaki bulo nakladeno suvore tabu Ta redaktori j cenzura pracyuvali vpravno vikreslyuvali cili abzaci obrivali syuzhetni liniyi Nasampered idetsya pro jogo romani I budut lyudi 1964 1968 ta Bil i gniv 1974 1980 roki istorichnu epopeyu pro ukrayinskij narod jogo dolyu u XX stolitti Yak rezultat z oboh tvoriv vilucheno des tretinu romanu Anatolij Dimarov napisav kilka knizhok dlya ditej Blakitna ditina Na koni i pid konem Pro hlopchika yakij ne hotiv yisti Dlya chogo lyudini serce Druga planeta Tirlik tosho V opovidanni z kazkovoyu formoyu Dlya chogo lyudini serce jdetsya pro plem ya derev yanih cholovichkiv yaki ne mali serdec tomu ne mogli ni lyubiti ani nenaviditi ne znali sho take radist i gniv zlist abo spivchuttya Ale dolya zvela odnogo z cholovichkiv iz likarem yakij zbirav sercya pomerlih lyudej Vin i podaruvav derev yanomu cholovichku serce dobroyi lyudini Otrimavshi ce serce kolis bajduzhij do vsogo cholovichok navit zhertvuye svoyim zhittyam zaradi togo shob vryatuvati hlopchika yakij zamerzaye u lisi Cim opovidannyam pismennik pidkreslyuye sho tilki serce vidriznyaye spravzhnyu Lyudinu vid derev yanogo cholovichka daye mozhlivist nasolodzhuvatis zhittyam navit zhertvuvati nim zaradi inshoyi lyudini sho same serce ye spravzhnim bagatstvom lyudskoyi dushi Pro svoye tvorche kredo pismennik govoriv tak nbsp Ya b nikoli mabut ne stav bi pedagogom bo ne lyublyu povchati lyudej Ya pisav tvori ne dlya togo shob voni vtovkmachuvali vichni cinnosti yak lyublyat pro ce govoriti deyaki povazhni metri a shob lyudina vzyala moyu knizhku zabula pro negarazdi i yij troshki polegshalo na dushi vid togo sho vona prochitala Oce moye osnovne zavdannya 5 nbsp Knizhki prozayika perekladalisya anglijskoyu francuzkoyu ta bagatma inshimi inozemnimi movami Uprodovzh 65 rokiv Anatolij Dimarov buv chlenom spilki pismennikiv Ukrayini obiravsya chlenom Radi i chlenom Prezidiyi Nacionalnoyi spilki pismennikiv Ukrayini Jogo tvorchist bula pocinovana visokimi literaturnimi premiyami ta uryadovimi nagorodami Ostanni roki j smert Redaguvati nbsp Mogila Anatoliya Dimarova Bajkove kladovisheU 2012 roci Anatolij Dimarov vidmovivsya vid ordena Yaroslava Mudrogo IV stupenya yakim jogo nagorodiv todishnij prezident Ukrayini Viktor Yanukovich I poyasniv sho pismennik povinen perebuvati v opoziciyi do bud yakoyi vladi hoch yakoyu vona bula b I sprijmati uryadovu nagorodu yak sprobu jogo pidkupiti Vvazhav sho ne mozhe prijnyati z ruk lyudej yaki shtovhayut krayinu u prirvu 6 Navesni 2012 roku razom iz zhurnalistami j reporterami radio telestudiyi Suspilne Poltava svoyeyu druzhinoyu Yevdokiyeyu Nestorivnoyu druzyami Anatolij Dimarov pobuvav na misci batkivskogo hutora vidvidav shishackij rid Garasyut V ostanni roki zhittya strazhdav na onkologichne zahvoryuvannya 7 Pomer u klinichnij likarni Feofaniya 29 chervnya 2014 roku na 93 mu roci zhittya Pohovanij poruch iz mogilami materi ta druzhini na Bajkovomu kladovishi dilyanka 33 U Shishackomu krayeznavchomu muzeyi Shishaki Poltavska oblast vul Kornilicha 22 zberigayutsya foto iz simejnogo arhivu osobisti rechi pismennika Rodina Redaguvati Druga druzhina naukovicya Yevdokiya Nesterivna Dimarova 1924 2021 kandidat fiziko matematichnih nauk ponad 40 rokiv vikladachka Kiyivskogo politehnichnogo institutu Vihovali sina Vid pershogo shlyubu u Anatoliya Dimarova ye donka Zahoplennya RedaguvatiHobi Anatoliya Dimarova kolekcionuvati kaminnya 8 U tvorah pismennik ne raz zvertayetsya do temi kaminnya zokrema v povisti Vershini Poemi pro kamin Jogo zahoplennya mineralami pochalosya she v 1955 roci na krimskomu Kara Dazi Piznishe buli Ala Tau Altaj Zabajkallya Kavkaz Pamir Tyan Shan Ural Za slovami pismennika jogo ohopila kam yana lihomanka I vin vvazhaye cyu hvorobu nevilikovnoyu Robochij kabinet Dimarova shozhij na geologichnij muzej Tut bagato zrazkiv agativ serdolikiv i sardoniksiv usyudi na polichkah stoli v shafah Na stinah kartini v kameni yaki Dimarov tvorit vlasnoruch Pismennik mav veliku kolekciyu prikras iz riznomanitnim kaminnyam zibranim vlasnoruch u gorah Literaturna tvorchist Redaguvati nbsp Foto Anatoliya Dimarova u 1981 roci z nagodi nagorodzhennya Shevchenkivskoyu premiyeyuDimarov ye avtorom zbirok opovidan ta novel Na volinskij zemli Volinski legendi Cherez mistochok 1957 Zhinka z ditinoyu Zinske shenya 1969 tosho Pershi romani ta povisti Dimarova z yavilisya naprikinci 1950 ih rokiv zokrema vin vidav taki romani ta povisti yak Dvi Mariyi 1951 Jogo sim ya 1956 Sin kapitana 1958 Idol 1961 I budut lyudi 1964 1966 1968 Bil i gniv 1974 1980 Postrili Ulyani Kashuk 1978 Silski istoriyi 1987 Mistechkovi istoriyi 1987 Bogi na prodazh Miski istoriyi 1988 tosho Okrim dorosloyi prozi Dimarov takozh napisav kilka knizhok dlya ditej Blakitna ditina Na koni i pid konem Pro hlopchika yakij ne hotiv yisti Dlya chogo lyudini serce Druga planeta Tirlik tosho Zagalom tvorchij dorobok pismennika stanovit kilka desyatkiv tomiv Za drugij tom romanu Bil i gniv 1974 1980 Dimarov buv nagorodzhenij Shevchenkivskoyu premiyeyu Romani I budut lyudi ta Bil i gniv Redaguvati Dokladnishe I budut lyudi ta Bil i gniv I budut lyudi roman epopeya pro ukrayinciv Poltavshini v pershe desyatilittya radyanskoyi okupaciyi 1920 ih rokiv Nazva romanu pohodit z ostannogo ryadka virshu Tarasa Shevchenka I Arhimed i Gallilej a bude sin i bude mati i budut lyudi na zemli U 1964 1968 rokah roman I budut lyudi vijshov v obrubanomu des na tretinu varianti troma okremimi knigami tak samo obrubanoyu bula versiya vsih troh knig pid odniyeyu paliturkoyu sho vijshla u 1974 roci Cenzura povikreslyuvala cili rozdili romanu 9 U romani Bil i gniv opisuyetsya borotba ukrayinciv u chasi II Svitovoyi vijni u skladni chasi 1940 ih rokiv koli okupaciya krayini zminilasya vid odnogo ponevolyuvacha na inshogo Same u chasi II svitovoyi vijni vidbuvsya perehid chastini ukrayinskih zemel vid rosijsko radyanskoyi imperiyi do nacistskoyi Nimechchini U knizi prostezhuyutsya doli bagatoh personazhiv znajomih chitacham z poperednogo tvoru pismennika I budut lyudi U 1974 1980 rokah roman Bil i gniv vijshov v obrubanomu des na tretinu varianti dvoma okremimi knigami tak samo obrubanoyu bula versiya vsih dvoh knig pid odniyeyu paliturkoyu sho vijshla u 1984 roci Cenzura povikreslyuvala cili rozdili romanu 9 Lishe u 2004 roci Dimarov zumiv perevidati roman Bil i gniv u pervisnomu viglyadi u kiyivskomu vidavnictvi Ukrayina a u 2006 roci u pervisnomu varianti bulo perevidano roman I budut lyudi u kiyivskomu vidavnictvi Feniks Ce pershe povne vidannya oboh romaniv de povernuto rozdili vikresleni rosijsko radyanskimi cenzorami 10 11 9 Os citata z knigi spogadiv Dimarova Prozhiti j rozpovisti vpershe vidanoyi dvoma tomami u 1997 1998 roci tobto she do vihodu necenzurovanoyi versiyi Bil i gniv 2004 ta I budut lyudi 2006 ta piznishe perevidanoyi u 2012 roci Virishiv podati na perevidannya I budut lyudi ta Bil i gniv Vidnovivshi vse sho povikreslyuvali redaktori ta cenzori protyagom beznadijnoyi z nimi vijni Katorzhna vprodovzh dvoh rokiv robota Ponad 1000 storinok ponovleni peredrukovani nanovo vichitani i nareshti podani do vidavnictva Pidpisali do druku i na tomu zagluhlo Koli meni povidomili sho dvotomnik tak i ne bude vidanij ya vimoliv u pracivnikiv vidavnictva obidva romani uzhe nabrani ta zbroshurovani Vse odno vi rano chi pizno zdaste yih v makulaturu I zaraz yedine sho meni zalishayetsya ce vtishitisya dumkoyu sho mayu raritet dvotomnik vidanij vsogo u dvoh primirnikah 12 Neopalima kupina Chornij voron zi zbirki V tini Stalina Redaguvati Dokladnishe Chornij voron roman Dimarova V osnovi romanu Chornij voron lyagla pravdiva istoriya z zhittya ukrayincya Grigoriya Nudgi kolishnogo kolimskogo v yaznya z yakim Anatolij Dimarov zapriyatelyuvav she u Lvovi Anatolij Dimarov zgaduvav sho pisav roman lishe misyac i z nevimovnim vidchuttyam vilnogo ne skutogo kajdanami strahu polotu Sam roman bulo napisano she u 1960 ih ale cherez rizni obstavini drukom vin z yavivsya lishe naprikinci 1980 ih Koli Dimarov zakinchiv napisannya romanu Chornij voron u 1960 ih vin buv perekonanij sho roman u yakij vin v obrazi molodshogo lejtenanta Kalinki viviv muzhnogo Grigoriya Nudgu obov yazkovo nadrukuyut i v Kiyevi i v Moskvi v rosijskomu perekladi v zhurnali Novyj mir Druk romanu Chornij voron vzhe bulo shvaleno j nabrano dlya druku v zhurnali Vitchizna avtor navit vichitav granki a pozitivni vidguki na rukopis romanu napisali M Ignatenko ta P Zagrebelnij Odnak cherez cenzuru roman tak i ne nadrukuvali v Vitchizni vse sho vdalosya nadrukuvati ce nevelichkij urivok u 1962 roci u Literaturnij Ukrayini yakij bulo nadrukovano zavdyaki lobiyuvannyu Pavla Zagrebelnogo Bilshe dvadcyati rokiv cej roman prolezhav v pismennickomu stoli i lishe cherez bilsh yak dvadcyatirichne perebuvannya u shuhlyadi u 1989 roku v Melburni roman Neopalima kupina vzhe pid nazvoyu Chornij voron bulo nadrukovano anglijskoyu movoyu u perekladi Yuriya Tkacha u zbirci In Stalin s Shadow Melbourne 1989 J lishe cherez rik pislya vidannya anglijskoyu nareshti roman z yavilasya j ukrayinskoyu u 1990 roci koli variant avstralijskoyi zbirki nadrukuvalo kiyivske vidavnictvo Dnipro u svoyij vlasnij zbirci V tini Stalina vidanij v seriyi Romani i povisti 13 2 Bibliografiya RedaguvatiOkremi vidannya Redaguvati Romani Na koni i pid konem 1957 1968 Cherez mistochok Z dityachih vrazhen Kn 1 Lviv Knizhno zhurnalne vidavnictvo 1957 51 stor Blakitna ditina Kn 2 Kiyiv Veselka 1968 180 stor Na koni i pid konem Kn 1 2 Anatolij Dimarov Na koni i pid konem Dok Kiyiv Molod 1973 214 stor S Jogo sim ya 1956 Jogo sim ya Kiyiv Radyanskij pismennik 1956 288 stor Jogo sim ya Kiyiv Radyanskij pismennik 1959 300 stor Jogo sim ya Anatolij Dimarov Jogo sim ya Idol Kiyiv Radyanskij pismennik 1966 516 stor S Idol 1961 Idol Kiyiv Radyanskij pismennik 1961 356 stor Idol Kiyiv Radyanskij pismennik 1962 328 stor Idol Anatolij Dimarov Jogo sim ya Idol Kiyiv Radyanskij pismennik 1966 516 stor S I budut lyudi 1964 1968 I budut lyudi Roman u 3 kn Kn 1 Kiyiv Radyanskij pismennik 1964 313 stor I budut lyudi Roman u 3 kn Kn 2 Kiyiv Radyanskij pismennik 1966 278 stor I budut lyudi Roman u 3 kn Kn 3 Kiyiv Radyanskij pismennik 1968 176 stor I budut lyudi Roman u 3 kn Kn 1 3 Kiyiv Dnipro 1977 648 stor I budut lyudi Roman u 3 kn Kn 1 3 Kiyiv Feniks 2006 760 s prim bez rosijsko radyanskoyi cenzuri peredruk I budut lyudi Roman u 3 kn Kn 1 3 Harkiv Folio 2021 976 s ISBN 9789660395930 prim bez rosijsko radyanskoyi cenzuri Bil i gniv 1974 1980 Bil i gniv Roman u 2 kn kn 1 Kiyiv Radyanskij pismennik 1974 467 stor Bil i gniv Roman u 2 kn Kn 2 Kiyiv Radyanskij pismennik 1980 392 stor peredruk Bil i gniv Roman u 2 kn Kn 2 Pochatok Kiyiv Dnipro 1980 191 stor seriya Romani j povisti 1980 rik Vipusk 1 peredruk Bil i gniv Roman u 2 kn Kn 2 Zakinchennya Kiyiv Dnipro 1980 184 stor seriya Romani j povisti 1980 rik Vipusk 2 Bil i gniv Roman u 2 kn Kn 1 2 Kiyiv Dnipro 1984 871 stor Bil i gniv Roman u 2 kn Kn 1 2 Kiyiv Ukrayina 2004 928 stor prim bez rosijsko radyanskoyi cenzuri peredruk Bil i gniv Roman u 2 kn Kn 1 Harkiv Folio 2021 800 s ISBN 9789660397422 prim bez rosijsko radyanskoyi cenzuri peredruk Bil i gniv Roman u 2 kn Kn 2 Harkiv Folio 2021 669 s ISBN 9789660397439 prim bez rosijsko radyanskoyi cenzuri Neopalima kupina Chornij voron 1989 Chornij voron roman V tini Stalina Kiyiv Dnipro 1990 174 stor S 49 119 14 Avtobiografichni nehudozhni knigi Prozhiti i rozpovistiProzhiti i rozpovisti Povist pro simdesyat lit u 2 knigah kn 1 Kiyiv Dnipro 1997 319 stor ISBN Prozhiti j rozpovisti Povist pro simdesyat lit u 2 knigah kn 2 Kiyiv Dnipro 1998 295 stor ISBN Prozhiti j rozpovisti u 2 knigah kn 1 2 Kiyiv Dnipro 2012 831 stor ISBN 9789665782346 Prozhiti j rozpovisti u 2 knigah kn 1 2 Kiyiv Ukrayinskij prioritet 2017 672 stor ISBN 978 617 7398 39 3Reshta knig Gosti z Volini Lviv 1949 48 s Na volinskij zemli Lviv 1951 160 s Sin kapitana K 1958 224 s Zhinka z ditinoyu K 1959 300 s Povernit meni narechenogo Lviv 1961 43 s Zinske shenya Silski istoriyi K 1969 270 s Na poruki Povisti K Dnipro 1972 440 s Na koni j pid konem Povisti K Molod 1973 214 s Postrili Ulyani Kashuk K 1976 208 s Postrili Ulyani Kashuk Silski istoriyi K Radyanskij pismennik 1978 534 s Druga planeta K 1980 296 s Na koni j pid konem K 1981 320 s Vibrani tvori Kn 1 2 1982 Tri narecheni dlya tata Mistechkovi istoriyi K Dnipro 1982 184 s Mistechkovi istoriyi K 1983 558 s Vershini K Radyanskij pismennik 1986 190 s Mistechkovi istoriyi K 1987 557 s Silski istoriyi K Dnipro 1987 537 s Ukrayinska vendeta Povisti K Dnipro 1995 248 s Bogi na prodazh Miski istoriyi K Radyanskij pismennik 1988 512 s Samosud Povisti opovidannya etyudi K Ukrayinskij pismennik 1999 221 s Zbliski Opovidannya ta povisti K Yaroslaviv Val 2002 512 s Druga planeta K Shkola 2006 304 s Yevrejski povisti K Feniks 2007 174 s Cherez mistochok K Shek 2007 96 s Bozha kara povisti opovidannya etyudi K Ukrayinskij pismennik 2009 427 s Na koni j pid konem povist H Folio 2009 319 s Sin kapitana Povist Kiyiv 2009 10 S 21 106 Dlya chogo lyudini serce Kiyiv Ukrayinskij prioritet 2012 16 stor ISBN 978 966 2669 25 1 Dusha zhinocha Kiyiv Ukrayinskij prioritet 2013 360 stor ISBN 978 966 2669 34 3 Zibrannya tvoriv Redaguvati Anatolij Dimarov Vibrani tvori u 2 tomah Kiyiv Dnipro 1982 536 stor T 1 616 stor T 2 Tom 1 Jogo sim ya Idol Tom 2 Sin kapitana Dok Na koni j pid konemYak redaktor Redaguvati Lyubov Zabashta Dramatichni tvori Redaktor Anatolij Dimarov Kiyiv Radyanskij pismennik 1963 313 stor Grigir Tyutyunnik Vibrani tvori Redaktor Anatolij Dimarov peredmova Boris Olijnik Kiyiv Radyanskij pismennik 1981 605 stor Ostap Vishnya Tvori u 4 tomah Vidpovidalnij redaktor Anatolij Dimarov Kiyiv Dnipro 1988 460 stor Volodimir Yavorivskij Tvori u 2 tomah Kiyiv Feniks Peredmova Leonid Talalaj pislyamova Vasil Shklyar Anatolij Dimarov Mihajlo Slaboshpickij 2007 stor T 1 stor T 2 ISBN 9789666514786 ISBN 9666514788 ISBN 9789666514793 ISBN 9666514796 ISBN 9789666514809 ISBN 966651480X Tom 1 Vichni Kortelisi Oglyansya z oseni A teper idi Tom 2 A yabluka padayut Noveli P yat imen Avtoportret z uyaviPerekladi tvoriv inshih pismennikiv na ukrayinsku Redaguvati Grigorij Glazov Eduard Rostovcev Privatne doruchennya Per z ros Anatolij Dimarov Hudozhnik O Aleksandrov Kiyiv Radyanskij pismennik 1959 271 stor Perekladi vlasnih tvoriv inshimi movami Redaguvati Na anglijskuAnatoly Dimarov Across the bridge Melbourne Molod Translated from the Ukrainian by Yuri Tkach 1977 198 p ISBN 9780959635607 Anatoly Dimarov In Stalin s Shadow Arhivovano 10 serpnya 2019 u Wayback Machine Melbourne Bayda Books Translated from the Ukrainian by Yuri Tkach 1989 199 p ISBN 9780908480227 Anatoly Dimarov et al Heart in flames Arhivovano 28 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Kyiv Dnipro Publishers Translated from the Ukrainian by Oles Kovalenko adn Vasyl Baryshev 1990 228 p ISBN 9785308007678 Anatoliy Dimarov Broken wings selected prose fiction Translated into English from Ukrainian by Roma Franko edited by Sonia Morris Saskatoon Language Lanterns Publications 2001 316 p ISBN 9780968389966 15 Anatoliy Dimarov Yevhen Hutsalo Olena Zvychayna A Hunger Most Cruel The Human Face of the 1932 1933 Terror Famine in Soviet Ukraine Translated into English from Ukrainian by Roma Franko edited by Sonia Morris Saskatoon Language Lanterns Publications 2002 288 p ISBN 9780968389973Nagorodi Redaguvati1982 rik Laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayini imeni T G Shevchenka za drugij tom roman u dvoh tomah Bil i gniv tom 1 1974 tom 2 1980 Opislya Dimarov buv rozcharovanij sho Shevchenkivskij komitet nadav nagorodu same za drugij tom romanu Bil i gniv sho vijshov u 1980 mu roci tim samim zamovchavshi isnuvannya pershogo tomu yakij vijshov she u 1974 roci 9 16 13 zhovtnya 2006 roku Orden knyazya Yaroslava Mudrogo V st za vagomij osobistij vnesok u rozvitok ukrayinskoyi literaturi bagatorichnu plidnu tvorchu pracyu ta aktivnu gromadsku diyalnist 17 17 travnya 2012 roku Prezident Ukrayini Viktor Yanukovich pidpisav Ukaz pro nagorodzhennya Anatoliya Dimarova ordenom knyazya Yaroslava Mudrogo IV stupenya za znachnij osobistij vnesok u rozvitok nacionalnoyi literaturi vagomi tvorchi zdobutki bagatorichnu plidnu diyalnist 18 Anatolij Dimarov vidmovivsya prijnyati nagorodu U svoyij zayavi 90 richnij pismennik zaznachiv sho vidmovlyayetsya vid nagorodi oskilki Pismennik povinen buti v opoziciyi do bud yakoyi vladi yakoyu b vona ne bula I sprijmati uryadovu nagorodu yak sprobu jogo pidkupiti Tim bilshe ne mozhu prijnyati cyu nagorodu z ruk lyudej yaki shtovhayut moyu Ukrayinu u prirvu 19 20 Vidznaka Zolotij pismennik Ukrayini 2012 21 5 grudnya 2012 roku Svyatijshij Patriarh Filaret nagorodiv Anatoliya Dimarova Ordenom Hrista Spasitelya Vshanuvannya pam yati RedaguvatiUkrayinskij institut nacionalnoyi pam yati v ramkah vidznachennya 83 h rokovin Golodomoru v Ukrayini u listopadi 2016 roku vnis jogo im ya do proyektu Nezlamni yak vidznachennya na derzhavnomu rivni 15 vidatnih lyudej sho projshli cherez strashni 1932 1933 roki ta zmogli realizuvati sebe 22 22 chervnya 2023 roku u misti Irpin vulicyu Sim yi Sosninih perejmenuvali na vulicyu Anatoliya Dimarova 23 Primitki Redaguvati National Library of Israel Names and Subjects Authority File d Track Q106509962 a b Vin zalishiv nam pravdu pro XX stolittya Novitnya ukrayinska istoriya ochima Anatoliya Dimarova day kyiv ua uk 14 serpnya 2014 Zhurnal perec 1981 08 www perets org ua ukr Arhiv originalu za 12 kvitnya 2021 Procitovano 12 kvitnya 2021 Dimarov A Prozhiti j rozpovisti Berezil 1998 3 4 S 71 Anatolij Dimarov Ya vse zhittya zbirayu lyudski doli nedostupne posilannya Pismennik Anatolij Dimarov vidmovivsya vid nagorodi Yanukovicha nedostupne posilannya z lipnya 2019 Anatolij Dimarov sim rokiv hvoriv na rak Anatolij Dimarov Ya vse zhittya zbirayu lyudski doli vox com ua 2011 01 22 a b v g Vesna patriarha zn ua ukr 27 kvitnya 2007 Anatolij Dimarov Nashi hlopci vzhe navchilisya pisati Dvi rozmovi z Anatoliyem Dimarovim Knizhkovij oglyad 5 2004 Yevdokiya Dimarova Mij cholovik buv ochevidcem viselennya volinyan z yihnoyi ridnoyi zemli zn ua ukr 9 lyutogo 2018 Anatolij Dimarov Prozhiti j rozpovisti u 2 knigah kn 1 2 Kiyiv Dnipro 2012 831 stor ISBN 9789665782346 Yuliya Bondarenko Dimarove pravo na pravdu Slovo prosviti 13 19 serp 2015 32 S 8 9 vpershe roman vijshov e 1989 roci v anglomovnomu perekladi za rik do originalnogo ukrayinomovnogo vidannya u avstralijskomu vidavnictvi Bayda Books Marta Tarnavska Legka ukrayinska lektura dlya anglomovnogo chitacha Vsesvit 2007 3 4 S 152 153 Dimarov Anatolij Andrijovich knpu gov ua 1981 Ukaz Prezidenta Ukrayini 871 2006 vid 13 zhovtnya 2006 roku Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini Arhiv originalu za 2 bereznya 2022 Procitovano 17 travnya 2012 Ukaz Prezidenta Ukrayini 321 2012 vid 17 travnya 2012 roku Pro nagorodzhennya A Dimarova ordenom knyazya Yaroslava Mudrogo Arhiv originalu za 26 sichnya 2014 Procitovano 17 travnya 2012 Pismennik vidmovivsya vid ordena Yaroslava Mudrogo cherez Yanukovicha Ukrayinska pravda 22 travnya 2012 Arhiv originalu za 25 travnya 2012 Procitovano 22 travnya 2012 Ukrainskij pisatel Anatolij Dimarov otkazalsya ot ordena Yaroslava Mudrogo IV podrobnosti ua 22 maya 2012 Arhivovano 25 travnya 2012 u Wayback Machine ros Zoloti pismenniki Ukrayini Nagorodzheni Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 25 listopada 2012 U 32 krayinah zapalyat svichki pam yati pro zhertv Golodomoru v Ukrayini Arhiv originalu za 27 listopada 2016 Procitovano 26 listopada 2016 Rishennya pro perejmenuvannya vulic v Irpeni nabulo chinnosti ITV ru RU 5 lipnya 2023 Procitovano 6 lipnya 2023 Dzherela RedaguvatiInterv yu z Anatoliyem Dimarovim Moye prizvishe ne Dimarov a Garasyuta Den 2008 31 zhovt S 18 Tilki rvuchi serce i stikayuchi krov yu mozhna pisati genialni rechi Berezil 2008 5 6 S 9 29 Ya cile zhittya zhiv yak voyaki OUN UPA pid psevdo Literaturna Ukrayina 2010 9 grud S 1 5 Ne lyublyu nudnih tvoriv Literaturna Ukrayina 2010 19 serp S 1 5 Stil pismennika ce shodenna katorzhna pracya Literaturna Ukrayina 2011 4 serp S 4 5 Anatolij Dimarov ta jogo knigi Statti interv yu vidguki K Tvim inter 2012 Ya vse zhittya zbirayu lyudski doli Ukrayinska literaturna gazeta 2010 23 cherv 15 21 Na Volini ya stav ukrayincem Na zhal ya ne buv banderivcem Ya sercem priris do Krimu Arhivovano 2 bereznya 2014 u Wayback Machine Ya vse zhittya prozhiv pid psevdo yak ounivski voyaki Arhivovano 21 travnya 2012 u Wayback Machine Zi stalinista ya stav perekonanim nacionalistom Arhivovano 27 travnya 2012 u Wayback Machine Hto najbilshij duren u cij krayini Voni horom Kuchma 13 spogadiv Anatoliya Dimarova Yaksho i pravda nas ne vryatuye to na sho nam todi spodivatisya Ukrayinska literaturna gazeta 10 68 18 travnya 2012 Shkoduyu sho v takij strashnij chas zhiv koli ne mozhna bulo pisati pravdu Ukrayinska pravda Zhittya 07 07 2014 Arhivovano 9 lipnya 2014 u Wayback Machine Ostannye videointerv yu zhovten 2013 Arhivovano 26 veresnya 2014 u Wayback Machine Jogo golos chuti dosi Rozmovi z Anatoliyem Dimarovim Arhivovano 12 lyutogo 2015 u Wayback Machine uporyadniki Ye Dimarova S Kozak Literaturna Ukrayina 2014 Aksom A Syuzheti vidobuti z kamenyu Z arhivnih materialiv Anatoliya Dimarova CDAMLM Ukrayini Literaturna Ukrayina 2012 3 trav S 1 4 Baranov V Do 90 richchya Anatoliya Dimarova Baranov V Na visokogir yi viku Literaturna Ukrayina 2012 17 trav S 1 3 Kiyiv 2012 5 S 2 6 Baranov V Yakbi rozpovisti pro vse prozhite Kiyiv 2007 5 S 3 8 Bondarenko Yu Zhanrova svoyeridnist povistej istorij Anatoliya Dimarova Slovo i chas 2002 5 6 S 3 7 Nayenko M Diamantami visvichuyut slova Slovo i chas 2012 5 S 84 89 Slaboshpickij M Pro Anatoliya Dimarova yakij shozhij na svoyi knigi Kiyiv 2002 4 5 S 127 129 Chernov A Ya pisav pro zhittya Poltavskij visnik 2012 18 trav S 23 Shton G Anatolij Dimarov Literaturnij portret K Dnipro 1987 150 s Shton G Anatolij Dimarov Istoriya ukrayinskoyi literaturi HH st Kn 2 K Libid 1998 Shton G Velikij opovidach Divoslovo 2002 5 S 58 60 Dimarov Anatolij Andrijovich Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Posilannya RedaguvatiAnatolij Dimarov na sajti knigo databazi Goodreads angl Anatolij Dimarov Arhivovano 5 travnya 2015 u Wayback Machine na sajti e biblioteki Chitanka Anatolij Dimarov Arhivovano 25 zhovtnya 2020 u Wayback Machine na sajti e biblioteki Chtyvo Tvori Anatoliya Dimarova v onlajn biblioteci TOU Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Anatolij Dimarov amp oldid 40229273