| Нейтральність цієї статті під сумнівом. |
І́гор Володи́мирович Мосійчу́к (нар. 5 травня 1972, Лубни, Полтавська область) — український політик, журналіст, головний редактор газети «Вечірній Васильків», фігурант справи «васильківських терористів», колишній заступник командира добровольчого батальйону «Азов», народний депутат України VIII скликання від Радикальної партії, учасник організованого соціал-націоналістичного руху.
| Мосійчук Ігор Володимирович | |
|---|---|
| | |
| Псевдо | Дзвін |
| Народився | 5 травня 1972 (51 рік) Лубни |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Васильків |
| Діяльність | журналіст, політв'язень, громадський діяч, політик |
| Відомий завдяки | Голова Прес-служби СНА |
| Alma mater | середня освіта |
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання |
| Посада | народний депутат України |
| Партія | УНА-УНСО (1994–1998) СНПУ (1998–2004) Патріот України (2004–2010) СНА (2010–2014) Радикальна партія (2014-2019) |
| Конфесія | православний |
| У шлюбі з | Карпенко Владлена Леонідівна |
| Діти | син Святослав донька Христина |
|
Життєпис Редагувати
Народився 1972 р. в Лубнах на Полтавщині. Закінчив місцеву середню школу № 1. У 2017 році здобуває вищу освіту, закінчивши Львівський університет бізнесу і права. Отримав диплом магістра видавничої справи.
1990 року, під час служби в армії СРСР на Далекому Сході, створив гурток української націоналістичної молоді. 1991 на знак підтримки Акту проголошення незалежності України вибив собі на руці татуювання у вигляді Тризуба, за що отримав кілька діб гауптвахти.
Громадсько-політична діяльність у Лубнах Редагувати
Восени 1993 року разом з Олегом Гаврильченком відновив видання першої україномовної газети «Хлібороб», яка виходила у Лубнах за часів Російської імперії. Одночасно досліджував життя і діяльність засновників цієї газети, братів Миколи та Володимира Шеметів і основоположника ідеології українського націоналізму Миколи Міхновського. Допомогу у справі відродження «Хлібороба» надавали українські журналісти та політики Слава Стецько, Олесь Вахній, Роман Коваль, Наталка Чангулі, Олекса Починок.
Разом з Олесем Вахнієм сприяв українізації лубенських бібліотек, до яких безкоштовно передавалися українські книги в обмін на радянські. Організовував зустрічі громадськості Полтавщини з визначними українцями з діаспори: донькою гетьмана Павла Скоропадського — Оленою Скоропадською-Отт, онуком провідника ОУН Степана Бандери (також Степаном Бандерою), тематичні вечори пам'яті Миколи Міхновського, Симона Петлюри, Дмитра Донцова. Був учасником очищення Лубен від символіки та пам'ятників доби комуністичного тоталітаризму.
Активіст УНА-УНСО Редагувати
1994 року вступив до лав УНА-УНСО. 18 липня 1995 року, під час похорону Патріарха Володимира, брав активну участь у бійці між «унсовцями» та бійцями спецпідрозділу «Беркут», які перешкоджали похованню. Через декілька днів разом із двома іншими членами організації внаслідок провокації затриманий правоохоронцями на станції Гребінки. До січня 1996 року перебував на нелегальному становищі. Згодом був помічником-консультантом народного депутата України Юрія Тими, активно співпрацював із радянськими дисидентами Анатолієм Лупиносом та Петром Хмаруком.
У січні 1996 року Ігоря Мосійчука заарештували у Полтаві. За сфабрикованим вироком він отримав рік позбавлення волі, але після втручання відомих політиків за півроку звільнений. Проживаючи в Полтаві, разом з чільними діячами УНА-УНСО Андрієм Гринем та Валерієм Пальчиком редагував газети «Наше слово» та «Наш край», організовував одну з останніх прижиттєвих виставок заслуженого художника України Данила Нарбута.
Активіст СНПУ Редагувати
З початком занепаду УНА-УНСО у 1998 році вступив до СНПУ. Наприкінці 2000 року разом із нинішнім міським головою Лубен Василем Коряком видавав газету «Тихий жах», яка у різкій формі критикувала діяльність тодішнього Президента та його представників на місцях.
В часі парламентських виборів 2002 року, як довірена особа кандидата в народні депутати України В'ячеслава Білоуса, намагався протистояти обранню до Верховної Ради особистого ставленика Леоніда Кучми — президента «Укрнафти» Олега Салміна. Незабаром на Білоуса та Мосійчука було здійснено замах у формі зумисно підлаштованої автомобільної аварії.
У 2002–2005 роках мешкав у Києві. Співпрацював з очолюваною В'ячеславом Білоусом Спілкою офіцерів України. Брав участь у акціях протесту проти режиму Леоніда Кучми.
У 2004 році, після ІХ-у з'їзду СНПУ (який перетворив партію на Всеукраїнське об'єднання «Свобода», змінив символіку та програму), виходить з партійних лав.
Активіст СНА Редагувати
У 2010 році бере участь в заснуванні Соціал-Національної Асамблеї. З 2011 року обіймає посаду члена Виконавчого комітету СНА та призначається Головою Пресслужби СНА. Бере участь у підготовці реєстрації соціал-націоналістичної політичної партії. Після створення при активній участі Соціал-Національної Асамблеї добровольчого батальйону МВС України «Азов», став заступником командира батальйону по зв'язках з громадськістю.
Громадсько-політична діяльність у Василькові Редагувати
З 2005 року Ігор Мосійчук постійно мешкає у Василькові. На початку 2006 року виступив з ініціативою відновлення газети «Вечірній Васильків», посаду головного редактора якої з того часу обіймає. Мосійчук розпочав журналістські розслідування, які набули широкого резонансу в місті. В газеті надрукували статтю про діяльність Васильківської нафтобази, де фігурували кілька депутатів міської ради. Після цього журналіст був жорстоко побитий; йому погрожували через телефон.[джерело?] Мосійчук продовжував публікувати матеріали, що критикували діяльність місцевої влади, яка в свою чергу почала чинити тиск і перешкоди в роботі журналістів. Тоді Ігор Мосійчук звернувся за допомогою до громади, а також розмістив в соціальних мережах лист-звернення до Генерального прокурора та Голови СБУ.[неавторитетне джерело] З того часу Ігор Мосійчук знайомиться з керівництвом ВМГО «Патріот України», яке виступило на його підтримку. У 2010 році виступає ініціатором започаткування Соціал-Національної Асамблеї, і стає членом керівництва цієї структури.
На виборах 2010 року разом із ще одним соціал-націоналістом — Сергієм Бевзом був обраний депутатом до Васильківської міської ради. Став головою постійної депутатської комісії Васильківської міської Ради з регламенту і співпраці з правоохоронними органами. У міськраді виступив проти незаконного відчуження у приватну власність земель Васильківщини.
За твердженням політолога Антона Шеховцова, Мосійчук був «правою рукою» Сергія Іващенка, який у 2010 році з допомогою членів СНА сфальсифікував вибори і став мером Василькова від Партії регіонів.
Депутати-соціал-націоналісти (Сергій Бевз та Ігор Мосійчук) за підтримки місцевого осередку ГО «Патріот України» та активістів СНА ініціювали наведення правопорядку в Василькові. За їх сприяння в місті були закриті гральні заклади та нічні клуби, де торгували наркотиками, був очищений від засилля нелегалів місцевий ринок, зупинено циганський кримінал, повернено помешкання незаконно виселеним з гуртожитку васильківцям.
У травні 2013 року балотується на пост мера Василькова.
Політв'язень Редагувати
З серпня 2011 року в Україні розпочалася низка арештів активістів організованого соціал-націоналістичного руху. Наприкінці серпня 2011 року у Києві та Василькові були заарештовані старшини місцевих осередків Організації «Патріот України» (Сергій Бевз, Володимир Шпара, Олексій Чернега) та активісти СНА Ігор Мосійчук і Віталій Зателепа. Їм інкримінували підготовку теракту. Почалася справа так званих «васильківських терористів», яка набула всеукраїнського резонансу. Дані дії СБУ та МВС організований соціал-націоналістичних рух розцінив як політичні репресії. У зв'язку з чим у різних містах країни проходили акції протесту проти політичних репресій щодо українських націоналістів, зокрема у Києві, Харкові, Львові, Донецьку, Житомирі, Івано-Франківську тощо. Комітет визволення політв'язнів виступив на захист так званих «васильківських терористів».
З серпня 2011 по лютий 2014 Ігор Мосійчук, разом з іншими «васильківськими терористами» (Сергієм Бевзом та Володимиром Шпарою) утримувався у Лук'янівській в'язниці.
Перебуваючи за ґратами, 2 червня 2013 року Мосійчук взяв участь у дострокових виборах васильківського міського голови. Його кандидатуру висунула опозиційна політична партія «За Україну» при підтримці Спілки офіцерів України, товариства «Меморіал» та інших громадських організацій. Довіреною особою Мосійчука став Герой України, колишній радянський політв'язень Левко Лук'яненко; Мосійчука також підтримав сотник УПА Мирослав Симчич-Кривоніс. Керівником виборчого штабу став Ігор Криворучко. Передвиборчу агітацію проводили члени ВМГО «Патріот України» та Соціал-Національної Асамблеї, які закрили незаконний гральний заклад у Василькові та організували марш через місто «… із запаленими фаєрами, під гаслами „Заберіть казино, поверніть Мосійчука“ і „Свободу патріотам!“»
У січні 2014 року отримав шість років ув'язнення, амністований у лютому після перемоги Євромайдану. Через рік, 13 лютого 2015 року Колегія суддів Апеляційного суду Київської області зняла з Ігоря Мосійчука та його побратимів обвинувачення у тероризмі; справа проти них була закрита за відсутністю складу злочину.
Громадсько-політична діяльність після звільнення Редагувати
24 лютого 2014 року в ефірі 112 каналу заявив, що якщо влада не здатна покарати спроби порушити територіальну цілісність України, то «Правий сектор» організує «поїзд дружби» та поїде в Крим, як це робила у 1990-х роках УНА-УНСО. Політолог Андреас Умланд вказував на те, що цю заяву успішно використала російська пропаганда.
Депутат Київради Редагувати
У травні 2014 року обраний депутатом Київради від «Радикальної партії Олега Ляшка», став головою постійної комісії з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією. 4 вересня на сесії Київради виступив за зняття з обговорення земельних питань, які не були, на його думку, обґрунтовані; відбулася сутичка з мером Кличком.
Народний депутат Редагувати
На позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року балотувався до Верховної Ради від «Радикальної партії Олега Ляшка» по загальнодержавному багатомандатному округу, № 9 у партійному списку. Обраний народним депутатом ВРУ VIII скл. У Раді обіймає посаду першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Станом на середину лютого 2015 року виступив 17 разів з трибуни та з місця, зробив три депутатські запити, зареєстрував 10 законопроєктів.
Критика Редагувати
2009 Мосійчук вступає у конфлікт з вірменською діаспорою Василькова.
Окремі дослідники, такі як Антон Шеховцов, вважають, що, попри явно сфальсифікований характер справи так званих васильківських терористів, не можна однозначно оцінювати політичну та громадську діяльність Мосійчука у Василькові. За часи офіційного та неофіційного правління в місті мера-«регіонала» С. Г. Іващенка, Васильків прославився на всю Україну низкою земельних, квартирних, корупційних, виборчих та терористичних скандалів. На думку Шеховцова, Мосійчук, який в ті часи входив до керівництва васильківської організації «Патріот України», відіграв суперечливу роль під час міських виборів у Василькові у 2010 році, фактично підтримавши Іващенка. Сам Мосійчук будь-які зв'язки з Іващенком категорично заперечує.
Громадське телебачення провело розслідування джерел фінансування «Радикальної партії Олега Ляшка» під час передвиборчих змагань у 2014 р. Серед спонсорів Радикальної партії був названий і Ігор Мосійчук. Після того, як журналісти запитали, звідки з'явилися кошти у колишнього політв'язня в часи президента Януковича, Мосійчук відповів, що в той час, коли він знаходився за ґратами, його дружина керувала рекламним бізнесом, що приносив «мільйон доларів прибутку в рік»
Заступник голови Дніпропетровської ОДА Борис Філатов звинуватив Мосійчука у розповсюдженні в соціальних мережах інформації, яка призвела до втрат у батальйонах «Азов» та «Шахтарськ». Він написав на адресу Ляшка та Мосійчука. Мосійчук у відповідь заявив, що просто передрукував інформацію.
Позбавлення депутатської недоторканності та арешт Редагувати
17 вересня 2015 року Генеральна прокуратура України оприлюднила кілька епізодів відео, на якому зафіксована передача хабаря депутату Верховної Ради Ігорю Мосійчуку (Радикальна партія Олега Ляшка). Відео було продемонстроване під час засідання парламенту з подачі генпрокурора Віктора Шокіна. На відео показано кілька епізодів і зустрічей з невідомою людиною, який попросив Мосійчука вирішити деякі питання. Мосійчук озвучив суми, які потрібно заплатити за необхідні депутатські запити та звернення. Зокрема за запит — 10-15 тис. доларів, за звернення — 3-5 тис. доларів.
17 вересня 2015 року Верховна Рада України схвалила притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата парламенту від фракції Радикальної партії Олега Ляшка Ігоря Мосійчука. За відповідне рішення проголосували 262 депутати при мінімально необхідних 226. Того ж дня, 17 вересня, співробітники правоохоронних органів затримали депутата Верховної Ради Ігоря Мосійчука. Після того, як парламент схвалив залучення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт Мосійчука, фракція РП зібралася на засідання в приміщенні парламенту. Через 30 хвилин до кабінету, де воно проходило, підійшли близько двох десятків співробітників Державної охорони під керівництвом керівника Держохорони Валерія Гелетея. Голова фракції РП Олег Ляшко перешкоджав затриманню Мосійчука в будівлі Ради. Після 10-хвилинного спору, правоохоронці та Гелетей зайшли в кабінет і провівши затримання, у супроводі правоохоронців Мосійчук був виведений з парламенту.
Одночасно із затриманням співробітники Служби безпеки України провели обшук автомобіля Ігоря Мосійчука. Під час обшуку багажного відділення автомобіля, співробітники СБУ виявили картину, грошові купюри та патрони до невідомої зброї. Крім того, правоохоронці затримали 2 осіб, що знаходилися в момент прибуття СБУ біля машини Мосійчука. Самі затримані відмовилися коментувати що відбувається, один з них заявив, що чекав Мосійчука.
Генеральна Прокуратура України підозрює народного депутата Ігоря Мосійчука в скоєнні злочинів, передбачених п'ятьма статтями Кримінального кодексу України, а саме: скоєння кримінальних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди), ч. 2, 3 ст. 296 (хуліганство), ч. 1, 2 ст. 350 (погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує суспільний обов'язок), ч. 1 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), ч. 1, 2 ст. 377 (погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного) Кримінального кодексу України.
18 вересня 2015 року Печерський районний суд Києва заарештував депутата Верховної Ради України Ігоря Мосійчука до 15 листопада. Згідно з рішенням суду не передбачається можливість внесення застави. Сам Мосійчук заявив, що починає голодування і з моменту арешту буде пити лише воду.
1 жовтня 2015 року Київська міська територіальна виборча комісія зареєструвала Ігоря Мосійчука кандидатом в мери Києва на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року. Але вже 6 жовтня Мосійчук вирішив зняти свою кандидатуру з виборів мера Києва на місцевих виборах.
8 жовтня 2015 року Ігор Мосійчук госпіталізований із зали Апеляційного суду Києва. 13 жовтня лікар медслужби СБУ заявив про виявлення у Мосійчука лише остеохондрозу і ожиріння 3 ступеня, що дозволяє утримувати його під вартою. У той же день Апеляційний суд Києва відхилив апеляцію захисту і залишив без змін рішення суду першої інстанції про арешт Ігоря Мосійчука.
22 жовтня 2015 року Генеральна прокуратура України завершила досудове розслідування проти Ігоря Мосійчука за підозрою в отриманні хабаря у розмірі 450 тис. гривень. Також Мосійчук підозрюється в численних хуліганських діях. Йому та його адвокатам надано матеріали для ознайомлення.
17 листопада Вищий адміністративний суд України визнав незаконною постанову Верховної Ради про зняття депутатської недоторканності та арешті народного депутата Ігоря Мосійчука. 10 березня 2016 року Вищий спеціалізований суд України визнав незаконним затримання депутата Верховної Ради України Ігоря Мосійчука в будівлі парламенту у вересні 2015 року. 15 березня Верховний Суд України зупинив провадження у справі розгляду конституційність зняття Верховною Радою України недоторканності з депутата Верховної Ради України Ігоря Мосійчука і перенаправив на розгляд до Конституційного суду України. 20 травня 2016 року Генеральна прокуратура України відкликала клопотання про арешт Ігоря Мосійчука.
Відео про зізнання та заява про катування Редагувати
2 листопада 2015 — Мосійчук заявив про застосування правоохоронцями до нього катувань для отримання зізнання.
Замах 25 жовтня 2017 року Редагувати
25 жовтня 2017 року на Мосійчука скоєно замах у вигляді потужного вибуху поблизу телеканалу Еспресо TV. Він важко поранений і його доставлено до лікарні. Охоронець депутата загинув від осколкових поранень, ще один поранений помер у лікарні. Також постраждало три особи.
Кримінальне провадження у РФ Редагувати
В грудні 2019 слідчий комітет РФ відкрив криманільне провадження щодо Мосійчука. Його звинувачують у нападі на київське посольство РФ в березні 2016. Разом з Мосійчуком росіяни хочуть притягнути до відповідальності за «напад» інших колишніх депутатів Андрія Лозового та Володимира Парасюка.
Див. також Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мосійчук Ігор Володимирович |
Примітки Редагувати
- http://genshtab.info/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%B9%D1%87%D1%83%D0%BA,_%D0%98%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8C_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
- . bp.ubr.ua. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2020.
- . Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 20 червня 2009.
- СНА: Книга ув'язнених, поранених і загиблих соціал-націоналістів [ 4 березня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- . Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- . Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- Андреас Умланд. Українські добровольчі батальйони і полк «Азов» [ 12 січня 2019 у Wayback Machine.] // Критика. 2016, 11–12 (217—218).
- Документальний фільм про «васильківських терористів» [ 15 січня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- . Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 20 жовтня 2013.
- СБУ знову затримала васильківських «терористів»
- Заява Головного Проводу СНА [ 13 травня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- Однодумці «васильківських терористів» звинувачують СБУ
- . Архів оригіналу за 15 січня 2014. Процитовано 24 лютого 2012.
- . Архів оригіналу за 17 січня 2012. Процитовано 24 лютого 2012.
- CNA пікетує Адміністрацію Президента [ 13 травня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- Харків. Відео з вимогами звільнити побратимів [ 13 травня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- Львів вимагає звільнити патріотів-політв'язнів! [ 13 травня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- Донбас проти політичних репресій! [ 13 травня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- У Житомирі протестували проти репресій [ 13 травня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- Івано-Франківськ: свободу політв'язням [ 13 травня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- Комітет визволення політв'язнів заступився за «васильківських терористів» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)
- . Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 3 листопада 2014.
- . Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- Суд закрив справу проти «васильківських терористів» [ 13 січня 2015 у Wayback Machine.], Espreso.TV, 13 січня 2015
- . Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 11 січня 2019.
- Андреас Умланд. Українські добровольчі батальйони і полк «Азов» [ 13 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Критика. 2016, 11–12 (217—218).
- «Ляшковец» Мосийчук попробовал напасть на Кличко на заседании Киевсовета (добавлены фото и видео) [ 3 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- Текст скарги Мєхака Алєксаняна [ 9 серпня 2009 у Wayback Machine.](укр.)
- Anton Shekhovtsov: Profile [ 16 грудня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Иващенко, Сергей Григорьевич [ 13 травня 2021 у Wayback Machine.] Личное дело // Генштабъ genshtab
- Сбежавший в заморье экс-мэр Василькова Иващенко все еще владеет памятником времен Киевской Руси под Киевом [ 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] // kievvlast «КиевВласть» (KV), 1 ноября 2016 г. 11:23
- Іващенку в Еміратах дали 1 рік? [ 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] // 17.01.2017
- Мафіозний Васильків. Або хто і для чого добиває місто [ 3 листопада 2014 у Wayback Machine.], Інформаційний Бюлетень № 77 Громадської Організації «Рідне Місто», 22 лютого 2013
- У Василькові не реєструють «невигідних» кандидатів [ 3 листопада 2014 у Wayback Machine.], Радіо «Свобода», 8 жовтня 2014
- «Васильковские террористы», они же бандиты и неонацисты [ 16 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
- «Радикальні блазні»: Ляшко і його команда. Розслідування Любомира Ференса для «Слідства. Інфо». [ 3 листопада 2014 у Wayback Machine.], Громадське ТБ, 21 жовтня 2014
- . Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 3 серпня 2020.
- . ukranews.com. Українські новини. 17 вересня 2015. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015.
- . ukranews.com. Українські новини. 17 вересня 2015. Архів оригіналу за 17 вересня 2015.
- . ukranews.com. Українські новини. 17 вересня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015.
- . ukranews.com. Українські новини. 17 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 вересня 2015.
- . ukranews.com. Українські новини. 18 вересня 2015. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015.
- . ukranews.com. Українські новини. 1 жовтня 2015. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015.
- . ukranews.com. Українські новини. 6 жовтня 2015. Архів оригіналу за 8 жовтня 2015.
- . ukranews.com. Українські новини. 8 жовтня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
- . ukranews.com. Українські новини. 13 жовтня 2015. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015.
- . ukranews.com. Українські новини. 13 жовтня 2015. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015.
- . ukranews.com. Українські новини. 23 жовтня 2015. Архів оригіналу за 24 жовтня 2015.
- ВАСУ признал незаконным и отменил постановление Рады о снятии неприкосновенности и аресте нардепа Мосийчука [ 18 листопада 2015 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна, 17 листопада 2915
- . ukranews.com. [Українські новини]. 10 березня 2016. Архів оригіналу за 14 березня 2016.
- . ukranews.com. [Українські новини]. 15 березня 2016. Архів оригіналу за 21 березня 2016.
- . ukranews.com. [Українські новини]. 20 травня 2016. Архів оригіналу за 21 травня 2016.
- . ukranews.com. Українські новини. 2 листопада 2015. Архів оригіналу за 3 листопада 2015.
- Ігор Мосійчук заявляє, що зізнання його змусили дати фактично під загрозою смерті // youtube, 2 лист. 2015 р.
- ОФІЦІЙНА ЗАЯВА ЩОДО ВІДЕО, ОПРИЛЮДНЕНОГО ГПУ // Публікація прес-служби Ігоря Мосійчука, facebook, 23 ч. 2 лист. 2015
- . Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
- . Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017.
- . Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017.
- . Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
Посилання Редагувати
- Народний депутат України VIII скликання Мосійчук Ігор Володимирович [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Народний депутат України VIII скликання Мосійчук Ігор Володимирович [ 5 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Ігор Мосійчук у соцмережі «Facebook»
- Блог Ігоря Мосійчука на Politiko [ 20 серпня 2009 у Wayback Machine.] (укр.)
- Офіційна сторінка Організації «Патріот України» [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.]