Джованні Баттіста Тьєпо́ло (італ. Giovanni Battista Tiepolo), варіанти написання імені: Gianbattista або Giambattista — Джанбаттіста або Джамбаттіста; 5 березня 1696, Венеція — 27 березня 1770, Мадрид) — італійський художник, один з найпримітніших майстрів італійського рококо, майстер фресок та гравюр, останній великий представник венеційської школи живопису.
| Джованні Баттіста Тьєполо | |
|---|---|
| Giovanni Battista Tiepolo | |
| | |
| Джованні Баттіста Тьєполо | |
| При народженні | італ. Giovanni Battista Tiepolo |
| Народження | 5 березня 1696 Венеція |
| Смерть | 27 березня 1770 (74 роки) |
| Мадрид | |
| Національність | італієць |
| Країна | Венеційська республіка |
| Жанр | фрески, гравюра, |
| Діяльність | fresco painter, художник-гравер, архітектурний кресляр, художник, графік, друкар, майстер офорту |
| Напрямок | Венеційська школа живопису, бароко, рококо |
| Твори | «Поклоніння волхвів», «Даная і Зевс», «Бенкет Клеопатри» |
| Батько | Domenico Tiepolod |
| Мати | Orsetta Tiepolod |
| У шлюбі з | Maria Cecilia Guardid |
| Діти (10) | Джованні Доменіко Тьєполо і Lorenzo Baldissera Tiepolod |
| | |
| Джованні Баттіста Тьєполо у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Джанбаттіста Тьєполо народився 5 березня 1696 року у Венеції, в родині багатодітного шкіпера Доменіко Тьєполо, людини простого походження. Невдовзі батько помер, і мати, Орсетта, виховувала шістьох дітей в умовах бідності.
В юності Тьєполо навчався живопису у венеційського художника Грегоріо Ладзаріні, але мистецтвознавці зазначають, що найсильніший вплив на нього мали Себастьяно Річчі, Паоло Веронезе та Джованні Баттіста Пьяцетта. У віці 19 років Тьєполо виконав своє перше художнє замовлення — картину «Принесення в жертву Ісаака».
1717 року молодий художник покинув майстерню Ладзаріні і вступив до гільдії живописців Фралья. 1719 року він одружився з Марією Чечилії Гварді, сестрою відомих художників Гварді — Франческо та Джованні Антоніо. Від шлюбу з Марією у Тьєполо народилося дев'ятеро дітей.
З 1726 до 1728 року Тьєполо працював за замовленням Діонісіо Дельфіно, аристократа з Удіне, розписуючи фресками каплицю й палац. Це принесло йому популярність і нові замовлення — Тьєполо став модним живописцем. У наступні роки він багато писав у Венеції, а також в Мілані, Бергамо. У 1740 Тьєполо отримав замовлення на розпис стелі на другому поверсі Скуоль Карміна.
З 1750 року до венеційського живописця прийшла загальноєвропейська популярність, а в 1750–1753 роках він створив свою центральну роботу — фрескові оздоблення вюрцбурзької резиденції (в місті Вюрцбург, Німеччина). Повернувшись до Італії, Тьєполо був обраний президентом Падуанської академії.
1761 року іспанський король Карл III запросив Тьєполо в Мадрид, де художник залишався до кінця свого життя. Тьєполо помер в іспанській столиці 27 березня 1770 року.
Стиль Тьєполо Редагувати
Фрески — дуже складний вид образотворчого мистецтва. Великі масштаби вимагають підготовчих робіт та точного геометричного розрахунку. Дуже важко врахувати також, як буде бачити фреску глядач з різних точок зору. Свобода і легкість, з якою будував свої фрескові композиції Тьєполо, дотепер вражають глядачів і самих художників. Це свобода у виборі композиції, у виборі кольорів та напрямків динаміки розгортання композиції, свобода у відчутті енергійного, експресивного руху пензля, в акцентуванні деталей.
Вибрані роботи Редагувати
- «Викрадення Європи», 1720—1721. Галерея Академії, Венеція
- «Мадонна гори Кармель з душами у чистилищі», 1721—1727. Пінакотека Брера, Брера
- «Свята Олена знаходить Істинний Хрест», бл. 1745. Галерея Академії, Венеція
- Поклоніння волхвів (Пінакотека, Мюнхен)
- Аполлон і Дафна (Лувр, Париж)
- Апофеоз сім'ї Барбаро (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
- Апофеоз адмірала Пізані (Палаццо Пізані, Венеція)
- «Перенесення Святого будинку в Лорето», бл. 1743, Галерея Академії, Венеція
- П'ять картин на теми давньоримської історії з палацу Дольфін в Венеції, Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія
- «Смерть консула Брута», 1728—1730, Музей історії мистецтв, Відень.
- «Меценат представляє імператору Августу красні мистецтва», Ермітаж, Санкт-Петербург.
- «Філософ Діоген та Александр Македонський», Ермітаж, Санкт-Петербург
- «Мадонна з немовлям, Св. Антонієм Падуанським, Домініком, Франциском Асізьким», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
- Фрески на стелі Вюрцбурзької резиденції, Вюрцбург, Німеччина
- Святий Яков Старший, (Музей образотворчих мистецтв (Будапешт))
- Битва Верселле (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
- Хід колісниці сонця (Палаццо Клерічі, Мілан)
- Тріумф Авреліана (Королівська галерея, Турин)
- Тріумф Маріуса (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
- Промова цариці Зенобії перед солдатами свого війська (Національна галерея мистецтва, Вашингтон)
- Апостоли Фома та Іоанн (Церква дель Оспедалетті, Венеція)
- Елеазер і Ребекка (Національна галерея, Афіни)
- Зустріч Антонія і Клеопатри і Бенкет Клеопатри (садиба Архангельське)
Бібліографія Редагувати
- Chantal Eschenfelder: Tiepolo. Giovanni Battista Tiepolo, 1696 — 1770. Könemann, 2001. ISBN 3-8290-0698-5
- Beverly Louise Brown, Terisio Pignatti, Oreste Ferrari, Teresa Longyear: Giambattista Tiepolo: Master of the Oil Sketch. Abbeville Press, 1994. ISBN 1-55859-284-9
- Keith Christiansen: Giambattista Tiepolo: 1696–1770. Harry N. Abrams, 1997. ISBN 0-8109-6505-4
- Svetlana Alpers, Michael Baxandall: Tiepolo and the Pictorial Intelligence. Yale University Press, 1994. ISBN 0-300-05978-7
- George Knox: Tiepolo: A Bicentenary Exhibition 1770–1970 Exhibition Catalogues from the Fog Art Museum: A Bicentenary Exhibition, 1770–1970. Garland Publishing, New York 1978. ISBN 0-8240-1954-7
- Maria Elisa Avagnina: Tiepolo. Die vicentinischen Villen. Electa, Milano, 1990. ISBN 88-435-3104-2
- T. Hetzer, Die Fresken Tiepolos in der Würzburger Residenz, Frankfurt, 1943.
- A. Morassi, Tiepolo e la Villa Valmarana, Milano, 1945.
- A. Morassi, Giovan Battista Tiepolo, Londra, 1955.
- A. Morassi, A complete catalogue of the paintings of G. B. Tiepolo, L., [1962];
- A. Pallucchini, L'opera completa di Giambattista Tiepolo, Milano 1968.
- Rizzi A,, The etchings of the Tiepolo: complete edition, L., 1971;
- Atti del congresso internazionale di studi sul Tiepolo, [Mil., 1972].
- A. Porcella, La giovinezza di Gianbattista Tiepolo, Roma 1973.
- William L. Barcham (1992). Giambattista Tiepolo, Thames and Hudson. ISBN 0-500-08054-2.
- M. Gemin, F. Pedrocco, Giambattista Tiepolo. I dipinti. Opera completa, Venezia 1993
- Щербачёва М. И., Картины Тьеполо из дворца Дольфино в Эрмитаже, Л., 1941;
- Ольшанская Н. И., Тьеполо, М., 1957;
- Салмина Л. Н. Джованни Баттиста Тьеполо. М. — Л., 1963
Див. також Редагувати
- 43775 Тьєполо — астероїд, названий на честь художника.
- Бароко
- Живопис бароко
- Венеційська школа
Примітки Редагувати
- http://www.wga.hu/frames-e.html?/bio/t/tiepolo/gianbatt/biograph.html
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- База даних малих космічних тіл JPL: Джованні Баттіста Тьєполо (англ.).
Посилання Редагувати
- Тьєполо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Баттіста Тьєполо |
- Творчість Тьєполо (англ.) [ 20 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Роботи в Удіне (англ.) [ 9 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Коротка біографія (англ.) [ 14 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Ілюстрована біографія й відомі роботи (англ.) [ 12 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Джованні Баттіста Тьєполо. Картини [ 29 червня 2015 у Wayback Machine.] та біографія [ 29 червня 2015 у Wayback Machine.]