www.wikidata.uk-ua.nina.az

Алеаторика Алеато рика від лат alea гральна кісточка жереб випадковість композиційна техніка в музиці ХХ століття яка по

Алеаторика

Алеато́рика (від лат. alea — гральна кісточка; жереб, випадковість) — композиційна техніка в музиці ХХ століття, яка полягає в неповній фіксації музичного тексту в нотах, а натомість — у свободі реалізації чи навіть акту співтворення в процесі виконання; напрямок сучасної музики, який проголошує випадковість першоджерелом творчості та виконавства. Випадковість вноситься різними засобами — жеребом, шаховими ходами, цифровими комбінаціями, тасуванням нотних аркушів, киданням гральних костей, розбризкуванням чорнила по нотному аркуші.

Алеаторика (абсолютна і тотальна), у якій роль композитора, котрий дає твору назву та своє ім'я, обмежена організацією звукового номера і призводить до розпаду традиційної музичної форми, непідвладної свідомому контролю звукового хаосу. Приклади алеаторики знаходимо у творчості композиторів ХХ століття: П. Булеза, Дж. Кейджа, К. Штокгаузена, В. Лютославського, К. Пендерецького, С. Слонимського, Р. Щедріна, Е. Денисова, С. Губайдуліної та ін.

Як композиторський напрямок, алеаторика виникла як діалектична реакція на тотальний структуралізм, ставши його безпосереднім і логічним продовженням.

Назву «алеаторика» вперше використав французький композитор, авангардист П'єр Булез у своїй статті «Алеа», де розглянув проблеми такого виду композиції.

Є декілька видів алеаторики:

- обмежена (фактурна і формотворча)

- необмежена.

Обмежена (або контрольована) алеаторика:

·      фактурна — нашарування однорідних або різних інтонаційних формул, які виконуються музикантами одночасно, без особливої координації протягом певного часового відтинку (час звучання вказується в секундах). При чому композитор не виписує нотний текст, а лише дає власні ремарки щодо виконання (діапазон, регістр мелодичного малюнку, ритм, динаміку тощо), які музикант на власний розсуд обирає в процесі гри.

Приклади фактурно-обмеженої (контрольованої) алеаторики: В. Лютославський «Венеційські ігри» для камерного оркестру, IV частина (1960), «Три поеми Анрі Мішо» (№ 3) для голосів та камерного оркестру (1964), Струнний квартет (1964), «Paroles tissees» для тенора та камерного оркестру (1965), Симфонія № 2 (1967); Р. Щедрін «Фортепіанний концерт № 2» (ІІ частина) (1966), «Геометрії звука» для камерного оркестру (1987); С. Губайдуліна «Ніч в Мемфісі» (V частина) (1968); Є. Станкович «Концерт для скрипки» (Алеґро, в акомпанементі симфонічного оркестру).

·      формотворча — виконавцю пропонуються окремі уривки твору написані композитором, порядок виконання яких обирається в процесі гри. Наприклад, в «Фортепіанній п'єсі ХІ» К. Штокгаузена 19 фрагментів, послідовність яких вільно обирається в процесі виконання, відповідно до кількох авторських вказівок.

Приклади формотворчої обмеженої (контрольованої) алеаторики: К. Штокгаузен «Фортепіанна п'єса ХІ» (1956),  Я. Ксенкіс «Стратегії» для двох оркестрів (1963),Е. Денисов «Силуети» (ІІ частина) (1969), Б. Мадерна «Серенада для супутника» (1969), П. Булез «Фортепіанна соната № 3».

Необмежена (неконтрольована) алеаторика:

- уся «музична партитура» зводиться до графічних позначок-натяків, які можуть суб'єктивно сприйматися виконавцем. Фактично, композиція твориться в момент виконання, композитор не може передбачити кінцевого результату.

Приклади необмеженої (неконтрольованої) алеаторики: М. Фельдман «Проєкти» (1950—1951), Е. Браун — «Грудень 1952» з «Folio» (1952—1953), Дж. Кейдж «Музика для дзвонів № 2-3» (1954), К. Штокгаузен «Цикл» для одного ударника (1959), П. Шеффер «Non-stop» (1960), Р. Гаубеншток-Раматі — серії «Ігри», «Multiple» та ін.

Поняття алеаторики Редагувати

Алеаторика полягає в неточному окресленні звукового образу композиції в партитурі, клавірі, що передбачає при виконанні музичного твору співдію випадкових чинників, впроваджуваних виконавцем. У сучасній музиці алеаторика визначає певну позицію композитора щодо звукового матеріалу та форми твору. Алеаторика може стосуватися різних елементів музики: ритміки, архітектоніки, динаміки, а також звуковисотних співвідношень та інструментування. Кожне виконання такого твору пов'язане з певними змінами, викликаними тим, що загальні його риси означені точно, а деталі формуються щораз по-іншому. Тож один запис алеаторичної композиції приводить до багатьох різних звукових образів. У музичному мистецтві елементи алеаторики використовувалися з давніх часів (відсутність визначеного інструментування твору, в «Мистецтві фуги» Й. С. Баха), але у 20 ст. вони набувають системного значення.

Виникнення і розвиток Редагувати

Елементи випадковості в музикуванні були характерні музиці різних епох і напрямків. Варіативним по своїй суті є музичний фольклор, для якого форми фіксації музичного матеріалу взагалі не властиві. У європейській музиці Середньовіччя і Відродження практикувалася довільна заміна вокальних голосів на інструментальні; цифрованний бас, що дозволяв виконавцеві довільно підбирати розташування акордів; в епоху Просвітництва — незафіксовані в нотному записі каденції соліста в інструментальних концертах.

Основоположником сучасної алеаторної техніки прийнято вважати американського композитора Джона Кейджа. У 1952 році, у фортепіанному концерті «Музика змін» («Music of Changes») він використовує всілякі елементи випадковості і варіантності форми. До нього елементи алеаторики використовував Чарльз Айвз.

Подальший розвиток і розповсюдження цього методу композиції можна побачити у творчості німецького композитора Карлхайнца Штокгаузена. У 1957 році він створює «Фортепіанну п'єсу XI». Тоді ж П. Булез виголосив доповідь «АІеа» про функції регламентованого випадку в музиці. Звичайно цей твір під час концерту виконують кілька разів, в різних варіантах. Графічно партитура виглядає таким чином: на великому нотному плакаті (розмір 53х93 см) видруковані 19 абсолютно не залежних одна від одної нотних груп різної тривалості, які композитор супроводжує коментарями для виконавців. Музикант повинен вибрати будь-який фрагмент і грати його в будь-якому темпі, в будь-якій динаміці і артикуляції, потім настає черга інших фрагментів. Коментарі такі складні та примхливі, що вимагають довгого та уважного вивчення.

З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від серіалізму і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовою є його Третя фортепіанна соната, яка складається з п'яти частин, і допускає ряд різноманітних тлумачень при виконанні.

У 1957 році П'єр Булез пише найважливіший теоретичний трактат про алеаторику в музиці і читає його на курсах композиції в Краніхштайні. Цього ж року трактат видається під назвою «Алеа» в «Огляді новин Франції» («Alea», «Nouvelle Revur Francaise»), а наступного року в «Дармштадтськом віснику нової музики» («Darmstadter Beitrage zur Neuen Musik»).

ZAleatoric Trio

Класифікація Редагувати

Контрольована алеаторика. Фрагмент Третьої симфонії Лютославського.

Природу алеаторики, за принципом її організації, прийнято ділити на дві групи.

До першої відноситься так звана абсолютна (вільна), ортодоксальна, нічим не обмежена алеаторика. У цій групі реалізуються екстремістські досліди і задуми, побудовані на використанні чистої випадковості, киданні гральних костей, монет. До цієї ж групи відноситься абсолютно неорганізована інструментальна імпровізація.

Інша група припускає використання керованої та контрольованої алеаторики. Техніку «обмеженої і контрольованої алеаторики» наприкінці 50-х років розробив польський композитор Вітольд Лютославський. Необхідно відрізняти два способи управління — це алеаторика творчого процесу і алеаторика виконавського і репродукційного процесу. В більшості випадків обидва способи комбінуються.

Приклад застосування творчої алеаторики за Дж. Кейджем: на чистий лист нанесено 4 пари 5-лінійних нотоносців так, що між ними є відстань, що дозволяє використовувати 9 верхніх і 6 нижніх додаткових лінійок. Ключ нотоносця визначається довільно (за допомогою підкидання монети). Приблизно по середині, для правої і лівої руки, нанесена лінія для запису звуків, що виникають від ударів по внутрішній і зовнішній стороні резонатора фортепіано і т. д.

Lutoslawski Symphony 3

Джерела Редагувати

  • Б. Сюта Алеаторика // Українська музична енциклопедія. Т.1. — с.41
  • Юлия Харина. Алеаторика

Література Редагувати

  • Музична енциклопедія, М., 1973—82
  • Когоутек Ц. Техника композиции в музыке XX века. // М.: Музыка, 1976, — 368 с.
  • Очерєтовська Н. Естетична цілісність в музиці та алеаторика // Муз. критика і сучасність. — К., 1984. — Кн. 2: Павлишин С. Про деякі тенденції розвитку сучасної зарубіжної музики. — К., 19/6;
  • Шнеерсон Г. Сериализм й алеаторика — тождество противоположностей // СМ. — 1971. — № 1;
  • Boulez P. АІеа // Nouvelle revue francaїse. — Paris, 1957. — N 59;
  • Cage J. Silence. Lecture and writings. — Middletown, Conn., 1961

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Б. Сюта Алеаторика // Українська музична енциклопедія. Т.1. — с.41
  2. Теория современной композиции. Москва: Музыка. 2005. с. 412–430. 

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Aleato rika vid lat alea gralna kistochka zhereb vipadkovist kompozicijna tehnika v muzici HH stolittya yaka polyagaye v nepovnij fiksaciyi muzichnogo tekstu v notah a natomist u svobodi realizaciyi chi navit aktu spivtvorennya v procesi vikonannya napryamok suchasnoyi muziki yakij progoloshuye vipadkovist pershodzherelom tvorchosti ta vikonavstva Vipadkovist vnositsya riznimi zasobami zherebom shahovimi hodami cifrovimi kombinaciyami tasuvannyam notnih arkushiv kidannyam gralnih kostej rozbrizkuvannyam chornila po notnomu arkushi Aleatorika absolyutna i totalna u yakij rol kompozitora kotrij daye tvoru nazvu ta svoye im ya obmezhena organizaciyeyu zvukovogo nomera i prizvodit do rozpadu tradicijnoyi muzichnoyi formi nepidvladnoyi svidomomu kontrolyu zvukovogo haosu Prikladi aleatoriki znahodimo u tvorchosti kompozitoriv HH stolittya P Buleza Dzh Kejdzha K Shtokgauzena V Lyutoslavskogo K Pendereckogo S Slonimskogo R Shedrina E Denisova S Gubajdulinoyi ta in Yak kompozitorskij napryamok aleatorika vinikla yak dialektichna reakciya na totalnij strukturalizm stavshi jogo bezposerednim i logichnim prodovzhennyam 1 Nazvu aleatorika vpershe vikoristav francuzkij kompozitor avangardist P yer Bulez u svoyij statti Alea de rozglyanuv problemi takogo vidu kompoziciyi Ye dekilka vidiv aleatoriki obmezhena fakturna i formotvorcha neobmezhena 2 Obmezhena abo kontrolovana aleatorika fakturna nasharuvannya odnoridnih abo riznih intonacijnih formul yaki vikonuyutsya muzikantami odnochasno bez osoblivoyi koordinaciyi protyagom pevnogo chasovogo vidtinku chas zvuchannya vkazuyetsya v sekundah Pri chomu kompozitor ne vipisuye notnij tekst a lishe daye vlasni remarki shodo vikonannya diapazon registr melodichnogo malyunku ritm dinamiku tosho yaki muzikant na vlasnij rozsud obiraye v procesi gri Prikladi fakturno obmezhenoyi kontrolovanoyi aleatoriki V Lyutoslavskij Venecijski igri dlya kamernogo orkestru IV chastina 1960 Tri poemi Anri Misho 3 dlya golosiv ta kamernogo orkestru 1964 Strunnij kvartet 1964 Paroles tissees dlya tenora ta kamernogo orkestru 1965 Simfoniya 2 1967 R Shedrin Fortepiannij koncert 2 II chastina 1966 Geometriyi zvuka dlya kamernogo orkestru 1987 S Gubajdulina Nich v Memfisi V chastina 1968 Ye Stankovich Koncert dlya skripki Alegro v akompanementi simfonichnogo orkestru formotvorcha vikonavcyu proponuyutsya okremi urivki tvoru napisani kompozitorom poryadok vikonannya yakih obirayetsya v procesi gri Napriklad v Fortepiannij p yesi HI K Shtokgauzena 19 fragmentiv poslidovnist yakih vilno obirayetsya v procesi vikonannya vidpovidno do kilkoh avtorskih vkazivok Prikladi formotvorchoyi obmezhenoyi kontrolovanoyi aleatoriki K Shtokgauzen Fortepianna p yesa HI 1956 Ya Ksenkis Strategiyi dlya dvoh orkestriv 1963 E Denisov Silueti II chastina 1969 B Maderna Serenada dlya suputnika 1969 P Bulez Fortepianna sonata 3 Neobmezhena nekontrolovana aleatorika usya muzichna partitura zvoditsya do grafichnih poznachok natyakiv yaki mozhut sub yektivno sprijmatisya vikonavcem Faktichno kompoziciya tvoritsya v moment vikonannya kompozitor ne mozhe peredbachiti kincevogo rezultatu Prikladi neobmezhenoyi nekontrolovanoyi aleatoriki M Feldman Proyekti 1950 1951 E Braun Gruden 1952 z Folio 1952 1953 Dzh Kejdzh Muzika dlya dzvoniv 2 3 1954 K Shtokgauzen Cikl dlya odnogo udarnika 1959 P Sheffer Non stop 1960 R Gaubenshtok Ramati seriyi Igri Multiple ta in Zmist 1 Ponyattya aleatoriki 2 Viniknennya i rozvitok 3 Klasifikaciya 4 Dzherela 5 Literatura 6 Div takozh 7 Primitki 8 PosilannyaPonyattya aleatoriki RedaguvatiAleatorika polyagaye v netochnomu okreslenni zvukovogo obrazu kompoziciyi v partituri klaviri sho peredbachaye pri vikonanni muzichnogo tvoru spivdiyu vipadkovih chinnikiv vprovadzhuvanih vikonavcem U suchasnij muzici aleatorika viznachaye pevnu poziciyu kompozitora shodo zvukovogo materialu ta formi tvoru Aleatorika mozhe stosuvatisya riznih elementiv muziki ritmiki arhitektoniki dinamiki a takozh zvukovisotnih spivvidnoshen ta instrumentuvannya Kozhne vikonannya takogo tvoru pov yazane z pevnimi zminami viklikanimi tim sho zagalni jogo risi oznacheni tochno a detali formuyutsya shoraz po inshomu Tozh odin zapis aleatorichnoyi kompoziciyi privodit do bagatoh riznih zvukovih obraziv U muzichnomu mistectvi elementi aleatoriki vikoristovuvalisya z davnih chasiv vidsutnist viznachenogo instrumentuvannya tvoru v Mistectvi fugi J S Baha ale u 20 st voni nabuvayut sistemnogo znachennya Viniknennya i rozvitok RedaguvatiElementi vipadkovosti v muzikuvanni buli harakterni muzici riznih epoh i napryamkiv Variativnim po svoyij suti ye muzichnij folklor dlya yakogo formi fiksaciyi muzichnogo materialu vzagali ne vlastivi U yevropejskij muzici Serednovichchya i Vidrodzhennya praktikuvalasya dovilna zamina vokalnih golosiv na instrumentalni cifrovannij bas sho dozvolyav vikonavcevi dovilno pidbirati roztashuvannya akordiv v epohu Prosvitnictva nezafiksovani v notnomu zapisi kadenciyi solista v instrumentalnih koncertah Osnovopolozhnikom suchasnoyi aleatornoyi tehniki prijnyato vvazhati amerikanskogo kompozitora Dzhona Kejdzha U 1952 roci u fortepiannomu koncerti Muzika zmin Music of Changes vin vikoristovuye vsilyaki elementi vipadkovosti i variantnosti formi Do nogo elementi aleatoriki vikoristovuvav Charlz Ajvz Podalshij rozvitok i rozpovsyudzhennya cogo metodu kompoziciyi mozhna pobachiti u tvorchosti nimeckogo kompozitora Karlhajnca Shtokgauzena U 1957 roci vin stvoryuye Fortepiannu p yesu XI Todi zh P Bulez vigolosiv dopovid AIea pro funkciyi reglamentovanogo vipadku v muzici Zvichajno cej tvir pid chas koncertu vikonuyut kilka raziv v riznih variantah Grafichno partitura viglyadaye takim chinom na velikomu notnomu plakati rozmir 53h93 sm vidrukovani 19 absolyutno ne zalezhnih odna vid odnoyi notnih grup riznoyi trivalosti yaki kompozitor suprovodzhuye komentaryami dlya vikonavciv Muzikant povinen vibrati bud yakij fragment i grati jogo v bud yakomu tempi v bud yakij dinamici i artikulyaciyi potim nastaye cherga inshih fragmentiv Komentari taki skladni ta primhlivi sho vimagayut dovgogo ta uvazhnogo vivchennya Z kincya 1950 h rokiv P yer Bulez vidmovlyayetsya vid serializmu i eksperimentuye v carini obmezhenoyi aleatoriki Pokazovoyu ye jogo Tretya fortepianna sonata yaka skladayetsya z p yati chastin i dopuskaye ryad riznomanitnih tlumachen pri vikonanni U 1957 roci P yer Bulez pishe najvazhlivishij teoretichnij traktat pro aleatoriku v muzici i chitaye jogo na kursah kompoziciyi v Kranihshtajni Cogo zh roku traktat vidayetsya pid nazvoyu Alea v Oglyadi novin Franciyi Alea Nouvelle Revur Francaise a nastupnogo roku v Darmshtadtskom visniku novoyi muziki Darmstadter Beitrage zur Neuen Musik nbsp ZAleatoric TrioKlasifikaciya RedaguvatiKontrolovana aleatorika Fragment Tretoyi simfoniyi Lyutoslavskogo Prirodu aleatoriki za principom yiyi organizaciyi prijnyato diliti na dvi grupi Do pershoyi vidnositsya tak zvana absolyutna vilna ortodoksalna nichim ne obmezhena aleatorika U cij grupi realizuyutsya ekstremistski doslidi i zadumi pobudovani na vikoristanni chistoyi vipadkovosti kidanni gralnih kostej monet Do ciyeyi zh grupi vidnositsya absolyutno neorganizovana instrumentalna improvizaciya Insha grupa pripuskaye vikoristannya kerovanoyi ta kontrolovanoyi aleatoriki Tehniku obmezhenoyi i kontrolovanoyi aleatoriki naprikinci 50 h rokiv rozrobiv polskij kompozitor Vitold Lyutoslavskij Neobhidno vidriznyati dva sposobi upravlinnya ce aleatorika tvorchogo procesu i aleatorika vikonavskogo i reprodukcijnogo procesu V bilshosti vipadkiv obidva sposobi kombinuyutsya Priklad zastosuvannya tvorchoyi aleatoriki za Dzh Kejdzhem na chistij list naneseno 4 pari 5 linijnih notonosciv tak sho mizh nimi ye vidstan sho dozvolyaye vikoristovuvati 9 verhnih i 6 nizhnih dodatkovih linijok Klyuch notonoscya viznachayetsya dovilno za dopomogoyu pidkidannya moneti Priblizno po seredini dlya pravoyi i livoyi ruki nanesena liniya dlya zapisu zvukiv sho vinikayut vid udariv po vnutrishnij i zovnishnij storoni rezonatora fortepiano i t d nbsp Lutoslawski Symphony 3Dzherela RedaguvatiB Syuta Aleatorika Ukrayinska muzichna enciklopediya T 1 s 41 Yuliya Harina AleatorikaLiteratura RedaguvatiMuzichna enciklopediya M 1973 82 Kogoutek C Tehnika kompozicii v muzyke XX veka M Muzyka 1976 368 s Ocheryetovska N Estetichna cilisnist v muzici ta aleatorika Muz kritika i suchasnist K 1984 Kn 2 Pavlishin S Pro deyaki tendenciyi rozvitku suchasnoyi zarubizhnoyi muziki K 19 6 Shneerson G Serializm j aleatorika tozhdestvo protivopolozhnostej SM 1971 1 Boulez P AIea Nouvelle revue francayise Paris 1957 N 59 Cage J Silence Lecture and writings Middletown Conn 1961Div takozh RedaguvatiSerializmPrimitki Redaguvati B Syuta Aleatorika Ukrayinska muzichna enciklopediya T 1 s 41 Teoriya sovremennoj kompozicii Moskva Muzyka 2005 s 412 430 Posilannya RedaguvatiAleatorika Arhivovano 25 lyutogo 2022 u Wayback Machine VUE Aleatorika Arhivovano 2 listopada 2014 u Wayback Machine Sajt Kompozitor Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Aleatorika amp oldid 40359137