Ганс Георг Отто Герман Фегеляйн (нім. Hans Georg Otto Hermann Fegelein; нар. 30 жовтня 1906, Ансбах, Баварія — пом. 28 квітня 1945, Берлін) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, группенфюрер СС та генерал-лейтенант військ СС (1944). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям та мечами (1944). Зять Єви Браун, входив до ближнього кола А.Гітлера. За його наказом за кілька днів до кінця війни був розстріляний за підозрою у зраді, з позбавленням усіх титулів, звань та нагород.
| Герман Фегеляйн | |
|---|---|
| Hermann Fegelein | |
| | |
| Ім'я при народженні | нім. Hans Georg Otto Hermann Fegelein |
| Народження | 30 жовтня 1906 Ансбах, Баварія |
| Смерть | 28 квітня 1945 (38 років) Берлін вогнепальне поранення |
| Країна | Веймарська республіка Третій Рейх |
| Вид збройних сил | Ваффен-СС |
| Рід військ | кіннота |
| Роки служби | 1925–1945 |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Член | СА і СС |
| Звання | Группенфюрер СС, генерал-лейтенант військ СС |
| Командування | 8-ма кавалерійська дивізія СС «Флоріан Гайєр» |
| Війни / битви | Друга світова війна |
| Нагороди | |
| Герман Фегеляйн у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Довоєнний період Редагувати
Народився 30 жовтня 1906 року в Ансбасі, Франконія.
Служив у Добровольчому корпусі Россбаха. Після демобілізації армії служив у рейхсвері, в 1925—1926 роках — в кулеметних частинах кавалерії. 20 квітня 1927 року поступив на службу в Баварську земельну поліцію в Мюнхені. 16 серпня 1929 року звільнився з поліції, кандидат в офіцери.
Вступив у NSDAP (квиток № 1 200 158). Користувався підтримкою К. Вебера, з яким познайомився на ґрунті любові до коней.
1 травня 19 33 року поступив у СС (SS-Nr. 66 680). С 15 травня 1933 року командир кавелірії групи СС «Південь» (пізніше оберабшніту СС). З липня 1934 року командир 15-го кавалерійського штандарту СС, з травня 1934 до 31 жовтня 1936 року — 5-го кавалерійського абшніту СС. 16 червня 1936 року призначений Генріхом Гіммлером начальником головної кавалерійської школи СС у Мюнхені.
Друга світова війна Редагувати
Під час окупації Польщі Фегеляйн сформував перші регулярні кавалерійські частини СС. З 22 листопала 1939 по 1 червня 1940 року командир 1-го кавалерійського штандарту СС «Мертва голова», який дислокувався у Варшаві, брав участь у каральних операціях проти поляків та євреїв.
2 серпня 1941 року призначений командиром кавалерійської бригади СС. До 19 березня 1942 року воював з бригадою на радянсько-німецькому фронті. Частини бригади своїм жорстоким ставленням до партизан «заслужили» недобру славу. 2 березня 1942 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста і в травні 1942 року здав командування.
З травня по жовтень 1942 року Фегеляйн був інспектором кавалерії і транспортних частин СС і начальником 6-го управління (кавалерія і транспорт) Головного оперативного управління СС. З 30 вересня 1943 року представник рейхсфюрера СС при Головній квартирі фюрера. 1 листопада 1943 року нагороджений Німецьким хрестом в золоті. У червні 1944 року одружився з сестрою коханки Гітлера Єви Браун — Ґретель. Постійно знаходився біля Гітлера.
З 1 січня 1945 року начальник 4-го управління Головного оперативного управління СС. 30 липня 1944 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовим листям і мечами.
Смерть Редагувати
26 квітня 1945 року Фегеляйн непомітно покинув Рейхсканцелярію і поїхав до себе додому в Берлін-Шарлоттенбург. Коли Гітлер виявив його зникнення, то наступного дня наказав заарештувати Фегеляйна. Доставлений в Рейхсканцелярію Фегеляйн був позбавлений чинів і нагород та посаджений під арешт.
28 квітня 1945 року Гітлер отримав повідомлення зі Стокгольму, що Гіммлер шукав шляхів для переговорів про мир із союзниками. Розлючений Гітлер наказав заарештувати Гіммлера, хоча той знаходився за межами досяжності. Замість нього постраждав Фегеляйн, якого викликав до себе Гітлер і після допиту наказав розстріляти його у дворі Рейхсканцелярії, що й було виконано у той же день.
Нагороди Редагувати
Військова кар'єра
- 12 червня 1933 — штурмфюрер СС
- 20 квітня 1934 — оберштурмфюрер СС
- 9 листопада 1934 — гауптштурмфюрер СС
- 30 січня 1936 — штурмбанфюрер СС
- 30 січня 1937 — оберштурмбанфюрер СС
- 25 липня 1937 — штандартенфюрер СС
- 1 грудня 1942 — оберфюрер СС
- 1 травня 1943 — бригадефюрер СС та генерал-майор Ваффен-СС
- 21 червня 1944 — группенфюрер СС та генерал-лейтенант Ваффен-СС
- Цивільний знак СС (№24 180)
- Почесний кут старих бійців
- Йольський свічник (16 грудня 1935)
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Кільце «Мертва голова»
- Німецький кінний знак в золоті
- Німецький Олімпійський знак 1-го класу — за нагляд за підготовкою учасників кінних перегонів.
- Орден Культурних Заслуг 2-го класу (Румунія) — за спортивні заслуги.
- Нагрудний знак Німецької асоціації портятунку життя в бронзі
- Почесний знак «За турботу про німецький народ» 3-го і 2-го класу
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
- Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го класу (8 років)
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі (1 грудня 1937)
- Спортивний знак СА в бронзі (1 грудня 1937)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Друга світова війна Редагувати
- Залізний хрест
- 2-го класу (15 грудня 1940)
- 1-го класу (28 червня 1941)
- Лицарський хрест Залізного хреста (2 березня 1942);
- Дубове листя (№ 157; 22 грудня 1942) як оберфюрер СС і командир бойової групи «Фегелейн»;
- Мечі (№ 83; 30 липня 1944) за поранення, отримані під час замаху на Гітлера 20 липня 1944 року;
- Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» в сріблі;
- Штурмовий піхотний знак в сріблі (2 жовтня 1941)
- Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 вересня 1942)
- Хрест воєнних заслуг 2-го класу з мечами (1 вересня 1942)
- Нагрудний знак ближнього бою
- в бронзі (11 вересня 1943)
- в сріблі (5 грудня 1943)
- Німецький хрест в золоті (1 листопада 1943)
- Нагрудний знак «За поранення 20 липня 1944 року» в сріблі (26 липня 1944)
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Wien, Austria: Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes, 1939—1945: Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
- Fest, Joachim C (2002). Inside Hitler's Bunker: The Last Days of the Third Reich. New York: Picador. ISBN 978-0-312-42392-6.
- Fest, Joachim C (2006). Die unbeantwortbaren Fragen: Notizen über Gespräche mit Albert Speer zwischen Ende 1966 und 1981. Hamburg: Rowohlt. ISBN 978-3-499-62159-8.
- Joachimsthaler, Anton (1999) [1995]. The Last Days of Hitler: The Legends, the Evidence, the Truth. Trans. Helmut Bögler. London: Brockhampton Press. ISBN 978-1-86019-902-8.
- Junge, Traudl (2004). Until the Final Hour: Hitler's Last Secretary. New York: Arcade. ISBN 978-1-55970-728-2.
- Krätschmer, Ernst-Günther (1999). Die Ritterkreuzträger der Waffen-SS. Coburg, Germany: Nation Europa Verlag GmbH. ISBN 3-920677-43-9.
- Miller, Michael (2006). Leaders of the SS and German Police, Vol. 1. San Jose, CA: R. James Bender. ISBN 978-93-297-0037-2.
- Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
- Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A-K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2299-6.
- Vinogradov, V. K. (2005). Hitler's Death: Russia's Last Great Secret from the Files of the KGB. Chaucer Press. ISBN 1-904449-13-1.
- Залесский К. А. Охранные отряды нацизма. Полная энциклопедия СС. — М.: Вече, 2009. — С. 784. — ISBN 978-5-9533-3471-6
- Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.199-200
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.144, 627—628 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Ralf Simon: Des Teufels Leibwächter. Die Geheimnisse des letzten lebenden Hitler-Vertrauten, Spiegel-Online, 29. Juli 2007.
Посилання Редагувати
- . на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 5 квітня 2013. (нім.)
- 83. Schwerterträger Hermann Fegelein. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 5 квітня 2013. (нім.)
- Fegelein, Hermann-Otto [ 15 травня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди группенфюрера СС Фегелейна (англ.)
Відео Редагувати
- Rare Fegelein Footage [ 4 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122319524 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
- Був одружений з сестрою Єви Браун — Гретль Браун (31.08.1915-10.10.1987)
| Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |