Гончаренко Олексій Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гончаренко.

Олексі́й Олексі́йович Гончаре́нко (16 вересня 1980, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український політичний та громадський діяч, депутат Верховної Ради України VIII й IX скликань, член фракції Європейська Солідарність, член української делегації у ПАРЄ, віцепрезидент Комітету ПАРЄ з міграції, біженців та переміщених осіб. У серпні-листопаді 2014 році голова Одеської обласної ради, депутат Одеської міської ради V й VI скликань (2006—2014), заступник голови Одеської міської ради. З 2005 року до 2014 року член Партії регіонів, колишній прибічник надання російській мові статусу державної в Україні.

Гончаренко Олексій Олексійович
{{{ім'я}}}
Голова Одеської обласної ради
14 серпня 2014 — 21 листопада 2014
Президент	Петро Порошенко
Наступник	Шмушкович Михайло Володимирович
Заступник голови Одеської обласної ради
16 листопада 2010 — лютий 2014
Президент	Віктор Янукович
Народився	16 вересня 1980(1980-09-16) (43 роки) Одеса, Українська РСР, СРСР
Виборчий округ	Подільський одномандатний округ № 137
Відомий як	Політик, громадський діяч, Ютубер
Громадянство	Україна
Alma mater	Північно-Кавказька академія державної служби (2005) і Одеський національний медичний університет (2002)
Політична партія	Партія зелених України (до 2005 року) Партія «Союз» (2005) «Партія регіонів» (2005–2014) «Блок Петра Порошенка» (З 2014 року)
Батько	Олексій Олексійович Костусєв
Мати	Марина Гончаренко
У шлюбі з	Ольга
Діти	Олексій, Кирило
Звання	Лейтенант запасу військово-медичної служби
Релігія	православ'я
goncharenko.od.ua
Гончаренко Олексій Олексійович на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Верховна Рада України
8-е скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
9-е скликання
Фракція «Європейська солідарність»	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Зовнішні відеофайли
	Олексій Гончаренко. Рандеву з Яніною Соколовою., 5 канал, опубліковано 25 квітня 2020 року.

Засновник проєкту популяризації вивчення англійської мови в селах та малих містечках «Ви.мова» , засновник всеукраїнської мережі освітньо-культурних центрів «Гончаренко центр». Ведучий шоу «Гончаренко рулить» на «5 каналі». Син колишнього мера Одеси Олексія Костусєва.

Життєпис

Перші роки

Олексій Олексійович Гончаренко народився 16 вересня 1980 року в Одесі, у сім'ї Марини Федорівни Гончаренко, яка працювала в Одеському порту, потім вчителем у школі № 62 і Приморському ліцеї, та Олексія Олексійовича Костусєва. У трирічному віці батьки хлопця розлучилися. Олексій вчився у декількох школах — спочатку у загальноосвітній школі № 62, потім № 35, а завершив шкільне навчання у гімназії № 2. У 1996 році, ставши дипломантом олімпіади з біології, Гончаренко за співбесідою вступив до Одеського державного медичного університету на державну форму навчання за спеціальністю «педіатрія», який закінчив з відзнакою у 2002 році. У 1999 році 19-річний хлопець пішов працювати на Одеську станцію швидкої медичної допомоги, де працював до 2001 року.

Початок політичної діяльності

У 2001 році Гончаренко став керівником молодіжної організації Одеського обласного відділення Партії зелених України. У 21-річному віці балотувався в Одеську міську раду в окрузі у «Селищі Таїрова», однак не пройшов. Після невтішних результатів виборів Олексій почав працювати помічником депутата. У той же час політик-початківець у 2005 році отримав другу освіту в Академії народного господарства при Уряді РФ, що діяла в Москві, за спеціальністю «фінанси та кредит». У 2005 році Олексій став головою Одеської міської організації партії «Союз». Того ж року політик очолив громадську організацію «Якість життя». Наприкінці 2005 року Одеська обласна та міська організації Партії «Союз» влилися до Партії Регіонів. У складі «Партії Регіонів» молодий політик був обраний до Одеської міської ради у 2006 році. За його словами, у «Партії регіонів» перебував тому, що в установчих документах партії було положення про «курс на євроінтеграцію»

Депутатство у міській та обласній радах

Перше рішення, якого Гончаренкові вдалося домогтися, стало рішення про зміну до регламенту Одеської міської ради, за яким мовою роботи ради, його виконавчих органів та для офіційних заяв, поряд з українською мовою, стала російська мова. Згодом Гончаренко разом з іншими депутатами підтримував розвиток російської мови в Одесі. У 2006 році Гончаренко став учасником «Програми Фонду Джона Сміта», у рамках якої проходив півтора місяця стажування в Сполученому королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — в Парламенті Королівства, місцевому самоврядуванні міста Лутон та Національній асамблеї Уельсу. У 2007 році Олексій був обраний головою «комісії з вдосконалення структури управління містом», яка проіснувала до грудня 2008 року. Під час роботи в міській раді Гончаренко неодноразово брав участь у міжнародних конференціях з питань муніципального менеджменту, планування розвитку міста, освіти тощо. Зокрема, це відбувалося в таких містах, як Берлін (2007 рік), Братислава (2006 рік), Будапешт (2007 рік), Лондон (2009 рік), Тбілісі (2008 рік), Рига (2009 рік), Прага (2008 рік), Приштина (2009 рік).

Під час місцевих виборів восени 2010 року Гончаренко балотувався в Одеську обласну раду у складі «Партії регіонів», будучи у списку № 2. У той же час балотувався за мажоритарним округом № 10 (Суворовський та Приморський райони Одеси), набравши 58000 голосів, що у п'ять разів більше, ніж у найближчого конкурента. У листопаді 2010 року політик був обраний на посаду заступника голови Одеської обласної ради і йому було присвоєно 4 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

У 2011 році у інтерв'ю Сергію Лещенку повторив наратив російської пропаганди:

В Одесі 90% людей російськомовні, але тільки 30% учнів загальноосвітніх шкіл навчаються російською мовою. Потрібно ввести просту практику — дати можливість батькам самим визначати, якою мовою вони хочуть, щоб вчилася дитина.

У 2019 році Гончаренко заявив, що не вважає російську мову «власністю Путіна» і виступає проти «захисту російськомовних» зі сторони РФ. Казав, що бачить переваги у двомовності та вважає українську культуру двомовною:

Українська культура двомовна і це нас збагачує. Я не вважаю, що через 20 років в Україні не має бути російської мови.

У 2012 році в ефірі телепрограми «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» критикував президента РФ Володимира Путіна, який повернувся на посаду після 4 років перебування в кріслі прем'єр-міністра. Він порівняв Путіна з Борисом Годуновим і заявив, що його президентство буде шкодити українсько-російським відносинам. За це був розкритикований одеськими проросійськими каналами та політиками.

Ми бачимо певний тиск (зі сторони Росії) і цей тиск наростає. І нас дуже непокоїть, як би з поверненням Володимира Путіна саме в крісло президента цей тиск не перетворився в пресинг.

У 2010 на виборах мера Одеси в останній момент відмовився від висування на підтримку рідного батька. За це в обласній раді було призначено заступником голови.

Під час своєї роботи в одеській облраді висловлювався на користь надання російській мові статусу другої державної та на користь розширення її присутності у шкільній освіті у 2011 році.

За своїми словами, розпочав процес виходу з «Партії регіонів», коли президент Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з Європейським союзом та виступав проти «диктаторських законів» 16 січня. Однак вийде із «Партії регіонів» лише 19 лютого 2014 року, під час останньої спроби розігнати Євромайдан, До подій Євромайдану був членом «Партії Регіонів», де виступав проти бандерівців, помаранчевої революції та за захист російської мови та культури в Одесі.. 19 лютого 2014 року після ескалації протистояння, вийшов із «Партії регіонів» і залишив посаду першого заступника голови Одеської обласної ради. У своїй заяві про звільнення він заявив: «У країні починається громадянська війна. Як і будь-якому конфлікті винні обидві сторони, але провина влади більша». У той самий час масово з «Партії регіонів» почали виходити і інші регіонали по всій країні. 3 дні після цього Янукович втече з України, а ще через день Євромайдан закінчиться.

Весною 2014 року публікував докази присутності російських військ на Донбасі.

14 серпня 2014 року Олексія Гончаренка обрали головою Одеської обласної ради. За новообраного голову проголосувало 74 депутати, тоді як за його найближчого конкурента, колишнього заступника голови обласної державної адміністрації Дмитра Волошенкова проголосувало всього 23. Ще п'ять депутатів проголосували проти обох кандидатів. Згідно із заявою Гончаренка, він відмовився від усіх премій та надбавок до зарплати, а також пообіцяв, що усю зарплатню буде перераховувати українському війську в районі Антитерористичної операції.

Парламентська діяльність

У листопаді 2014 року обраний народним депутатом VII скликання по багатомандатному загальнодержавному округу від партії президента «Блок Петра Порошенка». У 2018 році був одним з ініціаторів номінування Олега Сенцова на Нобелівську премію парламентом України. У серпні 2019 року на позачергових парламентських виборах обраний народним депутатом IX скликання від 137 округу. Член депутатської фракції «Європейська солідарність».

З жовтня 2019 року, основний ініціатор і голова міжфракційного об'єднання «Кубань», завданням якого є розробка політики щодо повернення у культурне й соціальне поле українських етнічних територій та етнічних українців.

У липні 2020 року став ініціатором і головою міжфракційного об'єднання «За демократичну Білорусь». Метою є просування інтересів білорусі та білоруського народу, проведення вільних виборів та звільнення країни від диктатури Лукашенка.

У червні 2022 року створив межфракційне об'єднання «За вільний Кавказ».

Гончаренко підтримує незалежність Косова. Він вніс до парламенту постанову про визнання Україною незалежності Косова.

ПАРЄ

У березні 2014 року, беручи участь у роботі сесії Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи, разом з делегацією з Грузії, вніс пропозицію виключити Росію з Парламентської Асамблеї Ради Європи.

З 2015 року ― член постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ, різкий критик порушення прав людини Російською Федерацією.

З червня 2019 року виступає проти безумовного повернення російської делегації до роботи в ПАРЄ. Став одним з ініціаторів оскарження повноважень російської делегації та призначення віцепрезидентом ПАРЄ Петра Толстого. Вважає, що без ефективного санкційного механізму Рада Європи перетвориться у «клуб за інтересами».

24 січня 2022 року був призначений віце-президентом Комітету ПАРЄ з міграції, біженців та переміщених осіб.

Під час весняної сесії в ПАРЄ у 2022 році він активно виступав за створення міжнародного трибуналу, який би розслідував військові злочини Росії в Україні. У результаті ПАРЄ закликала до термінового створення такого трибуналу незабаром після цього.

Війна в Україні

У березні 2022 року Гончаренко провів онлайн-зустрічі з конгресменами США та виступив за посилення санкцій проти Росії: під час розмови з 50 конгресменами США він наполягав на введенні ембарго на російські нафту і газ. Пізніше США ввели заборону на експорт російської нафти.

Під час весняної сесії ПАРЄ у квітні 2022 року він виступав за проведення в Україні спеціального міжнародного трибуналу щодо військових злочинів Росії. У результаті Парламентська асамблея прийняла резолюцію із закликом до створення такого трибуналу.

В травні 2022 року під час візиту до Лондону він порушив питання створення міжнародного трибуналу в розмові з міністром закордонних справ Ліз Трасс. Глава МЗС Великої Британії запевнила, що вже обговорила таку можливість з генпрокурором країни.

Під час саміту НАТО в Мадриді влітку 2022 року Гончаренко порушував питання безпеки в Україні та Європі з провідними європейськими політиками.

У липні 2022 року Гончаренко відвідав Вашингтон, де провів низку зустрічей із сенаторами, конгресменами, представниками Пентагону та Держдепу. Центральним у програмі поїздки Гончаренка було питання безпеки та забезпечення України зброєю. Гончаренко виступив під час засідання Гельсінської комісії та порушив тему геноциду Росії на території України. Він розповів про дівчину на ім'я Софія, яка до приходу Росії жила звичайним життям. Натомість російська армія забрала в неї дім, мати, також дівчинка втратила руку. Гончаренко розповів цю історію, щоб наочно продемонструвати всі жахи, які відбуваються в Україні.

Російський фінансовий моніторинг у травні 2023 року вніс Гончаренка у список екстремістів та терористів.

Затримання в Росії

Олексій Гончаренко був незаконно затриманий поліцією 1 березня 2015 року в Москві під час жалобної ходи в пам'ять про убитого російського опозиціонера Бориса Нємцова. У подальшому він був переданий Слідчому комітету РФ для проведення «процесуальних дій» у зв'язку із подіями в Одесі 2 травня 2014 року, що є порушенням російською владою дипломатичного імунітету делегата ПАРЄ та вимог міжнародного права. Увечері того ж дня був відпущений на поруки посольства України. 2 березня 2015 року МВС Росії запевнило, що не має претензій до затриманого українського депутата.

Ідеологія

Прихильник інтеграції України до ЄС та НАТО. Вважає, що Україна має жорстко реагувати на дії і заяви антидемократичних режимів таких країн, як Китай та Іран. Виступає за створення безпекового об'єднання «Балто-Чорноморський союз» та активну зовнішню культурну політику України. Вважає, що Україні необхідно підтримувати максимально тісні взаємини зі США і добиватися статусу «головного союзника поза НАТО».

Підтримує європейську модель ринку землі в Україні та обмеження зняття мораторію на продаж землі.

Критика

8 лютого 2017 року Олексій Гончаренко розписав фарбою фрагмент Берлінського муру, розташований на території посольства Німеччини в Україні на знак протесту проти заяви посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля про те, що відсутність російських військ не є обов'язковою умовою проведення виборів на Донбасі. Посольство Федеративної Республіки Німеччина назвало дії Гончаренка «пошкодженням і нівеченням» та «порушенням Віденської конвенції про дипломатичні відносини». Натомість, німецька преса засудила висловлювання німецького посла і відзначила «жорстку реакцію українців і політиків», посилаючись на вчинок Олексія Гончаренка.

За зверненням нардепа Ігоря Мосійчука, Генеральною прокуратурою України 1 червня 2016 року було відкрито кримінальне провадження проти Олексія Гончаренка за статтею 110 кримінального кодексу України — «посягання на територіальну цілісність і недоторканність України», а також за статтею 161 — «порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, належності і їх ставлення до релігії». За заявою Мосійчука, Гончаренко просував ідею «російського світу» в Одесі та зустрічався з кураторами з ФСБ та вів підривну антиукраїнську діяльність в цілому. Гончаренко категорично відкинув звинувачення і назвав їх «нісенітницею».

Родина та особисте життя

• Батько — Костусєв Олексій Олексійович — політик, колишній міський голова Одеси (2010—2013), доктор економічних наук, член «Партії регіонів».

• Мати — Гончаренко Марина Федорівна  — вчителька, у 1982—1983 роках працювала в Одеському морському порту, згодом у музеї Одеського морського порту імені Ф. де Воллана, а також у школі № 62 та Приморському ліцеї. У трирічному віці Олексія його батьки розлучилися. За твердженням Олексія Гончаренка, він припинив активне спілкування зі своїм батьком у 2009 році.

• Одружений. З дружиною Ольгою познайомився ще в медичному університеті. Разом з дружиною виховує двох синів: Олексія (народився 2006) та Кирила. Дружина приватний підприємець.

• Тесть — Ярослав Глова, колишній працівник Газпрому.

Гончаренко активно займається різноманітними видами спорту та часто бере участь у спортивних заходах. Володіє англійською та французькою мовами.

• Дід Олексія Гончаренка — Федір Гордійович Гончаренко — полковник Червоної армії, родом з Черкаської області. Дід дружини Ольги воював в УПА, загинув.

Примітки

1. Депутат Гончаренко став віцепрезидентом Комітету з міграції та біженців ПАРЄ. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 30 червня 2022. 
2. Російська мова на goncharenko.od.ua (рос.). goncharenko.od.ua. 3 січня 2009. оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 5 березня 2020. 
3. Алексей Гончаренко: Рано или поздно, русский язык стане вторым государственным | Украинская правда [ 7 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
4. . vymova.com. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
5. 5 канал. Гончаренко рулить — youtube.com
6. Нардеп Гончаренко пояснив, які у нього стосунки з батьком Олексієм Костусєвим. Главком | Glavcom (укр.). 12 жовтня 2023. Процитовано 17 жовтня 2023. 
7. . Офіційний сайт Одеської обласної ради. 17-12-2013. Архів оригіналу за 11 березня 2014. Процитовано 11 березня 2014. 
8. Гончаренко: “Хочу колись стати президентом”. Bihus.Info (укр.). 25 жовтня 2019. Процитовано 27 лютого 2020. 
9. . Особистий сайт Олексія Гончаренка (рос.). Архів оригіналу за 17 квітень 2014. Процитовано 26 березень 2014. 
10. . Офіційний сайт Одеської міської ради (рос.). Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 29 березня 2014. 
11. . Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 7 березня 2015. Процитовано 27 лютого 2020. 
12. Прямий. (Українська). Телеканал Прямий. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. 
13. . gordonua.com. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
14. . Архів оригіналу за 1 грудня 2014. Процитовано 27 лютого 2020. 
15. Алексей Гончаренко: Сын на отца — DSnews.ua. www.dsnews.ua (рос.). 22 липня 2011. Процитовано 20 вересня 2023. 
16. Алексей Гончаренко: Рано или поздно, русский язык стане вторым государственным. Украинская правда (рос.). Процитовано 20 вересня 2023. 
17. Регіонал Гончаренко агітує за Януковича та російську мову, серпень 2009. #тетянависоцька365 (uk-UA). Процитовано 20 вересня 2023. 
18. Первый замглавы Одесского облсовета Алексей Гончаренко сложил полномочия и вышел из ПР. korrespondent.net (рос.). Процитовано 20 вересня 2023. 
19. . web.archive.org. 23 жовтня 2017. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 20 вересня 2023. 
20. Заявление Алексея Гончаренко (uk-UA). Процитовано 20 вересня 2023. 
21. Депутаты массово выходят из Партии регионов - Крымский сайт. taurica.net. Процитовано 20 вересня 2023. 
22. Втеча екс-гаранта: як Янукович у 2014 році тікав з України. www.unian.ua (укр.). Процитовано 20 вересня 2023. 
23. . Українська правда - Блоги. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
24. . dumskaya.net. 14-08-2014. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 27 жовтня 2014. 
25. . itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
26. . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
27. . itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 27 лютого 2020. 
28. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
29. В Раді з’явились об’єднання “За демократичну Білорусь” та “Випускники Франка”. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 23 серпня 2022. 
30. У Раді створили міжфракційне об'єднання «За вільний Кавказ». www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 23 серпня 2022. 
31. У Раді пропонують визнати незалежність Косова — зареєстрували проєкт. Українська правда (укр.). Процитовано 23 серпня 2022. 
32. . Українська правда - Блоги. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
33. . w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 27 лютого 2020. 
34. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
35. ПАРЄ перетворюється на кімнатного песика Путіна – Гончаренко. Європейська правда. 29 січня 2020. оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 20 лютого 2023. 
36. . Atlantic Council (амер.). 27 січня 2020. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
37. Поляріна, Єлизавета; Акімова, Олена (30 листопада 2021). АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА СТАТИСТИКА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ. Економіка та суспільство (33). ISSN 2524-0072. doi:10.32782/2524-0072/2021-33-30. Процитовано 23 серпня 2022. 
38. ПАРЄ підтримала створення міжнародного трибуналу щодо агресії Росії. Українська правда (укр.). Процитовано 23 серпня 2022. 
39. ГОНЧАРЕНКО. Telegram. Процитовано 29 серпня 2022. 
40. ПАРЄ закликала терміново створити міжнародний трибунал для розслідування злочинів Росії в Україні. nv.ua (укр.). Процитовано 29 серпня 2022. 
41. Should Russian assets be used to rebuild Ukraine? | Oleksiy Goncharenko (uk-UA). Процитовано 29 серпня 2022. 
42. ‘Ukraine is one of the world’s strongest armies’ | Goncharenko on NATO summit (uk-UA). Процитовано 29 серпня 2022. 
43. Моя промова в Конгресі США: росія проводить геноцид в Україні (повний текст). Українська правда - Блоги. Процитовано 29 серпня 2022. 
44. Росія внесла Арестовича, Гончаренка та Наливайченка до «списку терористів і екстремістів». detector.media (укр.). 11 травня 2023. Процитовано 23 травня 2023. 
45. . Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 6 червня 2016. 
46. Глава української делегації в ПАРЄ: затримання Гончаренка — вершина цинізму і свавілля [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.] «УНІАН», 01.03.2015
47. Гройсман відреагував на затримання в Москві Гончаренка [ 30 червня 2016 у Wayback Machine.] «LB.ua», 01.03.2015
48. . Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 6 червня 2016. 
49. . Архів оригіналу за 27 лютого 2020. 
50. Цінності не лише на словах: чому Україна має визнати незалежність Косова. www.eurointegration.com.ua (укр.). Процитовано 9 листопада 2022. 
51. . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
52. . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
53. . dumskaya.net. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
54. . espreso.tv. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
55. . ukranews.com. Українські новини. 8 лютого 2017. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. 
56. . espreso.tv. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
57. . Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 6 червня 2016. 
58. . Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 6 червня 2016. 
59. Звернення до ГПУ Ігора Мосійчука
60. Мосийчука допросили в СБУ по делу Гончаренко [ 30 серпня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
61. . 5 канал (uk-UK). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020. 
62. ОЛЕКСІЙ ГОНЧАРЕНКО: ОСТАННІЙ РАЗ ІЗ БАТЬКОМ Я СПІЛКУВАВСЯ 7 РОКІВ ТОМУ [ 28 лютого 2021 у Wayback Machine.], 05.04.2016
63. Відносини: нардеп Гончаренко не спілкується з батьком, екс-регіоналом^{[недоступне посилання]}, 27.08.2018
64. Зеленський та російські агенти | Володимир В'ятрович | Гончаренко рулить #6 (Українською). 25.04.20. Процитовано 28.04.20. 

Посилання

• Блог Олексія Гончаренка [ 29 березня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Української правди
• Гончаренко Олексій Олексійович [ 11 березня 2014 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Одеської обласної ради
• Олексій Гончаренко став головою Одеської облради [ 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]

Попередник: Микола Тіндюк 2013—2014

10-й Голова Одеської обласної ради З 14 серпня 2014 року

Наступник: Шмушкович Михайло Володимирович