Леонід Лужницький (25 квітня 1869, с. Сороцьке — 16 жовтня 1951, поселення Гекстернюхт, Вестфалія, Німеччина) — український релігійний діяч, педагог, публіцист. Батько Григорія Лужницького. Професор, почесний крилошанин Львівської митрополичої капітули.
| о. Леонід Лужницький | |
|---|---|
| | |
| Основні відомості | |
| Ім'я при народженні: | Лужницький Леонід Миколайович |
| Народження | 25 квітня 1869 с. Сороцьке |
| Альма-матер: | ЛНУ імені Івана Франка |
| Заклад: | Львівська семінарія, Львівська богословська академія |
| Конфесія: | УГКЦ |
| Смерть: | 16 жовтня 1951 (82 роки) |
| поселення Гекстернюхт, Вестфалія, Німеччина | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | священик, педагог, публіцист |
| Основні інтереси: | богослов'я, історія церкви |
| Звання: | професор |
| Титул: | крилошанин |
Біографія Редагувати
Народився в с. Сороцьке Скалатського повіту (нині Теребовлянського району Тернопільської області) у сім'ї греко-католицького священника о. Миколи Лужницького та його дружини Юлії з Рейтеровських.
У 1887 році закінчив Першу тернопільську гімназію. Студіював богослов'я у Львівському та Віденському університетах (1889–1891). Крім богослов'я цікавився історією, зокрема історією української літератури. Тому навчаючись у Львівському університеті відвідував лекції о. проф. Омеляна Огоновського, а у Відні ходив на виклади професора історії Макса Бідінґера.
У 1893 році отримав священиче рукоположення. Працював катехитом народної школи в Тернополі; від 1904 року — у Львові: викладач академічної гімназії, від 1921 року — духовної семінарії, від 1929 року — богословської академії.
Засновник Богословського наукового товариства, від 1930 — голова його історично-правничої секції. Член культурних і релігійних організацій, голова «Товариства катехитів».
1944 року емігрував до Австрії, згодом у Німеччину. У 1947–1950 роках проживав у м. Білефельд (Північний Рейн-Вестфалія).
Помер 16 жовтня 1951 року в поселенні Гекстернюхт.
Публікації Редагувати
Автор книг:
- «Нарис історії церкви в оповіданнях» (1898),
- «Малий катехизм на основі церковного року» (1921),
- «Догматика Католицької Церкви» (1924),
- «Християнсько-католицька етика» (1927, 1948),
- «Дозвольте дітям прийти до мене» (1–2 тт., кілька перевидань)
та ін., статей у часописах «Нива», «Мета», квартальнику «Богословія» та ін. Підготував до друку книгу «Історія Католицької Церкви».
Примітки Редагувати
- Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1887 [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Tarnopol 1887. — S. 97—98.
- Богословське Наукове Товариство у Львові в першім десятиліттю… — С. 66—67.
- . esu.com.ua (ua). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
Джерела Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Баб'як А. Лужницький Леонід [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- Волинський Б., Головин Б., Пиндус Б. Лужницький Леонід Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 400. — ISBN 966-528-199-2.
- Богословське Наукове Товариство у Львові в першім десятиліттю свого існування (1923—1933). Опрацювали о. др. Лев Глинка і др. Константин Чехович. — Львів 1934. — 93 с.
- Публікації о. Леоніда Лужницького [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Оцифрована спадщина. Сайт Дрогобицької духовної семінарії УГКЦ [дата доступу 20 листопада 2017]
| Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |