Дівер

Ді́вер (прасл. *děverь) — термін свояцтва, брат чоловіка.

Крім того, у деяких районах України щодо брата чоловіка вживають термін «швагер», «шваґро́», але ним також можуть називати і шурина, і чоловіка сестри (зятя). Подібна омонімія існує і в західнослов'янських мовах, де загальнослов'янське «дівер» належить до застарілої лексики: пол. szwagier, чеськ. švagr, словац. švagor.

Дружину дівера називають діверкою або ятрівкою.

Етимологія

Схожі позначення брата чоловіка існують чи існували у всіх слов'янських мовах: дав.-рус. дѣверь, біл. дзевер, рос. деверь, ст.-пол. dziewierz, ст.-чеськ. deveř, заст. словац. dever, болг. і мак. девер, серб. дjевер, заст. словен. dever. Співзвучні зі слов'янськими і позначення дівера в балтійських мовах: лит. dieveris, латис. diẽveris.

Лексема зі значенням «брат чоловіка» існувала, як вважається, вже в праіндоєвропейців: похідними від реконструйованого пра-і.є. *daiu̯ēr є слов'янські і балтійські терміни для позначення цього родича, а також давн.в-нім. zeihhur, давн-англ. tacor, санскр. देवृ, девр, дав.-гр. δαήρ (< *δαιϝήρ), лат. lēvir, вірм. տագր, таґр, տեգր, теґр.

Див. також

• Левірат
• Свояцтво
• Швагер
• Зовиця

Примітки

1. Дівер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Швагер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Діверка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
4. Ятрівка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
5. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
6. . Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017. 

Посилання

• Терміни генеалогії [ 27 липня 2011 у Wayback Machine.].
• Ступені спорідненості і ступеня властивості^{[недоступне посилання з квітня 2019]}