Ксе́нія Гео́ргіївна Держи́нська (6 лютого 1889 — 9 червня 1951) — радянська оперна співачка (сопрано), Народна артистка СРСР (1937), двоюрідна сестра композитора Миколи Вілінського та музикознавця — Олександра Оссовського
| Держинська Ксенія Георгіївна | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 6 лютого 1889 |
| Місце народження | Київ |
| Дата смерті | 9 червня 1951 (62 роки) |
| Місце смерті | Москва |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Громадянство | Російська імперія → СРСР |
| Професії | оперна співачка, музична педагогиня, музикантка, співачка |
| Вчителі | Heghine Ghorghanyand |
| Праця в операх | Большой театр |
| Співацький голос | сопрано |
| Інструменти | вокал[d] |
| Нагороди | |
| Файли у Вікісховищі |
Народилася у Києві в сім'ї спадкових київських дворян. Батько — Держинський Георгій Георгійович був викладачем математики. Мати — Черкунова Марія Никифорівна походила з роду Залізняків (бабуся Ксенії Держинської, Миколи Вілінського та Олександра Оссовського — Олександра Максимівна Залізняк). Навчалася у Фундуклеївській гімназії. Велику роль у становленні її музичної кар'єри зіграв С. В. Рахманінов, який високо оцінив її здібності. Училася в Києві й в Петербурзі, в 1913–1915 співала в московському оперному театрі «Народний дім», якийсь час удосконалювалася в Берліні. В 1915 була прийнята в трупу Великого театру, де працювала до 1948.
Великий вплив на формування творчої особистості Держинської зробили режисер К. С. Станіславський, а також диригент Вацлав Сук, під орудою якого Держинська проспівала партії Лізи («Пікова дама» П. І. Чайковського), Настасію («Чародійка»), Февронію («Кітеж» Римського-Корсакова) та інші. Одна із провідних оперних співачок свого часу, Держинська мала широкий діапазон, силою й красою тембру голосу, володіла драматичною майстерність. В 1948–1951 була професором класу вокалу в Московській консерваторії.
Померла в Москві, похована на Новодівочому цвинтарі.
Примітки Редагувати
- Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — 1974.
- . Архів оригіналу за 26 вересня 2008. Процитовано 30 березня 2010.
- див. Валентина Назаренко, Елегія про Миколу Вілінського[1] [ 20 березня 2012 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 27 грудня 2008. Процитовано 30 березня 2010.
- . Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2013.
Література Редагувати
- Грошева, Е. К. Г. Держинская. Серия: Мастера Большого театра. М Музгиз 1952г., 124с.
- Олександр Москалець, Слава і забуття «золотого сопрано», «Дзеркало тижня» № 2, 22 січня 2005[недоступне посилання з липня 2019]
- П. И. Чайковский «ПИКОВАЯ ДАМА» Опера в 3-х актах по повести А. С. Пушкина на либретто М. И. Чайковского. В роли Лизы Ксения Держинская, сопрано Audio MP3 [ 7 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Александр Матусевич Ксения Держинская на belcanto.ru [ 30 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Ксения Держинская, портреты певицы на открытках [ 12 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- 120 лет со дня рождения К. Г. Держинской [2] [ 31 липня 2013 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Держинська Ксенія Георгіївна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 599-600.