Грецькі поселення Приазов'я виникли в Приазов'ї 1780-ті роки греками, переселеними з Кримського півострова в період з 28 липня 1778 до кінця вересня 1778 року. У мовному відношенні приазовські греки діляться на дві відмінні одна від одної групи: румеї, які спілкуються румейським діалектом грецької мови та уруми, мова яких належить до групи тюркських мов. У сучасному Приазов'ї греки-румеї і греки-уруми проживають здебільшого окремо.
|
Змішані поселення Редагувати
24 березня 1780 за наполяганням митрополита Ігнатія місто Марієнполь (таку ж назву носило місто Павлоград, до якого первісно прибули греки-переселенці) перейменовано в Маріуполь (псевдогрецька назва із елементом «-поль», тобто «місто Марії»), на честь Марії Федорівни, дружини спадкоємця царського престолу, майбутнього імператора Павла І.
Селище Велика Новосілка було засноване в 1779 році по правій стороні річки Мокрі Яли греками, переселеними з Кримського півострова. За переказами, до місця майбутньої Великої Новосілки переселенці підійшли з боку Червоної гірки, і їх вразила місцевість, що розкинулася внизу, покрита терном і порізана долинами річок Мокрі Яли, Шайтанка та Кашлагач.
Румейські поселення Редагувати
Заснування села Стила пов'язане із переселенням в 1779 року греків з Криму в Азовську губернію. Село Стила було засноване на березі річки Мокра Волноваха греками-румеями. 1812 року в центрі села була побудована церква, яка отримала назву Кіріаковської на честь святої Кірікії.
Село Роздольне було засновано в 1779 році греками, які переселилися з Криму на злитті двох річок (колись повноводних, а нині подрібнілись, порослих очеретом та осокою). До 1946 року село називалося Велика Каракуба. Розташоване за 18 км від районного центру і за 50 км від обласного.
Село Малоянісоль заснували вихідці з кримських сіл Уйшунь, Єні-кей, Джемрек. Воно розкинулося в долині річки Кальчик (Калки). У селі було 65 будинків, де мешкали 235 особи. Село поділялося на три квартали — Анадольський (Піратки), Джемрекський (Пятах) і Малоянісольський (Харахла).
Поселення Сартана утворилося на правому березі річки Кальміус, за 15 км від створюваного міста Маріуполь. Точного історичного визначення слова Сартана на сьогоднішній день не існує. Є лише версії, які документально залишаються не підтвердженими.
Перші поселення людини на території нинішнього села Урзуф відносять до епоху палеоліту. В околицях села, особливо по берегах річки Зелена, знаходять знаряддя праці з каменю: кам'яні молотки, сокири, зернотертки, що відносяться до бронзової доби.
Сучасне село Кременівка. Засноване влітку 1780 року переселенцями з кримських сіл Каракуба (131 чоловіків і 113 жінок), Чердакли (75 чоловіків і 79 жінок) і Бай-Су (51 чоловіків і 56 жінок).
Село Чермалик (так по-татарськи іменується «кучерява трава») засноване в липні 1780 року. З 1946 р. — село Зажиточне, з 1972 р. — Заможне, з 2000 р. — знову Чермалик).
Наприкінці липня 1780 в 25 верстах від Маріуполя, у південному напрямку до Білосарайської коси засноване село Ялта, грецькою Яліта, що перекладається як «морський берег», «пляж».
Урумські поселення Редагувати
Сучасна назва — Гранітне. Після заснування частиною мешканців села Нова Карань в 1881 році носило назву Стара Карань. У 1943 році виділився хутір Новоселівка. Гранітне розташоване на правому березі річки Кальміус в межиріччі приток Дубової і Столової балок.
Найперші відомості про Кримське село Комар відносяться до 1652 року. У цей час в селі було 35 дворів (ГВІК ст. 283). За свідченнями митрополита Ігнатія, при переселенні в 1779 році з Комара вийшло 100 сімей.
Мангуш — селище міського типу, районний центр, площа якого становить 929,1 га. З 1946 року по 1995 рік іменувалось Першотравневе. У березні 1995 року за підсумками місцевого референдуму селищу повернуто історичну назву — Мангуш (в перекладі з грецької мови «білий птах»).
Село Старомлинівка (до 1947 року — Старий Керменчик) заснували в 1779 році греки-уруми з кримських сіл: Ашага-Керменчик, Шурю, Албат, Бія-Сала, Улу-Сала. Всього вийшли з Криму 195 сімей, які становили 971 осіб.
Стара Ласпі (первинна назва Ласпі трансформувалося в Ласпу, а після виходу в 1928 році з неї частини мешканців отримала префікс «Стара») — село, центр сільської ради. Розташоване на правому березі річки Кальміус за 36 кілометрів від райцентру і за 10 кілометрів від залізничної станції Каракуба.
Старобешеве — селище міського типу (до 1896 року — село Бешево, центр району). У 1866 році на греків поселенців була поширена єдина система цивільного устрою й управління. У числі 11 грецьких волостей створена і Бешівська, яка надалі у 1874 році увійшла в Маріупольський повіт.
У 1780 році по правій стороні річки Калка (тепер Кальчик), по лівій стороні Водяної балки оселились переселенці з Криму і назвали нове поселення Ескі-Крим, тобто Старий Крим. Чоловічого населення було 204 особи, жіночого — 163 особи та 79 дворів.
Заселення греків у Приазов'ї почалося з березня 1780 року. З Криму першими відправилися в нові місця греки — хлібороби. Вони їхали на бричках, і це був дуже важкий шлях. Люди були голодні, голі, звичайно, коли переселялися на нові місця поселенці називали своє нове селище так як раніше називалося їх старе село.