Джон Кейдж

Джон Кейдж (англ. John Milton Cage Jr.; 5 вересня 1912 — 12 серпня 1992) — американський композитор. Кейджа вважають винахідником препарованого фортепіано;^:389 для його творчості також характерно використання елементів випадковості на етапі створення композицій; графічної нотації; нетипових (шумових) джерел звуку та надання особливого значення тиші; серед його творів є й електронна музика Філософські ідеї Кейджа частково натхненні індійською філософією, даосизмом і дзен-буддизмом.

Джон Кейдж
англ. John Cage
Зображення
Джон Кейдж (зліва) у 1992 р.
Основна інформація
Повне ім'я	Джон Мілтон Кейдж-молодший
Дата народження	5 вересня 1912(1912-09-05)
Місце народження	Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Дата смерті	12 серпня 1992(1992-08-12) (79 років)
Місце смерті	Нью-Йорк, США
Причина смерті	інсульт
Роки активності	1938 — 1992
Громадянство	США
Національність	американець
Віросповідання	Дзен
Професія	композитор
Освіта	Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі і Los Angeles High School^d (1928)
Вчителі	Фенні Чарльз Діллон, Арнольд Шенберґ, Генрі Коуелл, Adolph Weiss^d і Richard Buhlig^d
Відомі учні	Geeta Sarabhai^d
Інструменти	фортепіано
Жанри	Алеаторика, опера, класична музика, електронна музика, експериментальна музика, Конкретна музика, Авангардна музика, перформанс і класична музика XX століття
Псевдоніми	Cage, Jr., John Milton
Лейбли	ECM Records^d
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма (1949) Премія Кіото в галузі мистецтв і філософії^d (1989) Член Американської академії мистецтв і наук^[d] Arts and Letters Award in Music^d (1949)
Автограф
johncage.org
Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кейдж.

Підпис Джона Кейджа

Життєпис

Дитинство, юність

Батько композитора, Джон Мілтон Кейжд старший, був винахідником; мати, Люкретія Гарвей (Harvey), — журналісткою. Сім'я часто переїжджала — коли Кейжу молодшому було 12, вони встигли помешкати в шести різних місцях Каліфорнії, двох — у Мічигані, і навіть в Онтаріо.^:5 Перші музичні науки Кейдж отримував від своєї тітки (сестри матері) Фібі, а згодом — від композитора Fannie Charles Dillon (у них Кейдж навчався гри на фортепіано).

У Лос-Анджелесі 12-річний Кейдж переконав місцеву радіостанцію «KNX» щотижня випускати в ефір годинну програму, в якій брав участь музичний ансамбль, що Кейдж утворив разом з його друзями-бойскаутами (у складі ансамблю, зокрема, були тромбон, труба, фортепіано і спів; на фортепіано часто грав Кейдж).^:7

Протягом 1923—28 рр. Кейдж навчався у Los Angeles High School^:8, яку закінчив з відзнакою^:21, після чого у 1929 р. вступив у Pomona College. Втім, після двох років навчання він покинув коледж, оскільки побачив, що «ця інституція діє неправильно», і вирішив, що поїздка до Європи матиме для нього більше користі, ніж продовження навчання у коледжі^:8.

Кейдж їхав до Європи з думкою стати письменником. Але прибувши до Парижа, він починає цікавитися архітектурою і музикою; особливо його захопила готична архітектура 15-го століття^:9. Протягом шести тижнів Кейдж відвідував Бібліотеку Мазаріні, де читав про готичну архітектуру. Протягом деякого часу Кейдж працював у архітектора Ernö Goldfinger, але «малювання іонійських, дорійських і коринфських колон» швидко йому набридло.

Кейдж спробував навчатися у піаніста й органіста, викладача з Паризької консерваторії Лазара Леві (Lazare Lévy), проте після двох лекцій він зрозумів, що розвиток як піаніста-віртуоза його не цікавить. Втім, Леві порадив Кейджу відвідати ряд концертів, зокрема музики Баха; Кейдж побував також на концертах, де виконувалася музика Стравінського і Скрябіна^:22 та познайомився з музикою Еріка Саті. Після Парижа Кейжд побував також на Мальорці, Капрі, Севільї, Мадриді; у Дессау разом із другом на ім'я Дон Семпл (Don Sample) Кейжд побував у школі баугаусу, який мав сильний вплив на нього^:23-24. У Європі Кейжд також починає писати музичні твори й малювати картини, проте спочатку в нього було враження, що музика — то «не його».

1931—1938

Кейдж повернувся до Лос-Анджелеса у грудні 1931 р.. Деякий час Кейдж працював садівником у Санта-Моніці, а також давав господиням лекції про сучасне мистецтво. Окрім того Кейдж підробляв різними іншими способами — миючи посуд у кафе, підшукуючи й аналізуючи наукову літературу в бібліотеках для батька та інших, допомагаючи мамі в її магазині для мистців^:13. Також у проміжку між 1931 і 1933 рр. Кейдж і Дон Семпл трохи менше року жили у архітектора Рудольфа Шіндлера^:23.

Кейдж познайомився з Річардом Бюлігом (Buhlig), «першим піаністом, який виконав твір 11 Шенберга», і який, своєю чергою, познайомив Кейджа з Генрі Коуеллом. Коуелл, ознайомившись з деякими творами Кейджа, порадив йому деякий час навчатися у Адольфа Вайса (Weiss), учня Шенберга (для цього Кейдж з вересня по грудень 1934 р. жив у Нью-Йорку), щоб потім продовжити навчання у самого Шенберга. Також Кейдж був асистентом Коуелла у нью-йоркському університеті «Нова Школа». Повернувшись до Лос-Анджелеса, Кейдж навчається у Шенберга.

Спершу Кейдж відвідував курс, який Шенберг читав з жовтня 1934 р. для групи з від 25 до 40 студентів (при тому Кейжд почав відвідувати курс тільки у січні 1935 р.); Шенберг аналізував музику Баха, Бетховена, Брамса і самого Шенберга. У травні 1935 р., за порадою Вайса, Кейдж спробував домовитися із Шенбергом про можливість продовження навчання. За словами Кейджа, Шенберг погодився навчати його безкоштовно за умови, що той присвятить своє життя музиці. Кейдж відвідував курси, які Шенберг читав у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі та Університеті Південної Каліфорнії, зокрема композиції, контрапункту, аналізу і гармонії; при тому після першої лекції з гармонії у 1936 р. Кейдж припинив навчання у Шенберга^:129.

7 червня 1935 р. Кейдж одружився з Ксенею Кашеваров (Kashevaroff), з якою познайомився у магазині матері. Ксеня була маляркою, скульпторкою, і також співпрацювала з Кейджем як музикант протягом понад десяти років, незважаючи на те, що у 1945 р. вони розлучилися (згідно з иншим джерелом — у 1946). Кейдж присвятив Ксені ряд творів, зокрема Music for Xenia (1934), Living Room Music (1940), The City Wears a Slouch Hat (1941), Third Construction (1941), Tossed As It Is Untroubled (присвята Ксені наявна в рукописі, 1943), A Valentine out of Season (1944).

Після навчання у Шенберга Кейдж почав співпрацювати з кінорежисером Оскаром Фішінгером (Fischinger), у якого був асистентом, і який підштовхнув його до ідеї використання «немузичних» звуків у музиці^:26. Фішінгер також практикував буддизм, яким Кейдж пізніше зацікавиться. В той період Кейдж почав експериментувати з оркестром ударних інструментів і прийшов до ідеї т. зв. «водяного гонгу». Кейдж деякий час працював акомпаніатором класів танцю у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, і, згодом (у 1938), викладав спершу у Cornish School у Сієтлі^:10-11, а згодом у Mills College у Сан-Франциско.

Саме в період, коли Кейдж працював у Cornish School, він винайшов препароване фортепіано й написав Imaginary Landscape No. 1, який є одним з ранніх зразків електронної музики. У Cornish School з 1936 року існувала радіо студія, яка виконувала навчальні функції, і це дало можливість Кейджу почати експериментувати з електронною музикою. Приблизно в той період Ксеня і її знайома перекладали маніфест «Мистецтво шумів» Луїджі Руссоло, який мав сильний вплив на Кейджа^:33. 18 липня 1940 р., коли Кейдж працював у Mills College, він організував концерт перкусійної музики, програма якого включала твори Кауелла (Pulse), кубинських композиторів Amadeo Roldán (Rítmical V і VI) і José Ardévol (Suite), Лу Гаррісона (Canticle), Вільяма Рассела (Chicago Sketches), а також Second Construction Кейджа. Концерт відбувся з участю 17-ти виконавців (серед них сам Кейдж, Ксеня, Лу Гаррісон і Вільям Рассел), а також отримав широкий i загалом позитивний розголос у суспільстві^:39.

У серпні 1940 р. Кейдж планував і готувався до створення Центру експериментальної музики; серед іншого, він планував роздобути для цього центру терменвокс. Також від Генрі Коуелла Кейдж позичив ритмікон, інструмент, який Кауелл створив у співпраці з Левом Терменом. Кейдж і Кауелл активно шукали спонсорів для реалізації задуму (серед інших, вони звертались до Чарлі Чапліна, Уолта Діснея, Фонду Рокфеллера тощо), і звертались по підтримку до колег-композиторів: Едгара Вареза, Джорджа Антейла, Ернста Тоха. Потенційні спонсори часто висловлювали зацікавлення ідеєю, але до конкретної фінансової допомоги не доходило. Після року спроб зібрати потрібні кошти, Кейдж змушений був відмовитися від цього задуму^:43.

У серпні 1941 р. Джон і Ксеня переїхали до Чикаго. Кейдж вів курс «звукових експериментів» у чиказькій Школі дизайну, засновником і директором якої був колишній професор Баугаусу László Moholy-Nahy. Директор школи поділяв бажання Кейджа створити студію електронної музики, але і в Школі дизайну цього зробити не вдалося через брак фінансування. У Чикаго Кейдж організував ще один концерт перкусійної музики, який знову отримав широкий розголос. Концерт відбувся 1 березня 1942 р. з участю 10 виконавців, і включав твори Вільяма Рассела, Лу Гаррісона і Кейджа (Imaginary Landscape No. 3)^:45. 31 березня 1942 р. на радіостанції CBS у рамках програми Columbia Workshop вийшла в ефір радіопостановка The City Wears a Slouch Hat; ця постановка була результатом співпраці Кейджа і письменника Kenneth Patchen. Кейдж сподівався реалізувати багату звуками аудіодоріжку, але технік у студії CBS відкинув частину його ідей як «занадто дорогі для реалізації». Ця радіопостановка здобула як позитивні, так і негативні відгуки слухачів.

Нью-Йорк

На початку червня 1942 р. Джон і Ксеня переїхали до Нью-Йорка. Деякий час вони жили у різних знайомих — у Макса Ернста і його жінки Пеггі Гуггенгайм, у Kenneth Patchen з дружиною, а також у Джозефа Кемпбелла і його дружини танцівниці Jean Erdman. Окрім того, деякий час подружжя жило у батьків Джона, які недавно переїхали у містечко Montclair неподалік від Нью-Йорка. Джон і Ксеня поступово інтегровувались в культурне життя Нью-Йорка завдяки знайомим і друзям. На одній з вечірок, які організовувала сім'я Ернста-Гуггенгайм, подружжя Кейджів познайомилося з Марселем Дюшанем. У вересні 1942 р. вони нарешті винайняли собі окреме помешкання. Кейдж пише музику, зокрема Credo in Us (прем'єра початкової версії відбулася 1 серпня).

7 лютого 1943 р. відбувся черговий концерт перкусійної музики з участю 13 виконавців на 125 інструментах включно з підготованим фортепіано і електричними приладами з CBS. Програма концеру включала твори Кауелла, Гаррісона і Кейджа (зокрема Amores, Construction in Metal і Imaginary Landscape No. 3). Цей концерт отримав розголос на національному рівні.

Кейдж поступово почав відходити від написання музики для перкусійних оркестрів, і замість того зосереджується на підготованому фортепіано й музиці до танцю. У цей час його стосунки з Ксенею остаточно розпадаються, вона починає жити окремо (кінець лютого 1944); у Кейджа, натомість, розвиваються стосунки з Мерсем Каннінгемом, з яким вони також починають все частіше разом виступати. Кейдж і Ксеня розлучилися 25 листопада 1946 р.

У 1946 р. Кейдж давав приватні науки музикантці з Індії Ґіту Сарабгаі (Gita Sarabhai). Вона, натомість, навчала його того, що вона знала про індійську музику й філософію. Окрім того, Кейдж у цей час прочитав «Перетворення природи у мистецтві» індійського автора Ананди Кертиша Куранасвамі, а також «Повчання Шрі Рамакрішна», які він отримав від Ґіти Сарабгаі. Це мало вплив, зокрема, на цикл Сонати й Інтерлюдії, який він почав писати у цей час.

У 1948 р. Кейдж і Каннінгем вирушили в 6-тижневе «турне», даючи лекції й майстер-класи у різних навчальних закладах, серед інших у Pomona College та Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, а також у експериментальному навчальному закладі Black Mountain College, директор якого, Josef Albers, навчався у Баугаусі. Під час відвідин Black Mountain (Північна Кароліна) їх запросили улітку провести там 6-тижневі курси (Кейдж — «структура музики», Каннінгем — «техніка танцю» а також їхні знайомі). У лютому 1949 р. Кейдж і Каннінгем знову вирушають у поспішне турне на схід — до Портленда, щоб назбирати грошей на подорож до Європи.

23 березня 1949 р. Кейдж і Каннінгем вирушили до Амстердама, звідки, через Бельгію і Францію, вони вирушили до Італії, де в Палермо і Мілані Кейдж відвідав фестивалі сучасної музики, на які він писав рецензії. З середини травня по жовтень Кейдж і Каннінгем мешкали в Парижі, де Кейдж познайомився, серед інших, із Олів'є Мессіаном і П'єром Булезом. Протягом перебування у Парижі Кейдж декілька разів виконував Sonatas and Interludes, Bacchanale, Amores I та IV та інші твори. Також він продожував збирати ноти творів Еріка Саті, чиєю творчістю він захоплювався.

Після повернення до Нью-Йорка восени, Кейдж познайомився з трьома людьми, з якими у нього були тісні творчі зв'язки у майбутньому: композиторами Мортоном Фелдманом, Крістіаном Вулфом і піаністом Девідом Тюдором. З Тюдором Кейдж познайомився, коли шукав піаніста, який би погодився виконати Другу фортепіанну сонату Булеза. Прем'єра твору в США у виконанні Тудора відбулася 18 грудня 1950 р.^:93. У той період Кейдж мав романтичні почуття до Тудора, що зафіксовано у листах.

І цзін; дзен-буддизм

Під час роботи над Концертом для підготованого фортепіано і камерного оркестру Кейдж отримав в подарунок від Крістіана Вулфа китайську Книгу перемін в англійському перекладі. Ця книга відкрила Кейджу новий спосіб композиції, заснований на використанні випадкових чисел (отриманих з допомогох багаторазового підкидання монети). Кейдж відразу використав цей спосіб у третій (фінальній) частині концерту, а також у монументальному фортепіанному творі Music of Changes, у Imaginary Landscape 4 для радіоприймачів, а також у Williams Mix^:101—113. З допомогою використання випадковості як інструмента творчості Кейдж намагався звільнити свою творчість від власного еґо. «Той, хто ставить запитання, а не робить вибір» — так він описував свою роль як композитора.

В той же час (починаючи з вересня 1951 р.) Кейдж відвідував лекції Daisetz Teitaro Suzuki з дзен-буддизму в Колумбійському університеті.

Творчість

Джон Кейдж був одним з найсміливіших новаторів і експериментаторів у мистецтві XX століття — він є винахідником препарованого фортепіано, одним з піонерів електронної музики, перформансу, графічної нотації. Однією з ключових ідей у його творчості, зокрема з 1950-х років, була відмова від контролю композитора над звуковим матеріалом, і підхід, згідно з яким композитор у своєму творі «ставить запитання»^:284. Протягом 1952—1953 років він створив проект Williams Mix, приклад електроакустичної музики, який йому допоміг завершити Ерл Браун. Також у 1952 році Кейдж створив свій найвідоміший твір 4′33″.

Список творів

Список творів:

Рік	Назва
1932	Перший розділ Еклезіаста
1932	Greek Ode
1933	Solo with Obbligato Accompaniment of Two Voices in Canon
1933	Sonata for 2 voices
1933	Sonata for Clarinet
1933	Три легкие пьесы
1933	Three Songs, (Gertrude Stein)
1934	Composition For Three Voices, for any three instruments encompassing the ranges d to d3'
1934	Six Short Inventions
1935	Quartet
1935	Quest
1935	Three Pieces for Flute
1935	Two Pieces for Piano (1935)
1936	Trio
1938	Five Songs for Contralto
1938	Metamorphosis
1938	Music for Wind Instruments
1939	1st Construction (In Metal)
1939	Imaginary Landscape No. 1
1939	Marriage at the Eiffel Tower (в співпраці з Henry Cowell і George McKay)
1939—1952	Уявні ландшафти 1-5
1940	2nd Construction
1940	Bacchanale
1940	Fads and Fancies In the Academy
1940	Living Room Music
1941	3rd Construction
1941	The City Wears a Slouch Hat
1942	Credo in US
1942	Forever and Sunsmell
1942	Imaginary Landscape No. 2
1942	Уявний ландшафт 3
1942	In the Name of the Holocaust
1942	Opening Dance (Entrance) (для Sue Laub)
1942	Primitive
1942	The Wonderful Widow of Eighteen Springs
1942	Jazz Study
1943	Ad Lib
1943	Amores
1943	And the Earth Shall Bear Again
1943	Chess Pieces
1943	Four Dances
1943	Our Spring Will Come
1943	A Room
1943	She is Asleep
1943	Tossed As It Is Untroubled
1943	Totem Ancestor
1943	Triple-Paced no. 1
1944	A Book of Music
1944	Crete
1944	Four Walls
1944	Небезпечна ніч
1944	Prelude for Meditation
1944	Root of an Unfocus
1944	Spontaneous Earth
1944	Triple-Paced no. 2
1944	The Unavailable Memory of
1944	A Valentine out of Season
1945	Dad
1945	Daughters of the Lonesome Isle
1945	Mysterious Adventure
1945	Soliloquy
1945	Three Dances
1946	Encounter
1946	Офелія
1946	Prelude for six instruments
1946	Two Pieces for Piano
1947	Arrangement of Erik Satie’s Socrate
1947	Music for Marcel Duchamp
1947	Ноктюрн
1947	The Seasons
1947	The Seasons
1948	Dream
1948	Experiences II
1948	Experiences No. 2
1948	In a Landscape
1948	Orestes
1948	Sonatas and Interludes
1948	Suite for Toy Piano
1949	Lecture on Nothing
1950	A Flower
1950	Six Melodiesrd
1950	String Quartet in Four Parts
1950	Works of Calder
1950	A Chant with Claps
1951	Concerto for prepared piano
1951	Haiku
1951	Imaginary Landscape No. 4
1951	Music of Changes
1951	Pastorales
1951	Sixteen Dances
1951	Two Pastorales
1952	4’33"
1952	For M. C. and D. T.
1952	Imaginary Landscape No. 5
1952	Music for Carillon No. 1
1952	Music for Piano 1
1952	Seven Haiku
1952	Waiting
1952	Water Music
1952	Williams Mix
1953	59 ½"
1953	Music for Piano 2
1953	Music for Piano 20
1953	Music for Piano 3
1953	Music for Piano 4-19
1954	12’55.6078"
1954	31’57.9864"
1954	34’46.776"
1954	45'
1954	Music for Carillon No. 2
1954	Music for Carillon No. 3
1955	26’1.1499"
1955	Music for Piano 21 — 36
1955	Music for Piano 37 — 52
1955	Speech
1956	27’10.554"
1956	Music for Piano 53 — 68
1956	Music for Piano 69 — 84
1956	Radio Music
1957	Winter Music
1957-1958	Concert for piano & orchestra
1958	Aria
1958	Fontana Mix,
1958	For Paul Taylor and Anita Dencks
1958	Music Walk
1958	Solo for Voice 1
1958	TV Köln
1958	Variations I
1959	Sounds of Venice
1959	Water Walk
1960	Cartridge Music
1960	Music for «The Marrying Maiden»
1960	Music for Amplified Toy Pianos
1960	Solo for Voice 2, for solo voice (any range)
1960	Theatre Piece
1960	WBAI
1960	Where Are We Going? And What Are We Doing?e
1961	Atlas Eclipticalis
1961	Indeterminacy (в сотрудничестве с David Tudor)
1961	Music for Carillon No. 4
1961	Variations IIans
1962	0’00" (4’33" No. 2)
1962	Music for Piano 85
1963	Suite for Toy Piano (оркестровка Lou Harrison)
1963	Variations III
1963	Variations IV
1965	Electronic Music for Piano
1956	Rozart Mix
1956	Variations V
1966	Variations VI
1966	Variations VII
1967	Music for Carillon No. 5
1967	Newport Mix
1967—1969	HPSCHD
1969	33 1/3
1969	Cheap Imitation
1970	36 Mesostics re and not re Marcel Duchamp
1970	Solo for Voice 49, Song With Electronics—Relevant: The Year Begins to Be Ripe
1970	Song Books Volumes I & II
1971	Les Chants De Maldoror Pulvérises Par L’assistance Même
1971	Sixty-Two Mesostics Re Merce Cunningham
1971	WGBH-TV
1972	Bird Cage
1972	Cheap Imitation
1972	Mureau (в сотрудничестве с David Tudor)
1973	Etcetera
1973	Excercise
1973	Series re Morris Graves, on Morris Graves
1974	Score
1974	Forty-four Harmonies
1975	Child of Tree
1975	Etudes Australes
1975	Lecture on the Weather
1976	Apartment House 1776
1976	Branches
1976	Quartet IV
1976	Quartets I—VIII
1976	Renga
1976—1978	Quartet
1976—1979	Writing for the Second Time Through Finnegans Wake
1977	Cheap Imitation
1977	Forty-Nine Waltzes for the Five Boroughs
1977	Inlets, for 3 players of water-filled conch shells
1977	Telephones and Birds
1978	Chorals
1978	A Dip in the Lake: 10 Quicksteps, 61 Waltzes, and 56 Marches for Chicago and Vicinity, for indeterminate forces
1978	Etudes Boreales I—IV
1978	Etudes Boreales I—IV
1978	Letter to Erik Satie
1978	Some of «The Harmony of Maine» (Supply Belcher)
1978	Sound Anonymously Received
1979	Hymns and Variations
1979	James Joyce, Marcel Duchamp, Erik Satie: An Alphabet
1979	Laughtears, interview (Conversation between John Cage & Klaus Schöning on Roaratorio, 1979)
1979	Paragraphs of Fresh Air, for a radio station with 11 sound sources
1979	Roaratorio: An Irish Circus on Finnegan’s Wake
1979	What You Say, on Jasper Johns
1979	_, _ _ Circus on _, a means of translating a book into a performance without actors
1980	Freeman Etudes Book I
1980	Furniture Music Etcetera
1980	Improvisations III, for four performers and six casettes of the same or similar music'
1980	Litany for the Whale
1981	Thirty Pieces for Five Orchestras
1982	Dance Four Orchestras
1982	Fifteen Domestic Minutes
1983	ear for EAR (Antiphonies)
1983	Improvisation IV («Fielding Sixes»)
1983	Postcard From Heaven
1983-1985	Ryoanji
1984	HMCIEX («Here Comes Everybody Mix»)
1984	Improvisation a + b
1984	Music for…, any combination of 1-17 instrumental parts
1984	Perpetual Tango
1984	Souvenir
1984	Thirty Pieces for String Quartet
1985	ASLSP
1985	A Collection of Rocks
1985	Eight Whiskus
1985	Eight Whiskus
1985	First Meeting of the Satie Society
1985	Mirakus2
1985	Nowth upon Nacht
1985	Selkus2
1985	Seven2
1985	Sonnekus2
1986	But What About the Noise..
1986	Etcetera 2/4 Orchestras
1986	Haikai, for gamelan ensemble
1986	Hymnkus, for chamber ensemble, accordion & voice
1986	Rocks
1986	Thirteen Harmonies
1987	Europeras 1/2
1987	One
1987	Organ2/ASLSP
1987	Two
1988	101
1988	Art is Either a Complaint or Do Something Else, on Jasper Johns
1988	Essay, for computer generated tape
1988	Five Stone Wind
1988	Five, for any five voices or instruments
1988	Seven, for flute, clarinet, percussion, piano, violin, viola & cello
1988	Twenty-Three, for 13 violins, 5 violas & 5 cellos
1989	Four Solos for Voice
1989	Four
1989	One2
1989	Sculptures Musicales, for sounds lasting and leaving from different points
1989	Swinging
1989	Three
1989	Two2
1990	The Beatles 1962—1970 (обробки пісень The Beatles)
1990	cComposed Improvisations No. 1
1990	cComposed Improvisations No. 2
1990	cComposed Improvisations No. 3
1990	Europeras ¾
1990	Four2
1990	Fourteen
1990	Freeman Etudes Books 3 & 4
1990	One4
1990	One5
1990	One6
1990	Scottish Circus, Musicircus based on Scottish traditional music
1991	103
1991	108
1991	Eight
1991	Five Hanau Silence («Project for Hanau Squatters»)
1991	Five2
1991	Five3
1991	Five4, (посвящен памяти Stefan Wolpe)
1991	Five5
1991	Four3
1991	Four4
1991	Four5
1991	Haikai
1991	How to Improve the World (you will only make matters worse)
1991	One9
1991	One8
1991	Six
1991	Ten, for flute, oboe, clarinet, bassoon, trumpet, trombone, percussion, piano, 2 violins, viola & cello
1991	Three2
1991	Twenty-Eight, Twenty-Six and Twenty-Nine
1991	Twenty-Eight
1991	Twenty-Nine
1991	Twenty-Six
1991	Two3
1991	Two4
1991	Two5
1992	Eighty
1992	Fifty-Eight
1992	Four6'
1992	One10
1992	One12
1992	One13 (незакінчена)
1992	Seventy-Four
1992	Sixty-Eight
1992	Thirteen
1992	Two6

Цікавий факт

• Оскільки Кейдж не вказав тривалість свого твору Organ²/ASLSP (As Slow As Possible, букв. «Якнайповільніше»), а початок його виконання припав на 639-ту річницю створення першого органу, виконання концерту триватиме стільки ж.

Примітки

1. Los Angeles Times — LA: 1881. — ISSN 0458-3035; 2165-1736
   d:Track:Q65d:Track:Q188515
2. Deutsche Nationalbibliothek Record #118518291 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. https://www.zeit.de/online/2007/31/john-cage
4. RKDartists
   d:Track:Q17299517
5. https://www.latimes.com/entertainment/arts/culture/la-et-cm-john-cage-htmlstory.html
6. Ross, Alex (2011). Reszta jest hałasem: słuchając dwudziestego wieku. Alexander Laskowski (tłumaczenie). Państwowy Instytut Wydawniczy. ISBN 9788306032734. 
7. . Edition Peters. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 6 березня 2015. 
8. Service, Tom. . the Guardian. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 3 березня 2015. 
9. . Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 4 березня 2015. 
10. Krzysztof Kwiatkowski. John Cage - za i przeciw // Ruch Muzyczny. — 2012. — Вип. ROK LVI • NR 16/17 (5 липня).
11. Nicholls, David (1 серпня 2002). . Cambridge University Press. ISBN 9780521789684. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 6 березня 2015. 
12. John Cage. . Архів оригіналу за 12 березня 2015. Процитовано 7 березня 2015. 
13. Paul van Emmerik; Herbert Henck, András Wilheim (2003—2015). . A John Cage Compendium (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 31 липня 2017. 
14. «I left Paris and began both painting and writing music, first in Mallorca. The music I wrote was composed in some mathematical way I no longer recall. It didn't seem like music to me so that when I left Mallorca I left it behind to lighten the weight of my baggage», при тому дослідники стверджують, що ці твори збереглися.
15. Showing remarkable initiative and self-motivation, he raised funds by organizing a series of lectures on modern art and music, which were delivered to Santa Monica housewives^:13
16. Hicks, Michael (1990). . American Music 8 (2): 125–140. ISSN 0734-4392. JSTOR 3051946. doi:10.2307/3051946. Архів оригіналу за 29 жовтня 2015. Процитовано 5 квітня 2015. 
17. Sue (29 серпня 2013). . Sugs Writer's Blog. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015. 
18. Paul van Emmerik; Herbert Henck, András Wilheim (2003—2015). . A John Cage Compendium (англ.). Архів оригіналу за 6 вересня 2011. Процитовано 12 квітня 2015. 
19. Silverman, Kenneth (11 липня 2012). . Northwestern University Press. ISBN 9780810128309. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 12 червня 2015. 
20. . Los Angeles Times. ISSN 0458-3035. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015. 
21. "I do love you but it will always be so that you need not be afraid", — писав Кейдж в одному з листів до Тюдора.^:93
22. Michael Rodman. . AllMusic. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 1 лютого 2016. 
23. Zbigniew Skowron. Nowa muzyka Amerykańska. — Kraków : Musica Iagellonica, 1995.
24. Revill 1993, 143—149.
25. Найдовший у світі концерт триватиме 639 років(англ.)

Література

• Андрей Горохов. Музпросвет. — Москва: Флюид, 2010. — С. 216-219 (Джон Кейдж)(рос.)
• Е.Г. Григоренко. Джон Кейдж. Творчество. — К.: Музична Україна, 2012. — ISBN 978-966-8259-71-5(рос.)
• В.Д. Конен. Пути американской музыки. — М.: Советский композитор, 1977. — С. 350-353, 387, 388.(рос.)
• Louise Gray, "John Cage", in Rob Young (ed.), The Wire Primers: A Guide to Modern Music, London: Verso, 2009, pp. 159-164.(англ.)