www.wikidata.uk-ua.nina.az

Довженко Григорій Овксентійович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Довженко Григо рій Овксе нтійович Довж

Довженко Григорій Овксентійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Довженко.

Григо́рій Овксе́нтійович Довже́нко (10 [22] квітня 1899(18990422), Полтавка Миколаївської області — 21 квітня 1980, Київ) — український художник-монументаліст, бойчукіст і живописець. Заслужений художник УРСР (з 1979 року), член Спілки художників України. Батько заслуженого архітектора України Тараса Довженка та художниці Лесі Довженко.

Григорій Довженко
Народження 10 (22) квітня 1899(1899-04-22)
c. Полтавка, Миколаївська губернія
Смерть 21 квітня 1980(1980-04-21) (80 років)
  м. Київ
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Країна  СРСР
Навчання Одеський художній інститут
Діяльність художник
Напрямок монументалізм
Член Національна спілка художників України
Діти Довженко Тарас Григорович
Премії
Заслужений художник України

Життєпис ред.

Григорій Довженко народився 10 (22) квітня 1899(18990422) року в селі Полтавці (нині – місто Баштанка Миколаївської області) у багатодітній сім'ї з сімнадцяти дітей, одинадцять з яких вижило.

У 1907 році почав навчання у церковноприходській школі, а з другого класу був прийнятий до Полтавського двокласного земського училища. У 1913 році на відмінно закінчив курс навчання та прагнув вчитись далі. Але в той момент його сім'я, що знаходилася в скрутному положенні, приймає рішення переїжджати до Сибіру у село Гвоздіївка Акмолінської області, щоб отримати та обробляти земельний наділ.

Понад два роки Григорій з батьками Овксентієм та Ганною, іншими братами та сестрами працював на цілині, не покидаючи мрію про навчання. У 1916 році батьки погодились з проханням сина та відпустили його до Омська, шукати можливість вчитись.

Аби заробити на життя Григорій працював вантажником лісу на пристані річки Іртиш, по ночах багато читав, готуєвся здавати екстерном іспити за курс гімназії. По зимі, коли на пристані робота скінчилась, хлопець влаштовується сторожем в Акмолінське ветеринарне управління і одночасно починає вчитись на вечірніх курсах красних мистецтв Сибірського степового краю.

У 1916–1917 роках першими його вчителями стають художники Ю. Куртуков та В. Волков, які вперше знайомлять Григорія з технікою олійного живопису в дусі реалістичної школи «передвижників».

Восени 1921 року родина Довженків повернулася в Україну, в село Баштанка. Наступного року Григорій вступає до Художнього інституту в Одесі, де навчається в майстерні професора Д. Крайнєва. На ІІІ курсі переходить на факультет монументально-прикладного мистецтва у майстерню професора Г. Комара – досвідченого майстра-монументаліста, що орієнтувався на мистецтво італійського Ренесансу. Неодноразово відвідуючи Київ, Довженко знайомиться з творчою практикою монументальної майстерні професора Бойчука, нав'язує дружні стосунки з студентами-монументалістами Київському художньому інституті. Поділяючи теоретичні настанови бойчукістів щодо «розвитку монументального та різних форм виробничого декоративно-прикладного мистецтва», він опиняється у колі однодумців і 1925 року вступає до Асоціації революційного мистецтва України.

Здобувши перемогу в конкурсі ескізів, молодий художник, разом із професором Г. Комарем, взяв участь у розписах Східної торгової палати в Одесі у 1927 році. Орнаментально-декоративні композиції та вісім сюжетних панно було виконано у техніці яєчної темпери по сухому тиньку. Графічна чіткість постатей вирізнялись барвистою колористикою українського народного мистецтва, вдало поєднаної з ритмікою східної мініатюри.

Влітку 1928 року, разом із групою студентів-випускників Одеського художнього інституту, Григорій Довженко був запрошений до виконання монументальних розписів Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані. Знайомство з Бойчуком та групою його учнів — Миколою Рокицьким, Антоніною Івановою, Марією Юнак, Кирилом Гвоздиком, Мануїлом Шехтманом і Онуфрієм Бізюковим мало значний вплив на молодого художника. Як він згадував пізніше, селяни, вперше зайшовши до нового санаторію, захоплювались: «Гарно, мов у церкві!».

Після закінчення інституту у 1928 році Довженко працює художником на Першій Державній кінофабриці в Одесі, де знайомиться з видатними майстрами українського кіно — Олександром Довженком та Іваном Кавалерідзе. У 1930 році художника запросили на викладацьку роботу до Києва – провадити заняття з малюнку та живопису на архітектурному факультеті Київського художнього інституту. Однак політичні обставини та напружена педагогічно-творча атмосфера у навчальному закладі негативно вплинули на художника – 1936 року його звільнено з посади.

Евакуйований до Таджикистану в перші дні війни, 1945 року художник повертається до Києва й починає працювати у новоствореному Інституті монументального живопису і скульптури при Академії архітектури УРСР, де «розробляє питання синтезу мистецтв». Він стає автором винаходу різьблення по сирому тиньку з розписами на основі поліхлорвінілових синтетичних смол, водночас виступає за відновлення техніки темперного фрескового розпису та мозаїки. Тому кінець 1940-х — 1950-ті роки стають роками повної віддачі художника монументальному мистецтву.

Під впливом давніх друзів, зокрема Сергія Колоса, Івана Врони, Охріма Кравченка, Онуфрія Бізюкова, з якими Довженко відновив дружньо-творчі зв'язки наприкінці 1960-х – у 1970-х роках, митець звертається до тем національного минулого. Так постають мозаїчні та фрескові образи часів Київської Русі та Хмельниччини. Серед творів цих років вирізняється мозаїчна композиція «Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь» на фасаді кінотеатру «Ровесник» у Києві (1971), в якій художнику вдалося показати оптично-колористичні можливості смальти – улюбленого матеріалу давньоукраїнських майстрів. А в майстерні художника, пообіч станкових творів (портретів людей мистецтва, пейзажів та натюрмортів), на робочому столі – «мальовані для себе» мініатюрні фрески та ескізи-замальовки, що дивовижно нагадують живописну манеру друзів-бойчукістів 1920-х років.

Григорія Оксентійовича не стало 21 квітня 1980 року. Його творчу спадщину глядачі мали можливість оцінити на посмертній персональній виставці 1983 року, організованій родичами та друзями мистця. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Могила Григорія Довженка

Твори ред.

Розписи ред.

Монументально-декоративне оформлення ред.

Картини ред.

  • «Пісня про волю» (1928);
  • «Т. Г. Шевченко в казематі» (1936);
  • Оселя в Седневі (1939–1941);
  • Півонії (1957);
  • Портер В. Сосюри (1970–1979);
  • Портер композитора М. Леонтовича (1970–1979).

Оформлення кінокартин ред.

  • «Охоронець музею» (тут же грав тут червоноармійця),
  • «Перекоп»,
  • «Право батьків» (1930).

Джерела ред.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dovzhenko Grigo rij Ovkse ntijovich Dovzhe nko 10 22 kvitnya 1899 18990422 Poltavka Mikolayivskoyi oblasti 21 kvitnya 1980 Kiyiv ukrayinskij hudozhnik monumentalist bojchukist i zhivopisec Zasluzhenij hudozhnik URSR z 1979 roku chlen Spilki hudozhnikiv Ukrayini Batko zasluzhenogo arhitektora Ukrayini Tarasa Dovzhenka ta hudozhnici Lesi Dovzhenko Grigorij DovzhenkoNarodzhennya 10 22 kvitnya 1899 1899 04 22 c Poltavka Mikolayivska guberniyaSmert 21 kvitnya 1980 1980 04 21 80 rokiv m KiyivPohovannya Bajkove kladovisheNacionalnist ukrayinecKrayina SRSRNavchannya Odeskij hudozhnij institutDiyalnist hudozhnikNapryamok monumentalizmChlen Nacionalna spilka hudozhnikiv UkrayiniDiti Dovzhenko Taras GrigorovichPremiyi Zasluzhenij hudozhnik Ukrayini Zmist 1 Zhittyepis 2 Tvori 2 1 Rozpisi 2 2 Monumentalno dekorativne oformlennya 2 3 Kartini 2 4 Oformlennya kinokartin 3 Dzherela 4 PosilannyaZhittyepis red Grigorij Dovzhenko narodivsya 10 22 kvitnya 1899 18990422 roku v seli Poltavci nini misto Bashtanka Mikolayivskoyi oblasti u bagatoditnij sim yi z simnadcyati ditej odinadcyat z yakih vizhilo U 1907 roci pochav navchannya u cerkovnoprihodskij shkoli a z drugogo klasu buv prijnyatij do Poltavskogo dvoklasnogo zemskogo uchilisha U 1913 roci na vidminno zakinchiv kurs navchannya ta pragnuv vchitis dali Ale v toj moment jogo sim ya sho znahodilasya v skrutnomu polozhenni prijmaye rishennya pereyizhdzhati do Sibiru u selo Gvozdiyivka Akmolinskoyi oblasti shob otrimati ta obroblyati zemelnij nadil Ponad dva roki Grigorij z batkami Ovksentiyem ta Gannoyu inshimi bratami ta sestrami pracyuvav na cilini ne pokidayuchi mriyu pro navchannya U 1916 roci batki pogodilis z prohannyam sina ta vidpustili jogo do Omska shukati mozhlivist vchitis Abi zarobiti na zhittya Grigorij pracyuvav vantazhnikom lisu na pristani richki Irtish po nochah bagato chitav gotuyevsya zdavati eksternom ispiti za kurs gimnaziyi Po zimi koli na pristani robota skinchilas hlopec vlashtovuyetsya storozhem v Akmolinske veterinarne upravlinnya i odnochasno pochinaye vchitis na vechirnih kursah krasnih mistectv Sibirskogo stepovogo krayu U 1916 1917 rokah pershimi jogo vchitelyami stayut hudozhniki Yu Kurtukov ta V Volkov yaki vpershe znajomlyat Grigoriya z tehnikoyu olijnogo zhivopisu v dusi realistichnoyi shkoli peredvizhnikiv Voseni 1921 roku rodina Dovzhenkiv povernulasya v Ukrayinu v selo Bashtanka Nastupnogo roku Grigorij vstupaye do Hudozhnogo institutu v Odesi de navchayetsya v majsterni profesora D Krajnyeva Na III kursi perehodit na fakultet monumentalno prikladnogo mistectva u majsternyu profesora G Komara dosvidchenogo majstra monumentalista sho oriyentuvavsya na mistectvo italijskogo Renesansu Neodnorazovo vidviduyuchi Kiyiv Dovzhenko znajomitsya z tvorchoyu praktikoyu monumentalnoyi majsterni profesora Bojchuka nav yazuye druzhni stosunki z studentami monumentalistami Kiyivskomu hudozhnomu instituti Podilyayuchi teoretichni nastanovi bojchukistiv shodo rozvitku monumentalnogo ta riznih form virobnichogo dekorativno prikladnogo mistectva vin opinyayetsya u koli odnodumciv i 1925 roku vstupaye do Asociaciyi revolyucijnogo mistectva Ukrayini Zdobuvshi peremogu v konkursi eskiziv molodij hudozhnik razom iz profesorom G Komarem vzyav uchast u rozpisah Shidnoyi torgovoyi palati v Odesi u 1927 roci Ornamentalno dekorativni kompoziciyi ta visim syuzhetnih panno bulo vikonano u tehnici yayechnoyi temperi po suhomu tinku Grafichna chitkist postatej viriznyalis barvistoyu koloristikoyu ukrayinskogo narodnogo mistectva vdalo poyednanoyi z ritmikoyu shidnoyi miniatyuri Vlitku 1928 roku razom iz grupoyu studentiv vipusknikiv Odeskogo hudozhnogo institutu Grigorij Dovzhenko buv zaproshenij do vikonannya monumentalnih rozpisiv Selyanskogo sanatoriyu na Hadzhibeyivskomu limani Znajomstvo z Bojchukom ta grupoyu jogo uchniv Mikoloyu Rokickim Antoninoyu Ivanovoyu Mariyeyu Yunak Kirilom Gvozdikom Manuyilom Shehtmanom i Onufriyem Bizyukovim malo znachnij vpliv na molodogo hudozhnika Yak vin zgaduvav piznishe selyani vpershe zajshovshi do novogo sanatoriyu zahoplyuvalis Garno mov u cerkvi Pislya zakinchennya institutu u 1928 roci Dovzhenko pracyuye hudozhnikom na Pershij Derzhavnij kinofabrici v Odesi de znajomitsya z vidatnimi majstrami ukrayinskogo kino Oleksandrom Dovzhenkom ta Ivanom Kavaleridze U 1930 roci hudozhnika zaprosili na vikladacku robotu do Kiyeva provaditi zanyattya z malyunku ta zhivopisu na arhitekturnomu fakulteti Kiyivskogo hudozhnogo institutu Odnak politichni obstavini ta napruzhena pedagogichno tvorcha atmosfera u navchalnomu zakladi negativno vplinuli na hudozhnika 1936 roku jogo zvilneno z posadi Evakujovanij do Tadzhikistanu v pershi dni vijni 1945 roku hudozhnik povertayetsya do Kiyeva j pochinaye pracyuvati u novostvorenomu Instituti monumentalnogo zhivopisu i skulpturi pri Akademiyi arhitekturi URSR de rozroblyaye pitannya sintezu mistectv Vin staye avtorom vinahodu rizblennya po siromu tinku z rozpisami na osnovi polihlorvinilovih sintetichnih smol vodnochas vistupaye za vidnovlennya tehniki tempernogo freskovogo rozpisu ta mozayiki Tomu kinec 1940 h 1950 ti roki stayut rokami povnoyi viddachi hudozhnika monumentalnomu mistectvu Pid vplivom davnih druziv zokrema Sergiya Kolosa Ivana Vroni Ohrima Kravchenka Onufriya Bizyukova z yakimi Dovzhenko vidnoviv druzhno tvorchi zv yazki naprikinci 1960 h u 1970 h rokah mitec zvertayetsya do tem nacionalnogo minulogo Tak postayut mozayichni ta freskovi obrazi chasiv Kiyivskoyi Rusi ta Hmelnichchini Sered tvoriv cih rokiv viriznyayetsya mozayichna kompoziciya Kij Shek Horiv i sestra yih Libid na fasadi kinoteatru Rovesnik u Kiyevi 1971 v yakij hudozhniku vdalosya pokazati optichno koloristichni mozhlivosti smalti ulyublenogo materialu davnoukrayinskih majstriv A v majsterni hudozhnika poobich stankovih tvoriv portretiv lyudej mistectva pejzazhiv ta natyurmortiv na robochomu stoli malovani dlya sebe miniatyurni freski ta eskizi zamalovki sho divovizhno nagaduyut zhivopisnu maneru druziv bojchukistiv 1920 h rokiv Grigoriya Oksentijovicha ne stalo 21 kvitnya 1980 roku Jogo tvorchu spadshinu glyadachi mali mozhlivist ociniti na posmertnij personalnij vistavci 1983 roku organizovanij rodichami ta druzyami mistcya Pohovanij v Kiyevi na Bajkovomu kladovishi dilyanka 33 nbsp Mogila Grigoriya DovzhenkaTvori red Rozpisi red Druzhba narodiv Torgova palata v Odesi tempera 1927 Plafoni u Selyanskomu sanatoriyi imeni VUCVK v Odesi 1928 Industrializaciya Budinok presi imeni M Kocyubinskogo Odesa 1929 1930 Monumentalno dekorativne oformlennya red Selishe Budivelnik Dnipro 1948 1949 Ekster yer palacu kulturi Nova Gorlivka nini shidnij rajon Gorlivki 1950 Litnij teatr Nova kahovka 1951 1952 Palac kulturi Nova kahovka 1953 Palac kulturi imeni I Franka Doneck 1955 1956 Budinok kulturi selo Drabivci Cherkaskoyi oblasti 1955 1956 Palac kulturi Harchovik nini Slavutich Kiyiv 1957 Muzichno dramatichnij teatr Rivne 1959 1960 Molodizhna biblioteka Kiyiv 1968 Budinok kulturi Himik Chernigiv 1970 Kinoteatr Rovesnik Kiyiv 1971 Budinok kulturi misti Lozova Harkovskoyi oblasti 1976 Budinok kulturi v radgospi zavodi Zelenij Gaj mista Voznesensk Mikolayivskoyi oblasti 1979 Kartini red Pisnya pro volyu 1928 T G Shevchenko v kazemati 1936 Oselya v Sednevi 1939 1941 Pivoniyi 1957 Porter V Sosyuri 1970 1979 Porter kompozitora M Leontovicha 1970 1979 Oformlennya kinokartin red Ohoronec muzeyu tut zhe grav tut chervonoarmijcya Perekop Pravo batkiv 1930 Dzherela red Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1979 T 3 Gerdan Elektrografiya 551 1 s 26 ark il il portr karti 1 ark s S 419 420 Dovzhenki Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik uporyad A V Kudrickij M G Labinskij za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1997 S 213 ISBN 5 88500 071 9 Posilannya red Grigorij Dovzhenko Katalog vistavki tvoriv Kiyiv 1983 Arhivovano 19 travnya 2018 u Wayback Machine Vid Sibiru do Polissya Tvorchij portret hudozhnika monumentalista Grigoriya Dovzhenka Yaroslav Kravchenko Arhivovano 31 travnya 2014 u Wayback Machine Den Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dovzhenko Grigorij Ovksentijovich amp oldid 39886783