Гри́горій Леонідович Лужни́цький (27 серпня 1903, с. Сороцьке (за іншими даними — м. Львів), нині Теребовлянського району Тернопільської області — 3 березня 1990, м. Циннемінсон, Нью-Джерсі, США) — український вчений, поет, драматург, театральний критик, історик театру, театрознавець. Син о. Леоніда Лужницького.
| Григорій Леонідович Лужницький | |
|---|---|
| | |
| Псевдо | Merìjam |
| Народився | 27 серпня 1903 с. Сороцьке, нині Теребовлянський район, Тернопільська область (за іншими даними — м. Львів), Україна |
| Помер | 3 березня 1990 (86 років) м. Циннемінсон, штат Нью-Джерсі, США |
| Громадянство | Австро-Угорщина Польща → УРСР → Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет, драматург, письменник, драматург, театральний критик, перекладач, журналіст, історик |
| Галузь | література, драма, театральна критикаd, Історія театру, переклад, журналістика, проза і поезія |
| Знання мов | українська |
| Батько | Леонід Лужницький |
| Родичі | Андрій Лужницький |
Життєпис ред.
Вчився до приходу царських військ до Львова (1915) в Академічній ґімназії, згодом приватно. В травні 1921 р. записався на студії в Українському Тайному Університеті, а в 1922 р. став засновником і членом Товариства українських католицьких письменників «Логос» та членом видавництва цієї ж назви і самостійним видавцем бібліотеки зі світової літератури під назвою «Меріяма». В Тайному Університеті Лужницький слухав виклади таких корифеїв української науки, як: Василь Щурат, Іван Белей, Кирило Студинський та Мирон Кордуба.
У березні 1922 р. Лужницький виїхав до Ґрацу на дальші студії в університеті ім. Карла Франца, а згодом перенісся по Праги, де завершив студії докторантом із «landabilem legitimus» 21 червня 1926 р. Тема його дисертації «Розвій української лірики 19-го століття».
З 1927—1931 р. працював редактором журналу «Поступ», який був у той час місячником літератури і життя.
Згодом Лужницький став молодшим співробітником Академії Наук, в мережу якої включено НТШ, а всі його члени стали її співробітниками. Членом НТШ Лужницький став ще в 1927 році. Ректор Львівського університету Кирило Студинський призначив Лужницького своїм асистентом, а Михайло Возняк — членом літературознавчої секції як спеціаліста у справах театру.
У серпні 1944 року Лужницький із родиною виїхав до Турки над Стриєм, а звідти — до Ґрацу. Як колишній студент університету, він мав змогу там працювати і 1945 року його призначено асистентом професора Фелікса Шмідта, керівника слов'янського відділу університету. У Ґрасі Лужницький отримує ступінь доктора габілітованого за працю Die Entstehung des ukrainischen Theatres і розпочинає викладацьку діяльність.
В кінці 1949 р. Лужницький переїхав із дружиною та дітьми до Філадельфії, де з 1959 по 1965 року був професором-гостем в Пенсильванському університеті, служив теж керівником Народного університету, продеканом факультету літератури УТГІ з Мюнхену (філія в Нью-Йорку). З Володимиром Дорошенком (1879—1985) та Данилом Богачевським (1890—1985) заснував Осередок Праці НТШ у Філадельфії.
Творчий доробок ред.
Автор п'єс: «Голгофа» (1934), «Камо грядеші» (1934), «Ой, Морозе, Морозенку!», «Посол до Бога» (1935), «Дума про Нечая» (1936); прозових творів: «Кімната з одним входом» (1930), «Гало, гало, напад на банк» (1935), «Товариші усміху» (1938), «0-313» (1950), «Генерал В» (1951); збірки нарисів: «Чорний сніг» (1928); збірки віршів: «Вечірні смутки» (1924); наукових праць: «Нарис сучасної галицької поезії» (1925), «Українська література в рамках світової літератури» (1961 англ. мовою)
та інших.
Драматичні твори ред.
- Ой, Морозе, Морозенку
- Ой, зійшла зоря над Почаєвом
- Слово про Ігорів похід
- Дума про Нечая
- Гоглога
- Камо грядеши?
- Лицарі ночі
- Муравлі
- Посол до Бога
- Жабуриння
- Подружжня у двох помешканнях
Наукові праці ред.
- Історія українського театру
- Христос як герой у візантійських і східнослов'янських літургічних містеріях
- Літургійний театр в Україні
- Літургійні елементи в історії українського театру
- Театрально-соціологічні елементи в драматичній творчості Івана Франка
- Іван Франко про завдання і цілі театру
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
Джерела ред.
- Б. Мельничук, Б. Пиндус. Лужницький Григорій Леонідович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 399–400. — ISBN 966-528-199-2.
- Г. Івахів, Й. Подоляк, В. Уніят. Сороцьке // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 325. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Григор Лужницький: Український театр. Наукові праці, статті, рецензії: Збірник праць у 2 томах. — Львів: 2004.
- Вівчарик Н. Особливості поетичної творчості Григора Лужницького // Галичина: Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. — 2003. — № 9. — С. 154—159.
- Збірник праць і матеріялів на пошану Григорія Лужницького (1903—1910) // Записки НТШ. Праці філологічної секції. Т. ССХІІ. — Львів — Нью-Йорк — Париж — Сідней — Торонто, 1996. — 357 с.
- Лужницький Г. Непереможні слов'яни: Нарис історії серболужицької літератури з 1945 р. // Літературні процеси після Другої світової війни: Огляди і вибрані питання української та інших літератур. — Філадельфія — Нью-Йорк, 1982. — С. 133—138.
- Луців Л. Меріям-Лужницький «Ой Морозе, Морозенку» // Література і життя. Літературні оцінки. -Джерзі Ситі — Нью-Йорк: Свобода, б. р. — С. 416—418.
- Рудницький Л. Драматургія Григора Лужницького // Лужницький Григор. Посол до Бога. — Івано-Франківськ, 1996. — С. 3-40.
- Сирота Л. Б. Лужницький Григір (Григорій-Микола) Леонідович [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Хороб С. Українська релігійна драма // Лужницький Григор. Посол до Бога. — Івано-Франківськ,1996. — С. 236—242.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.