Диктатýра пролетаріáту — відповідно до теоретичної доктрини та пропагандиських настанов марксизму-ленінізму це означення форми політичної влади, яка тимчасово у формі диктатури встановлюється внаслідок революції й здійснюється робітничим класом на чолі зі своєю партією для придушення опору колишніх панівних класів — до утворення безкласового суспільства.
Згідно з сучасним критичним поглядом на реальний, тобто втілений на практиці, марксизм-ленінізм та «реальний соціалізм», диктатура пролетаріату — це евфемізм, за яким приховувалася диктатура верхівки партії більшовиків, а пізніше партноменклатури, — яка була встановлена в країні внаслідок державної зради, збройного заколоту та утворення в країні режиму монопольної тоталітарної влади. Ця партія за допомогою свого «збройних загонів Червоної армії, ВЧК, НКВС, ОГПУ та КДБ» («каральних органів») встановила в країні режим жорсткої власної диктатури шляхом розв'язання громадянської війни, терору, геноциду та соціоциду — знищення окремих етнічних спільнот та цілих соціальних класів, ліквідації зачатків народної демократії, інститутів громадянського суспільства та правової держави.
Диктатура пролетаріату в філософії Карла Маркса Редагувати
Карл Маркс, використовуючи термін «диктатура», мав на увазі передачу засобів виробництва і громадських інституцій представникам робітничого класу, які змінять представників заможних класів (т. зв. «диктатура буржуазії»). У новому післяреволюційному періоді повинні виникнути цілковито нові структури влади, що уможливлювали б усім робітникам можливість управління як засобами виробництва, так і державою.
Положення про диктатуру пролетаріату, уточнення її місця в історичному процесі добре відображено у відомому листі Маркса Ведемеєру від 5 березня 1852 року, в «Анти-Дюрінгу» Енгельса (1876-78) і в «Критиці Готської програми» Маркса (1875), де Маркс робить такий висновок:
Реалізація диктатури пролетаріату Редагувати
Ленін і більшовики покладались на пролетаріат як найбільш свідому та організовану частину трудящих. Проте кількість самого пролетаріату становила абсолютну меншість у складі населення Російської імперії. В кінці ХХ століття пролетаріат, відповідно до розрахунків самого Леніна, налічував приблизно десять мільйонів робітників серед понад 130 мільйонів всього населення Російської імперії. Перед самою Жовтневою революцією кількість найманих робітників становила, за різними оцінками, від 10 % до 14,6 % всього населення Російської імперії. Кількість фабрично-заводського пролетаріату налічувала 2 — 3 % від кількості зайнатих.
Існувала також проблема практичної реалізації диктатури пролетаріату партією більшовиків, яка проголошувала здійснення диктатури пролетаріату в інтересах трудящих після приходу до влади. Російський революціонер Михайло Бакунін з цього приводу зауважував: «весь клас не може всістися в урядове крісло». Ленін вважав, що партії керують класами, вожді керують партіями, і диктатура вождів пов'язана з диктатурою трудових мас. Більшовицький лідер Григорій Зінов'єв, аналізуючи ленінізм, зазначав: «диктатура партії є функцією диктатури пролетаріату». Комуністична партія вважалась авангардом пролетаріату. Більшовики в результаті жовтневого перевороту встановили диктатуру більшовицької партії під виглядом диктатури пролетаріату. Трудящі маси чинили опір більшовицькій владі після захоплення більшовиками влади в 1917 році, організований більшовиками червоний терор також був скерований проти трудового селянства та робітників.
Диктатура пролетаріату за Леніним-Сталіним Редагувати
Ленін вважав, що на зміну старому експлуататорському ладу прийде влада трудящих — диктатура пролетаріату, яку він окреслив наступним чином:
У практиці по смерті Леніна (1924) і приходу до влади Сталіна термін диктатура пролетаріату почав використовуватися у значному спрощеному сенсі. Акцентувався заклик застосування терору, який почав слугувати закріпленню влади Партії, а пізніше окремих осіб, а не якимось суспільним інтересам. Цю схему слідом за СРСР повторювали країни-сателіти. Наслідком стала справжня диктатура, що спиралася на необмежену владу вузької групи осіб, що не мала нічого спільного з передачею влади до робітничого клас у первісному розумінні. Л. Троцький, у листі до політбюро ЦК ВКП(б) від 6 червня 1926 року погоджувався із тим, щоб не вживати у пропаганді термін «диктатура партії» офіційно, але вважав його цілком вірним: «Зображати справу так, що партія тільки вчителька, а диктатуру проводить клас, значить підмальовувати те, що є. Основним знаряддям диктатури є партія. В самому основному клас здійснює диктатуру через партію. Ось чому Ленін говорив не тільки про диктатуру класу, але й про диктатуру партії, в певному розумінні ототожнюючи їх».
Секретар Політбюро ЦК ВКП(б) в 1920-х роках, Б. Г. Бажанов у своїх спогадах писав:
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Диктатура пролетаріату |
- С. В. Кульчицький. Диктатура пролетаріату [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 381. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- С. В. Кульчицький. Диктатура пролетаріату [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- О. Майборода. Диктатура пролетаріату // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.213 ISBN 978-966-611-818-2
- Стаття «Диктатура пролетаріату» в БСЭ [ 26 листопада 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- Философский Энциклопедический словарь. М.: Советская Энциклопедия, 1983, с. 165—167. (рос.)
Посилання Редагувати
- Диктатура пролетаріяту [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 342. — 1000 екз.
- Карл Маркс і Фрідріх Енґельс. Про диктатуру пролєтаріяту (1921) [ 11 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Гел Дрепер. «Диктатура пролетаріату» в Маркса й Енгельса (1987) [ 29 липня 2017 у Wayback Machine.]
- М.Восленский. Диктатура номенклатуры.
- О. М. Мироненко. Диктатура пролетаріату. — Юридична онлайн енциклопедія — Cyclop.com.ua [ 20 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Е.Розин. Ленінська міфологія держави. Диктатура пролетаріату. Элітарність, «новий клас» [ 12 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Балибар, Этьен. Диктатура пролетариата [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Виноски Редагувати
- Партії явної меншини у тодішньому російському політикумі
- ↑ Виктор Аксючиц. Инфернальная лениниана [ 27 листопада 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ВЧК-ОГПУ-НКВС-КДБ
- Казахів, калмиків, російського донського козацтва та ін.
- Заможне та середнє селянство, підприємництво та буржуазія, дворянство, інтелігенція, духовенство
- К.Маркс и Ф.Энгельс, Избранные произведения, т.3, стр.23, Москва, политиздат,1979 г., перекладено з
- . Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 25 листопада 2008.
- Массовые источники по социально-экономической истории России периода капитализма / Под ред. И. Д. Ковальченко и В. И. Бовыкина. М.: Наука, 1979. Глава 4. Источники о численности, составе и положении рабочего класса (С. И. Антонова, С. Я. Алияров, А. Г. Голиков, Ю. И. Кирьянов. М. Г. Мейерович). С. 160—190. [ 23 січня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Сифман Р. И. Динамика численности населения России за 1897—1914 гг. //Брачность, рождаемость, смертность в России и СССР. М., 1977. [ 31 березня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Андрей Колганов. В. И. Ленин (1918—1923): Кризис революционного проекта [ 18 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Воейков М. И. К вопросу о количественном и качественном составе рабочего класса// Рабочий класс в процессах модернизации России: исторический опыт. М., 2001. С. 168—169.(рос.)
- . Архів оригіналу за 7 листопада 2013. Процитовано 8 червня 2012.
- Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 17 квітня 2018.
- Ленин В. И. Детская болезнь «левизны» в коммунизме [ 24 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Григорий Зиновьев. Ленинизм [ 24 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Шестаков Владимир. Новейшая история России [ 5 лютого 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 17 квітня 2018.
- . Архів оригіналу за 22 червня 2012. Процитовано 7 червня 2012.
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 11 червня 2012.
- В.И.Ленин ПСС (пятое издание) т.41 стр. 376
- В.И.Ленин ПСС (пятое издание) т.41 стр. 380
- В.И.Ленин ПСС (пятое издание) т.41 стр. 383
- Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К. : Наук. думка, 2003.— Т. 2 : Г—Д.— 2004.— С. 382—383.
- Борис Бажанов Записки секретаря Сталина [ 29 липня 2018 у Wayback Machine.]